Рішення № 23885905, 04.05.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.05.12 Справа№ 5015/989/12

За позовом : Дочірнього підприємства «САВСЕРВІС КАРПАТИ», м.Львів

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВЕКС», м.Львів

про стягнення 13667,40 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар Дубенюк Н.А.

За участю представників :

від позивача : ОСОБА_1 -представник ( довіреність від 18.04.12 р )

від відповідача: не з»явився .

Права та обов»язки сторін, згідно ст.ст.20,22 ГПК України суд роз»яснив представнику позивача. Заяви про відвід судді від сторін не надходили.

Суть спору: на розгляд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Дочірнього підприємства «САВСЕРВІС КАРПАТИ», м.Львів,до відповідача , Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВЕКС», м.Львів, про стягнення 13667,40 грн. заборгованості , у тому числі : 2890,20 грн. основного боргу , 83,46 грн. пені, 867,06 грн. штрафу,9826,68 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами. Позивач просить відшкодувати йому за рахунок відповідача понесені судові витрати .

Ухвалою суду від 15.03.2012р. порушено провадження у даній справі, позовну заяву прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 18.04.2012 року. Вимоги до сторін висвітлені в ухвалі.

Ухвала про порушення провадження у справі отримана позивачем 26.01.2012 року, а відповідачем -21.03.2012 року, що підтверджується наявними у справі повідомленнями про вручення рекомендованої поштової кореспонденції.

З підстав, зазначених в ухвалі суду від 18.04.2012 року , розгляд справи відкладався на 04.05.2012 року.

04.05.2012 року позивач подав через канцелярію суду Заяву про зменшення позовних вимог ( вх.№9568/12). Відповідно до заяви, від стягнення штрафу позивач відмовляється повністю; 0,5% плати за користування чужими грошовими коштами зменшує до 300 грн та просить стягнути з відповідача на користь позивача : 2890,20 грн. основного боргу; 83,46 грн. пені; 300,00 грн. -0,5% плати за користування чужими грошовими коштами. Просить стягнути з відповідача повністю судовий збір.

Представник позивача у судовому засіданні 04.05.2012 року просить позов задоволити із врахуванням поданої Заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідач в жодне із судових засідань явку повноважного представника не забезпечив, відзиву та витребуваних документів ( у т.ч. доказів погашення боргу) суду не надав, із заявами , клопотаннями до суду не звертався.

Поданим позивачем Витягом Серія АЄ №056877 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджується включення, станом на 26.04.2012 року, відповідача (ТзОВ «НОВЕКС») до Єдиного державного реєстру в статусі юридичної особи, ідентифікаційний код юридичної особи - 32893614, місцезнаходження за адресою : 79067, Львівська область, місто Львів, Личаківський район, вулиця Гайдучка, будинок.1.

Саме зазначена адреса вказана позивачем у позовній заяві , як місцезнаходження відповідача, і на цю адресу суд скеровував відповідачу ( а останній отримував, що підтверджують наявні у справі матеріали) ухвали суду. Відтак, із врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином та своєчасно був повідомлений про знаходження на розгляді в Господарському суді Львівської області даної справи , про дату, час та місце проведення судових засідань по справі.

Відповідно до ч.1 ст.69 Господарського процесуального кодексу України спір підлягає вирішенню господарським судом в строк не більше двох місяців від дати надходження позовної заяви на розгляд до суду.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами із врахуванням поданої позивачем Заяви від 04.05.2012 року про зменшення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.

16.08.2011 року між позивачем ( ДП «САВСЕРВІС КАРПАТИ»), надалі продавець , та відповідачем (ТзОВ «НОВЕКС»), надалі покупець, укладено договір купівлі-продажу №02/1608, відповідно до п.1.1 якого продавець передає у власність , а покупець приймає та оплачує товар на умовах, визначених у даному договорі.

Найменування, асортимент, кількість та ціна товару , що є предметом даного договору, визначаються у накладних, які оформляються та підписуються сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару. Усі накладні є складовими частинами цього договору в частині визначення ціни, асортименту, найменування та кількості товару ( п.1.2).

Відповідно до п.1.3, партією товару вважається його кількість , зазначена в одній накладній, що є невід»ємною частиною договору.

Загальний обсяг товару, що продається за даним договором, визначається протягом строку дії договору з урахуванням кількості та асортименту товару за всіма переданими відповідно до умов цього договору окремими партіями товару ( п.1.4).

Відповідно до п.2.1 договору ціни на товар встановлюються продавцем в прайс-листі (не є додатком до договору), формуються в національній валюті України та зазначаються в накладних.

Загальна сума договору складається із сум, зазначених в накладних, якими оформляється прийом-передача товару, поставленого на підставі даного договору (п.2.3).

Відповідно до п.4.4, датою передачі партії товару вважається дата прийому-передачі товару, зазначена у відповідній накладній ( відповідному товаросупроводжувальному документі).

Покупець здійснює розрахунки за товар на умовах, що визначаються сторонами у додатках до цього договору, які стають невід»ємною частиною даного договору з моменту їх підписання. Продавець має право , за погодженням з покупцем, змінити умови розрахунків за товар, шляхом підписання сторонами додатків у новій редакції. ( п.5.1).

Відповідно до п.5.2 договору моментом виконання покупцем своїх зобов»язань по здійсненню розрахунків за товар є дата надходження відповідної суми на банківський рахунок або до каси продавця.

Сторони у договорі ( п.7.1) встановили, що у разі несвоєчасної оплати вартості товару покупець зобов»язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Відповідно до п.7.4 договору, у випадку прострочки покупцем оплати вартості товару більше ніж на 30 календарних днів вважається, що покупець необґрунтовано відмовився від оплати товару та зобов»язаний сплатити на користь продавця, крім установленої договором пені (п.7.1), штраф за ухилення від оплати у розмірі 30% від вартості отриманого та не оплаченого в строк товару.

Крім того, відповідно до п.7.4.1 договору , у випадку несвоєчасної оплати товару, відповідно до ст.536 та ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України покупець сплачує продавцю за користування чужими грошовими коштами 0,5% від вартості отриманого та несвоєчасно оплаченого товару за кожен день користування.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє протягом одного календарного року. Якщо по закінченні строку дії даного договору жодна з сторін не заявить про своє бажання розірвати даний договір, останній вважається кожен раз продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах. Договір може бути достроково розірваний за згодою сторін або за вимогою однієї із сторін, в такому разі сторона, яка вимагає розірвання договору, повинна попередити про це іншу сторону за 14 (чотирнадцять) календарних днів до розірвання договору ( п.10.1).

Відповідно до п.10.2 усі зміни та доповнення до даного договору мають юридичну силу лише за наявності взаємної згоди сторін та з обов»язковим складанням письмового документа.

16 серпня 2011 року сторони підписали Додаток №11В (PG) до договору купівлі-продажу №02/1608 від 16 серпня 2011 року, згідно умов якого відповідач зобов»язувався оплачувати товар на умовах відтермінування платежу в залежності від того, якої торгової марки товар поставлено -протягом 21 календарних днів з дати прийому-передачі товару.

Наявні у справі матеріали ( односторонньо підписаний позивачем Акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.09.2011 р по 17.04.2012 р , який фактично є розрахунком заявленої до стягнення суми боргу; Акт звірки взаєморозрахунків між сторонами, у якому виведено станом на 31.12.2011 року сальдо в сумі 6670,20 грн на користь позивача, який підписаний повноважними особами продавця та покупця і засвідчений гербовими печатками; видаткова накладна №82122098 від 14 грудня 2011 року на суму поставленого товару 3 227,94 грн ; виписки з банківського рахунку позивача) підтверджують, що в період з 12.09.2011 року і станом на 17.04.2012 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 14555,13 грн, відповідач оплатив товар на суму 14399,43 грн, основний борг складає 2890,20 грн.

Фактично, неоплаченим частково ( на суму 2890,20 грн) є товар, отриманий відповідачем від позивача по видатковій накладній № 82122098 від 14 грудня 2011 року.

Як вбачається, видаткова накладна № 82122098 від 14 грудня 2011 року містять посилання на договір №02/1608 від 16.08.2011 року, оригінал видаткової накладної оглянуто в судовому засіданні та встановлено, що вона містить підпис уповноваженої на отримання товару від відповідача особи ( зразок підпису якої як і відбиток печатки покупця,міститься в додатку до договору). У видатковій накладній вказана дата, до якої покупець повинен оплатити товар , що враховуючи дату прийому-передачі товару, відповідає 21-ому календарному дню з дати прийому-передачі товару, як встановлено додатком №1 до договору. Товар отриманий покупцем без зауважень та претензій до продавця, доказів повернення покупцем продавцю товару суду не надано, отриманий по зазначеній накладній товар покупець частково ( станом на момент звернення позивача з позовом до суду ) оплатив.

Накладна містить відомості про її номер та дату складання, сторони господарських операцій, у тому числі відомості про уповноважену особу покупця , найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну за одиницю та вартість по кожній позиції товару, загальну вартість відпущеного товару. Накладна завірена зі сторони продавця підписом особи , яка уповноважена на передачу товару, зі сторони покупця -підписом особи, яка уповноважена на отримання матеріальних цінностей від покупця. Крім того накладна завірені гербовими печатками як продавця так і покупця.

