Постанова № 23890012, 19.04.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 квітня 2012 р. Справа №2а-2644/12/0170/13

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого суддіОльшанської Т.С., при секретарі судового засідання Ківа А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос"

до Державної податкової інспекції в м. Алушта АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000902301 від 23.02.2012,

за участю:

представник позивача - ОСОБА_1, довіреність №1 від 10.01.12,

представник відповідача - ОСОБА_2, довіреність №532/9 від 13.03.12.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кронос" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Алушта АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000902301 від 23.02.2012.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.03.2012 відкрито провадження по справі і закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.04.2012 проведена заміна первинного відповідача у справі -Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим на її правонаступника - Державну податкову інспекцію в м. Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (стаття 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні"). Як зазначено у статті 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України (далі -ПК) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Як зазначено у статті 4 ПК податкове законодавство ґрунтується на принципах рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кронос" зареєстровано 06.11.2001 виконавчим комітетом Алуштинської міської ради , ідентифікаційний код юридичної особи -31395365.

На підставі службового посвідчення серія НОМЕР_1, виданого 01.03.2011 ДПІ у м. Алушті ОСОБА_3, інспектору податкової служби I рангу, головному державному податковому ревізору-інспектору сектору перевірок платників податків відділу податкового контролю юридичних осіб ДПІ у м. Алушті, на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75, пп.78.1.1 п.78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України та наказу від 26.01.2012 №49 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Кронос" (ЄДРПОУ 31395365), з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період серпень 2011 по взаємовідносинам з ТОВ "ВБР-Електрік" (ЄДРПОУ 32527242).

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки 31.01.2012 було складено акт №76/23/31395365 (далі -Акт перевірки).

Згідно з висновками акту перевірки відповідачем було встановлено порушення п.201.10 ст. 2010 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення з податку на додану вартість (рядок 19 декларації з ПДВ) за серпень 2011 року у сумі 331777,00 грн.

На підставі акту перевірки від 31.01.2012 №76/23/31395365 винесено податкове повідомлення-рішення від 23.02.2012 №0000902301, яким визначено сума завищення від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 331777,00 грн.

Суд зазначає, згідно підпункту 200.1. ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно підпункту 14.1.179. ПК України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

За підпунктом 14.1.181. податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У підпункті 198.3. ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 14.1.191 статті 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За підпунктом 198.1. ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до підпункту 198.2. ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та оплата послуг відповідно до умов договору є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Кодексу, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки акту про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ "Кронос" з питань взаємовідносин з ТОВ "ВБР-Електрік" за серпень 2011 основані на твердження, що в зазначеному періоді були здійснені нікчемні фінансові операції.

Виходячи з цього, особи, що здійснювали перевірку, дійшли висновку, що між зазначеними підприємствами були проведені фіктивні та нікчемні фінансові операції, які були незаконно відображені у податковому обліку ТОВ "Кронос" та призвели до завищення від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 331777,00 грн.

ТОВ "Кронос" відповідно до вимог п.201.10 ст. 201 ПКУ, було подано заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (про порушення ТОВ "ВБР-Електрік" порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (Додаток 8 до Декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 № 9008032780 від 20.09.2011), за податковим накладними № 56 від 01.08.2011 на загальну суму 993401,40 грн., у т.ч. ПДВ 165566,90 грн., № 57 від 01.08.2011 на загальну суму 997258,59 грн. у т.ч. ПДВ 166209,76 грн., виписаними ТОВ "ВБР-Електрік", факт подання заяви зазначено у Акті перевірки.

На підставі п. 49.3 ст. 49 ПКУ ТОВ "Кронос" подає податкові декларації засобами електронного зв'язку в електронній формі. Наказом ДПА України від 10.04.2008 №233 затверджена Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку (далі - Інструкція), у п.5 розділу 2 якої, встановлено, що у разі подання податкового документа в електронному вигляді платник податків має право не подавати податкові документи на паперових носіях.

Також п. 7.6. розділу 3 Інструкції встановлено що, якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. З пункту 7.6. розділу 3 Інструкції випливає, що отримання другої квитанції про прийняття податкових документів свідчить про те, що відповідний податковий документ сформовано без помилок.

Отже той факт, що ТОВ "Кронос" було отримано другу квитанцію про прийняття Додатку № 8 до Податкової декларації з податку на додану вартість, свідчить про те, що така заява сформована без помилок. Тобто подання заяви без копій товарних чеків або інших розрахункових документів не є помилкою, а отже не є порушенням п. 201.10 ст. 201 ПКУ.

Також слід прийняти до уваги, що згідно з ст. 36 ПКУ, платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання, крім того платники податку повинні самостійно визначати і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані Кодексом.

При цьому, зважаючи на те, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку п. 2 ст. З Закону України від 16.07.99 № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996), при визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій платники повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку: превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (стаття 4 Закону № 996).

Керуючись цим принципом, ДПА України у Листі № 1332/7/22-1417/462 від 23.09.2011 "Про надання методичних рекомендацій щодо документальної перевірки платників, які включили до складу податкового кредиту податкові накладні, що підлягають реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, але не зареєстровані, та порядку оформлення їх результатів", зазначила що, відсутність факту реєстрації накладної у Єдиному реєстрі не є підставою для зменшення податкового кредиту такого платника оцінку права платника податків на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по такій накладній слід здійснювати з урахуванням результатів дослідження реального здійснення господарської операції, її суті та змісту, використання придбаних товарів/послуг у господарській діяльності в межах оподатковуваних операцій тощо.

Під час перевірки були надані наступні первинні документи, що підтверджують сплату ТОВ "Кронос" податку на додану вартість, та реальність здійснення господарської операції:

-Договір № 291-07/11 від 29.07.2011, Додаткова угода № 1 до Договору № 291- 07/11 від 29.07.2011, Додаткова угода № 2 до Договору № 291-07/11 від 29.07.2011;

-Реєстр отриманих податкових накладних за серпень 2011;

-Податкові накладні, виписані ТОВ "ВБР-Електрік"№ 56 від 01.08.2011 на загальну суму 993401,40 грн. у т.ч. ПДВ 165566,90 грн., № 57 від 01.08.2011 на загальну суму 997258,59 грн. у т.ч. ПДВ 166209,76 грн.;

-Видаткові накладні № 5659 від 24.10.2011 на загальну суму 1986802,80 грн., № 5185 від 03.10.2011 на загальну суму 146537,41 грн., № 5058 від 27.09.2011 на загальну суму 83177,59 грн.;

-Технічні паспорти на обладнання та відповідні сертифікати якості;

-Банківська виписка від 01.08.2011;

-Товарно-транспортні накладні б/н від 03.10.2011, № КИ 2300816 від 26.09.2011.

За змістом статті 198 ПК України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 4 статті 7 КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення як змісту позовних вимог, так і меж оскарження актів індивідуальної дії, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України у довідці від 15.04.2010 "Довідка про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість"", вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

-неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

-відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

-облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

-здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Матеріалами справи підтверджено, що сторонами 29.07.2011 був укладений договір поставки №291-07/11, додаткова угода № 1 до договору № 291- 07/11 від 29.07.2011, додаткова угода № 2 до договору № 291-07/11 від 29.07.2011, за яким постачальник продає, а продавець купує продукцію у кількості, в асортименті та по цінах, що виставлені продавцем у рахунках.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно статті 266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Як вже було зазначено вище, до умов договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж товарів.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Аналізуючи зазначене суд надходить до висновку, що операції враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту.

Реальність здійснення господарських операцій підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, у позивача виникло право на віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ серпень 2011 року сум ПДВ на підставі податкових накладних, виписані ТОВ "ВБР-Електрік"№ 56 від 01.08.2011 на загальну суму 993401,40 грн. у т.ч. ПДВ 165566,90 грн., № 57 від 01.08.2011 на загальну суму 997258,59 грн. у т.ч. ПДВ 166209,76 грн., видатковими накладними № 5659 від 24.10.2011 на загальну суму 1986802,80 грн., № 5185 від 03.10.2011 на загальну суму 146537,41 грн., № 5058 від 27.09.2011 на загальну суму 83177,59 грн..

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. N 996-XIV (надалі - Закон N 996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не встановлено порушень позивачем вимог вищевказаних норм законодавства.

За змістом частин 4, 5 статті 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Вивчивши надані позивачем документальні підтвердження судом не встановлено протиправність отримання податкової вигоди з боку ТОВ "Кронос".

Таким чином матеріалами справи підтверджується реальність здійснених операцій.

За результатами перевірки ДПІ у м. Алушті було складено Довідку № 261/23/31395365 від 09.11.2011, у якій, підтверджено факт сплати податку на додану вартість та реальність здійснення господарської операції.

У довідці зазначено, що перевіркою питання достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період серпень 2011 по взаємовідносинам з ТОВ "ВБР-Електрік" не встановлено його завищення або заниження.

Щодо заперечень відповідача, то згідно інформації отриманої з бази даних "Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій з податку на додану вартість", АІС "Податки", "Бест-звіт" встановлено, що контрагент ТОВ "ВБР-Електрік" перебуває на податковому обліку в ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, стан-0, платник податку за основним місцем обліку, фактична адреса: м. Київ, вул. Деміївська, б. 41, статутний фонд:18500,00 грн., КВЕД-оптова торгівля промисловим обладнанням, кількість найманих працівників-15 чол.

Таким чином встановлено, що ТОВ "ВБР-Електрік" є добросовісним платником податків.

Відповідно правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії, несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Частиною 2 статті 8 КАС України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції" (пункт 1) України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

Так у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

На підставі викладеного суд прийшов до висновку, що у відповідача не було правових підстав для нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а податкове повідомлення-рішення від 23.02.2012 №0000902301 є протиправним та підлягає скасуванню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 19.04.2012 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до статті 163 КАС України постанову складено 26.04.2012.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000902301 від 23.02.2012.

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос" судовий збір в розмірі 32,19 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ольшанська Т.С.