Рішення № 23885662, 26.04.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" квітня 2012 р. Справа № 17/5007/10/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. №21-12/11-3 від 21.12.2011р.

від відповідача: не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецгортехніка" (с.Бехи, Коростенський район, Житомирська область)

про витребування (вилучення) з незаконного володіння майна

Позивачем пред'явлено позов про витребування (вилучення) з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецгортехніка" та передання Товариству з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" наступного майна:

- навантажувач фронтальний, марка - САSЕ 921Е, 2007 року випуску, заводський номер N7F202602, двигун номер - 35208158 у кількості 1 шт.,

- гусеничний екскаватор, марка - САSЕ СХ460, 2007 року випуску, заводський номер DСН460R3N7EАS7034, двигун номер - 518164 у кількості 1 шт.,

- вантажний самоскид, марка КРАЗ, модель - 65055, номер шасі (кузова, рами) Y7А65055070807924, 2007 року випуску у кількості 1 шт.,

- вантажний самоскид, марка КРАЗ, модель - 65055, номер шасі (кузова, рами) Y7А65055070807925, 2007 року випуску у кількості 1 шт.,

- навантажувач фронтальний, марка - САSЕ 921Е, 2007 року випуску, заводський номер N7F202736, двигун номер - 35209122 у кількості 1 шт. з ковшем та зубами 4.4 куб.м. та зважувальний пристрій (ваги для фронтального навантажувача САSЕ 921Е) пристрій 2008 р.в.,

- щекова дробарка Моbісаt МС 125ZS: Маsсhіnеnnr.4071477, продуктивність 240-310 при величині зазора 130 мм, продуктивність 290-379 при величині зазора 150 мм, серійний номер 4071477, 2008 року випуску у кількості 1 шт.,

- конусна дробарка Моbісоnе МС011: Маsсhіnеnnr.4071476, продуктивність 230-280 тон/час, серійний номер 4071476, 2008 року випуску у кількості 1 шт.,

- грохот Моbіsсrееn МS20D, Маsсhіnеnnr.4071474, 2008 року випуску, продуктивність 650 тон/час, серійний номер 4071474, у кількості 1 шт.

- конусна дробарка Моbісоnе МС011S: Маsсhіnеnnr.4071475, продуктивність 230-280 тон/час серійний номер 4071475, 2008 року випуску у кількості 1 шт.

Одночасно з позовною заявою була подана заява про забезпечення позову, в якій позивач просив суд забезпечити позов шляхом опису та накладення арешту на майно; заборони відповідачу до набрання чинності рішення по справі користуватися та передавати третім особам майно:

- навантажувач фронтальний, марка - САSЕ 921Е, 2007 року випуску, заводський номер N7F202602, двигун номер - 35208158 у кількості 1 шт.,

- гусеничний екскаватор, марка - САSЕ СХ460, 2007 року випуску, заводський номер DСН460R3N7EАS7034, двигун номер - 518164 у кількості 1 шт.,

- вантажний самоскид, марка КРАЗ, модель - 65055, номер шасі (кузова, рами) Y7А65055070807924, 2007 року випуску у кількості 1 шт.,

- вантажний самоскид, марка КРАЗ, модель - 65055, номер шасі (кузова, рами) Y7А65055070807925, 2007 року випуску у кількості 1 шт.,

- навантажувач фронтальний, марка - САSЕ 921Е, 2007 року випуску, заводський номер N7F202736, двигун номер - 35209122 у кількості 1 шт. з ковшем та зубами 4.4 куб.м. та зважувальний пристрій (ваги для фронтального навантажувача САSЕ 921Е) пристрій 2008 р.в.,

- щекова дробарка Моbісаt МС 125ZS: Маsсhіnеnnr.4071477, продуктивність 240-310 при величині зазора 130 мм, продуктивність 290-379 при величині зазора 150 мм, серійний номер 4071477, 2008 року випуску у кількості 1 шт.,

- конусна дробарка Моbісоnе МС011: Маsсhіnеnnr.4071476, продуктивність 230-280 тон/час, серійний номер 4071476, 2008 року випуску у кількості 1 шт.,

- грохот Моbіsсrееn МS20D, Маsсhіnеnnr.4071474, 2008 року випуску, продуктивність 650 тон/час, серійний номер 4071474, у кількості 1 шт.

- конусна дробарка Моbісоnе МС011S: Маsсhіnеnnr.4071475, продуктивність 230-280 тон/час серійний номер 4071475, 2008 року випуску у кількості 1 шт.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 13.01.2012р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, ухвалено розглянути заяву про забезпечення позову в судовому засіданні

Ухвалою суду від 21.02.2012р. відмовлено в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

02.02.2012р. позивачем подано суду клопотання про залучення до участі у справі відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Бехівський гранітний кар'єр" (ЄДРПОУ 13568156), місцезнаходження: 11521, Житомирська область, Коростенський район, село Бехи.

11.04.2012р. на адресу суду від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі та письмове клопотання про залишення клопотання щодо залучення ТОВ "Бехівський гранітний кар'єр" до участі у справі №17/5007/10/12 у якості відповідача 2 без розгляду.

Ухвалою суду від 12.04.2012р. залишено без розгляду клопотання представника позивача щодо залучення ТОВ "Бехівський гранітний кар'єр" до участі у справі №17/5007/10/12 у якості відповідача 2.

19.03.2012р. на адресу суду від мажоритарного акціонера ТОВ "Спецгортехніка" - "НАЛИУМ ИНВЕСТМЕНТС ЛТД" надійшов оригінал клопотання б/н від 13.03.2012р., в якому останній просить суд дозволити "НАЛИУМ ИНВЕСТМЕНТС ЛТД" прийняти участь в даному судовому процесі на стороні відповідача.

02.04.2012р. на адресу суду від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі з додатками.

17.04.2012р. та 25.04.2012р. на адресу суду повернулися ухвали суду від 03.04.2012р. та від 12.04.2012р., адресовані відповідачу з поштовою відміткою "За відмовою адресата від одержання" та "Адресат не проживає".

Представник позивача в судовому засіданні 26.04.2012р. позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не надав, свого представника у судове засідання 26.04.2011р. не направив, вимог ухвали суду від 12.04.2012р. не виконав.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" - лізингодавець (позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецгортехніка" - лізингоодержувач (відповідач) уклали вісім договорів фінансового лізингу (надалі - "Договори"), а саме:

- №L1134-09/07 від 21.09.2007р. (надалі - "Договір -1") (а.с. 13 - 22 том 1) ;

- №L1135-09/07 від 21.09.2007р. (надалі - "Договір -2") (а.с. 25 - 34 том 1);

- №L1141-10/07 від 15.10.2007р. (надалі - "Договір -3") (а.с. 42 - 51 том 1);

- №L1142-10/07 від 15.10.2007р. (надалі - "Договір -4") (АЕС. 53 - 62 том 1) ;

- №L1143-02/08 від 01.02.2008р. (надалі - "Договір -5") (АЕС. 69 - 80 том 1);

- №L2781-07/08 від 28.07.2008р. (надалі - "Договір -6") (а.с. 89 - 96 том 1);

- №L2782-07/08 від 28.07.2008р. (надалі - "Договір -7") (а.с. 98 - 106 том 1);

- №L2785-07/08 від 28.07.2008р. (надалі - "Договір -8") (а.с. 108-116 том 1).

Згідно п.1.1 вказаних Договорів позивач - Лізингодавець (ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль") на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в Специфікації (Додаток №2 до Договору), а відповідач - Лізингоодержувач (ТОВ "Спецгортехніка") зобов'язалося прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цих Договорів.

Позивач зазначив, що на виконання умов Договорів Лізингодавцем було укладено договори купівлі-продажу і передано у тимчасове володіння та користування Лізингоодержувачу Предмети лізингу, що підтверджується актами приймання-передачі Предмета лізингу (по Договору-1 - а.с. 23 том 1; по Договору-2 - а.с. 35 том 1; по Договору-3 - а.с. 51 том 1; по Договору -4 - а.с. 62 том 1; по Договору-5 - а.с.81 том 1; по Договору-6 - а.с.97 том 1; по Договору-7 - а.с.107 том 1; по Договору-8 - а.с.117 том 1).

За п.1.2 Договорів, строк лізингу складається з Періодів лізингу, зазначених в Графіку лізингових платежів (додаток №1 до Договорів) та не може бути менше одного року. Додаток №1 до Договору - Графік лізингових платежів є його невід'ємною частиною, у відповідності з п.9.3 Договорів.

Пунктами 4.1. Договорів встановлено, що лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості Предмета лізингу, та комісію Лізингодавця. Розмір поточного лізингового платежу за певний період лізингу зазначається в Графіку (п.4.2 Договорів).

Поточні лізингові платежі розраховуються на перший робочий день кожного лізингового періоду (п.4.4. Договорів).

Відповідно до п. 5.1 Загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до Договорів), лізингоодержувач зобов'язується сплачувати зазначені в Графіку лізингові платежі. Датою сплати лізингового платежу вважається дата зарахування такого платежу на поточний рахунок лізингодавця.

Згідно з Загальними умовами фінансового лізингу (додаток №4 до Договорів), Лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку Лізингодавця, направленого на вказану в Договорах електронну адресу Лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку. При чому, у разі неотримання рахунку Лізингодавця до 5 числа поточного місяця Лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до Лізингодавця та отримати свій рахунок самостійно. В цьому випадку Лізингоодержувач зобов'язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця (п.5.3 Загальних умов фінансового лізингу).

За даними бухгалтерського обліку позивача, відповідач в порушення умов Договорів, належним чином не виконав свої зобов'язання, тому у останнього станом на 10.03.2010р. утворилася заборгованість у розмірі 5190175,04грн. (а.с. 46 том 2).

Пунктами 6.1., 6.2 Договорів передбачено, що позивач (Лізингодавець) має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір та вилучити у Лізингоодержувача (відповідача) предмет лізингу у безспірному порядку, зокрема, якщо відповідач не сплатив лізинговий платіж (частково або у повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Вважаючи, що відповідач не у повному обсязі сплачував лізингові платежі за вказаним договором, позивач листом вих. №430-02/10 від 25.02.2010р. вимагав у відповідача усунути допущені порушення та попереджав про можливість відмови від договорів, а листом вих. №570-03/10 від 10.03.2010р. повідомив відповідача про те, що було прийнято рішення про відмову від договорів з 01.03.2010р. та вимагав повернути предмет лізингу.

Неповернення відповідачем предметів лізингу стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок розірвання договору.

Відповідно до ст.ст. 7, 10 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі, та прострочення сплати становить більше 30 днів. Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову. Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що позивач має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір та вилучити у відповідача предмет лізингу у безспірному порядку у випадку, зокрема, якщо останній не сплатив лізинговий платіж (частково або у повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Відповідно до п.10.2.1 Загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до Договорів), договір достроково припиняється у останній день місяця, в якому має місце направлення позивачем відповідачу письмового повідомлення про прийняття позивачем рішення про дострокове припинення договору з підстав, визначених розділом 6 договору.

Пунктом 10.3.1 Загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до Договорів), визначено, що у разі дострокового припинення договору Лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу Лізингодавцю за власний рахунок у визначені Лізингодавцем строки та місце в межах території України.

Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже, за змістом наведеної норми, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження, та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання.

Частиною 3 ст.651 ЦК України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч.2 ст.653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Отже в силу положень закону та умов договору, договір фінансового лізингу може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення лізингодавцем одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін.

Разом з тим, право на одностороннє розірвання договору фінансового лізингу у позивача виникає лише при настанні певних умов, а саме: у разі не сплати відповідачем лізингового платежу частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів та договір достроково припиняється у останній день місяця, в якому було отримано письмове повідомлення про настання зазначених обставин.

Відповідно до ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Аналіз наведених норм матеріального права свідчить, що вимозі повернення предмету лізингу від лізингоодежувача завжди повинна передувати відмова лізингодавця від договору, про що інша сторона повинна довідатись, або надати докази, що вона могла довідатися про таку відмову.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі входить чи була здійснена відмова від Договорів, припинена їх дія з 01.03.2010р., та, відповідно, чи є підстави для витребування майна у відповідача.

В наданих позивачем письмових поясненнях (а.с. 90 том 2) позивач пояснив, що на виконання вимог п. 6.2. Договорів Лізингодавець надіслав Лізингоодержувачу лист вих. №430-02/10 від 25.02.2010р. (а.с. 17 том 2), в якому повідомляв, що станом на 24.02.2010р. сума заборгованості за виставленими рахунками складає 6847070,62грн., строк прострочення якої обліковувався за вересень 2009р. - лютий 2010р., просив оплатити заборгованість протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання листа. У випадку неоплати зазначеної заборгованості позивач відмовиться від договорів фінансового лізингу з 28.02.2010р. та вимагатиме повернення предметів лізингу.

Тобто, цим листом Позивачем не було здійснено відмови від договорів фінансового лізингу, а тільки попереджено Відповідача про таку можливість.

Зазначений лист був направлений Лізингоодержувачу 25.02.2010р., отриманий Відповідачем 02.03.2010р., що підтверджується копією накладної №173734 (а.с.48 том 2).

Як вбачається з тексту листа №570-03/10 він датований 10.03.2010р. (а.с. 18 том 2) та містить повідомлення про прийняття рішення про відмову від договорів з 01.03.2010р., що прямо протирічить п.10.2.1 Загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до Договорів), яким передбачено про припинення договору достроково у останній день місяця, в якому має місце направлення позивачем відповідачу письмового повідомлення про прийняття рішення про дострокове припинення договору з підстав, визначених розділом 6 договору. У відповідності до зазначених умов договорів, з урахуванням дати листа №570-03/10 - 10.03.2010р., договори могли б припинити свою дію тільки з 31.03.2010р., а не 01.03.2010р. - дати до моменту отримання самого письмово повідомлення. Відповідно, лист №570-03/10 датований 10.03.2010р., не є належним доказом здійснення відмови позивача від договорів з 01.03.2010р. та припинення їх дії з 01.03.2010р.

Крім того, Позивач не надав суду будь-яких доказів, щодо направлення Відповідачу повідомлення про повернення предметів лізингу у визначене ним місце, як того вимагає п.10.3.1 Загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до договорів).

Посилання позивача на постанову Вищого господарського суду України від 20.09.2011р. по справі №12/149 (а.с. 118-122 том 1) є необґрунтованими, оскільки Вищий господарський суд України як суд касаційної інстанції не досліджував питання правомірності відмови Позивача від Договорів та не встановив, що ці Договори було розірвано в односторонньому порядку саме з 01.03.2012р.

У відповідності до ст.33 ГПК України, кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Недоведення позивачем своїх вимог належними та допустимими доказами є підставою для відмови в їх задоволенні.

Згідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням фактичних обставин справи, відсутності в матеріалах справи доказів здійснення Позивачем відмови від договорів фінансового лізингу та їх дострокове розірвання з 01.03.2010р. з направленням відповідачу вимоги про повернення предмету лізингу у визначене місце, як це передбачено умовами договорів, у Позивача відсутнє право вимагати у відповідача повернення предметів лізингу.

Отже, позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 04.05.2012.

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

Друк. : 1 - в справу, 2 - 3 сторонам рек з пов