Рішення № 23863260, 07.05.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.04.12р. Справа № 14/5005/17601/2011За позовом Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі", м. Дніпропетровськ

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

про стягнення 5 314,30 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, довір. № 108 від 02.02.11р.;

від відповідача: ОСОБА_1, паспорт серії АЕ НОМЕР_2 виданий 10.12.97р.

Суть спору:

Міське комунальне підприємство "Дніпропетровські міські теплові мережі" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому враховуючи уточнення позовних вимог просить стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) суму 5 190,69 грн. основного боргу, 123,61 грн. пені, а всього 5 314,30 грн. заборгованості за порушення виконання грошових зобов'язань по договору № 010646 про постачання теплової енергії від 10.10.05р.

Відповідач позовні вимоги не визнає. У письмових пояснення вмотивовує свої заперечення посиланнями на те, що фактично заявлена позивачем до стягнення сума основного боргу не відповідає дійсності, оскільки нарахування вартості теплової енергії у період з жовтня 2009 року по березень 2010 року здійснювалось за коефіцієнтом середньомісячного теплового навантаження на опалення приміщення (кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1») у розмірі 2,08 Гкал./міс., тоді як за вірне застосовувати коефіцієнт -1,08 Гкал./міс.

Ухвалою господарського суду від 10.04.12р. строк розгляду спору за клопотанням представника позивача продовжено до 01.05.12р.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 24.04.12р. по 26.04.12р., згідно ст. 77 ГПК України.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

10.10.2005 року між позивачем (енергопостачальною організацією) та відповідачем (споживачем) був укладений договір № 010646 про постачання теплової енергії (далі - Договір), у відповідності з умовами якого енергопостачальна організація зобов'язалася постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді у потрібних йому обсягах, а відповідач зі своєї сторони зобов'язався сплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни передбачені цим договором, а саме: остаточний розрахунок в продовж 5 діб після одержання рахунку позивача, який останній зобов'язаний направити його відповідачу не пізніше 10-го числа місяця наступного за розрахунковим (п.п. 1.1, 7.4 Договору).

Відповідно до положень ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно п. 7.2 Договору обсяг постачання теплової енергії підтверджується двостороннім актом на відпуск-отримання теплової енергії, який складається за кожний місяць поставки теплової енергії окремо.

Згідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Вивчивши документи долучені до матеріалів справи господарський суд зазначає, що позивач взяті на себе Договірні зобов'язання щодо постачання теплової енергії на об'єкт споживача (м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1) виконує належним чином, доказом чого є наявні в матеріалах справи двосторонніми актами прийому-передачі теплової енергії, тоді як відповідач на протязі опалювального періоду з жовтня 2009 року по серпень 2011 року порушував свої зобов'язання в частині своєчасної та повної оплати спожитої теплової енергії.

Між тим позивач стверджує про те, що споживачу у спірному періоді поставлено теплової енергії на загальну суму 11 883,50 грн., за яку відповідач розрахувався частково в розмірі 6 692,81 грн., у зв'язку із чим у останнього утворився основний борг на суму 5 190,69 грн.

Однак, господарський суд не погоджується з зазначеними вище твердженнями позивача з огляду на наступне.

Згідно енергетичного паспорту будинку, об'єкт кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1»по АДРЕСА_1 не містить вікон та балконів, а у відповідності до проведеного ліцензованою організацією незалежного теплотехнічного розрахунку обсягу навантаження - коефіцієнт середньомісячного теплового навантаження на опалення названого вище об'єкту становить 1,08 Гкал./міс.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем у період з жовтня 2009 року по березень 2010 року нарахування вартості теплової енергії провадилось за коефіцієнтом 2,08 Гкал./міс., а з листопада 2010 року по квітень 2011 року енергопостачальною організацією змінено коефіцієнт середньомісячного теплового навантаження на 1,08 Гкал./міс.

Таким чином, оскільки доказів того, що технічні характеристики об'єкту теплопостачання в період з жовтня 2009 року по березень 2010 року якимось чином відрізняються чи змінились по відношенню до технічних характеристик спірного приміщення станом на листопад 2010 року позивачем не надано, тому у останнього відсутні підстави не здійснювати перерахунок спожитої теплової енергії за період жовтень-листопад 2009-2010 р.р. із застосуванням коефіцієнту 1,08 Гкал./міс.

Враховуючи вищевикладене та здійснивши перерахунок спожитої теплової енергії за спірний період господарський суд зазначає, що фактична загальна вартість теплової енергії яка підлягає до сплати споживачем становить 8 353,72 грн., а документами наявними у справі підтверджується проведення відповідачем часткової оплати вартості теплової енергії в розмірі 6 692,81 грн.

У зв'язку із чим, на теперішній час у відповідача існує перед позивачем основна заборгованість в розмірі 1 660,91 грн., яка підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню, тоді як в решті суми основного боргу суд відмовляє за безпідставністю.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати суми 1 660,91 грн. основного боргу, обставин наведених позивачем в обґрунтування цієї частині вимог не спростував.

У відповідності із ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

З огляду на положення ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

На підставі вищенаведених положень господарського законодавства та внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем спірного розміру спожитої теплової енергії енергопостачальною організацією, на підставі умов п. 8.2.3 Договору та вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", було нараховано споживачу на основну заборгованість пеню, розмір якої за період з 16.11.10 р. по 06.08.11 р. становить суму 123,61 грн., яка визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню.

Згідно приписам ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Викладене є підставою для часткового задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32-34, 36, 43, 45, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (49130, АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" (49044, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 37; ЄДРПОУ 32082770) суму 1 660,91 грн. (одна тисяча шістсот шістдесят грн. 91 коп.) основного боргу, 123,61 грн. (сто двадцять три грн. 61 коп.) пені, 473,98 грн. (чотириста сімдесят три грн. 98 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог -відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров