Постанова № 23890406, 23.04.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 квітня 2012 року Справа № 2а/1270/1931/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Качуріної Л.С.

при секретарі Анісімовій О.В.,

в присутності сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №3 від 02.03.12;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №881 від 12.03.12.,

ОСОБА_3, довіреність №01431/40 від 23.03.12.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Фріланс» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000091600 від 06.02.2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

3 березня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду звернулося Приватне підприємство «Фріланс» з адміністративним позовом до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000091600 від 06.02.2012 року.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що 13.02.2012 року на юридичну адресу позивача надійшло податкове повідомлення-рішення №0000091600 від 06.02.2012 року, винесене відповідачем на підставі акту перевірки №170/160-36917518 від 24.01.2012 року про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість. Позивач вважає зазначене податкове повідомлення-рішення таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки відповідно акту камеральна перевірка обумовлена наданням уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень, вересень, жовтень та листопад 2010 року. При цьому відповідач зазначив як порушення п.6 ст.198 Податкового кодексу, яким передбачено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Але не враховано, що спірні правовідносини виникли у 2010 році та регулюються Законом України «Про податок на додану вартість», що був чинним на момент виникнення правовідносин та діяв у періоді, за який проведено перевірку. У відповідності до п.1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, тобто він може застосовуватись до правовідносин, що виникли з 1 січня 2011 року.

В той же час, відповідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Проте ст.7 цього Закону не містить строків звернення платника податку на включення сум податкового кредиту за попередні звітні періоди.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позові та просив задовольнити позов у повному обсязі.

У судове засідання прибув представник відповідача, який проти адміністративного позову заперечував, та просив суд відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що своєчасне включення податкових накладних до складу податкового кредиту, а також забезпечення контролю за своєчасним їх отриманням є обов'язком платника податку, до того ж Законом України «Про податок на додану вартість» передбачалося ряд можливостей для безперешкодної реалізації такого обов'язку. Відповідно п.2 розділу ХІХ Податкового кодексу України Закон України «Про податок на додану вартість» визнаний таким, що втратив чинність з 1 січня 2011 року, тому спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач - суб'єкт господарювання юридична особа Приватне підприємство «Фріланс» (далі - ПП «Фріланс»), зареєстровано 20.05.2010 року виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області за адресою: 94220, Луганська область, місто Алчевськ, вулиця Волгоградська, будинок 132, блок Б, офіс 415, код ЄДРПОУ 36917518, взято на облік платником податків Алчевською об'єднаною державною податковою інспекцією Луганської області, свідоцтво платника ПДВ №100288480 від 16.06.2010 року.

Суд установив, що 24.01.2012 року головним податковим інспектором відділу адміністрування ПДВ Алчевської ОДПІ Горбатюк Л.М. на підставі п.200.10 ст.200 та ст.76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень, вересень, жовтень листопад 2010 року ПП «Фріланс», та складено акт №170/160-36917518 від 24.01.2012 року.

У акті зазначено, що при перевірці використано уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2010 року вх. №9012943101 від 23.12.2011 року і додатку №5 вх. №9012943121, за вересень 2010 року вх. №9012943253 від 23.12.2011 і додатку №5 вх. №9012943257, за жовтень 2010 року вх. №9012943322 від 23.12.2010 і додатку №5 вх. №9012943362, за листопад 2010 року вх. №9012943420 від 23.12.2011 і додатку №5 вх. №9012943488.

В пункті 4 таблиці №1 зазначеного акту вказано про порушення пункту 6 ст.198 розділу V Податкового кодексу України, а саме: допущено методологічну помилку (порушення), що вплинула на розрахунки з бюджетом.

