Ухвала суду № 23849215, 06.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2012 р.Справа № 2а-8679/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів: Курило Л.В.

Калиновського В.А.

за участю секретаря

судового засідання Верман А.М.

представника позивача Бихова Р.О.

представника відповідача Горбатенко Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою

Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2011р. по справі № 2а-8679/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислова металургійна компанія"

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська промислова металургійна компанія", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова, в якому( з урахуванням уточнених позовних вимог) просив скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000051820 від 30 червня 2011р.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилався на помилкові висновки відповідача, що відображені в акті перевірки № 2516/182/32567107 від 16.06.2011р., про порушення ТОВ «Українська промислова металургійна компанія»вимог законодавства.

Позивач зазначив, що у спірних правовідносинах податок на додану вартість за взаємовідносинами з ТОВ "Стайлінгбуд компані»обчислював правильно, господарські операції з цим контрагентом мали реальний характер, були здійснені за правочинами, які повністю відповідають вимогам закону, первинні документи оформлені належним чином.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислова металургійна компанія" задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова № 0000051820 від 30.06.2011 року.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2011р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 19, 129 Конституції України, п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7, п.п. 7.4.4. та п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості судового рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача -без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, представника

позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська промислова металургійна компанія" зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Харківської міської ради 11.06.2003 року; перебуває на обліку в ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова з 20.06.2003 року; є платником податку на додану вартість з 25.06.2003 р.(а.с.162-181).

У період з15.06.2011 р. по 16.06.2001 року фахівцем ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислова металургійна компанія" з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Стайлінгбуд компані»за період 01.10.2007р. по 30.09.2010р.

За результатами перевірки 16.06.2010 р. складено акт №2516/182/32567107, згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ "Українська промислова металургійна компанія":

- ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Українська промислова металургійна компанія»з постачальником робіт ТОВ «Стайлінгбуд компані»;

- п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7, п.п. 7.4.4. та п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(втратив чинність з 01.01.2011 року), який відповідає п.201.4, п.201.5, п.201.6, п.201.7 ст. 201, п. 198.4 та п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2756-VI, та завищило податковий кредит за рахунок відображення у складі податкового кредиту сум ПДВ по першій події (придбання товарно-матеріальних цінностей або перерахування коштів) всього в сумі 100016,00 грн., в тому числі за червень 2010 року 100016,00 грн. (а.с. 11-20).

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова 30.06.2011р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000051820, яким ТОВ "Українська промислова металургійна компанія" визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в загальному розмірі 125020 грн., в тому числі: за основним платежем -100016,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -25004,00 грн. (а.с. 10).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтоване посилання відповідача на недодержання позивачем вимог ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в момент вчинення правочину з ТОВ «Стайлінгбуд компані», мотивуючи судове рішення тим, що первинні бухгалтерські документи ТОВ "Українська промислова металургійна компанія" , а саме: копії договору, податкові накладні, які містять усі необхідні реквізити, встановлені приписами п.п. 7.2.1, п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" для податкових накладних, копії платіжних доручень, видаткові накладні свідчать про те, що позивачем сплачено ПДВ за придбані товари у їх вартості та здійснено подальше їх використання у власній господарській діяльності.

Суд першої інстанції посилався на те, що відповідачем не надано належних та достатніх доказів, які б вказували на невідповідність угод, укладених позивачем з контрагентом, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а доводи податкового органу, викладені в акті перевірки №2516/182/32567107 від 16.06.2011р., не ґрунтуються на жодному з визначених ст.83 Податкового кодексу України джерел.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки податкового органу, викладені у акті перевірки № 2516/182/32567107 від 16.06.2010 р., які ґрунтувались на даних, отриманих від ВПМ ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова у вигляді службової записки №673/7/26-036 від 16.05.2011, у якій зазначено про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1.10.2007 року по 30.09.2011 року ТОВ «Стайлінгбуд компані»( акт №5378/234/34632785 від 31.12.2010 року, складений ХОДПІ).

Податковий орган посилався на відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) ТОВ «УПМК»у ТОВ «Стайлінгбуд компані»внаслідок нікчемності таких операцій. В акті перевірки вказано, що у ТОВ «Стайлінгбуд компані»значиться три працівники, підприємство протягом перевіряємого періоду не надавало до податкового органу жодного додатку К/1 до Декларації про прибуток підприємств, тому не можливо зробити висновок про наявність основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів для здійснення основного виду діяльності. Перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Враховуючи, що ТОВ "Стайлінгбуд компані" не здійснювало реальної діяльності, визначення якої передбачено для вимог податкового законодавства п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, в розумінні ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"та ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" .

Таким чином, податковий орган вважав, що фінансово-господарська діяльність ТОВ "Стайлінгбуд компані" здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної право-дієздатності ТОВ "Стайлінгбуд компані", фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ ''Стайлінгбуд компані" та контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

У зв'язку з тим, що витрати по придбанню ТМЦ та наданими роботами ТОВ "Стайлінгбуд компані" визначено нікчемними, тому вони не відносяться до господарської діяльності підприємства.

Виходячи з вищенаведеного, у зв'язку з проведенням операцій з ТОВ ''Стайлінгбуд компані" та неможливістю підтвердження їх використання в господарській діяльності, дані, відображені ТОВ "Українська промислова металургійна компанія" у декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року щодо обсягів надання робіт та податкового кредиту, не є дійсними на суму 100015,72 грн. (а.с.14-19).

Тобто, на думку податкового органу, позивач в порушення приписів п.п. 7.2.3. п.7.2 ст.7, п.п. 7.4.4 та пп. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(втратив чинність з 01.01.2011 року), який відповідає п.201.4, п.201.5, п.201.6, п.201.7 ст.201, п.198.4 та п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, завищив податковий кредит за рахунок відображення у складі податкового кредиту сум ПДВ по першій події (придбанням товарно-матеріальних цінностей або перерахування коштів) всього на суму 100016,00 грн., в тому числі: за червень 2010 р. в сумі 100016,00 грн.

Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про безпідставність висновків відповідача, викладених в акті перевірки про порушення позивачем вимог Закону України „Про податок на додану вартість", оскільки, згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 вказаного Закону передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентом, мали реальний характер та правомірно спростував доводи податкового органу про їх нікчемність та допущені позивачем порушення, оскільки такі висновки суду підтверджені письмовими доказами, що були предметом дослідження в суді першої та апеляційної інстанції.

Як свідчать письмові докази, між ТОВ "Українська промислова металургійна компанія" та ТОВ «Стайлінгбуд компані»17.06.2010 року укладено договір купівлі-продажу товарів № СБ-1706/21 (а.с.55-56).

Відповідно до умов вказаного Договору купівлі-продажу товарів, ТОВ «Стайлінгбуд компані»передає у власність позивача товар, а позивач приймає та оплачує товар, найменування, асортимент, кількість та ціна якого вказані у рахунку - фактурі № СТ-0617.009 від 17.06.2010 року (а.с.54).

Відповідно до умов договору купівлі-продажу та рахунку-фафактури, продавець (ТОВ «Стайлінгбуд компані») зобов'язався передати Покупцеві (позивачу) товар (арматуру та куточки), а ТОВ «УПМК»зобов'язалось прийняти товар та оплатити його на умовах договору; факт передачі та прийняття товару зафіксований у видатковій накладній № СТ-0617.001 від 17.06.2010 року, яка підписана уповноваженими представниками обох сторін; постачальником товару 17.06.2010 р. видано податкову накладну № 0617004 (а.с.52-53).

Ні в акті перевірки, ні під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції не встановлено жодних порушень порядку виписки та заповнення податкової накладної, що не заперечувалося представниками відповідача.

Як свідчить реєстр документів, виданих позивачем за червень 2010 року, 17.06.2010 року була видана довіреність № УП-0000161 (а.с.198); однак товар позивачу був поставлений контрагентом на склад позивача транспортом продавця та за його власний рахунок, що відповідає змісту п.п. 3.1. п.3 Договору купівлі-продажу товарів № СБ-1706/21 від 17.06.2011 року, згідно якого товар поставляється протягом 3-х днів с моменту надання рахунку-фактури покупцю на умовах «С.Р.Т., склад Покупця»(Инкотермс -2000), а тому товар був фактично доставлений продавцем, ТОВ «Стайлінгбуд компані».

Факт наявності складу у позивача та факт оприбуткування придбаного товару підтверджено письмовими доказами. Так, відповідно до Договору купівлі-продажу від 02.07.2003р., у власності позивача перебуває нежитлова будівля літ. «А-1»склад металу, загальною площею 2313,8м2, який укомплектований краном-балкою для завантаження або розвантаження металевих виробів, що знаходиться в м. Харкові за адресою: вул. Плиткова №12. На цьому складі ТОВ "Українська промислова металургійна компанія" отримує товар від постачальників та зберігає його до остаточної реалізації (а.с.197, 199-212).

Письмові докази свідчать про те, що 22.07.2010 р. ТОВ «Стайлінгбуд компані»направлено ТОВ "Українська промислова металургійна компанія" листа про видачу переводного векселя Серія АА № 0061332 на суму 600094 грн. 32 коп., що дорівнює сумі боргу ТОВ «УПМК»перед ТОВ «Стайлінгбуд компані», з вимогою здійснити сплату пред'явнику цього векселя; вказаний вексель отримано позивачем 22.07.2010 р. (а.с. 58-59).

04 березня 2011 року ТОВ "Українська промислова металургійна компанія" укладено з ТОВ «Укрфінком»Договір комісії № 1138-Б на виконання разового відкритого замовлення на покупку та підписано акт приймання-передачі цінних паперів за договором комісії, а також складено звіт комісіонера до Договору комісії № 1138-Б від 04.03.2011 року та звіт про виконання за договором комісії (а.с. 60-63).

Факт здійснення сплати позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрфінком»згідно договору комісії № 1138-Б від 04.03.2011 року 600094 грн. 32 коп., що дорівнює сумі боргу ТОВ «УПМК»перед ТОВ «Стайлінгбуд компані», підтверджують платіжні доручення (а.с.65-68).

Придбаний у ТОВ «Стайлінгбуд компані»товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності шляхом його реалізації у роздріб, про що свідчать письмові докази, які були предметом дослідження в суді першої інстанції, а саме рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні довіреності на отримання товару (а.с. 69-145).

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що укладена угода між позивачем та його контрагентом носила реальний характер, оскільки письмові докази свідчать про фактичне виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ "Стайлінгбуд компані" (понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах, відсутність взаємопов'язаності суб'єктів господарювання між собою, використання отриманих товарів для подальшої як роздрібної так і оптової реалізації ТОВ "УПМК"), що спростовує висновок податкового органу про нікчемність зазначених договорів та невідповідність закону вчинених за ними господарських операцій.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що господарські операції фактично відбулися, вони носять реальний характер, у зв'язку з чим у позивача виникло право на віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ червень 2010 року сум ПДВ на підставі податкових накладної, отриманої від ТОВ «Стайлінгбуд компані».

Відповідач не надав ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції жодних доказів на підтвердження того, що надані позивачем первинні та зведені облікові документи протирічать вимогам п. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" або містять недостовірні дані.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Суд першої інстанції правомірно вважав, що зміст договору, укладеного між позивачем та його контрагентом, не суперечить актам цивільного законодавства, оскільки відсутні факти, які б свідчили про те, що їх зміст не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами їх виконання.

Згідно ст. 6 Закону України «Про підприємства в Україні», підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації. Ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з державного реєстру України.

Згідно приписів ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Судом першої інстанції встановлено, і про це свідчать письмові докази та не спростовано представником податкового органу, що на час укладення угод між позивачем та ТОВ ТОВ «Стайлінгбуд компані»зазначений контрагент позивача знаходився в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, був платником податку на додану вартість, а отже мав право на видачу податкових накладних (а.с.160-161).

Згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п. 10.2. ст.. 10 Закону, платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або відображення його у податковій звітності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, що кореспондується з приписами ч.2 ст. 61 Конституції України.

Крім того, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця, оскільки право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, так як це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст..1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції»ст.. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес»АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Однак, відповідачем, в порушення приписів ч.2 ст. 71 КАС України, не надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження правомірності, законності та обґрунтованості прийнятого ним (оскаржуваного позивачем) податкового повідомлення-рішення.

Натомість, позивач, на виконання приписів ч.1 ст. 71 КАС України, надав належні та допустимі докази на підтвердження та обґрунтування позовних вимог, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що дії відповідача, пов'язані з прийняттям оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, не кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Згідно ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2011 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись із судовим рішенням суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2011 р. по справі № 2а-8679/11/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислова металургійна компанія" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення -рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Курило Л.В. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.