Ухвала суду № 23871760, 27.04.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/719/12

Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Курка О. П. Залімського І. Г.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача: Вонсовича М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Старокостянтинівстької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нарс Авто" до Старокостянтинівстької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Нарс Авто" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Старокостянтинівської ОДПІ про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення. Позовні вимоги мотивовано тим, що Старокостянтинівською ОДПІ проведено камеральну перевірку даних розрахунку суми збору за першу реєстрацію транспортних засобів, за наслідками якої складено акт перевірки № 1389/17/33965307 від 23.12.2011 року. На підставі висновків акту податковим органом було прийнято податкове повідомлення рішення від 12.01.2012 року № 0000041700. Вважаючи висновки податкового органу неправомірними, просили визнати податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.02.2012 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.02.2012 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Представник відповідача (апелянта) в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно і належним чином. Про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не направляв.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав у повному обсязі, проти її задоволення заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, дав пояснення по суті апеляційної скарги, аналогічні викладеним в письмових запереченнях, що приєднані до матеріалів справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши думку представника позивача, який не заперечив проти розгляду апеляційної скарги по суті без участі представника відповідача, а також враховуючи те, що його явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, а матеріалів справи достатньо для її вирішення в даному судовому засіданні, визнала за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами без участі представника відповідача згідно ч.4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Старокостянтинівською ОДПІ була проведена камеральна перевірка даних розрахунку суми збору за першу реєстрацію транспортних засобів. За результатами перевірки був складений акт «Про результати камеральної перевірки даних розрахунку суми збору за першу реєстрацію транспортних засобів» від 23.12.2011 року № 1389/17/33965307 (а.с. 10). Вказаним актом перевірки встановлено, що ТОВ «НАРС АВТО» несвоєчасно подало податкову звітність із збору за першу реєстрацію транспортних засобів за січень-вересень 2011 року, чим порушено пункт 239.2 статті 239 Податкового кодексу України. На підставі акту перевірки відповідають відповідачем прийняте податкове повідомлення рішення від 12.01.2012 року № 0000041700 (а.с. 13), яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 29580 грн.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що згідно підпункту 47.1.1 пункту 47.1 статті 47 Податкового кодексу України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть: юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи, в також відповідальність за порушення податкового законодавства відокремленим підрозділом юридичної особи несе юридична особа, до складу якої він входить.

В силу вимог підпункту 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій. Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним контролюючим органом.

В зв'язку з тим, що актом перевірки встановлено порушення позивачем як юридичною особою-платником податку пункту 239.2 статті 239 Податкового кодексу України, тобто ТОВ «НАРС АВТО» несвоєчасно подало податкову звітність із збору за першу реєстрацію транспортних засобів за січень-вересень 2011 року, на підставі зазначеного акту перевірки відповідач як контролюючий орган прийняв податкове повідомлення - рішення від 12.01.2012 року № 0000041700, згідно якого позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 29580 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «НАРС АВТО» в період з січня 2011 року по вересень 2011 року проводило першу реєстрацію транспортних засобів на території України. Всього за вказаний період позивачем було проведено першу реєстрацію транспортних засобів на території України в кількості 58 транспортних засобів. Збір за першу реєстрацію транспортного засобу відноситься до загальнодержавних податків і зборів (підпункт 9.1.15 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 231.1 статті 231 Податкового кодексу України платниками збору є юридичні та фізичні особи, які здійснюють першу реєстрацію в Україні транспортних засобів, що відповідно до статті 232 цього Кодексу є об'єктами оподаткування.

Загальний порядок подання до контролюючих органів декларацій, звітності та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів встановлений главою 2 (податкова звітність) розділу 2 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 46.1 статті 46, пунктів 49.1, 49.2 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Податковим кодексом України розмежовуються поняття «податковий період» та «звітний період», тобто звітний період є складовою частиною податкового періоду, а в деяких випадках співпадає з податковим періодом.

Згідно до підпунктів 7.1.6, 7.1.7, 7.1.8 пункту 7.1 статті 7 Податкового кодексу України під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи як податковий період, строк та порядок сплати податку, строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Так згідно пунктів 33.1, 33.2, 33.3 статті 33 Податкового кодексу України податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.

Для збору за першу реєстрацію транспортних засобів в Україні пунктом 236.1 статті 236 Податкового кодексу України встановлено базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному року.

Пунктом 35.3 статті 35 Податкового кодексу України визначено, що порядок сплати податків та зборів встановлюється цим Кодексом або законами з питань митної справи для кожного податку окремо.

Для збору за першу реєстрацію транспортних засобів в Україні пунктом 237.1 статті 237, пунктами 239.1, 239.2 статті 239 Податкового кодексу України встановлено, що збір сплачується фізичними та юридичними особами перед проведенням першої реєстрації в Україні транспортних засобів. Збір сплачується за місцем реєстрації транспортних засобів за ставками, які діють на день сплати.

Юридичні особи в десятиденний строк після першої реєстрації в Україні транспортних засобів подають відповідному органу державної податкової служби за місцем свого знаходження та за місцем реєстрації транспортного засобу розрахунок суми збору за такі транспортні засоби за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. До розрахунку обов'язково додаються копії реєстраційних документів, завірені відповідним уповноваженим державним органом України, який проводив таку реєстрацію.

Згідно розрахунку штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) як додатку до податкового повідомлення - рішення від 12.01.2012 року № 0000041700, судом першої інстанції встановлено, що позивач подав до Старокостянтинівської обєднаної державної податкової інспекції у 2011 році два розрахунки збору за першу реєстрацію транспортних засобів, а саме: від 17.11.2011 року № 11029927 про розрахунок збору при реєстрації 53-х транспортних засобів та від 22.12.2011 року № 11031069 про розрахунок збору при реєстрації 4-х транспортних засобів.

Відповідно до пунктів 113.1, 113.3 статті 113, пункту 115.1 статті 115 Податкового кодексу України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

У разі вчинення платником податків двох або більше порушень законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо.

Згідно пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягне за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання, а ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Зазначена норма Податкового кодексу України не розмежовує фінансову відповідальність за неподання або несвоєчасне подання платником податків податкових декларацій (розрахунків) в залежності від видів податків і зборів, тому у разі якщо орган державної податкової служби встановлює, що протягом року на платника податків було накладено штраф за кожне неподання або несвоєчасне подання податкових декларацій (розрахунків) по будь-якому податку чи збору, не обов'язково такого ж по якому приймається рішення про застосування штрафу, орган державної податкової служби повинен нарахувати штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання податкових декларацій (розрахунків).

Однак, враховуючи те, що відносини, у сфері справляння збору за першу реєстрацію транспортних засобів регулюються Податковим кодексом України, порушення порядку його нарахування, сплати, подання податкової звітності є порушенням саме податкового законодавства, тому при визначенні розміру штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) позивачу за неподання ним розрахунків із збору за першу реєстрацію транспортних засобів в період з 1 січня по 30 червня 2011 року, державний податковий орган повинен був керуватися вимогами частини 7 підрозділу 10 розділу 20 Податкового кодексу України і застосувати за кожне вчинене разове порушення окремо штрафні санкції у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскільки суд не вправі проводити розрахунки та визначати в грошову виразі в якій частині таке податкове повідомлення-рішення є неправомірним, а в якій відповідає нормам податкового законодавства, оспорюване податкове повідомлення-рішення необхідно визнати незаконним та скасувати повністю.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Старокостянтинівстької об'єднаної державної податкової інспекції, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року , -без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 28 квітня 2012 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Курко О. П.

Залімський І. Г.