Постанова № 23848928, 21.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2012 р. Справа № 2а-10597/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.,

представника позивача -Нагорний Є.Ф., представника відповідача -Гавриленко М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецпроект" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2011р. по справі № 2а-10597/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецпроект"

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецпроект» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова № 0000371540 від 25.07.2011 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2011 року в задоволенні зазначеного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України "Про державну податкову службу в Україні", Податкового кодексу України, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецпроект»пройшло державну реєстрацію та зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 23.06.2003 року. Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова з 26.06.2003 р. та зареєстрований платником ПДВ.

Фахівцями ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова на підставі п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» проведена невиїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецпроект» код ЄДРПОУ 32532952 з питань достовірності відображення податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за лютий, березень 2010 р., результати якої оформлено актом від 20.04.2011 р. №470/15-210/32562952 (а.с.7-10).

Згідно висновків Акту перевірки, ТОВ «Укрспецпроект»порушено п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 , пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997року за №233/2037, було безпідставно віднесено до суми податкового кредиту - 23215,36 грн. ( за лютий 2010 року -2415,4 грн., за березень 2010року 20800,36 грн.) (а.с. 10).

На підставі висновків Акту перевірки ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова було винесене податкове повідомлення - рішення № 0000371540 від 12.05.2011 року, яким ТОВ «Укрспецпроект»визначено податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 29019,30 грн. в тому числі за основним платежем 23215,76 грн. та штрафні (фінансові) санкції 5803,94 грн. (а.с.11).

За результатом адміністративного оскарження зазначеного повідомлення-рішення до ДПА у Харківській області, податкове повідомлення - рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 12.05.2011 року № 0000371540 було скасовано, зобов'язано ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова прийняти податкове повідомлення-рішення з посиланням на порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(а.с. 12-13).

Податковим повідомленням - рішенням № 0000371540 від 25.07.2011 року ТОВ «Укрспецпроект»визначено податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 29019,30 грн. в тому числі за основним платежем 23215,76 грн. та штрафні (фінансові) санкції 5803,94 грн. (а.с.14).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недотримання позивачем передбачених законом умов для формування податкового кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення з дотриманням приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому відсутність підстав для його скасування.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

У відповідності до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з акту перевірки, на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Донстройтранс», позивачем сформовано податковий кредит у лютому 2010 року на суму 2415,40грн., у березні 2010 року 20800,36грн.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тощо.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 7.2.6 цього пункту). При цьому датою виникнення такого права на податковий кредит є дата сплати позивачем коштів за товари (роботи, послуги), або дата отримання від постачальника податкової накладної, а не дата сплати зазначених коштів продавцем товарів (послуг) безпосередньо до бюджету (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону).

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право позивача на податковий кредит у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету.

З наведених положень п. 7.4 ст. 7 Закону випливає, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним ПДВ у складі ціни товару (послуг), що підтверджується наданими позивачем копіями платіжних доручень про сплату коштів постачальнику.

З акту перевірки вбачається, що перевірка проведена на підставі даних, зазначених у:

- декларакції з ПДВ за лютий 2010 року за вх.№ 9000700438 від 19.03.2009 року, додатку № 5 до декларації з ПДВ "Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" за лютий 2010 року;

- декларакції з ПДВ за березень 2010 року за вх.№ 90001229718 від 20.04.2010 року, додатку № 5 до декларації з ПДВ "Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" за березень 2010 року.

При цьому колегія суддів зазначає, що первісні документи по господарським операціям позивача з ТОВ "Донтрансторг" під час перевірки не досліджувались, оскільки згідно протоколу виїмки від 27.05.2010 року оригінали документів по взаємовідносинам ТОВ «Укрспецпроект» та ТОВ «Донтрансторг» вилучені.

Як вбачається з акту перевірки (а.с. 9), безпідставність формування позивачем податкового кредиту за лютий 2010 року у розмірі 2145,40грн. та за березень 2010 року у розмірі 14047,63грн. податковий орган обґрунтовує відомостями з Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України, згідно яких діяльність ТОВ «Донтрансторг»має ознаки фіктивності.

Так, згідно інформації, наданої відділом податкової міліції службовою запискою від 15.10.2010 р. № 1090/26-017 підприємство ТОВ «Донтрансторг»(36061529) перебуває на податковому обліку ДПІ у Київському районі м. Донецька та має ознаки фіктивності (зареєстровано на підставних осіб) (а.с. 59). Громадянин ОСОБА_3 є посадовою особою підприємства ТОВ «Донтрансторг». Згідно пояснень громадянина ОСОБА_3 печаток, штампів, статутних документів, бухгалтерської та податкової звітності підприємства ТОВ «Донтрансторг»у нього ніколи не було. Господарською діяльністю він не займався, договори не укладав, роботи та послуги не надавав, податкові накладні, товаро - транспортні накладні та іншу документацію не підписував, довіреність на ведення господарської діяльності не оформляв (а.с. 61-63).

Колегія суддів зазначає, що такі доводи податкового органу не заслуговують на увагу, оскільки проведення ТОВ «Донтрансторг» фіктивної підприємницької діяльності не підтверджено належними доказами.

Колегія суддів зазначає, що правочин між ТОВ «Укрспецпроект» та ТОВ «Донтрансторг» був укладений право- і дієздатними юридичними особами.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у разі порушення контрагентами контрагента платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (в даному випадку, ТОВ «Укрспецпроект») права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично виконаних робіт) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Виходячи з наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що ТОВ «Укрспецпроект» виконав вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товару ТОВ "Донтрансторг" який, в свою чергу, виконав вимоги діючого законодавства, видавши ТОВ «Укрспецпроект» належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Слід відмітити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Згідно п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону, а в п. 10.4 цієї норми встановлено, що контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.

Тобто, обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ відповідно до Закону, як вірно встановлено судом першої інстанції, покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів також звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення № 0000371540 від 25.07.2011 року належним чином не довів.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки в вищезазначеній частині, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення № 0000371540 від 25.07.2011 року, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про податок на додану вартість", а тому колегія суддів дійшла висновку про те, що позовна вимога про скасування такого рішення є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецпроект" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2011р. по справі № 2а-10597/11/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецпроект» до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова № 0000371540 від 25.07.2011 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т. С.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.

Повний текст постанови виготовлений 27.02.2012 р.