Ухвала суду № 23884539, 21.02.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2012 р.справа № 2а-5064/10/0870

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Панченко О.В.

за участю представників:

позивача: - ОСОБА_1 дов від 16.02.2012

відповідача: - ОСОБА_2 дов від 10.01.20121

ОСОБА_3 дов від 16.02.2012

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року

у справі № 2а-5064/10/0870

за позовом відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.06.10 № 001020805/0,-

встановила:

Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго»звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001020805/0 від 07.06.10, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 1756406,00 грн., з яких основний платіж - 878 203,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 878 203,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків відповідача під час перевірки підприємства про завищення валових витрат:

по операціях з придбання нафтопродуктів у ТОВ «ТЦ «Октавія», ТОВ «ТК «Ольвія»з тих підстав, що укладені позивачем з зазначеними контрагентами договори є нікчемними, проте, жодних обґрунтованих підстав в контексті ч.2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, які б свідчили про нікчемність договорів, акт перевірки не містить.

по операціях з придбання нафтопродуктів у ТОВ «Югспецсервіс»з тих підстав, що укладені між ТОВ «Югспецсервіс»та його контрагентами договори є нікчемними. Однак позивач придбавав нафтопродукти саме у ТОВ «Югспецсервіс»на підставі укладених договорів, має всі необхідні та оформлені належним чином первинні документи та не має жодного відношення до правовідносин, які мали місце між ТОВ «Югспецсервіс»та його контрагентами. Акт перевірки не містить жодних зауважень до змісту та порядку оформлення договорів купівлі-продажу нафтопродуктів, укладених між позивачем та ТОВ «Югспецсервіс», тим більше висновку про їх нікчемність.

по операціях з придбання робіт (послуг) у ТОВ «Демопроммонтаж»з тих підстав, що укладені з цим підприємством договори підряду є нікчемними. Посилання відповідача на факти, встановлені постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.03.09 у кримінальній справі № 1-200/09, є помилковим, оскільки вказаною постановою не встановлено фактів, які б могли свідчити про те, що фактично роботи за договорами, укладеними між позивачем та ТОВ «Демопроммонтаж», не виконувались, не приймались та не оплачувались.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.12.10 позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу (т.3 а.с.55), в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В якості обґрунтування наводить доводи, викладені в акті перевірки.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечує. Зазначає, що рішення судом першої інстанції прийнято законно та обґрунтовано.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.06.2010 №0001020805/0, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 1756406,00 грн., з яких основний платіж - 878 203,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 878 203,00 грн.

Підставою для прийняття означеного податкового повідомлення-рішення стали висновки, зроблені податковим органом під час проведеної документальної невиїзної перевірки ВАТ «Запоріжжяобленерго»щодо підтвердження відомостей, отриманих від ТОВ «ТЦ «Октавія», ТОВ «ТК «Ольвія», ТОВ «Югспецсервіс», ТОВ «Демопроммонтаж»за період з 01.01.2008 по 30.04.2009 (акт перевірки від 21.05.2010 № 205/08-05/00130926).

В ході перевірки встановлено порушення підприємством пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток у 2008 році на суму 878203,00 грн., завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, у тому числі, в І півріччі 2009 року на суму 7266440,00 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.

В період, що перевірявся, підприємством придбавались нафтопродукти в межах укладених ним договорів з ТОВ «ТЦ «Октавія»(від 10.04.09 № 38/04-09), ТОВ «ТК «Ольвія» (від 16.01.09 № 35/01-09), згідно яких поставка товару здійснюється на умовах DDU автомобільним транспортом (бензовозами) в місце знаходження 25 філій покупця. Підставою є накладна приймання-передачі товару структурним підрозділам та акт повернення товару з відповідального зберігання.

Виходячи з умов вказаних договорів, відповідач зазначив, що для виконання цих договорів у підприємств постачальників необхідний бути парк бензовозів та штат працівників відповідної кваліфікації для перевезення небезпечних вантажів. На підприємствах мають бути створені метрологічні служби або призначені наказом керівника підприємства особи, відповідальні за забезпечення єдності вимірювання.

Однак перевіркою встановлено, що у вказаних підприємств відсутні необхідні умови (матеріальні ресурси) для здійснення підприємницької діяльності у галузі постачання, зберігання та транспортування нафтопродуктів. Крім того, перевіркою не встановлено факту транспортування нафтопродуктів на адресу позивача саме від його контрагентів та їх походження.

Наведені вище обставини стали підставою для висновку відповідача про завищення позивачем валових витрат по операціях з придбання нафтопродуктів у розмірі 7102653,00 грн.

Також під час перевірки встановлено правовідносини позивача з ТОВ «Югспецсервіс»з придбання нафтопродуктів згідно договорів постачання № 72/01-08 від 28.01.09, № 42/10-08 від 13.10.08. Встановлений факт відображення позивачем у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій з поставки нафтопродуктів ТОВ «Югспецсервіс»на підставі первинних документів (податкових накладних, договорів, видаткових накладних, прибуткових ордерів, актів приймання-передачі).

Посилаючись на результати проведених позапланових перевірок ТОВ «Югспецсервіс», відповідач зазначив, що вказане товариство є посередником, в період, що перевірявся, мав взаємовідносини з ТОВ «ТК «Ольвія», ТОВ «Таврія Будпостач», ТОВ «ТСЦ ЮГ». Правочини, укладені ТОВ «Югспецсервіс»з вказаними підприємствами, відповідно до ч.ч.1, 5 ст.203, п.1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб. Перевіркою ТОВ «Югспецсервіс»встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з його постачальниками з метою настання реальних наслідків.

Виходячи з викладених обставин, відповідач дійшов висновку про відсутність у ТОВ «Югспецсервіс»бази та об'єкту оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток та безпідставне завищення позивачем з цього приводу валових витрат по операціях з придбання нафтопродуктів в 2008 році у загальному розмірі 3512815,00 грн.

Також податковим органом під час перевірки встановлено безпідставне завищення позивачем валових витрат в І кварталі 2009 року на суму 158325,00 грн. по операціях з придбання послуг у ТОВ «Демопроммонтаж»на підставі договорів підряду на виконання ремонтних робіт.

До такого висновку відповідач дійшов, виходячи з того, що постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.03.09 у кримінальній справі № 1-200/9 встановлено, що ТОВ «Демопроммонтаж»створено шляхом навмисних, протиправних дій гр.ОСОБА_4, ОСОБА_5 на підставну особу без фактичного наміру здійснювати фінансову-господарську діяльність.

У зв'язку з викладеними обставинами податковий орган, посилаючись на приписи ст.ст.202, 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, зазначив, що укладення позивачем договорів щодо здійснення ремонтних робіт ТОВ «Демопроммонтаж», діяльність якого визнана судом незаконною (а саме: без наміру здійснення статутної діяльності, реальною метою якого було надання фінансових послуг по конвертації безготівкових коштів у готівкові, шляхом проведення безтоварних операцій, є такими, що суперечать вказаним нормам Цивільного кодексу України), не спрямована на реальне настання правових наслідків.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про безпідставність висновків відповідача стосовно порушення підприємством вимог 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За правилами, визначеними в пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно п.п.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.5.11 ст.5 зазначеного Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Факт придбання позивачем нафтопродуктів у ТОВ «ТЦ «Октавія», ТОВ «ТК «Ольвія» у відповідності з укладеними відповідними договорами та їх використання у власній господарській діяльності позивача підтверджений наявними в матеріалах справи документами, які відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: накладними, що підтверджують передачу партії товару постачальником та його прийняття позивачем; прибутковими ордерами; актами приймання-передачі партії товару на відповідальне зберігання постачальнику; акти повернення товару з відповідального зберігання; накладні приймання-передачі товару структурними підрозділами позивача (накладні на відпуск, внутрішнє переміщення, матеріалів; акти прийому-передачі ПММ.

