Рішення № 23886136, 25.04.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" квітня 2012 р.Справа № 5017/470/2012

За позовом: Прокурора м. Іллічівська Одеської області в інтересах держави

в особі Іллічівської міської ради Одеської області

в особі Комунального підприємства "Міське управління житлово-комунального господарства м. Іллічівська"

до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1

про розірвання договору оренди, зобов'язання повернути майно та стягнення заборгованості у розмірі 7 333,16 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від прокуратури: не з'явились;

від позивачів: не з'явились;

від відповідача: не з'явились.

СУТЬ СПОРУ: Прокурор м. Іллічівська Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Іллічівської міської ради Одеської області в особі Комунального підприємства "Міське управління житлово-комунального господарства м. Іллічівська" до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, в якій просить розірвати договір оренди нежитлового приміщення від 01.08.2008р. №472, укладений між Комунальним підприємством "Міське управління житлово-комунального господарства м. Іллічівська" та фізичною-особою підприємцем ОСОБА_1, зобов'язати фізичну-особу підприємця ОСОБА_1 повернути Комунальному підприємству "Міське управління житлово-комунального господарства м. Іллічівська" нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 38,77 кв.м., стягнути з фізичної-особи підприємця особи ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства "Міське управління житлово-комунального господарства м. Іллічівська" 7336,16 грн., у тому числі 7224,83 грн. боргу по орендній платі станом на 1.01.2012р., 72,62 грн. пені, 25,67 грн. інфляційних та 13,04 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 16.02.2012р. було порушено провадження у справі №5017/470/2012 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні.

12.03.2012р. розпорядженням голови господарського суду Одеської області у зв'язку з перебуванням судді Щавинської Ю.М. у відрядженні справу №5017/470/2012 було передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Погребній К.Ф.

Ухвалою господарського суду від 12.03.2012р. (суддя Погребна К.Ф.) справу 5017/470/2012 було прийнято до свого провадження.

Приймаючи до уваги закінчення терміну перебування судді Щавинської Ю.М. у відрядженні, розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 26.03.2012р. справу 5017/470/2012 було передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Щавинській Ю.М.

Ухвалою суду від 26.03.2012р. справу 5017/470/2012 прийнято до свого провадження із призначенням її до розгляду на 09.04.2012р.

У судовому засіданні 09.04.2012р. справу було відкладено у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача, за відсутністю доказів його належного повідомлення про час та місце розгляду справ, та невиконанням частково прокурором, позивачем та повністю відповідачем вимог ухвали суду.

25.04.2012р. прокурор та представники позивачів у судове засідання, незважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи під розпис у судовому засіданні 09.04.2012р. (а.с.96) не з'явились та витребувані судом документи не надали.

Відповідач -Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом надсилання судових ухвал на юридичну адресу, зазначену у договорі, яка не змінювалася, про що свідчить Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру (а.с.72-75), у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Місце проживання фізичної особи визначається згідно з вимогами статті 29 Цивільного кодексу України. При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місце проживання фізичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час та місце цього розгляду, особи які беруть участь у справі, але не з'явилися у судове засідання.

Згідно до п. 3.9.1. цієї ж Постанови № 18 від 26.12.2011р., особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті поштою із відміткою „за закінченням терміну зберігання" (а.с.83-86), суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, надані під час судового розгляду, проаналізувавши надані сторонами докази у сукупності, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як свідчать матеріали справи, 01.08.2008р. між Комунальним підприємством "Міське управління житлово-комунального господарства м. Іллічівська" та фізичною-особою підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди нежитлового приміщення від 01.08.2008р. №472, відповідно до умов якого відповідачу було передано у строкове платне користування нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 38.77 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2. Відповідно до умов п. 1.2. договору вказане приміщення передається орендарю під розміщення художньої майстерні.

Приймаючи до уваги, що майно, яке виступає предметом договору, належить до комунальної власності, до спірних правовідносин застосовуються також норми Закону України „Про оренду державного та комунального майна".

Частиною 3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі, зокрема, невиконання сторонами своїх зобов'язань.

Зазначене цілком кореспондується зі ст.651 ЦК України, відповідно до якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

В абзаці другому пункту 13 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 25.05.2000р. №02-5/237 „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобов'язань, передбачених ст. 18 Закону України „Про оренду держаного та комунального майна".

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи (а.с.68) та не спростовано відповідачем, ФОП ОСОБА_1, в порушення вищезазначених приписів закону та договору, не дотримувався встановлених строків внесення орендної плати, що є істотним порушенням умов договору, внаслідок якого друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Враховуючи несплату орендарем плати за користування приміщенням за вересень, жовтень 2009р., січень, травень, червень, листопад, грудень 2010р., та з січня по вересень, листопад 2011 року, позивач звернувся на адресу Орендаря з повідомленням від 17.01.2012р., яке було отримано відповідачем), в якому просив погасити заборгованість з орендної плати у сумі 7224,83 грн. (розмір також підтверджено актом звірки сторін від 3.01.2012р. (а.с.58).

Згідно до п.7.1. договору, строк його дії був визначений сторонами до 30 червня 2011 року. При цьому, п.7.2 Договору передбачено, що Договір вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання.

Як свідчать матеріали справи, ані КП „Міське управління житлово-комунального господарства м. Іллічівська", ані ФОП ОСОБА_1 не звертались із заявою про розірвання Договору оренди від 01.08.2008р. №472.

Приймаючи до уваги, що одностороння відмова від договору не допускається, у зв'язку з чим повідомлення від 17.01.2012р., залишене орендарем без реагування, не може вважатися підставою для припинення орендних відносин, а приміщення орендодавцю належним чином не повернуто, суд зазначає, що договір оренди є діючим та підлягає розірванню у судовому порядку, з урахуванням чого відповідні позовні вимоги щодо розірвання договору є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана.

Крім того, відповідно до п.4.5. Договору у випадку припинення дії Договору орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів передати об'єкт оренди орендодавцю по акту прийому-передачі.

За таких обставин, враховуючи відсутність правових підстав на зайняття ФОП ОСОБА_1 нежилого приміщення загальною площею 38,77 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2, позовні вимоги в частині повернення майна КП "Міське управління житлово-комунального господарства м. Іллічівська" також підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення орендної плати суд зазначає наступне:

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно до п. п.1,2 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до умов укладеного договору №472 від 01.08.2008р., а саме п.3.3, орендар вносить орендну плату щомісячно до 28-го числа оплачуваного місяця, п.3.2 Договору передбачено, що орендна плата становить 9.12 грн. за 1 кв.м. площі оренди грн. за кожен календарний місяць оренди та корегується щомісячно за попередній місяць в поточному місяці на індекс інфляції.

В порушення вимог чинного законодавства та Договору від 01.08.2008р. №472 за відповідачем утворилась заборгованість з орендної плати у розмірі 7 224,83 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків (а.с.58). Доказів сплати зазначеної суми відповідачем, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, суду не надано.

У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача про стягнення орендної плати у сумі 7224,83 грн. за період з вересня 2009р. по грудень 2011 року, з урахуванням часткової сплати, заявлені на підставі розрахунку (а.с.68), який перевірено судом, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляції, суд погоджується із визначеними позивачем сумами (13,04 грн. та 25,67 грн.), у зв'язку з чим вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Аналізуючи вимоги про стягнення пені, суд вказує, що відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення зобов'язання вчиняється у письмовій формі, недодержання якої зумовлює його нікчемність.

Враховуючи, що договір №472 від 01.08.2008р., укладений між сторонами КП „Міське управління житлово-комунального господарства м. Іллічівська" та ФОП ОСОБА_1, не містить положень щодо застосування неустойки у вигляді пені, суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення неустойки у порядку, передбаченому законом "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" що, з огляду на вищевикладені законодавчі положення, є підставою для відмови у позові в цій частині..

Згідно до ст. ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір оренди нежитлового приміщення від 01.08.2008р. №472, укладений між Комунальним підприємством "Міське управління житлово-комунального господарства м. Іллічівська" (68003, Одеська область м. Іллічівськ, вул. Леніна, 33, ідентифікаційний код 03363789) та Фізичною-особою підприємцем ОСОБА_1 (68000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

3. Зобов'язати Фізичну-особу підприємця ОСОБА_1 (68000,АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) повернути нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 38,77 кв.м. на користь Комунального підприємства "Міське управління житлово-комунального господарства м. Іллічівська" (68003, Одеська область м. Іллічівськ, вул. Леніна, 33, ідентифікаційний код 03363789).

4. Стягнути з Фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 (68000, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Міське управління житлово-комунального господарства м. Іллічівська" (68003, Одеська область м. Іллічівськ, вул. Леніна, 33, ідентифікаційний код 03363789) 7 224 /сім тисяч двісті двадцять чотири/ грн. 83 коп. заборгованості по орендній платі, 25 /двадцять п'ять/ грн. 67 коп. інфляційних, та 13 /тринадцять/ грн. 04 коп. 3% річних.

5. Стягнути з Фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 (68000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України на п/р 31210206783008, одержувач ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, банк одержувача ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, КБК 22030001 -2666 /дві тисячі шістсот шістдесят шість/грн. 56 коп. судового збору.

6. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.04.2012р.

Суддя Щавинська Ю.М.