Постанова № 23849543, 07.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2012 р. Справа № 2а-10731/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Курило Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2011р. по справі № 2а-10731/11/2070

за позовом Борівського комунального підприємства теплових мереж

до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Борівське комунальне підприємство теплових мереж, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області, в якому просив суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області від 05.05.2011 року № 00000221501 та № 00000211501, згідно яких до нього було застосовано штрафні санкції за платежем: ПДВ у розмірі 50643,54 грн. та у розмірі 18451,17 грн.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, а саме: Податкового Кодексу України, який чинний з 01.01.2011 року, а тому його норми не можуть бути застосовані до правовідносин, що виникли станом до 01.01.2011 року, що має місце в даному випадку та є підставою для їх скасування.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що за результатами проведеної невиїзної документальної перевірки дотримання Борівським комунальним підприємством теплових мереж податкового законодавства з питань своєчасності сплати податкових зобов'язань за період з 27.07.2009 р. по 21.04.2011 р., 21.04.2010 року було складено акт перевірки № 17/1501/32468926, де були зафіксовані порушення вимог пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем несвоєчасно перераховувались узгоджені податкові зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 193542,94 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки податковим органом у відповідності до Податкового кодексу України були прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.05.2011 року № 00000221501 та № 00000211501, згідно яких до позивача було застосовано штрафні санкції за платежем: ПДВ у розмірі 50643,54 грн. та у розмірі 18451,17 грн.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2011 року адміністративний позов Борівського комунального підприємства теплових мереж задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: Податкового кодексу України, Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст. ст.69-86 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Борівським відділенням Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області була проведена невиїзна документальна перевірка картки особового рахунку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по своєчасності сплати податкових зобов'язань за період з 27.07.2009 р. по 21.04.2011 р., за результатами якої 21.04.2010 року було складено акт перевірки № 17/1501/32468926, де були зафіксовані порушення вимог пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, в результаті чого, на думку відповідача, позивачем несвоєчасно перераховувались узгоджені податкові зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 193542,94 грн. за період часу, що перевірявся.

За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем у відповідності до п. 57.1 ст. 57, 126 Податкового кодексу України були прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.05.2011 року № 00000221501 та № 00000211501, згідно яких до позивача було застосовано штрафні санкції за платежем: ПДВ у розмірі 50 % сплаченої суми - 50643,54 грн. та у розмірі 20 % сплаченої суми - 18451,17 грн. за порушення строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання за період з 27.07.2009 р. по 21.04.2011 р.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що як вбачається із оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вони прийняті на підставі пп. 17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який станом на 05.05.2011 р., тобто на дату прийняття рішень, є не чинним, що унеможливлює його застосування після 01.01.2011 р., тобто після набрання чинності ПК України.

Колегія суддів частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду в межах апеляційної скарги.

Згідно положень п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (норми якого діяли до 01.01.2011 року), платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Аналогічні приписи містяться в п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України, згідно якого платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Факт несвоєчасної сплати самостійно узгоджених сум позивачем не заперечувався.

Відповідно до п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Матеріалами справи підтверджується, що граничні строки сплати узгоджених податкових зобов'язань по поданих деклараціях по ПДВ платником (на час складання акту сум податкової заборгованості) відносяться до відповідних періодів 2009 року, в той час як фактична сплата сум здійснювалась підприємством частково протягом 2010-2011 років.

Встановленим порядком зарахування сум надходжень податків по особових рахунках платників дія п.131.2-ст.131 Податкового кодексу України та п.5.3, ст. 5, ст. 16,17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181- III від 21.12.2000 р. передбачена черговість зарахування сум надходжень, при якій здійснюється в першу чергу погашення податкового боргу (при його наявності, як в даному випадку), а потім по черговості в рахунок наступних нарахувань. В зв'язку з вище вказаним підприємством у строки сплати фактично здійснювалось погашення податкового боргу минулих попередніх періодів.

З 1 січня 2011 року набрав законну силу Податковий кодекс України.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

У свою чергу заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Таким чином оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент вчинення відповідних дій. Водночас заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності, зокрема винесення відповідних податкових повідомлень-рішень.

При цьому слід ураховувати, що відповідно до частини другої статті 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

З викладеного випливає, що врегульоване законом правило поведінки визначається тим нормативно-правовим актом, який був чинним на час вчинення відповідної дії (бездіяльності).

Відповідно зміст правовідносин, зокрема прав та обов'язків особи, не може змінюватися разом із зміною законодавчих норм. Отже склад правопорушення та відповідальність за його вчинення визначаються за змістом тих законодавчих норм, які були чинними на час вчинення відповідного правопорушення та не можуть бути змінені разом із зміною законодавчих норм (зокрема, в разі втрати чинності нормативно-правовим актом або набрання чинності новим нормативно-правовим актом, який регулює ті самі суспільні відносини).

Водночас зворотна дія нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми застосовуються до правовідносин, які існували до набрання ним чинності, тобто приписи нового нормативно-правового акта змінюють правило поведінки, яке було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.

Якщо ж новий нормативно-правовий акт не змінює закріплені у попередніх нормах правила поведінки (тобто попередній та новий нормативно-правові акти однаково визначають зміст прав та обов'язків суб'єктів відносин), зворотна дія нормативно-правового акта не має місця.

Зокрема відсутня зворотна дія нормативно-правового акта в тому разі, якщо попередній та наступний нормативні акти місять тотожні склади правопорушення. При цьому кваліфікація дій порушника повинна відбуватися з посиланнями на норми того нормативного акта, який був чинним на момент вчинення відповідних дій.

Виходячи з викладеного, за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, може бути застосовано відповідальність, передбачену цим Кодексом, у тому разі, якщо їх склад є тотожним зі складом правопорушення, визначеним Податковим кодексом України.

Зазначене правило застосовується незалежно від того, що в Перехідних положеннях Податкового кодексу України до 6 серпня 2011 року були відсутні приписи щодо порядку застосування передбачених Кодексом санкцій за правопорушення, вчинені до 1 січня 2011 року.

Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що відповідач при застосуванні штрафних санкцій до податкових порушень, які вчинені позивачем до 01.01.2011 року повинен був керуватись вимогами п.126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, згідно якої при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, які свідчать про правомірність його рішень.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення - рішення від 05.05.2011 року № 0000221501 в частині щодо визначення штрафу в розмірі 30386,12 грн. прийнято з порушенням норм матеріального права, а отже позовні вимоги в цій частині є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції в частині задоволення цієї частини позовних вимог прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

В іншій частині позовні вимоги є незаконними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідач, при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 05.05.2011 року № 0000221501 та № 0000211501, згідно яких до позивача було застосовано штрафні санкції за платежем: ПДВ у розмірі 20257,42 грн. та у розмірі 18451,17 грн., діяв на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2011 року по справі № 2а-10731/11/2070 в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.05.2011 року № 0000221501 та № 0000211501, згідно яких до позивача було застосовано штрафні санкції за платежем: ПДВ у розмірі 20257,42 грн. та у розмірі 18451,17 грн. відповідно, прийнята з порушенням норм чинного процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а отже підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2011р. по справі № 2а-10731/11/2070 скасувати в частині задоволення позовних вимог Борівського комунального підприємства теплових мереж про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.05.2011 року № 0000221501 та № 0000211501 Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області, згідно яких до позивача було застосовано штрафні санкції за платежем: ПДВ у розмірі 20257,42 грн. та у розмірі 18451,17 грн. відповідно.

В цій частині прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Борівського комунального підприємства теплових мереж відмовити.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2011 року по справі за № 2а-10731/11/2070 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Калиновський В.А.Судді Бенедик А.П. Курило Л.В.