Рішення № 23863676, 07.05.2012, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" травня 2012 р.Справа № 22/5025/274/12

за позовом Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" м. Хмельницький

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Хмельницький

про стягнення 13561,97 грн. з яких 12935,77 грн. - заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01.05.2010р. по 01.02.2012р., 267,26 грн. - інфляційні нарахування, 217,14 грн. - 3% річних, 141,80 грн. - пеня

Суддя Заверуха С.В.

Представники сторін:

Позивач: ОСОБА_2. за довіреністю №2/09 від 03.01.2012р.

Відповідач: ОСОБА_3 за довіреністю від 22.11.2010р.

Повне рішення складено 07.05.2012 р.

Суть спору: позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь 13561,97 грн. з яких 12935,77 грн. - заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01.05.2010р. по 01.02.2012р., 267,26 грн. - інфляційні нарахування, 217,14 грн. - 3% річних, 141,80 грн. - пеня. В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №2044/1020 на постачання теплової енергії від 28.10.2008р., укладеного між сторонами, щодо оплати за спожиту теплову енергію. В підтвердження позовних вимог надав в матеріали справи рахунки №1020 від 17.05.2010 р. в сумі 27,20 грн., від 22.06.2010 р. в сумі 27,20 грн., від 22.07.2010 р. в сумі 27,20 грн., від 20.08.2010 р. в сумі 27,20 грн., від 28.09.2010 р. в сумі 54,40 грн., від 26.10.2010 р. в сумі 402,58 грн., від 24.11.2010 р. в сумі 661,20 грн., від 23.12.2010 р. в сумі 1447,12 грн., від 26.01.2011 р. в сумі 1290,00 грн., від 24.02.2011 р. в сумі 1657,84 грн., від 23.03.2011 р. в сумі 1259,18 грн., від 21.04.2011 р. в сумі 564,80 грн., від 18.05.2011 р. в сумі 29,79 грн., від 22.06.2011 р. в сумі 29,79 грн., від 22.07.2011 р. в сумі 29,79 грн., від 19.08.2011 р. в сумі 29,79 грн., від 19.09.2011 р. в сумі 29,79 грн., від 26.10.2011 р. в сумі 929,06 грн., від 23.11.2011 р. в сумі 1399,38 грн., від 21.12.2011 р. в сумі 1338,12 грн., від 18.01.2012 р. в сумі 1674,34 грн.

Таким чином, станом на 01.02.2012р. заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію за період з 01.05.2010р. по 01.02.2012р. становить 12935,77 грн.

Крім того на підставі ст. 625 ЦК України відповідачу за весь період прострочення виконання грошового зобов'язання нараховано 267,26 грн. згідно встановленого індексу інфляції, а також 217,14 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. ст. 231, 232 ГК України та пункту 7.2.3. договору відповідачу нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що становить 141,80 грн.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, наполягав на його задоволенні. У запереченні на відзив на позов вказує, що договір є пролонгованим, а лист від 15.09.2009 р. позивач не отримував, та надано до суду для огляду журнал вхідної кореспонденції.

Повноважний представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, надав відзив на позов, в якому зазначає, що договір про постачання теплової енергії від 28.10.2008р. №2044/1020 закінчив свою дію ще 28.10.2009р. і жодних інших договорів між сторонами не існує. В підтвердження цього відповідач повідомляє, що 15.09.2009р. останнім було надано лист позивачу з вимогою розірвати та припинити договір на постачання теплової енергії від 28.10.2008р., однак відповіді на вказаний лист відповідач не отримував, тому 15.10.2009р. позивачу було повторно надіслано лист з вимогою про розірвання договору.

Крім того, відповідач стверджує, що відповідно до ст. 267 Господарського кодексу даний договір укладено лише на один рік, а відповідно до додатку №3, №4 до договору, енергопостачальна організація припиняє постачання теплової енергії споживачу у разі письмового звернення споживача про припинення теплопостачання.

В задоволенні усного клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи необхідно відмовити, оскільки дане клопотання не обгрутовано, при цьому зі змісту пояснень представника вбачається, що всі докази надані в матеріали справи. Окрім того, акт ізолювання труб, що складений (не складений) на час розгляду справи, ніяким чином не вплине на розгляд даної справи, з огляду на те, що період основної суми боргу заявлений до стягнення не охоплює квітень-травень 2012 р. Також, враховуються строки розгляду спору передбачені ст. 69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи судом встановлено наступне.

28.10.2008р. між МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладений договір на постачання теплової енергії №2044/1020, згідно з яким Енергопостачальна організація (позивач) бере на себе зобов'язання постачати споживачу (відповідачу) теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п. 1.1. договору).

Кількість і обсяги теплової енергії визначаються в Додатку №1 до договору, який є невід'ємною частиною договору і поновлюється в залежності від зміни характеристики тепловикористовуючого об'єкта, виробничої діяльності споживача тощо (п. 2.1. договору).

Споживач теплової енергії зобов'язується: виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором (п. 3.2.2. договору).

Енергопостачальна організація зобов'язується забезпечувати постачання теплової енергії Споживачу в обсягах згідно з договором. Повідомляти Споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів (п. 4.2.1., п. 4.2.2 договору).

Розрахунок за теплову енергію, що споживається, проводиться у грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата використаної теплової енергії здійснюється споживачем наступним чином: попередня оплата в розмірі 50% розрахункової місячної норми теплової енергії до 15 числа поточного (розрахункового) місяця; остаточні розрахунки проводяться до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (п., п. 6.1, 6.2, 6.3 договору).

За несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію нараховується пеня в розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення (п. 7.2.3 договору).

Договір набуває чинності з 28.10.2008р. та діє до 28.10.2009р. Договір припиняє свою дію у випадку закінчення строку, на який він був укладений Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (розділ 10 договору).

Договір підписано представниками та скріплено печатками сторін.

Додатком 3 до договору №2044/1020 від 28.10.2008 р. сторони погодили, що енергопостачальна організація припиняє постачання теплової енергії споживачу у разі письмового звернення споживача про припинення теплопостачання.

Листом від 15.09.2009 р. відповідач просив розірвати договір на постачання теплової енергії від 28.10.2008 р. за №2044/1020, припинити дію останнього та припинити постачання теплової енергії до магазину "Сімейний", за адресою м. Хмельницький, вул. Перемоги, 8/2.

Згідно листа від 24.01.2011 р. відповідач просив позивача припинити дію договору та припинити теплопостачання магазину "Сімейний". Листом від 03.02.2011 р. №1071/09 позивач повідомив фізичну особу про неможливість погодитись з пропозицією припинити дію договору на постачання теплової енергії, та в разі незгоди спір може бути вирішено в судовому порядку.

Щомісячно відповідачу направлялись до оплати рахунки за спожиту теплову енергію згідно затверджених тарифів з травня 2010 року по січень 2012 року на загальну суму 12935,77 грн. Зокрема, рахунки №1020 від 17.05.2010 р. в сумі 27,20 грн., від 22.06.2010 р. в сумі 27,20 грн., від 22.07.2010 р. в сумі 27,20 грн., від 20.08.2010 р. в сумі 27,20 грн., від 28.09.2010 р. в сумі 54,40 грн., від 26.10.2010 р. в сумі 402,58 грн., від 24.11.2010 р. в сумі 661,20 грн., від 23.12.2010 р. в сумі 1447,12 грн., від 26.01.2011 р. в сумі 1290,00 грн., від 24.02.2011 р. в сумі 1657,84 грн., від 23.03.2011 р. в сумі 1259,18 грн., від 21.04.2011 р. в сумі 564,80 грн., від 18.05.2011 р. в сумі 29,79 грн., від 22.06.2011 р. в сумі 29,79 грн., від 22.07.2011 р. в сумі 29,79 грн., від 19.08.2011 р. в сумі 29,79 грн., від 19.09.2011 р. в сумі 29,79 грн., від 26.10.2011 р. в сумі 929,06 грн., від 23.11.2011 р. в сумі 1399,38 грн., від 21.12.2011 р. в сумі 1338,12 грн., від 18.01.2012 р. в сумі 1674,34 грн.

Відповідач свої зобов'язання згідно договору належним чином не виконав, здійснюючи оплату несвоєчасно та не в повному обсязі.

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань згідно договору, позивач нарахував 141,80 грн. пені за період з 10.08.2011р. по 01.02.2012р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу 267,26 грн. - інфляційних втрат за період з травня 2010р. по січень 2012р., 217,14 грн. - 3% річних за період з 10.06.2010р. по 01.02.2012р.

За таких обставин, позивач звернувся з позовом, до суду про примусове стягнення з відповідача 13561,97 грн. з яких 12935,77 грн. - заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01.05.2010р. по 01.02.2012р., 267,26 грн. - інфляційні нарахування, 217,14 грн. - 3% річних, 141,80 грн. - пеня.

Дослідженням наявних в матеріалах справи документів, доводів сторін суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають враховуючи наступне:

Підстава позову - це фактичні обставини на яких ґрунтується вимога позивача.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї доказів вбачається, що підставою для стягнення заборгованості позивача зазначає неналежне виконання відповідачем обов'язку щодо сплати боргу за спожиту теплову енергію згідно договору від 28.10.2008 р. №2044/1020.

Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі, боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі, кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як передбачено приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Судом враховується, що згідно п. 1 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.04 р. плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору.

У разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом (ч.6 ст. 17 даного Закону).

Згідно з п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін (ч.1 ст. 267 ГК України).

Проаналізувавши наданий в матеріали справи договір на постачання теплової енергії від 28.10.2008 р., суд приходить до висновку, що він має ознаки договору постачання енергетичними ресурсами.

Факт наявності основної заборгованості в сумі 12935,77 грн. підтверджено наявними у справі матеріалами, а саме: договором на постачання теплової енергії №2044/1020 від 28.10.2008 р., рахунками №1020 від 17.05.2010 р. в сумі 27,20 грн., від 22.06.2010 р. в сумі 27,20 грн., від 22.07.2010 р. в сумі 27,20 грн., від 20.08.2010 р. в сумі 27,20 грн., від 28.09.2010 р. в сумі 54,40 грн., від 26.10.2010 р. в сумі 402,58 грн., від 24.11.2010 р. в сумі 661,20 грн., від 23.12.2010 р. в сумі 1447,12 грн., від 26.01.2011 р. в сумі 1290,00 грн., від 24.02.2011 р. в сумі 1657,84 грн., від 23.03.2011 р. в сумі 1259,18 грн., від 21.04.2011 р. в сумі 564,80 грн., від 18.05.2011 р. в сумі 29,79 грн., від 22.06.2011 р. в сумі 29,79 грн., від 22.07.2011 р. в сумі 29,79 грн., від 19.08.2011 р. в сумі 29,79 грн., від 19.09.2011 р. в сумі 29,79 грн., від 26.10.2011 р. в сумі 929,06 грн., від 23.11.2011 р. в сумі 1399,38 грн., від 21.12.2011 р. в сумі 1338,12 грн., від 18.01.2012 р. в сумі 1674,34 грн.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем доказів погашення заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 12935,77 грн. не надано.

Доводи відповідача викладені у відзиві на позов, проте, що договір від 28.10.2008 р. розірваний 29.10.2009 р. судом до уваги не приймаються, з огляду на те, що останні не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Так, лист фізичної особи від 15.09.2009 р. позивач не отримував, а також останньому не відомо яка особа поставила підпис про отримання листа. З огляду на викладене відповідачем не доведено факту отримання листа від 15.09.2009 р. повноважною особою міського комунального підприємства, а в свою чергу допустимість даного доказу в розумінні ст.34 ГПК України. При цьому під час розгляду справи №8/1062-10 даний лист відповідачем взагалі не був наданий в підтвердження своєї позиції.

Відповідно до п. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову під час вирішення інших спорів.

Враховано, що преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовим рішенням (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує спір (п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції"). Звертається увага, що судовими рішеннями по справі №8/1062-10 (залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України та постановою Рівненського апеляційного господарського суду) стягнуто заборгованість фізичної особи за отриману теплову енергію саме по договору від 28.10.2008 р. та саме за період по 01.05.2010 р., останнє в свою чергу спростовує позицію відповідача щодо розірвання договору з 28.10.2009 р.

Крім того, звернення фізичної особи від 24.01.2011 р. не є свідченням припинення дії договору №2044/1020, оскільки враховуючи п. 10.4 договору та зважаючи на відсутність будь-яких заяв з боку відповідача про припинення дії договору за місяць до 28.10.2010 р., останній є пролонгованим до 28.10.2011 р. Вказаний лист, який як встановлено, надісланий під час дії договору, розцінюється як спроба відповідача розірвати договір в односторонньому випадку, що з огляду на ст. 188 ГК України та ст. 651 ЦК України є неможливим. Враховуючи викладене є правомірним доводи позивача викладені в листі від 03.02.2011 р. №1071/09 про можливість вирішення даного спору в судовому порядку, однак фізична особа будь-яких дій (в т.ч. звернення з позовами до суду), для можливості, у спосіб визначений законодавством, розірвати укладений договір не вчинила. При цьому, п. 10.2 сторони погодили випадки, коли договір припиняє свою дію, отже пролонгований договір може бути лише достроково розірвано.

Також, за місяць до 28.10.2011 р., відповідачем не надіслано позивачу письмового звернення про припинення дії договору №2044/1020 з 28.10.2011 р. Лист фізичної особи від 25.11.2011 р. знову надісланий останньою після пролонгації договору та не стосується його припинення.

Як вбачається з матеріалів справи у відповідача станом на час вирішення справи існує заборгованість в сумі 12935,77 грн. Отже, позовні вимоги в цій частині відповідають нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи, підтверджені належними і допустимими доказами та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача три процента річних в сумі 217,14 грн., розрахованих за період з 10.06.2010 р. по 01.02.2012 р., та інфляційні втрати в сумі 267,26 грн., розрахованих за період з серпня 2010 р. по січень 2011 р.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції є втратами, пов'язаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов'язання боржником, а три процента річних є за своєю правовою природою платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Судом приймається до уваги наданий в матеріали справи розрахунок заборгованості з врахуванням 3% річних, що відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Таким чином, враховуючи вимоги до ст. 625 ЦК України та зважаючи на наявність суми основного боргу, позивач правомірно нарахував відповідачу 3% річних в сумі 217,44 грн. за несвоєчасне виконання зобов'язання за період з 10.06.2010 р. по 01.02.2012 р., які підлягають стягненню з відповідача у повному об'ємі.

Відповідно статті 3 Закону України „Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Позивачем правомірно нараховано інфляційні втрати за період з серпня 2010 р. по січень 2012 р. в сумі 267,26 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 141,80 грн., розраховану за період з 10.08.2011р. по 01.02.2012р.

Згідно ст. 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання. Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Через несвоєчасне виконання зобов'язань позивач просить стягнути із відповідача пеню за порушення термінів проведення розрахунків в сумі 141,80 грн. по кожному рахунку окремо, зокрема, за період з 10.08.2011 р. по 01.02.2012 р. на суму 29,79 в сумі 2,20 грн., з 10.09.2011 р. по 01.02.2012 р. на суму 29,79 грн. в сумі 1,81 грн., з 10.10.2011 р. по 01.02.2012 р. на суму 929,06 грн. в сумі 44,58 грн., з 10.11.2011 р. по 01.02.2012 р. на суму 1399,38 грн. в сумі 48,73 грн., з 10.12.2011 р. по 01.02.2012 р. на суму 1338,12 грн. в сумі 29,55 грн., з 10.01.2012 р. по 01.02.2012 р. на суму 1674,34 грн. в сумі 14,93 грн.

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає його правомірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 141,80 грн. підлягають задоволенню судом в повному обсязі.

Таким чином, у відповідача станом на час вирішення справи існує заборгованість в сумі 13561,97 грн. з яких 12935,77 грн. - заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01.05.2010р. по 01.02.2012р., 267,26 грн. - інфляційні нарахування, 217,14 грн. - 3% річних, 141,80 грн. - пеня, яка відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи, підтверджена належними доказами та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача в зв'язку з задоволенням позову.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД

В И Р І Ш И В:

Позов Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" м. Хмельницький до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Хмельницький про стягнення 13561,97 грн. з яких 12935,77 грн. - заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01.05.2010р. по 01.02.2012р., 267,26 грн. - інфляційних нарахувань, 217,14 грн. - 3% річних, 141,80 грн. - пеня задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь міського комунального підприємства „Хмельницьктеплокомуненерго" (м. Хмельницький, вул. Пересипкіна, 5, код 03356571) 12935,77 грн. (дванадцять тисяч дев'ятсот тридцять п'ять гривень 77 коп.) заборгованість за послуги з теплопостачання, 267,26 грн. (двісті шістдесят сім гривень 26 коп.) інфляційних нарахувань, 217,14 грн. (двісті сімнадцять гривень 14 коп.) 3% річних, 141,80 грн. (сто сорок одна гривня 80 коп.) пені, 1609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Суддя С.В. Заверуха

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи,

2 - позивачу (м. Хмельницький, вул. Пересипкіна, 5),

3 - відповідачу (АДРЕСА_1)

повне рішення складено 07.05.2012 р.