Ухвала суду № 23881146, 21.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2012 р.Справа № 2а-10744/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртитан" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2011р. по справі № 2а-10744/11/2070

за позовом Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртитан"

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртитан", в якій просив суд стягнути з рахунку № 26003750701, відкритого ТОВ "Укртитан" у ПАТ "Марфін Банк", МФО 328168 суму податкового боргу у розмірі 380062, 25 та пеню у розмірі 12,37 грн., в рахунок погашення податкового боргу платника податків.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2011 р. позов Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртитан" про стягнення податкового боргу - задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з рахунку № 26003750701, відкритого Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртитан" у ПАТ "Марфін Банк", МФО 328168 на користь Державного бюджету України суму податкового боргу в розмірі 380074,62 грн. (триста вісімдесят тисяч сімдесят чотири гривні 62 коп.), в рахунок погашення податкового боргу платника податків .

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на той факт, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, та є незаконною.

До суду повернувся конверт, направлений на адресу, зазначену апелянтом - ТОВ "Укртитан" в апеляційній скарзі з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Згідно з приписами ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Враховуючи те, що сторони в судове засідання не з'явились, які були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 КАС України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що платник податків надав до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова:

- податкову декларацію з податку на додану вартість № 99000330409 за січень 2010 року, якою визначив суму зобов'язання в розмірі 1180 грн., з яких відповідно до облікової картки платника податків не сплатив суму зобов'язання в розмірі 3 грн.;

- уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9000125754, в якому зазначив, що загальна сума помилки 249090 грн. та сума штрафу, нарахована платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки 12455 грн., з яких відповідно до облікової картки платника податків не сплатив суму зобов'язання в розмірі 261358,25 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки на час розгляду справи вказана сума податкового боргу у розмірі 380062,25 грн. та пені 12,37 грн., відповідно до облікової картки платника податків, не сплачена, доказів самостійної сплати зазначеної заборгованості відповідачем до суду не надано, суд вбачає достатньо підстав для задоволення позову.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до Закону України «Про систему оподаткування» (чинного на момент виникнення правовідносин) платники податків, зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків та зборів у встановлені законом терміни і це зобов'язання припиняється їх сплатою.

Згідно з п. 4.1.1 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року (чинного на момент виникнення правовідносин) платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Пунктом 5.1 ст. 5 вказаного Закону передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.п. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, вказаного в наданій їм податковій декларації, на протязі десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.4.1.4. ст. 4 Закону №2181-111, для надання податкової декларації. В п.п. 5.4.1, п. 5.4 ст.5 вказаного Закону зазначається, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені ст. 5, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, що платник податків надав до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова:

- податкову декларацію з податку на додану вартість № 99000330409 за січень 2010 року, якою визначив суму зобов'язання в розмірі 1180 грн., з яких відповідно до облікової картки платника податків не сплатив суму зобов'язання в розмірі 3 грн.;

- уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9000125754, в якому зазначив, що загальна сума помилки 249090 грн. та сума штрафу, нарахована платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки 12455 грн., з яких відповідно до облікової картки платника податків не сплатив суму зобов'язання в розмірі 261358,25 грн.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що вказаний уточнюючий розрахунок підписаний не директором ТОВ "Укртитан" А.В.Трофименко, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки жодних доказів на підтвердження вказаного факту відповідачем ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до п. 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно з п. 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 57.1 ст.57 зазначеного Кодексу передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п.56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

З матеріалів справи вбачається, що платник податків надав до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова податкову декларацію з податку на додану вартість № 9002452687 за березень 2011 року, якою визначив суму зобов'язання в розмірі 118446 грн.

У встановлений Кодексом строк для погашення податкового зобов'язання, підприємство не сплатило узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі, визначеної в поданій декларації, відповідно до облікової картки платника податків.

Відповідно до п.п. 129.1.1. п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.

Відповідачу була нарахована пеня в розмірі 12,37 грн.

Згідно з п.п.1, 2 ч. 1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року за №509-ХІІ зі змінами та доповненнями, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділення, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ, а також мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензування відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлення порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, що працівниками Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова 21.10.2010 р. було проведено невиїзну (камеральну) перевірку відповідача з питань порушення податкового законодавства.

За результатами перевірки складено акт № 10871/15210/32676679 від 21.10.2010 р., яким виявлені порушення п.п. 4.1.4 п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме порушення податкового законодавства - надання податкової декларації за липень 2010 р. з порушенням граничного терміну (підприємство подало декларацію за липень 2010 р. - 02.09.2010 р., граничний термін надання - 20.08.2010 р.).

За вказане порушення, на підставі п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 вказаного Закону із змінами та доповненнями, у разі коли платник податків не подає податкову декларацію у строки, визначенні законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або затримку.

На підставі зазначеного акту перевірки начальником Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007711502 від 29.11.2010 р. про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 170,00 грн.

Також, з матеріалів справи вбачається, що працівниками Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова 21.10.2010 р. було проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку відповідача з питань порушення податкового законодавства.

За результатами перевірки складено акт № 10870/15210/32676679 від 21.10.2010 р., яким виявлені порушення п.п. 5.3.1. п.5.3. ст. 5 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме несвоєчасна сплата узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, нарахована сума податку на додану вартість по уточненому розрахунку № 9000125754 від 02.02.2010 р. термін сплати 02.02.2010 р., заборгованість 170 грн., фактично сплачено 06.09.2010 р., затримка 216 днів.

На підставі зазначеного акту начальником Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007721502 від 29.11.2010 р. про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 85 грн.

Відповідно до п. 6.2.4. ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому, день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

З матеріалів справи вбачається, що вищезазначені рішення були розміщені на дошці оголошень.

Як вже було зазначено, згідно з п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим у день отримання податкового повідомлення.

Відповідно до п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 вказаного Закону платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення.

На підставі п.5.4.1 п.5.4 ст. 5 Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до п.20.1.18 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з п. 95.1 та п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до відповідача були надіслані перша податкова вимога № 1/115 від 08.02.2010 р. про сплату податкового боргу, в якій було повідомлено про суму узгодженого податкового зобов'язання, та 06.04.2010 р. направлена друга податкова вимога № 2/374.

Вказані вимоги були розміщенні на дошці оголошень.

Відповідно до абзацу першого пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртитан" відкрито наступні розрахункові рахунки: 26003750701 у ПАТ "Марфін Банк", МФО 328168.

Сума заборгованості відповідача у розмірі 380062,25 грн. та пені 12,37 грн. повністю підтверджується матеріалами справи та відповідачем на час розгляду справи не сплачена.

Таким чином, сума боргу відповідача підлягає погашенню шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків за рішенням суду.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення щодо стягнення з відповідача суму податкового боргу в розмірі 380074,62 грн. в рахунок погашення податкового боргу платника податків.

Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом приписів ст.ст. 99 та 100 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів зазначає на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду для захисту прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому частиною 3 вказаної статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним ч. 2 ст. 99 Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частинами 4 і 5 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, строки звернення з адміністративним позовом та порядок їх обчислення можуть встановлюватися також іншими законами, в тому числі Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181-!!!, який діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Строки давності визначені ст. 15 зазначеного Закону і становлять 1095 днів.

З 01.01.2011 р. набрав законної сили Податковий Кодекс України, який в ст. 102 містить аналогічні положення щодо строку звернення до суду в межах встановленого 1095 днів строку давності.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем дотримано строк звернення до суду із зазначеним адміністративним позовом.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування та направлення справи на новий розгляд не вбачається.

У відповідності до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртитан" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2011р. по справі № 2а-10744/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Гуцал М.І.Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. Пянова Я.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В.