Посилання відповідача на відсутність у контрагентів позивача технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, необхідних для виконання договорів поставки нафтопродуктів, колегія суддів вважає помилковим, оскільки наведені відповідачем обставини в даному випадку не впливають на реальність здійснених позивачем господарських операцій в межах укладених ним з вказаними вище підприємствами договорів.

Відповідно до умов договорів від 10.04.09 № 38/04-09, від 16.01.09 № 35/01-09 постачальник зобов'язується передати у власність покупцю (позивачу) продукти нафтоперероблення рідкі, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Після прийняття покупцем товару від постачальника покупець має право передати товар на відповідальне зберігання.

Як вбачається з поданих позивачем документів, обумовлені договорами поставки нафтопродукти після переходу права власності на них до позивача передавались на відповідальне зберігання постачальнику, що підтверджено актами приймання-передачі товару на відповідальне зберігання.

Безпосередньо на адресу структурних підрозділів позивача нафтопродукти відвантажувались постачальниками із складських ємностей (ємностей для зберігання) компанії ТОВ «Мотор Січ-Ойл», які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Іванова, 105, транспортувались на підставі накладних, які містять відомості щодо державного номеру транспортного засобу (вантажного автомобілю), прізвища водія, а також інші дані, що ідентифікують господарську операцію.

Отримані позивачем за вищевказаними договорами бензин, дизельне паливо використовувались ним у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням господарської діяльності з постачання та передачі електричної енергії, тобто в межах його власної господарської діяльності.

Таким чином, виходячи з умов укладених договорів між позивачем та його контрагентами, їх фактичних дій, відображення відповідних господарських операцій в податковому обліку не свідчать про протиправність дій позивача, наявність у нього мети, яка б суперечила інтересам держави та суспільства, була спрямована на порушення публічного порядку. Викладені відповідачем в акті перевірки факти не є законодавчо встановленими підставами для визнання укладених позивачем угод нікчемними з відповідними правовими наслідками.

Також вказані вище договори не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами). Крім того, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Належні докази на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо укладення позивачем договорів з переліченими вище підприємствами без наміру створення правових наслідків, обумовлених цими договорами, або нікчемних договорів відповідачем не зазначені, суду не подані.

Таким чином, на момент відображення означених вище господарських операцій в податковому обліку позивач мав необхідні документи, що підтверджують факт придбання нафтопродуктів у вищезазначених контрагентів та їх використання у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим правомірно відніс вартість придбаних ним нафтопродуктів до складу валових витрат відповідних податкових періодів.

Стосовно встановленого відповідачем факту завищення позивачем валових витрат з операцій придбання нафтопродуктів у ТОВ «Югспецсервіс»колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, факт придбання позивачем нафтопродуктів від ТОВ «Югспецсервіс»у відповідності з укладеними договорами постачання № 72/01-08 від 28.01.09, № 42/10-08 від 13.10.08 підтверджується належним чином складеними первинними документами: видатковими накладними, прибутковими ордерами, актами приймання-передачі.

Виходячи з умов укладених договорів між позивачем та ТОВ «Югспецсервіс», їх фактичних дій, вказані договори укладені з дотриманням загальних вимог, встановлених ст.203 Цивільного кодексу України, не містять ознак фіктивності або інших ознак, за яких він може бути визнаний нікчемним.

Отримані позивачем у відповідності з умовами укладених договорів нафтопродукти призначались для використання у власній господарській діяльності позивача.

Висновок відповідача про безпідставність включення до складу валових витрат вартості нафтопродуктів, придбаних у ТОВ «Югспецсервіс», ґрунтується на нікчемності укладених між ТОВ «Югспецсервіс»та його контрагентами договорів, при цьому в якості обґрунтування своїх доводів відповідач посилається на результати перевірок податкових органів, які в розумінні ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України не є належними та допустимими доказами.

Відповідні докази, як того вимагає ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, ані під час вирішення справи в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції відповідачем не подані, в матеріалах справи відсутні.

Крім того, наведені обставини не позбавляють правового значення належним чином оформлених первинних документів та не впливають на реальність господарських операцій, вчинених між позивачем та його безпосереднім контрагентом ТОВ «Югспецсервіс».

