Постанова № 23890077, 01.03.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 березня 2012 р. о 12 годин 48 хвилин Справа №2а-13546/10/11/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А., при секретарі судового засідання Фурлетовій Г.Ю., розглянувши за участі представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, довіреність від 29.12.2011р.,

від відповідача ОСОБА_2, довіреність №13/10-0 від 06.07.2011р.,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Кримський ТИТАН»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Кримський ТИТАН» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим про скасування податкових повідомлень-рішень від 09.03.2010р. №0000424001/0, від 17.05.2010р. №0000424001/1, від 05.08.2010р. №0000424001/2, від 15.10.2010р. №0000424001/3 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 2 086 187грн.

Позов мотивовано помилковістю висновків податкового органу стосовно відсутності у позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 1819117грн., включених до податкового кредиту не в період виписки податкових накладних, а в період їх фактичного отримання та виписаних на філії ЗАТ «Кримський ТИТАН» «Вільногірський гірниче-металургійний комбінат» та «Іршанський гірніче-збагачувальний комбінат». Крім того, помилковими, на думку позивача, є висновки податкової щодо завищення суми бюджетного відшкодування у розмірі 250000грн. в результаті невірного відображення у додатку 2 до податкової декларації з ПДВ за листопад 2009р. залишку від'ємного значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню, оскільки податкова декларація позивачем заповнена відповідно до вимог наказу ДПА України №166 від 30.05.1997р. «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання». Також позивач вважає безпідставними висновки податкового органу щодо відсутності у позивача права на бюджетне відшкодування у сумі 17070грн. внаслідок встановлення під час перевірки розбіжності між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями його контрагента - ТОВ ВТФ «Авіас». Законодавство не ставить в залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентами. Більш того, згідно наданих ТОВ ВТФ «Авіас» документів останнє у повному обсязі відобразило у податковій звітності суми ПДВ за господарськими операціями із позивачем. На підставі викладеного позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення незаконними, а відтак такими що підлягають скасуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.10.2010р. відкрито провадження у справі та після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.04.2011р. у справі призначено судово-економічну експертизу та зупинено провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.02.2012р. поновлено провадження у справі.

У судовому зсіданні представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому зсіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових заперечення на адміністративний позов.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі у зв'язку із наступним.

Закрите акціонерне товариство «Кримський ТИТАН» є юридичною особою (ідентифікаційний код 32785994), що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.12), знаходиться на обліку в СДПІ по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим. З 16.09.2004р. є платником податку на додану вартість, про що видане свідоцтво №389789 (а.с.14).

Посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку ЗАТ «Кримський ТИТАН» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок у банку за листопад, грудень 2009р., яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось в березні, жовтні, листопаді 2009 року.

За результатами перевірки складено акт №61/40-01/32785994 від 24.02.2010р., у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п. 5.12.5 п.5.12 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166 (у редакції наказу від 15.06.2005 №213), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005р. за №702/10982, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п.7.2 п.п 7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р., внаслідок чого платником податків завищено суму бюджетного відшкодування за декларацією за листопад 2009 року на суму 2 086 187,00грн.(а.с.43-47).

На підставі акту перевірки №61/40-01/32785994 від 24.02.2010р. відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000424001/0 від 09.03.2010р. про зменшення ЗАТ «Кримський ТИТАН» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2009р. у розмірі 2 086 187,00грн. (а.с.52).

Податкове повідомлення-рішення №0000424001/0 від 09.03.2010р. оскаржене відповідачем в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації в АР Крим, Державної податкової адміністрації України. За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення відповідача №0000424001/0 від 09.03.2010р. без змін, в результаті чого відповідачем направлені позивачу податкові повідомлення-рішення №0000424001/1 від 17.05.2010, №0000424001/2 від 05.08.2010, №0000424001/3 від 15.10.2010 (а.с.53-55).

Висновки СДПІ ВПП в м. Сімферополі щодо завищення позивачем суми податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за листопад 2009р. у розмірі 2086187,00 грн. ґрунтуються на наступних обставинах.

Завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за листопад 2009р. у розмірі 1 819 117,00грн., на думку відповідача, відбулося внаслідок завищення невідшкодованої суми від'ємного значення ПДВ, визначеного у р.1, колонка 3,4 додатку №2 до декларації з ПДВ за листопад 2009р. та у рядку 1,2,3 кол.3 додатку №3 до декларації з ПДВ за листопад 2009р., який було зменшено за результатами позапланової перевірки (акт перевірки від 30.07.2009р. №963/23-4/32785994/90). Як вказано у акті перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані повідомлення-рішення, зміст порушення наведено у п.3.1.4. акту перевірки від 30.07.2009р. №963/23-4/32785994/90, та полягає у тому, що позивачем до складу податкового кредиту, а потому і до бюджетного відшкодування, включені суми ПДВ по податковим накладним, виписаним на філії позивача та виписаним у минулих періодах (т.2, а.с.56-58 ).

Судом до матеріалів справи залучено акт перевірки від 30.07.2009р. №963/23-4/32785994/90, відповідно до п.3.1.4 якого податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог абз. «д» п.п.7.2.1., п.п.7.2.4, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п. 7.4.5. п.7.4., п.п.7.7.5 та п.п.7.7.7. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Завищення невідшкодованої суми від'ємного значення ПДВ, визначеного у кол. 3 додатку №2 до декларації з ПДВ за листопад 2009р. на 250 000грн. відбулося, на думку відповідача, в результаті невірного перенесення значення графи 5 «значення р.26 декларації звітного податкового періоду» додатку №2 декларації за травень 2009року до графи 3 «залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (р.24 декларації звітного податкового періоду)» додатку №2 до декларації за червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2009р., та до графи 4 додатку №2 до декларації за листопад 2009р.

Завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2009р. на суму 17017грн. відповідач мотивує порушенням вимог п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п.7.2 п.п 7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що відбулося внаслідок завищення позивачем податкового кредиту за жовтень 2009р. на вказану суму за господарськими операціями із ТОВ ВТФ «Авіас» у зв'язку із тим, що останнє згідно системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту не включило до податкової звітності з ПДВ податкові зобов'язання відносно ЗАТ «Кримський ТИТАН».

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість» (тут і далі чинного в редакції, на момент включення спірних сум до бюджетного відшкодування за листопад 2009року, далі Закон №168) цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Статтею 1 закону №18 встановлено, що у цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

1.2. особа - будь-яка з наведених нижче осіб, незалежно від того, чи є така особа резидентом чи ні:

суб'єкт підприємницької діяльності, в тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, незалежно від форми та часу внесення цих інвестицій;

інша юридична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності;

фізична особа (громадянин, іноземний громадянин та особа без громадянства), яка здійснює діяльність, віднесену до підприємницької згідно із законодавством, або ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

представництво нерезидента, що не має статусу юридичної особи.

1.3. платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

1.6. податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом.

1.7. податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

1.8. бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно п.2.1. ст.2 Закону №168 платником податку є: будь-яка особа, яка:

а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;

в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Згідно пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно п.п. 7.5.1. ст.7 Закону №168 встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону №168 встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Із системного аналізу вищезазначених норм випливає, що єдиною підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені в складі вартості товарів є належним чином оформлена податкова накладна.

Законом не встановлено обмеження щодо неможливості включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених контрагентам у ціні товарів(робіт, послуг) у разі отримання податкової накладної не в період її виписки.

Форма та зміст податкової накладної встановлено п.7.2.1. ст.7 Закону №168 згідно якого платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

У справі судом проведена судово-економічна експертиза, висновок якої за №64/11 від 30.01.2012р. залучено до матеріалів справи. Як вбачається із висновку експертизи (арк.8 експертного висновку) експертом досліджені податкові накладні, які позивачем включено до складу податкового кредиту лютого, березня 2009року, суми ПДВ по яких були враховані при визначення від'ємного значення об'єкту оподаткування за березень 2009р. та які були зняті податковим органом за актом перевірки від 30.07.2009р. №963/23-4/32785994/09 у сумі 1 819 117грн. та встановлено, що всі вказані податкові накладні відповідають вимогам пп.7.2.1. ст.7 Закону №168 та надійшли до позивача у відповідних податкових періодах.

Підпунктом 7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону №168 встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно ч.3 ст.72 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Під час розгляду справи сторонами визнано той факт, що на момент виписки податкових накладних, суми ПДВ по яким виключені відповідачем з бюджетного відшкодування позивача за листопад у розмірі 1 819 117грн., філії позивача були зареєстровані платниками податку на додану вартість. З 01.01.2009р. позивач перейшов на консолідовану сплату податку на додану вартість, внаслідок чого філії позивача були виключені із реєстру платників податку на додану вартість.

Проте, податковий орган мотивує своє рішення тим, що оскільки позивач та його філії були зареєстровані як окремі платники податку, позивач не має право включати до податкового кредиту та, як наслідок до бюджетного відшкодування, суми податку за податковими накладними, виданими на філії позивача.

Суд не погоджується із думкою податкового органу щодо необґрунтованості включення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту за податковими накладними, які виписні на філії позивача «Вільногірський ГМК» та «Іршанський ГЗК» у зв'язку із наступним.

За змістом ст.80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Ч.1. ст.91 ЦК України визначено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині, а згідно ч.3 ст.26 ЦК України фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом.

Частиною 4 статті 91 ЦК України передбачено, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ч.1 ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно ч.1 ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Ч.3 ст.95 ЦК України передбачено, що філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності (ч.4 ст.95 ЦК України).

Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями (ч.1 ст.96 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно ч.2 ст.55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

При цьому, частиною 6 ст.55 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання, зазначені у пункті першому частини другої цієї статті, мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.

Із наведених норм слідує, що філії позивача не є окремими суб'єктами господарювання, не є юридичними особами, а майнові права та обов'язки філій є майновими правами та обов'язками юридичної особи. Філії діють від імені юридичної особи, а відповідно під час виконання філією покладених на неї частини функцій юридичної особи, права та обов'язки від такої діяльності виникають саме у юридичної особи.

Відтак, незалежно від того чи філія юридичної особи чи юридична особа зазначена у податковій накладній в якості платника податку - отримувача товарів, робіт, послуг, обов'язок щодо нарахування та сплати такого податку, у тому числі і право на отримання відшкодування надлишково сплаченої суми податку, виникає саме у юридичної особи.

За змістом поняття бюджетне відшкодування, яке викладено у п.1.8. ст.1 Закону №168 це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відтак, умовою отримання бюджетного відшкодування, серед іншого, є надмірна сплата податку.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків було визначено ст.7 Закону №168.

Пунктом 7.7.1. ст.7 Закону №168 було встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.7.2. ст.7 Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Із системного аналізу вищезазначених норм слідує, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем у попередніх податкових періодах. Крім того, обов'язковою умовою отримання права на бюджетне відшкодування є використання отриманих товарів, робіт, послуг у оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку.

З метою встановлення цих фактів судом у справі була призначена судово-економічна експертиза.

За висновками судово-економічної експертизи позивачем сума ПДВ, яка заявлена до бюджетного відшкодування сплачена у повному обсязі. Товари, роботи, послуги суми ПДВ у вартості яких включено позивачем до складу податкового кредиту та в подальшому до бюджетного відшкодування, отримані позивачем та використовувалися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно дійшов висновку про порушення позивачем вимог пп.7.2.1., 7.2.4.,7.2.6, п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування за листопад 2009року у розмірі 1 819 117грн.

Щодо порушення за цим епізодом позивачем пп.5.12.5. Порядку заповнення та подання податкової декларації, затвердженого наказом Державної податкової інспекції України N 166 від 30.05.1997р. «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», зареєстрованим Міністерством юстиції України 09.07.1997р. за №250/2054(далі Порядок) суд зазначає наступне.

Пунктом 5.12.5. Порядку було встановлено, що рядок 23.4 передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної податковим органом.

Збільшення виникає внаслідок установлення за результатами перевірки заниження задекларованої платником суми податкового кредиту та/або завищення податкового зобов'язання. Визначена сума збільшення рядка 26 відображається зі знаком "+" у рядку 23.4 податкової декларації наступного звітного періоду.

Зменшення відбувається у разі, коли за результатами перевірки встановлено завищення задекларованої платником суми податкового кредиту та/або заниження податкового зобов'язання. Така сума зменшення рядка 26 відображається зі знаком "-" в рядку 23.4 податкової декларації наступного звітного періоду.

Із наведеного слідує, що збільшення або зменшення відбувається у разі, якщо за результатами перевірки збільшується або зменшується сума податкових зобов'язань або податкового кредиту.

Проте, суд зазначає, що акт перевірки податкового органу не є правовим актом індивідуальної дії державного органу, а є доказом, який підтверджує або спростовує певні обставини. Акт перевірки не створює правових наслідків для позивача та не є обов'язковим для виконання позивачем.

Зокрема, пунктом 1.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України N 327 від 10.08.2005р. (чинного на момент складання акту перевірки) було встановлено, що Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

В свою чергу, акт державного чи іншого органу (нормативно-правовий акт чи правовий акт індивідуальної дії) - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Окрім того, акт індивідуальної дії породжує права та обов'язки тільки у одного суб'єкта, якому він адресований та застосовується одноразово.

Відтак, безпосередньо актом перевірки податкова не вправі збільшити або зменшити податкові зобов'язання, податковий кредит або від'ємне значення між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Таким чином, висновок податкового органу, який викладений в акті перевірки від 30.07.2009р. за №963/23-4/32785994/90 щодо завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за квітень 2009р у сумі 1 819 117грн., не зменшує такого від'ємного значення.

Відповідачем не надано доказів прийняття рішення про зменшення позивачу залишку від'ємного значення за квітень 2009р у сумі 1 819 117грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що оскільки сума зменшення від'ємного значення між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за квітень 2009р. у розмірі 1 819 117грн. не була узгодженою, підстави для не включення її у рядок 24 декларації за квітень 2009р. та у р.1, колонки 3,4 додатку №2 до декларації з ПДВ за листопад 2009р. та у рядки 1,2,3 кол.3 додатку №3 до декларації з ПДВ за листопад 2009р., у позивача були відсутні.

Таким чином, позивачем не було порушено вимоги пп.5.12.5. Порядку заповнення та подання податкової декларації за цим епізодом.

Щодо завищення позивачем невідшкодованої суми від'ємного значення ПДВ за листопад 2009р. на 250 000грн. суму суд зазначає наступне.

У акті перевірки, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення зазначено, що ЗАТ «Кримський ТИТАН» завищено бюджетне відшкодування з ПДВ за листопад 2009р. на 250 000грн., в результаті невірного відображення в додатку №2 до декларації з ПДВ залишку від'ємного значення.

Судом встановлено, що позивачем відповідачу подана декларація з ПДВ за квітень 2009року (вх.№3268 від 20.05.2009р.) з додатками 1, 2, 3, 4, 5 вхідні №3269, 3273, 3270, 3274, 3271 від 20.05.2009р. відповідно.

Згідно наданої декларації з ПДВ за квітень 2009р. заявлена сума до бюджетного відшкодування (стр.25.1) склала 10 191 161,00грн. У додатку №2 до декларації відображено: залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів (рядок 24) в сумі 23 369 865грн., в т.ч. 21 700 951грн., яка утворилася в березні 2009р; частина від'ємного значення, фактично сплачена постачальникам товарів (послуг) - 10 194 161грн.; сума значення рядка 26 декларації звітного періоду - 13 175 704грн., в тому числі яка утворилася у березні 2009р. - 11 982 338грн.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.200р. №2181-ІІІ позивачем на адресу відповідача надано уточнюючі розрахунки з ПДП за квітень 2009р. (вх.. №3 від 20.07.2009р.) з уточненим додатком №2 (вх..№3719 від 02.07.2009р.), додатком №3 (вх. №3717 від 02.07.09р.), додатком №4 (вх. №б/н від 02.07.2009р.), додатком №5 (вх. №3718 від 02.07.2009р.) за якими зменшена сума бюджетного відшкодування в розмірі 250 000грн. (рядок 25.1 декларації), але збільшена сума рядка 26 декларації, саме залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 250 000грн.

Як зазначалося вище, порядок складання актів перевірки було встановлено Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України N 327 від 10.08.2005р.

Пунктом 1.5 Порядку встановлено, що акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

За результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства (п.1.6. Порядку).

Згідно п. 1.7. Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Пунктом 2.3.2. Порядку було передбачено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, зокрема: у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

Згідно пункту 2.4 Порядку було встановлено, що у висновку акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок зазначаються, зокрема узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства з посиланням на підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів.

В порушення вказаних норм Порядку в акті перевірки від 24.02.2010р. за №61/40-01/32785994, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, ані в описовій частині ані у висновку не вказано в чому полягає порушення позивачем Порядку заповнення та подання податкової декларації, при поданні декларації за листопад 2011р.

Не містить акт перевірки посилань на пункти Порядку, які порушені позивачем при поданні уточнюючих розрахунків з ПДВ за квітень та травень 2009р., внаслідок чого відповідач дійшов висновку про порушення заповнення позивачем відповідних граф декларацій за червень, липень, серпень, вересень, жовтень та листопад 2009р.

Окрім того, суд зазначає, що актом перевірки від 18.08.2009р за №1028/23-4/32785994/99 про результати позапланової виїзної перевірки ЗАТ «Кримський ТИТАН» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень та червень 2009року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, яке декларувалося за лютий, квітень травень 2009р., порушень позивачем вимог Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ не встановлено (т.1, а.с.48-50).

Суд також бере до уваги висновки судово-економічної експертизи, відповідно до яких експерт дійшов висновку про те, що у декларації з ПДВ за листопад 2009р. , з урахуванням уточнюючих розрахунків за квітень та травень 2009року, ЗАТ «Кримський ТИТАН» сформоване та відображене бюджетне відшкодування відповідно первинним документам бухгалтерського та податкового обліку вірно.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення в частині зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за листопад у розмірі 250 000грн. прийняті безпідставно, а відтак є протиправними.

Щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2009р. у розмірі 17070грн. внаслідок не сплати до бюджету податкових зобов'язань його контрагентом суд зазначає наступне.

Актом перевірки встановлено, що на підставі виконання умов договору ЗАТ «Кримський ТИТАН» отримав у жовтні 2009р. від ТОВ «Авіас» бензин для цілей подальшого використання у господарській діяльності платника податку.

На кожну поставку бензину були виписані податкові накладні, суми ДПВ по яких були включені до складу податкового кредиту жовтня 2009року, а саме: від 15.10.2009р. №1110000774, сума ПДВ - 289грн.; від 15.10.09р. №1110000775, сума ПДВ - 725грн; від 20.10.2009р. №1110000792, сума ПДВ - 604,17грн; від 09.10.2009р. №1110000837. Сума ПДВ 604,17грн; від 02.10.2009р. №1110000805, сума ПДВ 13767,42грн. (т.1, а.с. 56-60).

Вказані накладні мають всі обов'язкові реквізити, які визначені п.7.2.1. ст.7 Закону №168.

За отриманий товар позивачем на адресу ТОВ «Авіас» були сплачені кошти у сумі 102418,50грн., в тому числі ПДВ у розмірі 17.069,76грн., що підтверджується копіями платіжних доручень №4177 від 02.10.09р. на суму 82572,00, №4567 від 20.10.09р. на суму 10105,00, №839 від 05.10.09р. на суму 32,50грн., №4367 від 09.10.09р. на суму 3625грн., №4454 від 15.10.09р. на суму 4350грн., №4455 від 15.10.09р. (а.с.61,66).

Висновком судово-економічної експертизи встановлено, що ЗАТ «Кримський ТИТАН» отримано у жовтні бензин від ТОВ «Авіас» у цілях подальшого використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. Зазначені обставини не спростовувалися відповідачем під час розгляду справи.

Підставою для висновку про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування ПДВ у листопаді 2009р. на суму 17070грн. є та обставина, що контрагент позивача - ТОА «Авіас» не включив суми ПДВ по господарським операціям із позивачем до складу податкових зобов'язань.

Проте, висновки податкової не ґрунтуються на нормах Закону №168, а відтак є безпідставними. Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність право платника податку на отримання бюджетного відшкодування в залежність від сплати такого податку його контрагентами.

Суд зазначає, що у даному випадку позивачем були дотримані всі умови Закону №168, які дають право на отримання надлишково сплаченої суми бюджетного відшкодування.

Зокрема, податковий кредит за вищевказаними операціями сформовано на підставі податкових накладних, які оформлені відповідно до вимог п.7.2.1. ст.7 Закону №168. Вартість отриманого палива, в тому числі ПДВ у розмірі 17 069,76грн. за вищевказаними операціями позивачем повністю сплачена. Отримане паливо використовується позивачем у господарських операціях в межах господарської діяльності, що підтверджується як актом перевірки так і висновком експертизи. Податкові накладні виписані платником податку.

Більш того, висновки відповідача щодо не включення ТОВ «Авіас» до податкових зобов'язань сум ПДВ за господарськими операціями із позивачем не відповідають дійсності, оскільки на вимогу позивача ТОВ «Авіас» надано лист №41 від 02.02.2010р. та копію фрагменту декларації з ПДВ та додатку №5 до цієї декларації за жовтень 2009р., із яких вбачається, що ТОВ «Авіас» включило до складу податкових зобов'язань суми ПДВ за господарськими операціями із позивачем.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято необґрунтовано та з порушенням норм матеріального права, а відтак вони є протиправними і підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, на користь позивача з Державного бюджету України шляхом списання з рахунків відповідного розпорядника коштів, яким є Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим, підлягають стягненню судові витрати у розмірі 9379(дев'ять тисяч триста сімдесят дев'ять) грн. 40 коп., у тому числі 3,40 судовий збір та 9376грн. витрати пов'язані з проведенням судової експертизи.

Під час судового засідання, яке відбулось 01.03.2012р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 05.03.2012р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 122, 158-161, ч.1 ст. 162, 163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим від 09.03.2010р. №0000424001/0, від 17.05.2010р. №0000424001/1, від 05.08.2010р. №0000424001/2, від 15.10.2010р. №0000424001/3 про зменшення Закритому акціонерному товариству «Кримський ТИТАН» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 2 086 187грн.

Стягнути з Державного бюджету України (шляхом безспірного списання з розрахункових рахунків Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі, 95053, АРК, м. Сімферополь, вул. Мате Залки, 1/9) на користь Приватного акціонерного товариства «Кримський ТИТАН» судові витрати у розмірі 9379(дев'ять тисяч триста сімдесят дев'ять) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.