Постанова № 238835, 30.10.2006, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

30.10.06р.

Справа № А25/298-06

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма Телеком",

м. Дніпропетровськ

до Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві, м. Київ

про скасування рішення

Суддя Чередко А.Є.

Секретар с/з Бугрім Г.О.

Представники сторін:

від позивача: Кірєєв С.В., доввіреність № 185 від 04.04.06р.

від відповідача: Рівна В.В., довіреність № 152-07/6-1358 від 16.10.06р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про скасування рішення Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 62 від 25.05.2006р.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що спірне рішення не відповідає чинному законодавству України та прийнято без з’ясування усіх обставин діяльності позивача, оскільки при перевірці не було враховано п. 4.1. договорів на встановлення телефонів, які укладаються позивачем з абонентами та передбачають право абонента на отримання додаткових послуг, отже до вартості на встановлення телефонної лінії включено вартість інших послуг, які абонент має право активувати та які не є регульованими. Також при розрахунку штрафних санкцій та суми необґрунтованої виручки, отриманої позивачем, відповідачем не була визначена кількість встановлених телефонних номерів із застосуванням договірних тарифів, що передбачено п. 3 наказу Держкомзв’язку „Про затвердження Граничних тарифів на основні послуги електрозв’язку та тарифів на виплату державних пенсій та грошової допомоги” № 120 від 07.06.2002р., виходячи із загальної кількості встановлених телефонних номерів та не визначений період їх встановлення, між тим з 10.01.2006р. позивачем були встановлені нові тарифи, які відповідали ставці встановленій вищезазначеним наказом.

Відповідач позов не визнав з тих підстав, що позивачем при встановлені телефонних номерів абонентам були порушені вимоги наказу Держкомзв’язку „Про затвердження Граничних тарифів на основні послуги електрозв’язку та тарифів на виплату державних пенсій та грошової допомоги” № 120 від 07.06.2002р. щодо збільшення граничних тарифів на встановлення квартирних телефонних ліній, що призвело до отримання необґрунтованої виручки у сумі 450533,30грн. за період з 09.03.2005р. по 09.03.2006р., яка згідно зі ст.. 14 Закону України „Про ціни і ціноутворення” підлягає вилученню до бюджету разом зі штрафними санкціями.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.05.2006р. Державною інспекцією з контролю за цінами у м. Києві було прийняте рішення № 62 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, за яким було прийнято рішення про вилучення у відповідача в доход державного бюджету 450533,30грн. –необгрунтовано отриманої виручки та 901066,60грн. –штраф у двократній сумі необгрунтовано отриманого розміру виручки.

Рішення № 62 від 25.05.2006р. було прийнято позивачем на підставі акту перевірки порядку застосування тарифів на загальнодоступні телекомунікаційні послуги Київської філії ТОВ „Оптіма-Телеком” від 07.04.2006р. № 145. При проведені перевірки позивач дійшов висновку, що відповідачем у період з 09.03.2005р. по 09.03.2006р. необгрунтовано отримана виручка внаслідок завищення граничних тарифів на установлення телефонних апаратів для населення у розмірі 460533,30грн., оскільки у цей період позивачем укладено 1288 договорів на встановлення телефонних ліній по тарифу 640,00грн. за одну лінію, а наказом Держкомзв’язку „Про затвердження Граничних тарифів на основні послуги електрозв’язку та тарифів на виплату державних пенсій та грошової допомоги” № 120 від 07.06.2002р. встановлено, що тариф на встановлення телефонної лінії становить 240,00грн.

У зв’язку з невизнанням позивачем висновків перевірки відповідачем була проведена повторна перевірка, про що був складений акт № 216 від 15.05.2006р. За результатами даної перевірки відповідачем було встановлено, що сума необґрунтовано отриманої виручки становить 450533,30грн., враховуючи фактичну оплату укладених до 10.01.2006р. договорів.

Наказом Держкомзв’язку „Про затвердження Граничних тарифів на основні послуги електрозв’язку та тарифів на виплату державних пенсій та грошової допомоги” № 120 від 07.06.2002р. встановлені граничні тарифи на основні послуги електрозв’язку, зокрема поз. 1 ст. 1 розділу І Граничних тарифів встановлено тариф на установлення основного телефонного апарата, підключеного до окремої лінії у розмірі 240,00грн. з ПДВ.

Позивачем протягом з 09.03.2005р. по 10.01.2006р. укладалися з фізичними особами договори на надання послуг телефонного зв’язку, згідно з якими позивач зобов’язався за плату виконати роботи, що забезпечують підключення кінцевого пристрою абонента через абонентську телефонну лінію до телефонної мережі загального користування, з наступним наданням платних послуг телефонного зв’язку у відповідності до умов договору.

Пунктами 4.1.1. цих договорів було передбачено, що вартість послуг позивача (включаючи вартість установки) однієї телефонної лінії складає 640,00грн. з ПДВ.

Отже, умовами договорів не було встановлено вартості установлення основного телефонного апарата, підключеного до окремої лінії у розмірі 640,00грн. з ПДВ, а зазначена вартість включає в себе, окрім вартості установки ще і вартість інших послуг, які абонент відповідно до умов договору має право отримати без додаткової оплати на їх активацію та які не є регульованими, зокрема такими послугами є: користування абонентом додатковою послугою доступу до мережі Інтернет „Оптимальний Інтернет”; швидкісний набір номеру („тач-тон”); конференц-зв’язок; передача виклику; переадресація; будильник; право на переустановлення телефону в зоні дії оператора; право передати (продати, подарувати) телефонну лінію іншим особам (право власності).

При цьому посилання відповідача не те, що на послуги конференц-зв’язок; передача виклику; переадресація; будильник позивачем встановлена щомісячна плата наказом № 63 від 23.09.2003р., а право передати телефонну лінію іншим особам передбачено розд. 1 ст. 4 „Граничних тарифів на основні послуги електрозв’язку та тарифів на виплату державних пенсій та грошової допомоги”, суд вважає необґрунтованими оскільки наказ позивача № 63 від 23.09.2003р. передбачає безкоштовне включення і відключення від даних послуг, а щомісячна вартість цих послуг входить до абонентської плати, тобто не сплачується додатково. Розділом же 1 ст. 4 „Граничних тарифів на основні послуги електрозв’язку та тарифів на виплату державних пенсій та грошової допомоги” встановлена вартість переоформлення договору на користування телефоном, а не вартість отримання права передавати/відчужувати телефонну лінію третім особам, тобто набуття права власності на телефонну лінію.

Також, суд враховує, що згідно з п. 3 Наказу Держкомзв’язку „Про затвердження Граничних тарифів на основні послуги електрозв’язку та тарифів на виплату державних пенсій та грошової допомоги” № 120 від 07.06.2002р., кожному підприємству електрозв'язку (оператору) надається право підключати споживачам 30 відсотків абонентських номерів новозбудованої (розширеної) мережі місцевого телефонного зв'язку із застосуванням договірних тарифів.

Відповідачем у актах перевірки не визначена загальна кількість укладених позивачем договорів на надання послуг телефонного зв’язку у перевіряємий період, а у акті перевірки від 07.04.2006р. № 145 зазначено, що договори перевірялися вибірково, тому його висновки, що позивачем було укладено в період з 09.03.2005р. по 09.03.2006р. 1223 договора, за якими отримано необґрунтовану виручку є безпідставними. До того-ж, позивач припинив укладення договорів з вартістю 640,00грн. за одну телефонну лінію з 10.01.2006р. на підставі наказу № 1 від 16.01.2006р. директора Київської філії ТОВ „Оптіма Телеком”.

За даними позивача ним за перевіряємий період було встановлено всього 3987 номерів, а 30% від них, які могли бути встановлені з перевищенням граничного тарифу становить 1196 номерів. Відповідачем же всього виявлено 1223 договори, які укладені з перевищенням вартості граничного тарифу, тобто різниця становить 27 телефонних ліній. Між тим вартість необґрунтовано отриманої позивачем виручки визначена по усім 1223 договорам.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України „Про ціни і ціноутворення”, вся необгрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необгрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.

З обставин справи, судом не вбачається необгрунтованого одержання позивачем суми виручки внаслідок укладення договорів на надання послуг телефонного зв’язку у розмірі 450533,30грн.

Отже у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття спірного рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності

суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За п. 1 ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Враховуючи вищенаведене та обставини справи, суд вважає, що відповідачем при прийнятті спірного рішення не було дотримано вищенаведених засад, а рішення не відповідає вимогам чинного законодавства України та порушує права позивача, тому позовні вимоги позивача є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а відповідні заперечення позивача є безпідставними.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3,40грн. слід стягнути з державного бюджету.

Враховуючи усе вищевикладене та керуючись ст.ст. 152, 156, 157 ЗК України, ст. 17-19, 87, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов позивача задовольнити.

Скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 62 від 25.05.2006р.

Стягнути з державного бюджету України судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3,40грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіма Телеком” (49000, м.Дніпропетровськ, вул..Кошута, 8, кв.5 р/р 26008338118001 у КБ "Приватбанк" м. Києва, МФО 320649, ЄДРПОУ 21653930).

Постанова може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені ст. 186 КАСУ.

Постанова набирає законної сили у відповідності до ст. 254 КАСУ.

Суддя

А.Є. Чередко

підписано 08.11.2006р.