Ухвала суду № 23883953, 25.04.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2012 р.Справа № 2а-15718/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Білоус А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.12.2011р. по справі № 2а-15718/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промсервіс-торг"

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Промсервіс-торг", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова № 0001312303 від 17.11.2011 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.12.2011 року позов задоволено у повному обсязі.

Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що працівниками ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Промсервіс-торг» з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ за серпень 2011 року.

За результатами якої було складено акт №2622/23-03-05/34954542 від 09.11.2011 року, яким було встановлено порушення позивачем положень п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.20.1.1, п. 201.6.п. 201.7.п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Промтехноопт», що призвело до заниження податку на додану вартість за серпень 2011р. в сумі 115311 грн.

На підставі вище зазначеного акту перевірки керівником ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення - рішення № 0001312303 від 17.11.11р. на суму 172967 грн.

Підставою винесення оскарженого податкового рішення згідно вище зазначеного акту перевірки є результати оперативної роботи ВПМ ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, а саме висновку № 35/26-42 від 14.10.2011 року щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності суб'єкту господарювання ТОВ «Промтехноопт».

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Промсервіс-торг» сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, які оформлені відповідно до діючих вимог без будь-яких порушень, а отже правомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Промтехноопт», натомість податкове повідомлення-рішення № 0001312303 від 17.11.2011 року винесено ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова з порушенням норм чинного законодавства України.

Колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Колегією суддів встановлено, що між ТОВ «Промсервіс-торг» та ТОВ «Промтехноопт» була укладена угода купівлі - продажу №010601 від 01.06.11р., згідно якої контрагент позивача зобов'язується передати у власність позивача товарно-матеріальні цінності.

Відповідно до п. 1.3 угоди «Право власності на товар переходить від Продавця до Покупця у момент фактичної передачі товару Продавцем Покупцю, про що свідчить підпис у товарній накладній.»

Згідно з п. 3.1 угоди «Доставка товару здійснюється за рахунок Покупця. Самовивіз».

Факт отримання товару, перевезення товару, фактичний розрахунок за товар згідно угоди №010601 від 01.06.11р. підтверджується матеріалами справи (Т.1 ас.83-273; Т. 2 ас. 1-203)

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Статтею 55 Господарського кодексу України визначено, що суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючі господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.

Згідно з ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Приймаючи до уваги, що визнаний відповідачем правочини між позивачем та ТОВ «Промтехноопт» на думку відповідача є нікчемними, колегія суддів зазначає, що оскільки правочини з якого виникло господарське зобов'язання укладені юридичними особами, проявом вини юридичної особи у договірних відносинах є виключно винні дії уповноважених органів та посадових осіб. Органи юридичних осіб формуються з фізичних осіб, а вина визначається як психічне ставлення особи до скоєного протиправного діяння та його наслідків. Отже за змістом ст. 92 ЦК України доведення умислу у діях юридичної особи можливе через доведення умислу у діях фізичних осіб, які діяли від імені юридичної особи. змістом

Колегія суддів зазначає, що зміст спірних договорів не суперечить актам цивільного законодавства. Колегією суддів не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів також вказаних доказів у відповідності до вимог ст. 71 КАС України не надано і відповідачем.

Також, відповідачем не надано доказів наявності притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб як позивача так і ТОВ «Промтехноопт» за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення.

Доказів відсутності повноважень у посадової особи ТОВ «Промтехноопт» на підписання договору в момент його укладання відповідачем не надано.

Що стосується посилання відповідача на акт перевірки, що ТОВ «Промтехноопт» за юридичною адресою відсутній, то вказані посилання відповідача є необґрунтованими оскільки у відповідності до вимог ст. 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер, а отже не знаходження за юридичною адресою не вказує на факт нікчемності укладених між позивачем та ТОВ «Промтехноопт» правочинів.

Крім того, відповідно до п.83.1 ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Зазначені висновки податкового органу в акті перевірки не ґрунтуються на жодному з визначених ст. 83 Податкового кодексу України джерел.

Щодо посилання в акті податкового на висновки ВПМ ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова №35/26-42 від 14.10.11р. та акту №111/23-02-05/37092055 від 21.10.11р. про неможливість проведення зустрічної звірки господарських взаємовідносин з платниками податків, в т.ч. з ТОВ «Промсервіс-торг», то колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 83 ПКУ, висновки податкової міліції не належать до матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок.

Так, підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації, ст. 6 Закону України «Про підприємства в Україні». Ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з державного реєстру України.

Згідно з ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Згідно ст. 91 ЦК України Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

На час укладення угоди між позивачем та ТОВ «Промтехноопт», ТОВ «Промтехноопт» знаходяться в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , а також є платниками податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, мовлених статтею 72 цього Кодексу.

Отже, відповідачем не наведено та не надано доказів наявності підстав, з якими закон пов'язує настання наслідків нікчемності угоди передбачених ст. 215 ЦК України, а тому колегія суддів не може погодиться з висновком відповідача, що правочини укладені між позивачем та ТОВ «Промтехноопт» є нікчемними та суперечить інтересам держави та суспільства.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлено, що документом, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

У статті 3 зазначеного Закону вказано, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст. 201 цього Кодексу).

З акту перевірки вбачається, що при оформленні податкових накладних було дотримано вимоги ст. 201 Податкового кодексу України, податкові накладні відображено у відповідності в вимогами п.201.6 у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Отже, позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Промтехноопт».

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.12.2011р. по справі № 2а-15718/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Донець Л.О. Повний текст ухвали виготовлений 28.04.2012 р.