Постанова № 23890156, 27.03.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2012 року 12:12 Справа № 2а-0870/12040/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Татаринова Д.В.

при секретарі Урсуленко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Офорт», м. Запоріжжя

до: Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

за участю представників сторін:

від позивача: Чмут С.В.

від відповідача: Кваснюк - Сандак І.А., -

ВСТАНОВИВ:

15.12.2011 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Офорт» (далі - позивач, ТОВ «Офорт») до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя (далі - відповідач, ДПІ у Жовтневому районі), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення, винесені ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя:

- з податку на прибуток підприємств від 09.09.2011 року №00039023202;

- з податку на додану вартість від 09.09.2011 року №0003892302.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечила, з підстав зазначених у письмових запереченнях та просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, вислухавши пояснення та доводи представників сторін, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

З 09.08.2011 по 15.08.2011 ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Офорт» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджетів податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Таврія Будпостач» (код ЄДРПОУ 35421550) за період з 01.01.2008 по 15.08.2011. За результатами перевірки складено акт №198/23-2/30663689 від 22.08.2011.

Висновками акту перевірки встановлено, що ТОВ «Офорт» порушено:

- п. 5.1 абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97 від 22.05.1997, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2008 рік, 1 квартал 2009 року у сумі 138 702,00 грн.;

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 110 962 грн., у тому числі по періодах: за жовтень 2008 року - 55 862,00 грн.; за грудень 2008 року - 37 200,00 грн.; за січень 2009 року - 17 900,00 грн.

09.09.2011 ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя на підставі акта перевірки №198/23-2/30663689 від 22.08.2011, прийняла податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

- № 0003892302, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на загальну суму 138 702,50 грн., у т.ч. за основним платежем - 110 962,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 27 740,50 грн.;

- №00039023202, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 173 377,50 грн., у т.ч. за основним платежем 138 702,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 34 675,50 грн.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Із розділу 3.1.2 акту перевірки вбачається, що ТОВ «Офорт» завищено валові витрати за 4 квартал 2008 року та 1 квартал 2009 року всього на загальну суму 554 810,00 грн., в тому числі:

- 4 квартал 2008 року - 465 310,00 грн.;

- 1 квартал 2009 року - 89 500,00 грн.

Дане порушення виникло внаслідок включення ТОВ «Офорт» до складу валових витрат суми по операціям з постачання послуг субпідряда від постачальника ТОВ «Таврія Будпостач» (код ЄДРПОУ 35421550), юридична адреса ТОВ «Таврія Будпостач»: м. Запоріжжя, вул. Червоногвардійська, буд. 40.

Перевірка призначена відповідно до постанови старшого слідчого з ОВС СП ПМ ДПА у Запорізькій області Гайдаром А.В. від 20.06.2011, в межах розслідування кримінальної справи №461101

Відповідно до акту перевірки, ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, від 22.02.2011 №22/23-2/35421550 ТОВ «Таврія Будпостач» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 22.12.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 22.12.2010, встановлено порушення:

- ч. 1,3,5 ст. 203; ч.1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Вершина мрії» придбанні у постачальників та подальшої реалізації (продажу) товарів (послуг);

- перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.10.2007 по 22.12.2010, які підпадають під визначення ст.185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ;

- ч. 5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених постачальниками , тобто Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий, чим порушено ст. 662, 655 та 656 ЦК України, що в водночас свідчить про відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в 22.05.1997 року № 283/97-ВР.

Таким чином, в ході проведення перевірки не встановлено факту здійснення послуг від підрядника до замовника, у зв'язку з відсутністю виробничих потужностей, трудові ресурсів, основних фондів, складських приміщень, кваліфікованих персональних транспортних засобів у підприємства ТОВ «Таврія Будпостач».

Крім того, згідно акту від 22.02.2011 №22/23-2/35421550, про результат позапланової виїзної перевірки ТОВ «Таврія Будпостач» 01.10.2007 по 22.12.2010, встановлено, що у ТОВ «Таврія Будпостач» відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій підприємствами-постачальниками в розумінні. Враховуючи викладене, фактичне здійснення послуг, приймання-передачі та оприбуткування товарно-матеріальні цінностей по ланцюгу від ТОВ «Таврія Будпостач» контрагентів не підтверджено.

В ході проведення аналізу податкової звітності ТОВ «Таврія Будпостач» та руху грошових коштів по банківських рахунках ТОВ «Таврія Будпостач» встановлено, що в період 2008-2009 років ТОВ «Таврія Будпостач» безпідставно сформовано податковий кредит з ПДВ своїм контрагентам - покупцям на загальну суму ПДВ понад 10 млн. грн.

За матеріалами справи вбачається, що у вересні 2007 року ОСОБА_4 разом з невстановленими особами, діючи умисно, з метою здійснення фіктивного підприємництва, підготували та здійснили державну реєстрацію суб'єкта господарювання - ТОВ «Таврія Будпостач» з метою прикриття незаконної діяльності з проведення безтоварних операцій (код ЄДРПОУ 35421550) та послідуючої конвертації грошових коштів, отриманих від підприємств та організацій.»

На підставі вищезазначеного ДПІ у Жовтневому районі зроблені висновки про те, що в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників у перевіряємому періоді, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Офорт» та ТОВ «Таврія Будпостач» здійснені без мети настання реальних наслідків.

Однак, суд не погоджується із висновками податкового органу з огляду на таке.

Із наданих суду правоустановчих документів ТОВ «Офорт» встановлено, що товариство має право на зайняття такими видами діяльності, зокрема: будівництво будівель; монтаж металевих конструкцій, електромонтажні роботи, штукатурні роботи, покриття підлог та облицювання стін, тощо. Позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби №5043 від 21.01.2000. Також з акту перевірки вбачається, що позивач у періоді, який перевірявся, був платником, зокрема, податку на прибуток та податку на додану вартість.

ТОВ «Офорт» у перевіряємий період укладало угоди (у простій письмовій формі) з:

- Запорізьким благодійним фондом розвитку медичної допомоги та охорони здоров'я «Пульс»(замовник) - договір №01/08 від 12.08.2008, згідно якого позивач прийняв на себе обов'язок по заміні вікон та дверей у Запорізькій обласній клінічній лікарні, а замовник зобов'язаний прийняти та сплатити виконану роботу;

- ТОВ «Київоблбуд» (замовник) - договір підряду №05/01 від 21.01.2008, згідно якого позивач перейняв на себе обов'язки по пристрою освітлення і електропостачання тимчасових будівель на будмайданчику по вул. Зої Космодем'янської у м. Запоріжжі, а замовник зобов'язаний прийняти та сплатити виконану роботу;

також був укладений договір №03/07 від 14.07.2008 між ТОВ «Київоблбуд» (Генпідрядник) та ТОВ «Офорт» (Субпідрядник). Генпідрядник доручає та сплачує, а Субпідрядник приймає на себе виконання комплексу будівельно-монтажних робіт по пристрою зовнішніх і внутрішніх стін, застіклювання і монтажу металічної огородження, згідно робочого проекту 07-03-00, розробленим ОСОБА_1, а також діючих нормативних документів, будівельних норм та правил на об'єкті «Запорізьке відділення фонду соціального страхування по тимчасовій непрацездатності по вул. Заводській у м. Запоріжжя».

- Комунальною установою «Запорізька обласна клінічна лікарня» (покупець) та ТОВ «Офорт» (постачальник) заключили договір №77Б/08 від 21.04.2008, згідно якого Постачальник зобов'язується поставити покупцю матеріали будівельні із пластмаси (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за отриманий товар його вартість;

- Комунальним підприємством «Градпроект» (замовник) - договір на виконання підрядних робіт №23/10 від 20.04.2010, згідно якого замовник доручає, а ТОВ «Офорт» приймає на себе виконання робіт для благоустрою території КП «Градпроект» у м. Запоріжжя, по вул. Зелинського, буд. 3.

ТОВ «Офорт» для виконання умов вищезазначених договорів, укладених із замовниками, залучало субпідрядника - ТОВ «Таврія Будпостач».

Правовідносини із ТОВ «Таврія Будпостач» оформлювалися договорами на виконання підрядних робіт (із визначенням предмету договору), із погодженням договірної вартості робіт, складанням кошторисів та відомостей встановленого устаткування та використаних матеріалів; розрахунки здійснювались на підставі рахунків, довідок про вартість виконаних робіт та актів приймання виконаних робіт.

Правовідносини ТОВ «Офорт» із ТОВ «Таврія Будпостач» оформлювалися наступними договорами:

- №20/10 від 28.10.2008 згідно якого ТОВ «Таврія Будпостач» (Підрядник) приймає на себе обов'язок по здійсненню ремонту підвального приміщення у будівлі по вул. Зеленського, буд. 3 у м. Запоріжжя, а ТОВ «Офорт» (Замовник) повинен прийняти та сплатити виконану роботу;

- №11/12 від 11.12.2008 та №17/12 від 17.12.2008 відповідно до яких Підрядник приймає на себе обов'язок по виконанню комплексу ремонтно-будівельних робіт в приміщеннях по вул. Зеленського, буд. 3 у м. Запоріжжя, а Замовник повинен прийняти та сплатити виконану роботу.

Вказані первинні документи долучені до матеріалів справи і порушень щодо порядку їх оформлення податковою інспекцією не встановлено.

Про реальність надання ТОВ «Таврія Будпостач» послуг позивачу також говорить той факт, що вказані операції належним чином оприбутковані в бухгалтерському обліку ТОВ «Офорт», що в свою чергу призвело до змін майнового стану платника податків. Крім того, вказані роботи в подальшому передані ТОВ «Офорт» своїм замовникам за укладеними договорами. Наявність результату виконаних робіт податковим органом під сумнів не ставиться.

Крім того, виходячи із виду діяльності підприємства позивача, можна дійти висновки про те, що придбані ТМЦ та послуги були використані ним у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зокрема до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону).

Згідно з пп.11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п. п. 5.3.9 п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених положень Закону випливає, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства на оплату товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність господарських операцій з придбання цих товарів (робіт, послуг) підкріплена належними документами та зв'язок цих витрат з господарською діяльністю платника.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом на підставі долучених до справи доказів було встановлено, що придбання ТОВ «Офорт» товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Таврія Будпостач» викликало реальні зміни майнового стану платника податків та призводило до збільшення (зменшення) активів та зобов'язань підприємства.

Таким чином, позивач правомірно відніс до складу валових витрат підприємства, витрати пов'язані із придбанням товарів у вищевказаних суб'єктів господарювання.

Той факт, що в акті перевірки ТОВ «Таврія Будпостач» значиться про відсутність підприємства за місцем реєстрації, або про втрату ним первинних бухгалтерських документів не є беззаперечним доказом того, що роботи взагалі відсутні, а послуги не надавалися.

При цьому, у разі якщо податковий орган посилається на наявність таких обставин, він повинен вжити усіх належних заходів для їх належного підтвердження та доведення.

Натомість, судом встановлено, що позивач при укладанні вказаних правочинів отримав у ТОВ «Таврія Будпостач»: ліцензію на проведення будівельної діяльності серії АВ №406244 від 26.12.2007, Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №024802 від 17.09.2007, довідку Головного управління статистики у Запорізькій області №3789 від 20.09.2007, статут ТОВ «Таврія Будпостач», довідка про взяття на облік №19063 від 18.09.2007, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №100075728 від 07.11.2007. Перевіряння інших обставин діяльності сторони за правочином на платника податків чинним законодавством не покладається та фактично є неможливим.

Крім того, суд не може погодитись з правовою позицією відповідача і в частині нікчемності зазначених угод, вважає її хибною з огляду на наступне.

Суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладений позивачем правочин є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про взаємовідносини, які відбулись між учасниками такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Суд відмічає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність правочинів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

При цьому, слід зазначити, що до висновку про порушення позивачем положень Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість», відповідач дійшов з огляду на обставини діяльності іншої особи, а не позивача, що є хибним, так як позивач не несе відповідальності за її дії.

Під час розгляду справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами угоди не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

З наданих до суду документів встановлено, що позивач в подальшому використав у своїй господарській діяльності придбані у контрагента товари та послуги.

Іншого відповідачем не доведено, хоча відповідно до ст. 71 КАС України він, як суб'єкт владних повноважень, має довести суду правомірність свого рішення.

Суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що цей договір ймовірно суперечить інтересам держави, не підкріплена належними доказами чи рішенням суду про визнання їх такими.

З огляду на все вищевикладене, доводи податкового органу про порушення ТОВ «Офорт» вимог п. 5.1, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не знайшли свого підтвердження, а тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 09.09.2011 № 00039023202 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Офорт» податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 173 377,50 грн., у т.ч. за основним платежем - 138 702,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 34 675,50 грн. підлягає скасуванню повністю.

Щодо порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Актом перевірки встановлено, що ТОВ «Офорт» завищено суму податкового кредиту по податку на додану вартість на загальну суму 110 962,00 грн. по взаємовідносинам із ТОВ «Таврія Будпостач» в т. ч. по періодах: за жовтень 2008 року у сумі 55 862,00 грн., за грудень 2008 року у сумі 37 200,00 грн., за січень 2009 року - 17 900,00 грн.

На підставі постанови старшого слідчого ОВС СВ ПМ ДПА у Запорізькій області, у якій зазначено, що у вересні 2007 року ОСОБА_4 разом з невстановленими особами, діючи умисно, з метою здійснення фіктивного підприємництва, підготували та здійснили державну реєстрацію суб'єкта господарювання - ТОВ «Таврія Будпостач» з метою прикриття незаконної діяльності з проведення безтоварних операцій та послідуючої конвертації грошових коштів, отриманих від підприємств та організацій, у зв'язку з чим ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя вважає, що у ТОВ «Офорт» відсутнє право на формування податкового кредиту по операціях з ТОВ «Таврія Будпостач».

Податкова інспекція вважає, що у ТОВ «Таврія Будпостач», відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість в розумінні ст. 3 Закону. Посилаючись на положення ч. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Офорт» при придбанні та продажу робіт (послуг). Роботи (послуги) по вказаних правочинах не були передані в порушення ст. ст. 662, 655 та 656 ЄЦК України.

Тобто, обставини неприйняття ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя податкового кредиту ТОВ «Офорт», нарахованого по взаємовідносинам з ТОВ «Таврія Будпостач», ті ж самі, що і викладені у розділі «Валові витрати».

Суд не погоджується із таким висновком з огляду на наступне.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(надалі за текстом - Закон України № 168/97-ВР), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4.ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п. 7.5 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Крім того, відповідно до п.п.7.2.3. п.7.2 ст. 7. Закону України № 168/97-ВР саме податкова накладна є звітним податковим та одночасно розрахунковим документом.

Отже, Законом України № 168/97-ВР встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних послуг були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих податкових накладних вимогам Закону України № 168/97-ВР акт перевірки не містить. ТОВ «Офорт» цілком правомірно включило суми податку на додану вартість по отриманим послугам до складу податкового кредиту, оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиним і належним, з точки зору діючого законодавства, доказом.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Таврія Будпостач» на момент вчинення правочинів з позивачем був платником податку на додану вартість, що посвідчується відповідним свідоцтвом.

Також, вказані правочини, як вже зазначалось, безпосередньо пов'язані із господарською діяльністю ТОВ «Офорт».

Суд також зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця робіт (послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками вимог податкового законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні робіт (послуг).

Загальним висновком ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя по вказаному розділу було те, що перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання робіт (послуг) у ТОВ «Таврія Будпостач» та по операціях з продажу цих робіт (послуг) підприємствам-покупцям, в розумінні ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Підставою для такого висновку стали ті ж самі доводи податкового органу, що викладені у розділі «Валовий дохід» акту перевірки.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно пп. 7.7.1. п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. А пп. 7.7.2. Закону визначено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Відповідно до пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Враховуючи те, що роботи фактично виконувались та передавались замовникам, що і не оспорює податкова інспекція, ТОВ «Офорт» правомірно нараховувало податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Судом вже досліджено, встановлено та описано вище підстави, з яких суд вважає, що укладені ТОВ «Офорт» з ТОВ «Таврія Будпостач» угоди фактично виконувались, тобто були реальними. Також судом вище вже дано оцінку висновкам податкового органу щодо нікчемності вказаних правочинів.

З огляду на це, підстави вважати, що у ТОВ «Офорт» була відсутнє як база так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість, відсутні.

З огляду на все вищевикладене, доводи податкового органу про порушення ТОВ «Офорт» вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не знайшли свого підтвердження, а тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 09.09.2011 №0003892302 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Офорт» податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 138 702,50 грн., у т.ч. за основним платежем - 110 962,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 27 740,50 грн. підлягає скасуванню.

Суд вважає, що платник податків, який сумлінно придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про «дефекти» правового статусу свого контрагента.

Цей же підхід до вирішення податкових конфліктів відображений у судових рішеннях Європейського суду. У рішенні в справі «Інтерсплав» проти України» абсолютно однозначно визначено, що платника податків може бути притягнено до відповідальності за зловживання у сфері оподаткування тільки в тому випадку, якщо доведена його безпосередня залученість у ці зловживання.

З огляду на все вищевикладене, доводи податкового органу про порушення позивачем вимог п. 5.1 абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не знайшли свого підтвердження, а тому податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 09.09.2011 № 0003892302, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання на загальну суму 138 702,50 грн. та №00039023202, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання у загальному розмірі 173 377,50 грн. підлягають скасуванню.

Необхідно зазначити, що підставою скасування спірних податкових рішень є також вимоги п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу, оскільки податковим органом проведено перевірку підприємства позивача відповідно до постанови слідчого в межах кримінальної справи, відповідно до кримінально-процесуального закону. Податкове повідомлення-рішення за результатами таких перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивач знав про наявність обмежень підприємства-контрагента (ТОВ «Таврія Будпостач»).

З огляду на викладене, позовні вимоги ТОВ «Офорт» підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 09.09.2011 року № 0003892302 та №00039023202 скасуванню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення винесені ДПІ в Жовтневому районі м. Запоріжжя за № 00039023202 та за № 0003892302 від 09 вересня 2011 року.

Судові витрати у розмірі 28 (двадцять вісім) грн. 24 коп. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Офорт» з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя (підпис) Д. В. Татаринов