Рішення № 23856919, 07.05.2012, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 436/2710/12

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2012 року Самарський районний суд

м. Дніпропетровська

в складі:

головуючого судді: Маштак К.С.

при секретарі: Кислиці С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

04 квітня 2012 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»звернулося до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення.

В обґрунтуванні своїх позовних вимог банк посилався на те, що відповідно до укладеного договору № DND0GK00006081 від 12.07.2006 року ОСОБА_1 12.07.2006 року отримала кредит у розмірі 40443,50 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 12.07.2021 року.

Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, що призвело до збитків позивача, які мають вираз у залученні Позивачем вільних коштів до страхового резерву, створеного в забезпечення простроченої заборгованості позичальника та нести витрати по сплаті податків та інших обов'язкових платежів з цих коштів. У зв'язку з порушенням зобов'язань відповідач станом на 28.11.2011 року має заборгованість 49709,66 доларів США. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк»і відповідач уклали договір іпотеки нерухомого майна. Відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площе 64,8 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності відповідачу. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 210080 грн. Договором іпотеки передбачено право іпотекодавця на реєстрацію у предметі іпотеки інших осіб лише при умові отримання від іпотеко держателя письмової згоди на такі дії. Враховуючи той факт, що іпотеко держатель не надавав своєї згоди на відповідну реєстрацію осіб за адресою предмету іпотеки, позивач вважає, що зняття таких осіб з реєстраційного обліку є захистом прав іпотекодержателя. Також відповідач підлягає виселенню з житла, яке є предметом іпотеки.

Позивач просить суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DND0GK00006081 від 12.07.2006 року в розмірі 49709,66 долара США, звернути стягнення на квартиру загальною площею 64,80 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк»(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк»всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі (предмет іпотеки), зі зняттям з реєстраційного обліку у органах МВС України, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Пояснив, що відповідач свій обов'язок за кредитним договором не виконав і залишається зобов'язаним перед банком.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи судом повідомлялась. У справі є достатньо доказів для її вирішення, що у сукупності із вказаними вище обставинами дає судові підстави для застосування положень ч. 4 ст. 169, ст.ст. 224, 225 ЦПК України. Представник позивача не заперечував проти такого порядку розгляду справи.

Вислухавши доводи та пояснення позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12.07.2006 року сторони уклали кредитний договір № DND0GK00006081, згідно з яким ОСОБА_1 12.07.2006 року отримала кредит у розмірі 40443,50 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 12.07.2021 року (а.с. 14-17).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором сторони уклали договір іпотеки нерухомого майна, згідно з яким ОСОБА_1 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площе 64,8 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 18-23).

Станом на 28.11.2011 року ОСОБА_1 має заборгованість 49709,66 долари США, що підтверджується розрахунком заборгованості. (а.с. 9-12).

Як встановлено в судовому засіданні свої зобов'язання перед відповідачем банк за кредитним договором виконав повністю. Відповідач в своє чергу не виконав умови кредитного договору, позичальник припинив повертати банку отримані кошти, а також сплачувати проценти за користування кредитом.

Позивачем на адресу відповідача надсилалась письмова вимога від 31.10.2011 року за № 30.1.0.0/2 (а.с. 26-28).

Вказані вище спірні правовідносини регулюються Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», Законом України «Про іпотеку», Цивільним кодексом України.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, видав відповідачу кредит.

В порушення умов кредитного договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач свої зобов'язання виконав частково.

Згідно ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в термін, передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку»іпотека -вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Ст. 3 вказаного закону передбачено, що іпотека виникає на підставі договору. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно ч. 3 ст. 39 Закону України «Про іпотеку»суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. Банк не надав суду доказів на підтвердження фактів спричинення йому збитків чи зміни обсягу його прав порушенням відповідачем строків виконання основного зобов'язання, передбаченого графіком погашення кредиту.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку»в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, зазначена вище письмова вимога, передбачена законом, не була отримана відповідачем, тим самим порушуючи право відповідача на добровільне усунення порушень. Отже, суд приходить до висновку, що позивачем було порушено порядок звернення стягнення на предмет іпотеки та його звернення до суду з позовними вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки є передчасними. Позивачем у вимозі зазначено, що саме в тридцяти денний строк з дня отримання цієї вимоги відповідач має повернути кредит.

Крім того, позивачем подано до суду копії документів (додатків до позовної заяви) не завірених належним чином, та представником позивача не надано суду оригіналів зазначених документів.

В силу ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом роз'яснювалось представнику позивача положення ст.ст. 10, 11, 57-61 ЦПК України та наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, а також те, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь справі, при цьому суд приймає до розгляду тільки ті докази, які мають значення по справі.

Статтею 212 ЦПК України, передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши та з'ясувавши всі необхідні обставини справи та оцінюючи усі наявні докази по справі, досліджені в судовому засіданні в їх сукупності, приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, оскільки в задоволенні позовних вимог судом має бути відмовлено, судові витрати, понесені позивачем не відшкодовуються.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 525, 526, 530, 590, 1050, 1051, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 57, 58, 60, 209, 212-215, 218, 224-227 ЦПК України -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення - відмовити в повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя: К.С. Маштак