Ухвала суду № 23881121, 21.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2012 р.Справа № 2а-1670/8509/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання Трофімової Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.11.2011р. по справі № 2а-1670/8509/11

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

24 жовтня 2011 року Публічне акціонерне товариство "Полтавакондитер" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.10.2011 р. № 0000542302 та № 0000572302.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.11.2011 р. в задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

Не погодившись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, вважаючи оскаржувану постанову такою, що підлягає скасуванню в зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, норми матеріального права, на які посилалось підприємство, судом не прийняті до уваги, що є порушенням ст.ст. 7, 9, 10, 11, 159 КАС України.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, а також заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ "Полтавакондитер" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Полтавської міської ради 10.12.1991 р. (ідентифікаційний код 00382208), згідно свідоцтва №100325741 позивач зареєстрований платником ПДВ з 28.06.1997 р. На даний час позивач перебуває на податковому обліку у відповідача.

У термін з 15.09.2011 р. по 28.09.2011 р. відповідно до наказу ДПІ у м. Полтаві № 3891 від 13.09.2011 р. головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок підприємств стратегічних галузей економіки Управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у м. Полтаві проведено позапланову невиїзну перевірку ПАТ "Полтавакондитер" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Флоратекс" за період липень, серпень, вересень, листопад, грудень 2009 року.

За результатами перевірки складено Акт від 29.09.2011 р. №7122/23-1/00382208, яким встановлені порушення, а саме: пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 31 104, 00 грн.; пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму 24 883,00 грн.; пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено бюджетне відшкодування ПДВ у зменшення податкового зобов'язання з ПДВ наступних податкових періодів в сумі 24 883,00 грн.

Не погоджуючись із висновками вказаного Акту перевірки позивач 06.10.2011 р. надав заперечення до ДПІ у м. Полтаві, за результатами розгляду яких висновки перевірки залишено без змін.

На підставі Акту перевірки від 29.09.2011 р. №7122/23-1/00382208 ДПІ у м. Полтаві 07.10.2011 р. винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення № 0000572302, яким ПАТ "Полтавакондитер" визначено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 24883,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 12 442,00 грн. та № 0000542302, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 46 656,00 грн. (31 104,00 грн. - за основним платежем, 15 552,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач довів суду правомірність прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених відповідними документами.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Тобто, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція " (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами ст. 4 цього ж Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не відбулось, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством (довідка Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11).

Відповідно до п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 вказаного Закону №168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп.7.4.5 цієї ж статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, що позивач протягом липня, серпня, вересня, листопада, грудня 2009 року формував податковий кредит та валові витрати, зокрема за договором №17/09-06 від 26.09.2006 р., укладеним з ПП "Флоратекс".

За умовами вказаного Договору продавець (ПП "Флоратекс") зобов'язується передавати, а покупець (ПАТ "Полтавакондитер") приймати та сплачувати товар у найменуванні, кількості і ціні згідно специфікацій узгоджених сторонами.

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з ПП "Флоратекс" протягом перевіряємого періоду ПАТ "Полтавакондитер" надано: виписки з рахунку, прибуткові накладні, видаткові накладні та податкові накладні.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, вироком Святошинського районного суду м. Києва від 20.05.2011 р. засуджено гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, а саме - організація діяльності схеми підконтрольних їм фіктивних підприємств, у тому числі й ПП "Флоратекс".

Вказаним вироком встановлено, що у 2008 році ОСОБА_1, являючись представником влади, діючи всупереч інтересам служби, вступив у попередню змову з начальником відділення боротьби з незаконним обігом підакцизних товарів ГВ ПМ ДПІ у Святошинському районі м.Києва ОСОБА_2, з метою створення мережі підприємств для надання послуг суб'єктам господарської діяльності у переведенні безготівкових коштів у готівкову форму. ОСОБА_2, реалізовуючи спільний з ОСОБА_1 умисел, діючи умисно, з метою придбання суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, схилив свою дружину - ОСОБА_3 до придбання на її ім'я суб'єкту господарської діяльності - ПП "Флоратекс". В подальшому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період часу з листопада 2008 року по 29.08.2010 р. використовували банківські рахунки ПП "Флоратекс" та інших суб'єктів підприємницької діяльності, які були фіктивними підприємствами, з метою одержання матеріальної винагороди, здійснювали організацію фінансової діяльності, направленої на систематичне перерахування отриманих від підприємств - контрагентів безготівкових грошових коштів з розрахункових рахунків одного підприємства "транзитера" на рахунок іншого, під виглядом оплати за нібито поставлений товар та надані послуги, з подальшим переведенням їх у готівку, для підприємств - контрагентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній, або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою (ч. 4 ст. 72).

Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує на той факт, що надані ПАТ "Полтавакондитер" виписки з рахунку, прибуткові накладні, видаткові накладні та податкові накладні жодним чином не доводять реальності виконання умов Договору між позивачем та його контрагентом - ПП "Флоратекс".

Крім того, позивачем не надано документів, що підтверджують транспортування товарів, оприбуткування їх на склад, документи складського обліку товарів та подальшого використання отриманого товару у межах господарської діяльності платника податків, тобто не надано доказів, що обґрунтовують наявність розумних економічних або інших причин ділової мети укладення з ПП "Флоратекс" договору та його вплив на результати господарської діяльності позивача.

Таким чином, беручи до уваги той факт, що вироком у кримінальній справі встановлено вину осіб у створенні фіктивного підприємства ПП "Флоратекс", яке здійснювало видимість діяльності без реальної мети здійснення господарських операцій, правомірними є висновки Акту перевірки про те, що складені від імені ПП "Флоратекс" податкові накладні не можуть бути належною підставою для збільшення податкового кредиту ПАТ "Полтавакондитер" та включення відповідних сум до валових витрат підприємства, так як вони складені особою, яка не здійснювала господарської діяльності.

Крім цього, необхідно звернути увагу на умови договору №17/09-06 від 26.09.2006 р., на підставі якого позивач здійснював господарські взаємовідносини з ПП "Флоратекс". Підпунктом 7.1 зазначеного договору визначено момент набрання ним чинності - дата підписання та термін дії - до 31.12.2007р. Проте, угоди щодо продовження строку дії вказаного договору ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції не надано, доті як господарські операції мали місце у 2009 році.

Щодо наданої представником позивача до суду апеляційної інстанції копії договору № 203/07-09 від 29 липня 2009 р., укладеного між ПП "Флоратекс" та підприємством позивача, колегія суддів зауважує на таке.

По-перше, цей договір не надавався до суду першої інстанції.

По-друге, як зафіксовано в цьому договорі (р.3. Умови поставки і приймання товару) перехід до покупця - ПАТ "Полтавакондитер" права власності на товар відбувається після передачі такого товару уповноваженому довіреністю представнику покупця. Приймання товару по кількості відбувається шляхом підписання представником покупця, уповноваженого довіреністю, ТТН.

Проте, до матеріалів справи позивачем не надано документів на підтвердження факту переходу права власності на товар та його приймання (довіреностей, ТТН).

По-третє, в прибуткових накладних, що наявні в матеріалах справи, мається посилання саме на договір №17/09-06 від 26.09.2006 р.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Твердження апелянта щодо неправомірності проведення перевірки податковим органом ПАТ «Полтавакондитер» є безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальну позапланову виїзну перевірку може бути проведено за наслідками перевірок інших платників податків або в разі отримання податкової інформації щодо виявленого факту, що свідчить про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отриманні запиту.

Аналіз вказаної норми дає підстави вважати, що податкові органи вправі проводити позапланові виїзні перевірки платників податків за наявності обставин, які свідчать про порушенням такими платниками, або підприємствами-контрагентами норм податкового, валютного, іншого законодавства при здійсненні ними підприємницької діяльності.

З огляду на викладене, після отримання листа Служби Безпеки України від 07.07.2011р. № 17/2/4-1938 та вироку Святошинського районного суду м. Києва від 20.05.2011р. по кримінальній справі № 1-130/2011 по обвинуваченню гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 27, п. 3 ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 364 КК України, ДПІ у м. Полтаві направлено запит на адресу підприємства-позивача від 22.07.2011 р. № 16410/10/23-438 про надання інформації з питань взаємовідносин товариства з ПП «Флоратекс» за період липень-вересень, листопад-грудень 2009 р., відповіддю на який відповідача було повідомлено про неможливість надання всіх необхідних документів в підтвердження дійсності та законності взаємовідносин підприємств.

Таким чином, ДПІ у м Полтаві проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Полтавакондитер» саме по взаємовідносинах з ПП «Флоратекс», створене особами, засудженими у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205 КК України.

Виходячи з вищевикладеного, твердження позивача щодо безпідставності проведеної перевірки є необґрунтованими.

Крім того, вони не спростовують висновків контролюючого органу щодо порушення ПАТ "Полтавакондитер" вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість".

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.11.2011р. по справі № 2а-1670/8509/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Гуцал М.І.Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. Пянова Я.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В.

Повний текст ухвали виготовлений 24.02.2012 р.