Наявна у справі копія видаткової накладної № 82122098 від 14 грудня 2011 року свідчать про те, що відповідач її підписанням та завірянням гербовою печаткою засвідчив отримання товару, засвідчив його прийняття на умовах, що узгоджені сторонами в договорі поставки.

На підставі наведено, наявних у справі документів, суд дійшов висновку, що позивачем підтверджено належними доказами факт здійснення господарських операцій між ним та відповідачем, про які стверджує позивач у позовній заяві. Слід зазначити, що відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну від 24.05.1999 р №88 із наступними змінами та доповненнями), первинні документи -це письмові свідоцтва , що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Згідно з п.2.13 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл ( підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов»язаної з відпустом (витрачанням), придбанням товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна. Відповідальність за своєчасне і якісне складання документів, передачу їх у встановлені графіком документообігу терміни для відображення у бухгалтерському обліку, за достовірність даних, наведених у документах, несуть особи, які склали і підписали ці документи.

Відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання в цій частині , відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну ( у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, у в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом , має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір ( про зазначене йдеться, зокрема у п.17. інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2006 року №01-8/2351).

Припис частини четвертої статті 22 ГПК, передбачаючи право позивача , зокрема, на відмову від позову, не виключає можливості часткової відмови. Однак, вона можлива лише у випадку, якщо позивачем заявлено дві чи більше вимог, і позивач відмовляється не від усіх цих вимог. У разі такої відмови та її прийняття судом провадження зі справи підлягає припиненню на підставі пункту 4 частини першої статті 80 ГПК у частині тих вимог, стосовно яких заявлено відмову, а решта вимог розглядається судом у загальному порядку ( п.6 інформаційного листа ВГСУ від 14.08.2007 р №01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України,, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»).

У зв»язку із поданням позивачем Заяви від 04.05.12 р про зменшення позовних вимог, враховуючи наведене вище, суд , виходячи із змісту заяви, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, розцінює Заяву позивача від 04.05.12 р як заяву, якою позивач не лише зменшує розмір позовних вимог , а й відмовляється від вимоги про стягнення з відповідача штрафу.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених чинним законодавством.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ст.509 ЦК України ( ст.173 ГК України) зобов"язанням є право відношення , в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

У відповідності до ст.11 ЦК України , цивільні права та обов"язки виникають, зокрема із договорів та інших правочинів. Згідно вимог ч.1 ст.14 цього Кодексу цивільні обов"язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Підставою виникнення правовідносин між позивачем та відповідачем є договір купівлі-продажу.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов»язується передати майно (товар) у власність другій стороні ( покупцеві), а покупець приймає або зобов»язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.662 ЦК України продавець зобов»язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов»язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк,- відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. ст. 526 ЦК України, 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов"язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи , відповідач порушив зобов»язання за договором і не оплатив отриманий по видатковій накладній № 82122098 від 14 грудня 2011 року товар протягом 21 календарних днів з дати прийому-передачі товару.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання ( неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов»язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ч.1 ст.612 ЦК України). Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Статтею 217 ГК України визначено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. За ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 3 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. За нормами ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили; частиною 2 цієї статті прямо встановлено, що не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника. Відповідно до ст. 549 ЦК України, ст. 230 ГК України штрафними санкціями (неустойкою, штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання. За нормами ч.4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Разом з тим, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем заявлена вимога про стягнення пені на підставі п.7.1 ( «у разі несвоєчасної оплати вартості товару покупець зобов»язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки»), із врахуванням положень п.4 ст.231 ГК України, п.6 ст.232 ГК України, ст.549 ЦК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань», - в розмірі 83,46 грн. Позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають до задоволення в сумі 83,46 грн., відповідно до розрахунку позивача. Відповідач вимогу позивача про стягнення пені не заперечив, зауважень, розбіжностей щодо проведеного розрахунку пені не висловив.

Згідно ч.3 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов»язання.

Відповідно до п.7.4 договору, у випадку прострочки покупцем оплати вартості товару більше ніж на 30 календарних днів вважається, що покупець необгрнутовано відмовився від оплати товару та зобов»язаний сплатити на користь продавця, крім установленої договором пені (п.7.1), штраф за ухилення від оплати у розмірі 30% від вартості отриманого та не оплаченого товару.

У Заяві від 04.05.12 р позивач відмовився від стягнення штрафу у розмірі 867,06 грн. повністю. Така дія позивача не суперечить законодавству і не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а відтак, суд приймає часткову відмову позивача від позову в частині вимоги про стягнення штрафу в розмірі 867,06 грн. У зв»язку із частковою відмовою та прийняттям її судом ,- провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

У випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами , про той же предмет і з тих же підстав не допускається (ч.2 ст.80 ГПК).

Відповідно до ч.3 ст.692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст.536 ЦК України , за користування чужими грошовими коштами боржник зобов»язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Сторони вправі вказати розмір процентів, які будуть нараховуватись , в разі користування платником чужими грошовими коштами. У даному випадку укладеним між сторонами договором , а саме п.7.4.1 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару, відповідно до ст.536 та ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України покупець сплачує продавцю за користування чужими грошовими коштами 0,5% від вартості отриманого та несвоєчасно оплаченого товару за кожен день користування.

У Розрахунку 0,5% плати за користування чужими грошовими коштами ( додаток до позовної заяви) , позивач нарахував відповідачу за 68 днів протермінування , 9826,68 грн. плати за користування чужими грошовими коштами ,від суми боргу 2890,20 грн. Однак, в цьому розрахунку позивачем допущена арифметична помилка. Відтак, розмір плати, нарахованої за період : 05.01.2012 р -12.03.2012 р від суми боргу 2890,20 грн., на момент звернення позивача з позовом до суду становив 982,67 грн. У Заяві від 04.05.12 р позивач висловив своє волевиявлення на зменшення розміру позовних вимог в цій частині і просить стягнути з відповідача 0,5% плати в сумі 300,00 грн., такі дії відповідають вимогам ст.22 ГПК України.

Вимога позивача про стягнення 0,5% плати за користування чужими грошовими коштами підлягає задоволенню в сумі 300,00 грн, згідно Заяви від 04.05.12 року.

Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору

Відповідно до ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на яких грунтуються її вимоги чи заперечення на позов.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач зменшені позивачем позовні вимоги не заперечив , не спростував належними та допустимими доказами.

Оскільки наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами підтверджується факт здійснення договірних господарських операцій, з яких виникли зобов»язання : у позивача - передати товар у власність відповідача, а у відповідача -прийняти цей товар та сплатити за нього певні грошові суми , і відповідно підтверджується обставина відпуску позивачем товару та отримання його відповідачем, за який останній оплати не здійснив у встановлені договором строки на суму 2890,20 грн, тобто порушив зобов»язання, зменшені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються , зокрема , з судового збору. Розміри ставок судового збору ( станом на 1 січня календарного року) (стаття 4 Закону України «Про судовий збір») встановлено виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (МЗП). За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 2 відсотки ціни позову , але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Ціна позову на момент звернення позивача з позовом до суду, як встановив суд, складала 4823,39 грн.(2890,20 грн. основного боргу + 982,67 грн (0,5% плати) + 83,46 грн. пені +867,06 грн. штрафу). За подання позову до суду позивач повинен був сплатити 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати , тобто 1609,50 грн. Платіжним дорученням №1370 від 13.03.2012 року позивач сплатив у встановленому порядку та розмірі судовий збір в розмірі 1609,50 грн.

Відповідно до ст.49 ГПК України , якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Із врахуванням обставин даної конкретної справи суд покладає судові витрати ( судовий збір) повністю на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.1,2,22,32,33,34,36,43,44, 49,75,78, п.4 ч.1 ст.80,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ :

1. Прийняти відмову позивача від вимоги про стягнення штрафу в сумі 867,06 грн. , згідно заяви від 04.05.12 р ( вх..№9568/12) та припинити в цій частині провадження у справі.

2. Вимоги позивача за Заявою від 04.05.12 р ( вх..№9568/12) про стягнення 2890,20 грн. основного боргу, 83,46 грн. пені, 300 грн. -0,5 % плати за користування чужими грошовими коштами,- задоволити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВЕКС»(ідентифікаційний код юридичної особи - 32893614, місцезнаходження за адресою : 79067, Львівська область, місто Львів, Личаківський район, вулиця Гайдучка, будинок.1) на користь Дочірнього підприємства «САВСЕРВІС КАРПАТИ»( ідентифікаційний код юридичної особи 30387458; юридична адреса : 79055, м.Львів, вул.Роксоляни, будинок 59; поштова адреса : 79069, м.Львів, вул..Шевченка, 335) 2890,20 грн. основного боргу, 83,46 грн. пені, 300,00 грн. -0,5% плати за користування чужими грошовими коштами, 1609,50 грн. судового збору.

3.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

В засіданні 04.05.12 р оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого по справі рішення. Повний текст рішення, із врахуванням вихідних та всвяткових днів 05.05.12 р, 06.05.12 р та 09.05.12 р, виготовлено та підписано 10.05.12 р.

Суддя Кітаєва С.Б.