Ухвала суду № 23849519, 20.03.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2012 р.Справа № 2а-3794/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представника позивача - Машир В.О.

представника відповідача - Калініна О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Валківський Агротехсервіс" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2011р. по справі № 2а-3794/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Валківський Агротехсервіс"

до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Валківський Агротехсервіс" звернулось до суду з позовом до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Нововодолазької МДПІ У Харківській області від 10.12.2010 року № 0000312310/0 та від 30.01.2011 року № 000031210/1, стягнути з відповідача судові витрати.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2011 року в задоволенні зазначеного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо нікчемності угоди, укладеної позивачем з ПП "Еліт-Агро-Транс".

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцем Нововодолазької МДПІ була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Валківський агротехсервіс» з питань дотримання вимог додаткового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Еліт-Агро-Транс» за період з 01.06.2009р. по 30.09.2009р. (акт перевірки від 30.11.2010 року № 2573/23-33/33214794).

Перевіркою встановлено, що підприємством порушено п.п. 7.2.3. п.7.2, п.п. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР в результаті чого було занижено податок на додану вартість на загальну суму 4784грн. в т.ч. в червні 2009р. на суму 2817грн., в липні 2009р. на суму 667грн., в вересні 2009р. на суму 426грн., в жовтні 2009р. на суму 60грн., в листопаді 2009р. на суму 58грн. та в грудні 2009р. на суму 756грн., а також було занижено суму податку на додану вартість, нараховану сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), яка повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував відображений в акті від 30.11.2010 року № 2573/23-33/33214794 висновок відповідача про порушення п.п. 7.2.3. п.7.2, п.п. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, а саме: формування податкового кредиту з ПДВ за взаємовідносинами з контрагентами по господарським операціям, які фактично не відбулись.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недотримання позивачем передбачених законом умов для формування податкового кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень з дотриманням приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому відсутність підстав для їх скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

У відповідності до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому колегія суддів зауважує, що при обов'язковій необхідності зазначених фактів для виникнення у платника податку права на податковий кредит вони, однак, не є єдиними, які підлягають доведенню в судовому процесі при розгляді справи, предметом якої є спір про вказане право.

У відповідності до приписів Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит обумовлюється такою обов'язковою умовою, як придбання платником податку товарів для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, що в свою чергу передбачає реальність поставки товарів.

Вказані факти підлягають обов'язковому доведенню в судовому процесі при розгляді судом спору стосовно правильності формування платником податку податкового кредиту.

З пояснень позивача судом першої інстанції встановлено, що між ПП «Еліт-Агро-Транс» (у якості продавця) та ТОВ "Банківський Агротехсервіс" (у якості Покупця) укладено договір купівлі-продажу без номеру від 30.06.2009 року.

На підставі зазначеного договору ПП «Еліт-Агро-Транс» виписано позивачу наступні документи:

податкові накладні №501 від 29.06.09, №512 від 30.06.09, №503 від 30.07.09, №518 від 01.07.09, №523 від 03.07.09, №739 від І 01.09.09, №749 від 07.09.09, №766 від 17.09.09 та видаткові накладні №498 від 29.06.09, 501 від І 30.06.09, №504 від 01.07.09, №506 від 03.07.09, №499 від 30.07.09, № 712 від 01.09.09, № 718 від І 07.09.09, № 722 від 17.09.09.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну готівкову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому .

Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується і підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський обліку. У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закони України "Про бухгалтерський обліку і фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична і інші види звітності. Іншими словами, первинні документи по віддзеркаленню господарських операцій і для податкового обліку.

Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Вимоги до первинного документа встановлені у ст. 9 наведеного Закону: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати відповідні обов'язкові реквізити.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Істотними умовами договору купівлі-продажу є предмет договору(ч. 1 ст. 638 ЦКУ); ціна договору (відповідно ст. 691 ЦКУ може бути встановлена прямо в договорі купівлі продажу або може визначатися, виходячи з умов договору, а за відсутності в договорі купівлі-продажу ціни товару або порядку її визначення ціна визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари на момент укладення договору; термін виконання зобов'язань за договором ст. 663 ЦКУ), а якщо зміст договору не дає можливості визначити цей термін, - відповідно до положень ст. 530 ЦКУ, де зазначено що боржник має виконати таке зобов'язання в семиденний термін з дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства. Зобов'язанням продавця за договором купівлі-продажу відповідно до ст. 664 ЦКУ вважається виконаним якщо продавець має передати товар покупцю за місцезнаходженням товару: в момент надання товару в розпорядження покупця.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, спірний договір від 30.06.2009 не містить умов щодо предмету купівлі-продажу (найменування виробів, загальної кількості товарів, що підлягають поставці, їх часткового співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами) та умов щодо ціни товару.

Відповідно до п.5.1 вказаного Договору передбачено відповідальність ПП «Еліт-Агро-Транс» за порушення графіку продаж або продажу неякісного товару у встановленому Законом порядку, а тому погодження асортименту, кількості, вартості, якості товару та інших істотних умов спірного договору мало відбуватись між ТОВ "Валківський Агротехсервіс" та ПП «Еліт-Агро-Транс».

Доводів про наявність такої документації чи пояснень щодо обставин підписання та виконання договору з ПП «Еліт-Агро-Транс» та оформлення її результатів позивачем не надано.

При здійсненні операції на одержання матеріальних цінностей має складатися довіреність, форма якої затверджена наказом Мінфіну України від 16.05.1996р. №99 "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей".

Відповідно до ч.2 п.14 Інструкції відпуск цінностей, здійснюються за умови подання довіреності отримувача. У разі відпуску цінностей частинами на кожний відпуск складається накладна (акт приймання-передачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі (ч.І п.13 Інструкції).

Як вбачається з матеріалів справи, в видаткових накладних №504 від 01.07.09, №506 від 03.07.09, 501 від 30.06.09, №498 від 29.06.09, №499 від 30.07.09 відсутнє зазначення реквізитів довіреності, за якою відбувалося отримання ТМЦ. У рядку 2 видаткової накладної № 498 від 29.06.09 не зазначено одиниці виміру товару.

В квитанціях до прибуткового касового ордеру №615 від 22.07.09, №611 від 21.07.09. №607 від 17.07.09, №610 від 20.07.09, №596, № 603 від 16.07.09, №589 від, № 592 від 14.07.09, №582 від 10.07.09, №581 від 09.07.09, вказано як підставу для отримання грошових коштів сплата за «нітроаморфоску» по накладній від 03.07.09, в самій накладній №506 від 03.07.09 та податковій накладній №523 від 03.07.09 вказано іншу номенклатуру товару "нітроамофоска" у кількості 25 тон.

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З урахуванням системного аналізу приписів чинного законодавства та матеріалів справи колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції про відсутність реальності угоди, укладеної між позивачем та ПП "Еліт-Агро-Транс", підтверджені матеріалами справи та зібраними доказами, яким суд першої інстанції дав об'єктивну оцінку.

Враховуючи відсутність підтвердження належними первинними документами факту придбання позивачем товарів по правовідносинам з ПП "Еліт-Агро-Транс", колегія суддів погоджується з висновками податкового органу щодо безпідставного формування позивачем за наслідками таких правовідносин податкового кредиту.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкові повідомлення-рішення від 10.12.2010 року № 0000312310/0 та від 30.01.2011 року № 000031210/1, відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Законом України "Про податок на додану вартість", а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовна вимога про скасування таких рішень є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Валківський Агротехсервіс" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2011р. по справі № 2а-3794/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.

Повний текст ухвали виготовлений 26.03.2012 р.