Тобто платником податку було включено до податкового кредиту згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2010 року вх. №9012943101 від 23.12.2011 року і додатку №5 вх. №9012943121, уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2010 року вх. №9012943253 від 23.12.2011 і додатку №5 вх. №9012943257, уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2010 року вх. №9012943322 від 23.12.2010 і додатку №5 вх. №9012943362, уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2010 року вх. №9012943420 від 23.12.2011 і додатку №5 вх. №9012943488 податкові накладні з датою виписки понад 365 календарних днів, всього на суму податку на додану вартість 13257565 грн.

В пункті 2 таблиці 3 зазначеного акту вказано згідно абзацу другого пункту 123.1 ст.123 Податкового кодексу України розрахований штраф (фінансова) санкція у сумі 3314391,25 грн.

Згідно висновку зазначеного акту збільшується сума, що за результатами звітного (податкового) періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету на 16571956,25 грн.

06 лютого 2012 року на підставі висновків акту №170/160-36917518 від 24.01.2012 року керівником податкового органу прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000091600, яким ПП «Фріланс» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах послугах) в розмірі 16571956,25 грн., у тому числі за основним платежем 13257565 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3314391,25 грн.

Суд сприяв сторонам, які брали участь у справі, у доказуванні шляхом витребування та надання доказів, уточнення норми матеріального права, яка підлягає застосуванню, та кола фактів, які необхідно доказати.

Відповідно до частини 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обов'язок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Отже, вирішуючи дану справу суд виходить з того, що порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або врахування сум ПДВ до податкового кредиту до 01.01.2011 року регулювались Законом України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року та Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, які діяли до набрання чинності Податковим кодексом України, введеним в дію з 01.01.2011 року Законом України від 02.12.2010 року №2755-VI.

Відповідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного податкового періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

Відповідно пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно пп.15.3.1. п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обовязкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Отже, з набранням чинності Податковим кодексом України з 01.01.2011 року втратили чинність Закон України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року та Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року.

Тому, у даному випадку суд враховує строки давності, встановлені ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Норми цієї статті застосовуються до порядку визначення податкових зобовязань, а також повернення надміру сплачених або відшкодованих податків і зборів (обовязкових платежів). Оскільки податкові накладні є звітними податковими документами і одночасно розрахунковими документами та виписуються у момент виникнення податкового зобовязання, то до них також застосовуються норми зазначеного Закону. Аналогічне правило застосовується і під час формування податкового кредиту.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що відповідно до законодавства, що діяло у 2010 році, платник податку має право сформувати податковий кредит протягом 1095 днів з дати виписаних у серпні, вересні, жовтні та листопаді 2010 року податкових накладних.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Отже, Податковий кодекс України, який набрав чиності з 01.01.2011 року суттево скоротив право платника податку на включення податкових накладних минулих періодів до податкового кредиту звітного перііоду, а саме, - з 1095 днів до 365 днів.

Прикінцеві та перехідні положення Поадткового кодексу України не містять норм щодо поширення дії норми п.198.6 ст.198 на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

Тому, з огліду на таке, суд вважає, що визначені ст. 198 Податкового кодексу України строки для формування податкового кредиту застосовуються лише до сум ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних після 01.01.2011 року.

Такий висновок суду узгоджується з нормою ст.58 Констьитуції України, згідно якої закони та інші нормативно-правові акти не мють зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи.

Враховуючи наведене, вважає, що в діях позивача відсутні порушенняя норми п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та, відповідно, відсутній факт неправомірного включення до податкового кредиту сум згідно податкових накладних, з дати виписки яких минуло 365 календарних днів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000091600, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах послугах) за серпень, вересень, жовтень листопад 2010 року в розмірі 16571956,25 грн., у тому числі за основним платежем 13257565 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3314391,25 грн., підлягає скасуванню.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України (або відповідного місцевого біджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158, - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Фріланс»до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000091600 від 06.02.2012 року, задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення рішення №0000091600 від 06.02.2012 року, винесене Алчевською об'єднаною державною податковою інспекцією в Луганської області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Фріланс» судові витрати у сумі 2174,37 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10днів з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 27 квітня 2012 року.

СуддяЛ.С. Качуріна