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем виконані всі законодавчо встановлені умови для віднесення відповідних сум з операцій придання нафтопродуктів у ТОВ «Югспецсервіс»до складу валових витрат у відповідних (податкових) періодах.

Колегія суддів також вважає неправомірними висновки відповідача, про завищення позивачем валових витрат по операціях з придбання робіт (послуг) у ТОВ «Демопроммонтаж» відповідно до укладених договорів підряду на виконання робіт з капітального ремонту підстанцій, а саме: № 1-08 від 08.10.08; № 2-08 від 08.10.08; № 3-08 від 08.10.08; № 5-08 від 17.11.08.

Фактичне виконання робіт згідно вказаних договорів та їх використання у власній господарській діяльності позивача підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт від 24.12.2008 на загальну суму 299 236,39 грн., які з боку підрядника (ТОВ «Демопроммонтаж») підписані директором товариства Стрельніковим Р.В.; довідками про вартість підрядних робіт. Виконані за договорами роботи оплачені позивачем в повному обсязі в січні 2009 року.

Висновок відповідача про безпідставність включення позивачем до складу своїх валових витрат вартості вказаних робіт ґрунтується на фактах, встановлених постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.03.09 у кримінальній справі № 1-200/09.

Зазначеною постановою встановлено, що в гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_5 створили на підставну особу ТОВ «Демопроммонтаж», в діях означених осіб встановлені ознаки злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво).

Виходячи з наведених обставин, відповідач дійшов висновку, що укладені між позивачем та ТОВ «Демопроммонтаж»договори та складені відповідні акти приймання виконаних підрядних робіт не спрямовані на реальне настання правових наслідків у відповідності до ст.ст. 203, 215 та 216 Цивільного кодексу України, внаслідок чого укладені між позивачем та ТОВ «Демопроммонтаж»договори підряду є нікчемними, а тому здійснені позивачем за цими договорами витрати не можуть бути віднесені до складу валових витрат.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про безпідставність таких висновків. Відсутність у сторін дійсного наміру створити наслідки, які зумовлюються правочином, відповідно до ст.234 ЦК України є відмінними ознаками фіктивного правочину.

Крім того, як вже зазначалось вище, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідачем вказані норми законодавства не враховані, належність та відповідність умовам вказаних договорів складених первинних документів на підтвердження фактичного виконання договорів в установленому порядку не спростовано.

Фактична реалізація мети, з якою укладалися договори підряду, настання правових наслідків, обумовлених цими договорами, підтверджено належним чином складеними первинними документами.

Дії позивача та його контрагента ТОВ «Демопроммонтаж», вчинені на виконання умов договорів підряду, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду.

Посилання позивача на факти, встановлені постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.03.2009 у кримінальній справі №1-200/09, правомірно не прийяті судом першої інстанції до уваги, в тому числі, з огляду на приписи ст.72 КАС України.

Обставини, які б підтверджували відсутності у сторін за вказаними договорами підряду дійсного наміру створити наслідки, які зумовлюються цими правочинами, означеною вище постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська не встановлені. Також не встановлено зв'язку між протиправними діями гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_5 з господарськими відносинами, які мали місце між ТОВ «Демопроммонтаж»та позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На момент укладення та реалізації договорів підряду на виконання робіт з капітального ремонту підстанцій ТОВ «Демопроммонтаж»було зареєстровано в установленому порядку в якості суб'єкта підприємницької діяльності, платника податків, цивільної дієздатності не позбавлено.

Відповідно до ч.4 ст.91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ст.104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

За таких обставин позивач не мав достатніх підстав вважати вказані вище договори з ТОВ «Демопроммонтаж»такими, що не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, внаслідок чого висновки відповідача про безпідставне завищення позивачем валових витрат по операціях з придбання робіт (послуг) у ТОВ «Демопроммонтаж»є неправомірними.

З огляду на вищенаведене, під час розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини, і ухвалено законне рішення про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжя залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року у справі № 2а-5064/10/0870 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко