Рішення № 23854357, 26.04.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2012 р. Справа № 5010/330/2012-2/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Круглової О.М., при секретарі судового засідання Кошилович М. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Оліс ЛТД", юридична адреса: вул. Електрозаводська, 3, м. Запоріжжя, 69065; адреса для кореспонденції:вул. Карпенка-Карого, 47, м. Запоріжжя, 69084

до відповідача: Приватного підприємства "Дем"ян-Сервіс" вул. Івасюка, 26, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200

про стягнення заборгованості у сумі 96 580,05 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - юрисконсульт, (довіреність №01/01 від 01.11.2011р.).

від відповідача: не з"явилися.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оліс ЛТД" (далі Позивач) звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Дем"ян-Сервіс" (далі Відповідач) заборгованості у сумі 96 580,05 грн., в тому числі 85103,94 грн. основного боргу, 589,32 грн. інфляційних за грудень 2011 року - січень 2012 року, 643,36 грн. - 3% річних за період з 05.12.11 по 14.03.12, 3324,11 грн. пені за період прострочки з 05.12.11 по 14.03.12 та 6919,32 грн. штраф у розмірі 3% від суми поставленого товару та не оплаченого товару.

Представник позивача подав суду клопотання яким просив долучити до матеріалів справи довідку від 24.04.2012р., витяг про включення відповідача в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, податкові накладні №№25,26 від 04.11.2011р, податкові накладні №№113,114 від 22.11.2011р., оборотно-сальдову відомість, картку розрахунків, копії довіреностей №№80, 79, а також надав оригінали всіх документів по суті спору, доданих до позовної заяви (для огляду). Представник позивача в засіданні просив суд зменшити розмір позовних вимог, оскільки відповідач сплатив 5000 грн. основного боргу, інші позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання повторно не з"явився, будь-яких заперечень в спростування позовних вимог чи доказу оплати боргу не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином - ухвалами суду від 26.03.12 та 05.04.12, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення (а.с.40).

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст.43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом

встановлено:

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору купівлі-продажу №40/11 від 01.07.11 позивач відвантажив відповідачу товар на загальну суму 88040,66 грн. грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №ОЛ-0001199 від 04.11.11, №ОЛ-0001292 від 22.11.11, №ОЛ-0001293 від 22.11.11 (а.с.19-21) та податкові накладні №№25 від 04.11.11, 114 від 22.11.11 (а.с.47-49). Слід зазначити, що в податкових накладних у графі "вид цивільно-правового договору" вказано Договір купівлі-продажу №40/11 від 01.07.11, тобто поставка здійснювалась на підставі вказаного договору.

У відповідності до п. 6 додатку №1 до договору купівлі-продажу №40/11 від 01.07.11, дилер (відповідач) зобов"язаний провести повний розрахунок за отриману партію товару протягом 30 календарних днів з дати отримання товару.

Враховуючи часткову оплату відповідачем вартості отриманого товару, позивач в позовній заяві просив стягнути 85103,94 грн.

Відповідно до ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в ст.ст. 179, 193 Господарського кодексу України.

Якщо у зобов"язанні встановлено строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню в цей строк (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з доданої позивачем банківської виписки (а.с.51) відповідачем було частково сплачено борг 16.03.12 в сумі 1000 грн. та 19.03.12 в сумі 1000 грн., тобто до дати надходження позовної заяви до суду (22.03.12), що свідчить про відсутність предмету спору до порушення провадження у справі та є підставою для відмови у позові в частині стягнення 2000 грн. основного боргу. ( п.4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Також враховуючи, що відповідачем після звернення позивача до суду було сплачено 3000 грн. основного боргу (банківська виписка - а.с.51), провадження в частині стягнення 3000 грн. основного боргу слід припинити за відсутністю предмету спору відповідно до п.1-1 ст.80 ГПК України, з віднесенням на відповідача в цій частині судових витрат, що довів спір до суду.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач заперечень проти позову та доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував, тому суд вважає позовну вимогу щодо стягнення 80103,94 грн. заборгованості за переданий товар обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Слід визнати обгрунтованими вимоги позивача щодо стягнення 643,36 грн. - 3% річних за період з 05.12.11 по 14.03.12, 3324,11 грн. пені за період прострочки з 05.12.11 по 14.03.12 та частково обгрунтованими вимоги щодо стягнення інфляційних та штрафу у розмірі 3% від суми поставленого товару та не оплаченого товару, враховуючи наступне:

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України .

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися.

В Рекомендаціях Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.97 № 62-97р зазначено, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні втрати підлягають нарахуванню за місяць та відповідно до положень ст. 625 ЦК України можуть бути стягнуті за весь час прострочення боржником грошового зобов'язання.

З врахуванням вищенаведеного, суд самостійно здійснив перерахунок інфляційних по кожній накладній, обгрунтований розмір яких становитиме 243,04 грн. В решті стягнення інфляційних слід відмовити.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Умовами договору сторони передбачили відповідальність сторін за порушення умов договору, зокрема, за прострочення оплати вартості продукції шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення та в разі порушення дилером строку оплати товару більше 30-ти календарних днів шляхом сплати останнім штрафу в розмірі 3% річних за кожний прострочений місяць від вартості поставленого товару (п.п. 6.2., 6.3.).

Суд самостійно здійснив перерахунок штрафу у розмірі 3% від суми поставленого товару та не оплаченого товару, з врахуванням того, що він нараховується у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання, а не за кожен день прострочення виконання зобов"язання (як зробив позивач), обгрунтований розмір якого становитиме 2553,12 грн. (85103,94 * 3%) .

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З врахуванням вищенаведеного слід стягнути з відповідача 80103,94 грн. основного боргу, 643,36 грн. - 3% річних; 243,04 грн. інфляційних, 2553,12 грн. - штрафу та 3324,11 грн. пені.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, а саме: 1797,35 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193,230-232 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 546, 549, 610-612, 614, 625, 629, 712, 792 Цивільного кодексу України, ст.33, 34,43, 44, 49,75, п.1-1 ст.80, ст.ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Оліс ЛТД" до Приватного підприємства "Дем"ян-Сервіс" про стягнення 96 580,05 грн. заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Дем"ян-Сервіс" (вул. Івасюка, 26, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200, код 33086210) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оліс ЛТД" (юридична адреса: вул. Електрозаводська, 3, м. Запоріжжя, 69065; адреса для кореспонденції:вул. Карпенка-Карого, 47, м. Запоріжжя, 69084, код 20478063) -80103 (вісімдесят тисяч сто три) грн. 94 коп. основного боргу, 643 (шістсот сорок три) грн. 36 коп. - 3% річних; 243 (двісті сорок три) грн.04 коп. інфляційних, 3324 (три тисячі триста двадцять чотири) грн. 11 коп. пені, 2553 (дві тисячі п"ятсот п"ятдесят три) 12 коп. штрафу та 1797 (одну тисячу сімсот дев"яносто сім) грн. 35 коп. - судового збору.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Провадження у справі в частині стягнення 3000 грн. основного боргу припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

повне рішення складено 03.05.12

Суддя Круглова О. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

_____помічник судді Шунтов О.М. 03.05.12