Ухвала суду № 23848427, 07.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2012 р.Справа № 2а-12148/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представника позивача - Малахова Н.В.

представника відповідача - Гавриленко М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2011р. по справі № 2а-12148/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецкабель"

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрспецкабель" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова, в якому просить:

- скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова №0000852310 від 10.08.2011р., згідно якого підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 43006,0грн., з яких за основним платежем -43005,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,0 грн.;

- скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова №0000862310 від 10.08.2011р., згідно якого підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 128156,0грн., з яких за основним платежем -109404,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 18752,0грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2011 року зазначений позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова №0000852310 від 10.08.2011р. згідно якого підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 43006,0грн., з яких за основним платежем - 43005,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,0 грн.

Скасовано податкове повідомлення рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова №0000862310 від 10.08.2011р., згідно якого підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 128156,0 грн., з яких за основним платежем - 109404,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 18752,0 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України (УДК у Жовтневому районі м. Харкова, ЄДРПОУ: 24134113, Банк: ГУДКУ в Харківській області, МФО: 851011, Рахунок: 31412537700008, Код бюджетної класифікації: 22090100) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецкабель" (61105, м. Харків, вул. Фонвізина,18, ідентифікаційний код 31643244) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 3.40 грн. (три гривні сорок копійок).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні зазначеної частини позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9.п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрспецкабель" зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Харківської міської ради 09.11.2001 року, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова та є платником податку на додану вартість.

Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі міста Харкова було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецкабель" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.03.2011р., за результатами якої складено акт №1250/23-104/31643244 від 27.07.2011р.

Згідно висновків акту перевірки, встановлені порушення :

п. 138.1, п. 138.2. п.138.8 ст.138 п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 43005,0грн.;

п.п.7.4.1, п.п.7.4.5, п. 7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"; п.198.6 ст.198, п.201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.010р. №2755, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 109404,0грн.

На підставі висновків акту перевірки №1250/23-104/31643244 від 27.07.2011р. ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова були винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0000852310 від 10.08.2011р. згідно якого підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 43006,0грн., з яких за основним платежем -43005,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,0грн.

- №0000862310 від 10.08.2011р., згідно якого підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 128156,0грн., з яких за основним платежем -109404,0грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 18752,0грн.

В акті перевірки орган податкової служби виявив порушення податкового законодавства збоку позивача щодо господарських правовідносин з ТОВ "Ерітаж", а саме порушення п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України на загальну суму податкового кредиту 340404,0 грн.: у лютому 2011р. у сумі 14870,0 грн.; у березні 2011р. у сумі 19534,0 грн.

Також в акті перевірки ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова виявлені порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5, п. 7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"щодо господарських операцій підприємства позивача з ТОВ "АФ "Юрполіс-Аудит", а саме завищено розмір суми податкового кредиту на придбання послуг у ТОВ "АФ "Юрполіс-Аудит"у грудні 2010р. в сумі 75000,0 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з дотримання позивачем передбачених законом умов для формування валових витрат та податкового кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень з порушенням приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що стало обґрунтованою підставою для їх скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відносно правомірності прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення №0000852310 від 10.08.2011р. згідно якого підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 43006,0грн., з яких за основним платежем -43005,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,0грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток відбулося внаслідок безпідставного, на думку податкового органу, віднесення позивачем до складу валових витрат витрат на оплату послуг, наданих ТОВ "Ерітаж" згідно договору №201/ТР від 01.02.2011р.

Так, між ТОВ "Укрспецкабель"та ТОВ "Ерітаж"був укладеній Договір №201/ТР від 01.02.2011р. на транспортно-експедиційне обслуговування.

Згідно умов договору №201/ТР від 01.02.2011р. Експедитор (ТОВ "Ерітаж") забезпечує здійснення перевезення вантажів Замовника автомобільним транспортом. Виконує пов'язані з перевезенням транспортно-експедиційні операції, розроблення маршруту перевезення, пошук Перевізника, організація забезпечення відправлення та одержання вантажу.

Послуги з перевезення оплачені ТОВ "Укрспецкабель"по безготівковому рахунку згідно платіжних доручень №212 від 17.03.2011р. на суму 89219,0грн., №309 від 12.04.2011р. на суму 117203,0грн.

У відповідності до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються, серед іншого, витрати на збут, а саме: витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки.

Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується і підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський обліку. У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закони України "Про бухгалтерський обліку і фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична і інші види звітності. Іншими словами, первинні документи по віддзеркаленню господарських операцій і для податкового обліку.

Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Вимоги до первинного документа встановлені у ст. 9 наведеного Закону: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати відповідні обов'язкові реквізити.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №201/ТР від 01.02.2011р. наприкінці місяця сторонами складалися акти виконаних автотранспортних робіт, копії яких надані до матеріалів справи.

В актах вказані відомості осіб, які складали ці акти, назва, дата, зміст господарської операції - транспортно-експедиційні послуги (з розшифровкою пунктів призначення, датою, кількості зайнятих машин); зазначений вимір послуги (тариф за кілометр, загальний пробіг, визначена загальна сума до сплати); документи скріплені підписами посадових осіб та печатками.

Оплата наданих послуг підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

При цьому безпідставність віднесення позивачем витрат по оплаті транспортних послуг, наданих ТОВ "Ерітаж", податковий орган обґрунтовує відомостями щодо відсутності ТОВ "Ерітаж" за своїм місцезнаходженням, відсутності на підприємстві трудових ресурсів, необхідних основних фондів для надання послуг з перевезення.

Такі доводи податкового органу обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції до уваги, оскільки відомості про відсутність ТОВ Ерітаж" за своїм місцезнаходженням до Єдиного державного реєстру не внесені; відсутність у штаті ТОВ "Ерітаж" відповідної кількості працівників для виконання укладених угод не підтверджена належними доказами. Крім того, умовами договору №201/ТР від 01.02.2011р. передбачено право ТОВ "Ерітаж" залучати третіх осіб для здійснення перевезень. Тому сам по собі факт відсутності транспортних засобів на підприємстві безпосередньо не свідчить про неможливість виконання умов договору про транспортно-експедиційне обслуговування та про нікчемність угоди в цілому.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції про правомірність віднесення до складу валових витрат витрат по оплаті транспортних послуг у розмірі 43005грн. підтверджені матеріалами справи та зібраними доказами, яким суд першої інстанції надав об'єктивну оцінку.

Відносно правомірності прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення №0000862310 від 10.08.2011р., згідно якого підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 128156,0грн., з яких за основним платежем -109404,0грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 18752,0грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, з метою належного здійснення власної господарської діяльності, правильного ведення бухгалтерського та податкового обліку, ТОВ "Укрспецкабель" уклав договір з ТОВ "АФ "Юрполіс-Аудит"про надання супутніх аудиторських послуг б/н від 01.07.2010р.

Згідно з п. 1.2 зазначеного договору виконавець (ТОВ "АФ "Юрполіс-Аудит") приймає на себе зобов'язання по наданню Замовнику аудиторських послуг, відповідно до потрібностей Замовника, виникаючими в процесі здійснення ним фінансово-господарської діяльності, а саме: допомога в тестуванні бухгалтерів а інших фінансових спеціалістів; консультації по розподілення повноважень та відповідальності персоналу Замовника; консультаційне обслуговування у сфері бюджетування, оперативного та стратегічного планування встановлених Замовником напрямків діяльності; проведення експрес перевірки фінансової звітності Замовника; операційна перевірка в області оподаткування та ведення бухгалтерського обліку; консультаційні послуги по складенню балансу; консультаційні послуги в області оподаткування; навчання роботі на ЕОМ з застосування сучасного програмного забезпечення та інше.

На виконання умов Договору ТОВ "АФ "Юрполіс-Аудит"та ТОВ "Укрспецкабель"уклали протокол узгодження договірної ціни на надання послуг від 01.07.2010р., згідно якого між сторонами досягнута договореність про встановлення договірної ціни на аудиторські послуги в розмірі 450000,0грн., з яких сума ПДВ дорівнює 75000,0 грн.

Послуги у сумі 450000,0грн. були сплачені ТОВ "Укрспецкабель"шляхом перераховування коштів по безготівковому рахунку відповідно до платіжних доручень №16 від 19.01.2011р. на суму 100000,0грн., №23 від 20.01.2011р. на суму 100000грн., №29 від 21.01.2011р. на суму 100000грн., №44 від 25.01.2011р. на суму 150000грн.

На виконання зазначеного договору контрагентом позивача (ТОВ "АФ "Юрполіс-Аудит") виписано податкову накладну №61 від 30.12.2010р. на суму 450000,0грн., на підставі якої позивачем сформовано податковий кредит.

Крім того, між ТОВ "Укрспецкабель"та ТОВ "Ерітаж"був укладеній Договір №201/ТР від 01.02.2011р. на транспортно-експедиційне обслуговування.

Згідно умов договору №201/ТР від 01.02.2011р. Експедитор (ТОВ "Ерітаж") забезпечує здійснення перевезення вантажів Замовника автомобільним транспортом. Виконує пов'язані з перевезенням транспортно-експедиційні операції, розроблення маршруту перевезення, пошук Перевізника, організація забезпечення відправлення та одержання вантажу.

На виконання умов Договору, наприкінці місяця сторонами складалися акти виконаних автотранспортних робіт, копії яких надані до матеріалів справи.

Послуги з перевезення оплачені ТОВ "Укрспецкабель"по безготівковому рахунку згідно платіжних доручень №212 від 17.03.2011р. на суму 89219,0грн., №309 від 12.04.2011р. на суму 117203,0грн.

На виконання зазначеного договору контрагентом позивача (ТОВ "Ерітаж") виписані на адресу замовника послуг ("Укрспецкабель") наступні податкові накладні: №5903 від 28.02.2011р. на суму 89219,0грн. (в т.ч ПДВ 14869,0грн.), №3108 від 31.03.2011р. на суму 117203,0 грн. (в .ч. ПДВ 19533,83грн.), на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит.

У відповідності до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 7.2.6 цього пункту). При цьому датою виникнення такого права на податковий кредит є дата сплати позивачем коштів за товари (роботи, послуги), або дата отримання від постачальника податкової накладної, а не дата сплати зазначених коштів продавцем товарів (послуг) безпосередньо до бюджету (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону).

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право позивача на податковий кредит у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) до бюджету.

З наведених положень п. 7.4 ст. 7 Закону випливає, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним ПДВ у складі ціни товару (послуг), що підтверджується наданими позивачем до суду: копією договору, копіями платіжних доручень про сплату коштів постачальнику та копіями податкових накладних.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

З огляду на фактичні обставини у справі та з урахуванням норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про те, що зобов'язання по спірним договорам як ТОВ "Укрспецкабель" , так і ТОВ "АФ "Юрполіс-Аудит", ТОВ "Ерітаж" були виконані в повному обсязі та належним чином: надано певний обсяг послуг, за які позивачем в повному обсязі сплачено грошові кошти, що є підставою вважати такі договори укладеними, та такими, що мають реальні правові наслідки.

Колегія суддів зазначає, що правочин був укладений право- і дієздатними юридичними особами, ні предмет цих правочинів, ні зміст прав та обов'язків їх сторін положенням чинного законодавства не суперечать.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у разі порушення контрагентами контрагента платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (в даному випадку, ТОВ "Укрспецкабель") права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично виконаних робіт) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Виходячи з наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що ТОВ "Укрспецкабель" виконав вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні послуг ТОВ "АФ "Юрполіс-Аудит", ТОВ "Ерітаж", які, в свою чергу, виконали вимоги чинного законодавства, видавши ТОВ "Укрспецкабель" належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Слід відмітити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Згідно п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону, а в п. 10.4 цієї норми встановлено, що контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.

Тобто, обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ відповідно до Закону, як вірно встановлено судом першої інстанції, покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів також звертає увагу на приписи ч. 2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції про те, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладених між ТОВ "Укрспецкабель" та ТОВ "АФ "Юрполіс-Аудит", ТОВ "Ерітаж" угод, та, як наслідок, правомірність віднесення ТОВ "Укрспецкабель" сум податку на додану вартість до податкового кредиту за грудень 2010 року у розмірі 75000 грн., у лютому 2011 року у розмірі 14870грн. та у березні 2011 року у розмірі 19534грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення №0000862310 від 10.08.2011р. належним чином не довів.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки в вищезазначеній частині, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкові повідомлення-рішення №0000852310 від 10.08.2011р. та №0000862310 від 10.08.2011р., відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про податок на додану вартість" та Податковим кодексом України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовна вимога про скасування таких рішень є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі в частині задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2011р. по справі № 2а-12148/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т. С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.

Повний текст ухвали виготовлений 13.02.2012 р.