Ухвала суду № 23881717, 28.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2012 р.Справа № 2а-3468/11/1814Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Путивльського районного центру зайнятості на постанову Путивльського районного суду Сумської області від 03.11.2011р. по справі № 2а-3468/11/1814

за позовом Путивльського районного центру зайнятості

до ОСОБА_1

про стягнення суми,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Путивльський районний центр зайнятості, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача 4506,51 грн. безпідставно отриманих ним соціальних виплат за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового соціального страхування України на випадок безробіття.

Постановою Путивльського районного суду Сумської області від 03.11.2011 р. адміністративний позов задоволено частково.

Стягнуто на користь Путивльського районного центру зайнятості (41500, Сумська обл., м. Путивль вул. Кірова, 59) з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (інд. номер особи - НОМЕР_1) 1955,12 (одну тисячу дев'ятсот п'ятдесят п'ять гривень дванадцять копійок) грн. безпідставно отриманої допомоги по безробіттю, які перерахувати на р/р 37179001000078 в УДК у Путивльському районі (МФО 837013 код ЄДРПОУ 23635161 одержувач - Державний бюджет, Путивльський район).

В задоволенні решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на фінансування оплачуваних громадських робіт та прийняти нову постанову, якою зобов'язати відповідача повернути витрати Фонду на заробітну плату та нарахування на неї за період участі у оплачуваних громадських роботах.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що при винесенні постанови судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач 30.01.2009 р., 02.10.2009 р. та 12.05.2011 р. звертався до Центру із письмовою заявою про надання статусу безробітного, в якій вказав, зокрема, що не зареєстрований як фізична особа-підприємець (а.с. 3-5,11-12,14-15,19-20).

Відповідачу був наданий статус безробітного та виплачена матеріальна допомога по безробіттю за період з 30.01.2009 р. по 03.09.2009 р. в розмірі 1230 грн. 98 коп. і за період з 02.10.2009 р. по 15.03.2010 р. - 724 грн. 14 коп. (а.с. 13,21).

Крім того, в червні-липні 2011 року відповідач направлявся для відбування оплачуваних громадських робіт в Путивльській ЖЕК (а.с. 6-8, 52), де отримав 2551,39 (1312,99+1238,40) грн., які відшкодовані цій організації за рахунок коштів Фонду (а.с. 51-63).

Водночас, в цей період відповідач був зареєстрований як фізична особа - підприємець, що було встановлено Центром 25.07.2011 р. на підставі довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 25.07.2011 р., наданої на запит позивача (а.с. 25-26,45).

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь Путивльського районного центру зайнятості 1955,12 грн. безпідставно отриманої допомоги по безробіттю, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки на момент реєстрації в центрі зайнятості відповідач мав статус зайнятої працюючої особи - суб'єкта підприємницької діяльності, підлягають поверненню за рахунок відповідача 1955,12 грн. безпідставно отриманої ним матеріальної допомоги по безробіттю.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що як правило, приносить їм дохід у грошовій або іншій формі.

Тобто, зайнятість це, по-перше, будь-яка діяльність, в тому числі і підприємницька, і по-друге, така, що як правило, приносить дохід, а у випадку зайняття особою підприємницькою діяльністю, це діяльність на власний ризик з метою отримання доходу, який особа не завжди отримує.

Пункт 3 підпункт "б" ст. 1 зазначеного Закону визначає, що до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.

Вищезазначена норма відносить підприємців (суб'єктів господарювання) до зайнятого населення, які самостійно забезпечують себе роботою шляхом проведення самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 ГК України).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу.

Згідно з п.6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 357 від 20.03.2006 р., у разі встановлення центрами зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законом порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п. 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Таким чином, відповідачем не було дотримано вимоги вказаної норми, оскільки на час надання йому статусу безробітного він відносився до категорії зайнятого населення та не повідомив позивача про свою зайнятість. Отже, визначальним моментом для призначення центром зайнятості допомоги по безробіттю були неправдиві відомості, надані відповідачем про те, що він не є суб'єктом підприємницької діяльності на дату звернення із відповідними заявами до позивача.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову щодо стягнення з відповідача на користь Путивльського районного центру зайнятості 1955,12 грн. безпідставно отриманої допомоги по безробіттю.

Колегія суддів зауважує на той факт, що ані позивачем, ані відповідачем постанова суду в цій частині в апеляційному порядку оскаржена не була.

Згідно з ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на фінансування оплачуваних громадських робіт в розмірі 2551, 39 грн., колегія суддів апеляційної інстанції зауважує на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, в червні-липні 2011 року відповідач направлявся на оплачувані громадські роботи до Путивльської ЖЕК (а.с. 6-8, 52), де отримав 2551,39 (1312,99+1238,40) грн., які відшкодовані цій організації за рахунок коштів Фонду (а.с. 51-63).

Про прийняття на роботу ОСОБА_1 свідчить Наказ по Путивльській ЖЕК від 01.06.2011р. № 113-К, з яким було укладено трудовий договір на участь в оплачуваних громадських роботах від 01.06.2011р.

В трудовій книжці ОСОБА_1 01.06.11р. було зроблено відповідні записи про прийняття його підсобним робітником до Путивльської ЖЕК та від 25.07.11р. - про його звільнення.

До матеріалів справи також були надані Акти перевірки обсягів виконаних робіт та витрат на оплату праці (в т.ч. і по ОСОБА_1) за червень-липень 2011р. та Довідки про нарахування заробітної плати.

Таким чином, фактичне виконання робіт ОСОБА_1 за вказаний період підтверджується наданими до матеріалів справи документами та не спростовано позивачем.

Згідно з 2 статті 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", видами соціальних послуг за цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення" є: професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах, організаціях; профорієнтація; пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних; фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням.

Відповідно до приписів пункту 9 "Положення про порядок організації та проведення оплачуваних громадських робіт", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №839 від 10.09.2008р., оплачувані громадські роботи організовуються роботодавцями незалежно від форми власності на договірній основі. З особами, зайнятими на оплачуваних громадських роботах, роботодавці відповідно до законодавства про працю укладають у письмовій формі строкові трудові договори (п.10 Порядку).

Ст. 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Положеннями пункту 16 "Положення про порядок організації та проведення оплачуваних громадських робіт" передбачено, що оплата праці осіб, зайнятих на громадських роботах, здійснюється за фактично виконану роботу за розцінками, тарифними ставками та посадовими окладами відповідно до законодавства і не може бути меншою за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом.

Частиною 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідно до трудового договору, укладеного з Путивльською ЖЕК, ОСОБА_1 було нараховано та виплачено заробітну плату у розмірі 2551,39 грн. за виконану роботу в період за червень-липень 2011 року.

Таким чином, отримана відповідачем сума оплати в розмірі 2551,39 грн. за фактично виконану роботу, не є безпідставно набутою в силу ст. 43 Конституції України, якою кожному громадянину гарантується отримання винагороди за працю.

Колегія суддів зазначає, що хоча при розгляді справи встановлено, що відповідач був зареєстрований як фізична особа-підприємець та не повідомив про це центр зайнятості, проте оплата праці осіб, зайнятих на громадських роботах, здійснюється за фактично виконану роботу за умовами трудового договору. Виконання ОСОБА_1 робіт у Путивльській ЖЕК підтверджується матеріалами справи, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Путивльського районного центру зайнятості залишити без задоволення.

Постанову Путивльського районного суду Сумської області від 03.11.2011р. по справі № 2а-3468/11/1814 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Гуцал М.І.Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. Пянова Я.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В.