Ухвала суду № 23865234, 08.05.2012, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ц/0590/4591/2012 року Головуючий першої інстанції Гладишева О.В.

Категорія 05 Доповідач: Соломаха Л.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Пономарьової О.М.

суддів Соломахи Л.І., Шигірта Ф.С.

при секретарі Забавіній М.О.

за участю:

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_5, від імені якої на підставі довіреності діє ОСОБА_1, на рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 13 березня 2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 13 березня 2012 року відмовлено у задоволені позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_3 про припинення права ОСОБА_6, ОСОБА_3 на 23/48 частки у спільному майні - домоволодінні АДРЕСА_3 визнання права власності на цю частку за ОСОБА_5, стягнення з неї на користь відповідачів вартості цієї частки (а.с. 117-118).

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_5, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення її позовних вимог.

Зазначає, що згідно ст. 365 ЦК України для припинення права власності на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників не потрібна наявність всіх чотирьох умов у сукупності, припинення права на частку у спільному майні можливо за наявності будь-якої з них.

Проте по цій справі існують всі чотири умови, кожна з яких є достатньою для припинення права на 23/48 часток домоволодіння, що належать відповідачам:

1. відповідачам належить в рівних частках 23/48 часток домоволодіння, частка кожного з них становить 11,5/48 домоволодіння. Кожний з відповідачів має свою сім'ю: відповідач ОСОБА_3 мешкає з чоловіком, відповідач ОСОБА_6 - з матір'ю, мешкають за різними адресами. Частка кожного з відповідачів (11,5/48) в порівнянні з усім домоволодінням та її часткою є незначною;

2. Домоволодіння згідно висновку судової будівельно - технічної експертизи від 14 січня 2010 року є неподільним, оскільки площа приміщення в капітальних стінах не дозволяє здійснити його поділ на дві частки з виділом у натурі 25/48 часток домоволодіння з організацією двох квартир, які б відповідали вимогам державних будівельних норм. За технічними характеристиками приміщення в ньому можуть мешкати 2-3 особи.

3. Спільне володіння та користування домоволодінням є неможливим, оскільки позивач та відповідачі не є членами однієї сім'ї, мешкають окремо один від одного та ведуть роздільне господарство, тобто для кожного із трьох співвласників потрібно ізольоване приміщення для проживання. Спірний житловий будинок має лише суміжні кімнати.

4. Відповідачі домоволодінням не користуються, мешкають за іншими адресами, а тому висновок суду про те, що припинення їх права власності завдасть істотної шкоди правам відповідачів, є необгрунтованим.

Суд безпідставно застосував до спірних правовідносин вимоги ст. 364 ЦК України, які на правовідносини, що виникли між сторонами, не розповсюджуються.

Вона постійно мешкає в спірному будинку із своєю сім'єю, у них є малолітня дитина. Вона з 2004 року сплачує всі платежі по домоволодінню, уклала договір на вивезення твердих побутових відходів, в травні 2011 року встановила новий паркан та згодна сплатити відповідачам компенсацію за належні їм частки домоволодіння, яка нею внесена на депозитний рахунок Державної судової адміністрації 22 березня 2012 року (а.с. 73-76).

В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_5 не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена відповідно до частини 5 ст. 76 ЦПК України. В судове засідання з'явилися її представники ОСОБА_1, який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності (а.с. 71), та адвокат ОСОБА_2, яка діє на підставі ордера, виданого адвокатським об'єднанням «Донецька обласна колегія адвокатів» 08 травня 2012 року, та договору про надання правової допомоги від 07 травня 2012 року, доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання також не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до частини 5 ст. 76 ЦПК України. В судове засідання з'явився його представник ОСОБА_4, яка діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності (а.с. 72).

Відповідачі ОСОБА_3 та представник відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_4 проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили її відхилити, а рішення суду залишити без змін. В запереченнях на апеляційну скаргу посилалися на порушення їх права власності позивачем ОСОБА_1, яка створює їм перешкоди в користуванні спірним житловим будинком, не пускає їх до будинку, що змусило їх звернутися до суду з позовом про встановлення порядку користування житловим будинком та вселення в житловий будинок.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав:

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3, є спільною частковою власністю ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6:

ОСОБА_5 є власником 25/48 часток домоволодіння на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 05 травня 2011 року П'ятою Донецькою державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1-498 (а.с. 9); її право власності зареєстровано КП БТІ м. Донецька 27 травня 2011 року, реєстраційний номер 33445434, у книзі 278-59, номер запису 72902, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 12);

ОСОБА_3. та ОСОБА_6 є співвласниками кожний по 23/96 часток домоволодіння на підставі ухвали Куйбишевського районного суду м. Донецька від 24 травня 2005 року (а.с. 7-8); їх право власності зареєстровано КП БТІ м. Донецька 18 квітня 2011 року, реєстраційний номер 33445434, у книзі 278, номер запису 72902, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 82).

Згідно висновку судової будівельно - технічної експертизи № 6164/23 від 14 січня 2010 року площа приміщення житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, в капітальних стінах не дозволяє провести розподіл на дві частини з виділом в натурі 25/48 частин з організацією двох квартир, які б відповідали вимогам державних будівельних норм (а.с. 27-30), в зв'язку з чим рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 14 грудня 2010 року ОСОБА_5 відмовлено у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4, яка діяла в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом на 25/48 часток домоволодіння, що розташовано за адресою: АДРЕСА_3, та виділ їх у натурі (а.с. 6).

Відмовляючи в задоволені позовних вимог про припинення права відповідачів на частку в спільному майні, суд першої інстанції керувався вимогами ст. 365 ЦК України і виходив з того, що відповідачам належить 23/48 частин домоволодіння, їх частка не є незначною, неможливість поділу домоволодіння не може бути підставою для припинення права власності відповідачів на належну їм частку домоволодіння, не є такою підставою і та обставина, що відповідачі не мешкають у спірному будинку. Відповідачі не бажають отримувати грошову компенсацію за належну їм частку будинку та мають намір в ньому мешкати. Припинення права власності завдасть істотної шкоди правам відповідачів. Вартість 23/48 частин житлового будинку позивачем на депозитний рахунок суду не внесна.

Зазначений висновок суду є законним та обґрунтованим.

Суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються вимогами ст. 365 ЦК України.

Згідно ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.97 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.97 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Зазначений перелік підстав для припинення права власності на частку у спільному майні є вичерпним. Кожна з цих підстав є самостійною, за наявності якої можливе вирішення судом питання про припинення права на частку в спільному майні за вимогою інших співвласників.

Проте, як правильно зазначив суд першої інстанції, частки сторін у спірному домоволодінні є майже рівними (позивачу належить - 25/48 частин, відповідачам - 23/48 частин). Та обставина, що кожному з відповідачів належить по 23/96 частин домоволодіння не спростовує висновку суду першої інстанції про те, що частка відповідачів не є незначною, оскільки кожному з них належить майже ? частка спірного домоволодіння, що не є незначною, до того ж відповідачі бажають спільно користуватися належними їм частками спірного домоволодіння, оскільки є рідними братом та сестрою.

Доводи позивача про те, що спільне володіння та користування домоволодінням є неможливим, є недоведеними.

Той факт, що кожний із співвласників має свою сім'ю, не свідчить про неможливість спільного користування спірним житловим будинком.

Як вбачається з технічного паспорту на житловий будинок в ньому є три житлові кімнати: площею 15,6 кв.м, 8,6 кв.м, 6,9 кв.м та дві кухні площею 9,8 кв.м та 6,9 кв.м (а.с. 13-16).

Доводи позивача про те, що в спірному будинку мешкає її сім'я, що саме вона вносить всі платежі по будинку, не спросовують висновків суду.

Як зазначають відповідачі, позивач створює їм перешкоди в користуванні спірним домоволодінням, не пускає їх до спірного будинку, що обумовило їх звернення до суду з позовом про встановлення порядку користування спірним житловим будинком.

Представник позивача ОСОБА_1 визнає, що в провадженні Куйбишевського районного суду м. Донецька дійсно перебуває справа за таким позовом.

Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Тобто, за наявності спору щодо участі відповідачів в утриманні спільного майна позивач ОСОБА_5 не позбавлена можливості звернутися за вирішенням цього спору до суду. На підтвердження таких витрат позивачем надана лише квитанція від 29 травня 2011 року на суму 1 549 грн. щодо заміни забору (а.с. 17).

Що ж стосується інших наданих позивачем квитанцій - про сплату комунальних послуг за воду, електричну енергію та вивіз сміття (а.с. 31-43), то ці витрати не пов'язані з утриманням спільного майна, позивач несе їх, як споживач, конкретних комунальних послуг, та визнає, що відповідачі не проживають в спірному будинку та відповідно не споживають ці послуги.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, лише факт того, що спірне домоволодіння є неподільним, не може бути підставою для задоволення позовних вимог позивача, оскільки в такому разі буде завдано істотної шкоди інтересам відповідачів, оскільки самостійним житлом кожний з відповідачів не забезпечений.

Апеляційним судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 мешкає в квартирі АДРЕСА_1, 29/100 часток якої належить її матері ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 13 лютого 1996 року П'ятою донецькою державною нотаріальною контрою (а.с. 97). В зазначеній трикімнатній квартирі займає одну кімнату, інші дві кімнати належать стороннім особам.

Відповідач ОСОБА_6 мешкає разом з матір'ю ОСОБА_4 в двокімнатній квартирі АДРЕСА_2, яка належить останнім на підставі свідоцтва про право власності № 252, виданого 20 жовтня 2000 року Донецьким заводом хімічних реактивів, та свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого14 липня 2004 року П'ятою донецькою державною нотаріальною контрою (а.с. 97).

Проте і позивач ОСОБА_5 має інше житло. З 06 липня 2010 року вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 95-96). Згідно пояснень її представника ОСОБА_1 цей будинок належить їй на праві особистої власності на підставі договору купівлі-продажу та придбаний за гроші, які нею виручені від продажу 292/1000 частки квартири, яка нею була отримана 02 листопада 2007 року в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_8 (а.с. 6).

Відповідно до частини 2 ст. 365 ЦК України припинення права особи на частку у спільному майні можливо лише за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

На час ухвалення судового рішення позивачем ця умова не була виконана.

Невиконання позивачем цієї умови припинення права на частку в спільному майні є безумовною підставою для відмови в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що нею не було внесено вартість спірної частки домоволодіння на депозитний рахунок суду під час слухання справи через те, що не була відома вартість спірного домоволодіння до отримання висновку будівельно-технічної експертизи, що висновок про вартість спірного домоволодіння вона отримала лише 13 березня 2012 року, тобто в день розгляду справи та ухвалення судового рішення, а тому не мала часу для внесення відповідної суми на депозитний рахунок суду, не спростовують висновків суду.

В своїх уточненнях позовних вимог від 13 березня 2012 року після отримання висновку фахівця від 12 березня 2012 року № 14/12 про ринкову вартість спірного домоволодіння позивач просила стягнути з неї на користь відповідачів грошову компенсацію 23/48 частин домоволодіння (а.с. 109) і не клопотала перед судом про оголошення по справі перерви для внесення на депозитний рахунок суду вартості частки, на яку вона просила припинити право власності відповідачів.

Посилання суду на вимоги частини 2 ст. 364 ЦК України, згідно якої якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки; компенсація співвласникові може бути надана за його згодою, не призвело до неправильного вирішення спору, оскільки це посилання суд зробив, обґрунтовуючи позицію відповідачів про те, що вони не бажають виділу та не бажають отримувати грошову компенсацію замість належної їм частки будинку.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для припинення права власності відповідачів на частку у спільній власності.

Суд першої інстанції повно та всебічно перевірив обставини справи, дав їм належну оцінку та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необгрунтовані і не спростовують висновків суду, тому відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, внесена позивачем ОСОБА_5 22 березня 2012 року по квитанції № 1 через Київське БВ 28 філії «Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області» на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області вартість 23/48 частин житлового будинку в розмірі 51 425,13 грн. (а.с. 78) підлягає поверненню платнику.

Керуючись ст. 307, ст. 308, ст. 315 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_5, від імені якої на підставі довіреності діє ОСОБА_1, відхилити.

Рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 13 березня 2012 року залишити без змін.

Повернути ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженка м. Донецька, ІНН НОМЕР_1, зареєстрована АДРЕСА_4) грошові кошти в сумі 51 425 (п'ятдесят одна тисяча чотириста двадцять п'ять) гривень 13 коп., внесені нею 22 березня 2012 року по квитанції № 1 через Київське БВ 28 філії «Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області» на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області № 37317004001000 (код отримувача 26288796), банк отримувача - УГК в Донецькій області, МФО 834016.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: Л.І. Соломаха

Ф.С. Шигірт