Ухвала суду № 23871755, 25.04.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/731/12

Головуючий у 1-й інстанції: Шаповалова Т.М.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Залімського І. Г. Курка О. П.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

відповідача: Лесика В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "ІТ-Сервіс" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

ПП "ІТ-Сервіс" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Вінниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Позовні вимоги мотивовано тим, що за наслідками проведеної камеральної перевірки ПП "ІТ-Сервіс" ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення-рішення, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств. Вважаючи податкове повідомлення-рішення позивач протиправним, просили визнати його таким і скасувати.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 01.03.2012 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01.03.2012 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні апеляційним судом в порядку ст. 55 КАС України було замінено первісного відповідача - ДПІ у м.Вінниці на належного відповідача - правонаступника Вінницьку ОДПІ.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01.03.2012 року скасувати, а у задоволенні позову - відмовити, дав пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

В судове засідання представник апелянта (позивача) не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не направляв.

Колегія суддів, заслухавши думку представника відповідача, який не заперечив проти розгляду апеляційної скарги по суті без участі представника позивача, а також враховуючи те, що його явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, а матеріалів справи достатньо для її вирішення в даному судовому засіданні, визнала за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами без участі представника позивача згідно ч.4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 30 серпня 2011 року в приміщенні ДПІ у м. Вінниці проведено камеральну перевірку за звітний податковий період - ІІ квартал 2011 року. В ході перевірки виявлено порушення порядку заповнення податкової звітності з податку на прибуток. Так, платником податків, в порушення порядку, визначеного підрозділом 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, до складу валових витрат включено від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011року в сумі 102584 грн. На підставі цього зроблено висновки щодо заниження платником зобов'язання з податку на прибуток в сумі 23594 грн. За результатами перевірки складено акт № 880/160/15-1/30744170- від 30 серпня 2011 року (а.с. 7-8).

На підставі даного акту перевірки ДПІ у м. Вінниці винесено податкове повідомлення-рішення № 0010791520 від 20 вересня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 23594 грн. (а.с. 9).

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку на сьогоднішній день визначаються правовими нормами Податкового кодексу України вiд № 2755-VI 02 грудня 2010 року (далі - ПК України), зокрема, розділом ІІІ "Податок на прибуток".

Відповідно до пункту 1 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення", розділ III "Податок на прибуток" цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Разом із тим, відповідно до розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" втрачає чинність лише 01 квітня 2011 року.

Аналіз викладених положень ПК України свідчить про те, що в періоді з 01 січня 2011р. по 01 квітня 2011 року правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку регулювалися саме Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", а починаючи з 01 квітня 2011 року - положеннями ПК України.

Як встановлено судом першої інстанції, спір між сторонами виник у зв'язку із відображенням підприємством в податковій звітності за І та ІІ квартали 2011 року від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток з урахуванням суми такого від'ємного значення попереднього 2010 року, що, на думку податкового органу, не узгоджується із приписами пункту 150.1 статті 150 ПК України, оскільки, буквальний зміст вказаного пункту при формуванні від'ємного значення об'єкту оподаткування в результатах наступних податкових періодів дозволяє включати до нього лише значення (результати) І кварталу 2011 року.

Проте, відповідно до пункту 3 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення", пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що податковим органом не врахованого, що в періоді до 01 квітня 2011 року положення Податкового кодексу України не діяли, однак діяв Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Підприємство, здійснюючи свою господарську діяльність, розраховуючи та декларуючи від'ємне значення об'єкта оподаткування, мало керуватися положеннями саме вказаного Закону, що, як встановлено судом першої інстанції, і зроблено останнім.

Так, відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону. Згідно із пунктом 22.4 статті 22 вказаного Закону, у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу 1 цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

З викладеного вбачається, що від'ємне значення минулих років, зокрема, 2010 року, - це абсолютно правомірна складова витрат І кварталу 2011 року, оскільки його включення до складу податкових витрат, саме в цьому періоді, було передбачене нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що діяв у той час.

За підсумками першого кварталу 2011 року від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року складало 103280 грн. (декларація з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року в рядку 04.9 (а.с.12), при цьому від'ємне значення об'єкту оподаткування за перший квартал 2011 року у рядку 0.8 декларації (а.с.13) зазначено 102584 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що при розрахунку від'ємного значення об'єкту оподаткування за перший квартал 2011 року позивачем, згідно статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові доходи І кварталу 2011 року зменшувалися на суму валових витрат цього періоду (а складовим елементом валових витрат І кварталу 2011 року, згідно з пунктом 6.1 статті 6 і пунктом 22.4 статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", було від'ємне значення (збитки) минулих років) і на суму амортизаційних відрахувань.

Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення", якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Так, в декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року (а.с.15) в рядку 07 зазначено значення в сумі 24000 гривень, що є різницею між доходами та витратами, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування. При цьому, при визначені вказаних витрат, враховувалося і від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду - 102584грн.

На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов висновку, що підприємством в рядок 06.6 декларації з податку на прибуток, що складалася за II квартал 2011 року, в порядку, визначеному нормами чинного податкового законодавства, цілком правомірно перенесено показник, відображений в рядку 08 декларації, складеної за І квартал 2011 року, а саме: від'ємне значення в сумі - 102584 гривень. ПП "ІТ-Сервіс" правомірно склало декларацію з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року, відтак, підстав для зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду у податкового органу не було Колегія суддів апеляційного суду погоджується із таким висновком суду першої інстанції, і вважає його обґрунтованим. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 березня 2012 року , -без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 28 квітня 2012 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Залімський І. Г.

Курко О. П.