Рішення № 23853479, 15.02.2011, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 2-917/11

(/11)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

15.02.2011 року

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого -судді Спаї В.В.,

при секретареві - Гудим О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську у порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що «12»квітня 2006 р. між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль»та відповідачем був укладений кредитний договір №010/085147/3102/82, згідно п.п. 1.1, 1.3 якого банк зобов'язався надати відповідачу кредит в розмірі 3 000,00 грн. строком на 2 роки з 12 квітня 2006 р. по 12 квітня 2008 р., а відповідач прийняв на себе зобов'язання сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту щомісячними платежами відповідно до Графіку; кінцевий строк погашення кредиту 12 квітня 2008 р. Як зазначається позивачем при зверненні до суду позивач виконав свої зобов'язання належним чином та надав кредит, перерахувавши 3 000,00 грн. на картковий рахунок відповідача; 30.01.2008 р. строк повернення кредиту настав, але відповідач не повернув 3 000,00 грн., та не сплатив проценти за його користування. Таким чином, за підрахунком позивача загальна сума заборгованості становить 6 164, 39 грн., з яких: 3 000,00 грн. - сума непогашеного кредиту, 3 044,39 грн. -сума несплачених процентів за користування кредитом, 120,00 грн. -пеня за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів.

Про стягнення зазначеної вище суми у позові й заявлено відповідну вимогу.

У судове засідання позивач не з'явився, утім, в особі представника за довіреністю надав суду заяву про розгляд справи у відсутності представника позивача, та в якій не заперечував проти заочного розгляду справи та в якій просив суд повністю задовольнити поданий позов.

Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення); за ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У судове засідання відповідач, належним чином повідомлений, повторно не з'явився, причини неявки суду не повідомив, не скористався правом надання заперечень проти позову не надав заяви про розгляд у його відсутності, що розцінюється судом, зважаючи на те, що провадження у справі було відкрито ще 26.10.2009 р., як зловживання процесуальними правами, та у зв'язку з чим суд у порядку ч. 1 ст. 224 ЦПК України за згодою позивача вирішує справу у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

Врахувавши заяву представника позивача та дослідивши докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю з огляду на такі встановлені обставини.

Як встановлено судом за розгляду даної судової справи «12»квітня 2006 р. між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль»та відповідачем був укладений кредитний договір №010/085147/3102/82, згідно п.п. 1.1, 1.3 якого банк зобов'язався надати відповідачу кредит в розмірі 3 000,00 грн. строком на 2 роки з 12 квітня 2006 р. по 12 квітня 2008 р., а відповідач прийняв на себе зобов'язання сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту щомісячними платежами відповідно до Графіку; кінцевий строк погашення кредиту сторони погодили наступний - 12 квітня 2008 р. Як встановлено судом, позивач виконав свої зобов'язання належним чином та надав кредит, перерахувавши 3 000,00 грн. на картковий рахунок відповідача; 30.01.2008 р. строк повернення кредиту настав, але відповідач не повернув 3 000,00 грн., та не сплатив проценти за його користування. Таким чином, загальна сума заборгованості становить 6 164, 39 грн., з яких: 3 000,00 грн. - сума непогашеного кредиту, 3 044,39 грн. -сума несплачених процентів за користування кредитом, 120,00 грн. -пеня за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України), та ці підстави зазначені в ст. ст. 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, та за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

За невиконання або неналежне виконання обов'язків за кредитним договором передбачена відповідальність відповідача, на підставі чого позивачем, на переконання суду, правомірно була нарахована пеня за несвоєчасне повернення кредиту та сплату процентів за його користування.

Разом з тим, виходячи із змісту статей 1046, 1054 ЦК України, відповідальність за валютні ризики лежать саме на позичальнику; відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, як це передбачено статтею 617 ЦК України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).

Отже, позичальник зобов'язаний виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та законодавства.

Згідно зі змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 ЦК).

Таким чином, зважаючи на вищенаведене, та за урахуванням того, що на виконання ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю. Разом з тим, приймаючи рішення щодо заявлених позивачем вимог, суд враховує, що кредитний договір є дійсним і неоспореним, є актом волевиявлення сторін, що підтверджує їх згоду виконувати умови, які вони для себе передбачили, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі та про стягнення з відповідача на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»заборгованості за кредитним договором №010/085147/3102/82 від 12 квітня 2006 р. в розмірі 6 164, 39 грн., з яких: 3 000,00 грн. - сума непогашеного кредиту, 3 044,39 грн. -сума несплачених процентів за користування кредитом, 120,00 грн. -пеня за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів.

Вирішуючи в обов'язкову порядку відповідно п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України питання про розподіл судових витрат, суд бере до уваги те, що позивач не має пільг щодо сплати судового збору та при подачі позову позивачем були в повному обсязі сплачені судові витрати, тому, у порядку ч. 1 ст. 88 ЦПК України, згідно зі змістом якої стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, на користь позивача підлягають стягненню з відповідача судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 61,64 грн. та оплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120 грн.

Керуючись ст. ст. 11, 15, ч. 1 ст. 88, ст.ст. 212, 214-215, 224 та ст. 226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер фізичної особи НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (ЄДРПОУ 19358201) заборгованість за кредитним договором від 12 квітня 2006 року №010/08547/3102/82 в розмірі 6 164 грн. 39 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер фізичної особи НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (ЄДРПОУ 19358201) судові витрати в розмірі 61,64 грн. щодо сплати судового збору та 120 грн., пов'язаних із оплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України: рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя