Ухвала суду № 23848365, 01.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2012 р.Справа № 2а-1475/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2011р. по справі № 2а-1475/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю" Будівельний торговий будинок"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельний торговий будинок" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова, в якому просить скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у Московському районі міста Харкова за №0000012302/0 та №0000022302/0 від 21 січня 2011 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2011 року зазначений позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова №0000012302/0 від 21.01.2011р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибутку приватних підприємств на суму 57723,10 грн., в тому числі за основним платежем на суму 46178,48 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11544,62 грн., та №0000022302/0 від 21 січня 2011 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за податковою декларацією №60730 від 14.07.2010р. у розмірі 172655,21 грн., штрафні (фінансові) санкції складають 43163,80 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний торговий будинок" (код ЄДРПОУ 34632036, юридична адреса: м. Харків, просп. Московський, 97) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні зазначеної частини позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 5.1, пп. 5.5.1 п. 5.5. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст.ст. 1, 21 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Московському районі м. Харкова проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Будівельний торговий будинок" (код за ЄДРПОУ 34632036) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008р. по 30.06.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. по 30.06.2010р., за результатами якої складено акт перевірки №1/23/34632036 від 04.01.2011 року.

У висновках акту перевірки зазначено про встановлення порушення позивачем вимог:

- п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме завищено валові витрати від операцій з ТОВ "Фондова компанія "Інвеста" на загальну суму 164713,92 грн., в тому числі: за 4 квартал 2008 року в сумі 34309,31 грн., за 1 квартал 2009 року в сумі 22684,04 грн., за 2 квартал 2009 року в сумі 47406,07 грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 36201,75 грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 24112,75 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 41178,48 грн.;

- п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28 грудня 1994 року (із змінами і доповненнями), а саме завищено витрати від операцій з ТОВ "Харківспецбуд-1" на загальну суму 20000 грн., в т.ч. у 4 кварталі 2008 року на суму 15000 грн., у 1 кварталі 2009 року на суму 5000 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 5000 грн.

- пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок додану вартість" №168/97-ВР від 03 квітня 1997 року (із змінами і доповненнями), а саме завищено податковий кредит за рахунок безпідставного включення до нього сум ПДВ по податкових накладних, отриманих від ТОВ "Харківспецбуд-1" на загальну суму 8000 грн.

- пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме завищено податковий кредит за рахунок безпідставного включення до нього сум ПДВ по податкових накладних, отриманих від АТ "БТБ" на загальну суму 164 655,21 грн.

На підставі висновків зазначеного акту, ДПІ у Московському районі м. Харкова було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме:

- №0000012302/0 від 21.01.2011р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибутку приватних підприємств на суму 57723,10 грн., в тому числі за основним платежем на суму 46178,48 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11544,62 грн.;

- №0000022302/0 від 21 січня 2011 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за податковою декларацією №60730 від 14.07.2010р. у розмірі 172655,21 грн., штрафні (фінансові) санкції складають 43163,80 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з дотримання позивачем передбачених законом умов для формування валових витрат та податкового кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень з порушенням приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що стало обґрунтованою підставою для їх скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

У відповідності до пп. 5.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат належать будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 1.11.1 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" фінансовий кредит - це кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, Згідно договору позики від 10.09.2007р. №У7/07, ТОВ "Фондова компанія "Інвеста" передає у власність ТОВ "БТБ" грошові кошти у сумі 600 000,00 грн. під 20,5 % річних.

Відповідно до умов договору позики від 07.08.2007р. №У2/07, ТОВ "Фондова компанія "Інвеста" передає у власність ТОВ "БТБ" грошові кошти сумі 1500026,00 грн. розмір відсотків за користування позикою -20,5 % річних.

Згідно договору позики від 06.03.2008р. №У26/08 та додатковими угодами до нього, ТОВ "Фондова компанія "Інвеста" передає у власність ТОВ "БТБ" грошові кошти сумі 5 115 000,0 грн., розмір відсотків за користування позикою -1,0 % річних.

За договором позики від 16.07.2008р. №У26/08, ТОВ "Фондова компанія "Інвеста" передає у власність ТОВ "БТБ" грошові кошти у сумі 5 115 000,0 грн., розмір відсотків за користування позикою - 1,0% річних.

ТОВ "Фондова компанія "Інвеста" має ліцензію на діяльність з управління активами інститутів спільного інвестування та пенсійних фондів, яка видана Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку Серія АВ №020598 від 06.03.2006 року (т.1 а.с.79).

ТОВ "Фондова компанія "Інвеста" включено до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів за №163, дата включення -05.11.2004р., що підтверджується відповідним Свідоцтвом (т.1 а.с.80).

Згідно Свідоцтва №655 від 15.05.2007р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Інвеста", код за ЄДРПОУ 32335917 (пайовий інвестиційний недиверсифікований венчурний фонд закритого типу "СТБ-фінанс") віднесено до Єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Інвеста", що діє в інтересах та за рахунок Пайового інвестиційного недиверсифікованого венчурного фонду закритого типу "СТБ-фінанс", є одним із учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний торговий будинок", що підтверджується копією Статуту юридичної особи (т.1 а.с.84 -85).

З урахуванням викладеного, посилання податкового органу на порушення приписів ст.21 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" обґрунтовано не прийнято судом першої інстанції до уваги.

Як вбачається з матеріалів справи, отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Інвеста" під позику грошові кошти, позивач спрямовував на оплату Акціонерному товариству "Будівельний торговий будинок" будівельно-монтажних робіт по спорудженню об'єктів будівництва за адресами: м. Харків, вул. Дружби Народів, 36 (будівельний номер) №228-Б (поштова адреса), та м. Харків, вул. Зубарєва, поблизу ж/б № 32 будинок №7 (будівельний номер).

Об'єкт будівництва за адресою: м. Харків, вул. Дружби Народів, 36 (будівельний номер) №228-Б (поштова адреса), був введений в експлуатацію у 4-му кварталі 2008 року та у 2009 році позивач оформив право власності на квартири вказаного будинку. В подальшому позивач здійснив продаж квартир у даному будинку фізичним та юридичним особам за договорами купівлі-продажу, внаслідок чого був отриманий прибуток, що підтверджується копіями відповідних договорів (т.1 а.с.109 -149).

Об'єкту будівництва за адресою: вул. Зубарєва, біля ж/б №32 будинок №7 (будівельний номер) знаходиться в процесі спорудження, подальший продаж квартир можливий після завершення будівництва та оформлення права власності.

Зазначені обставини підтверджують використання отриманих позивачем від ТОВ "Фондова компанія "Інвеста" грошових коштів в межах своєї господарської діяльності.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що отримання позивачем в якості позики грошових коштів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Інвеста", за рахунок активів венчурного фонду "СТБ-фінанс", та оплата відсотків за користування цими коштами, було безпосередньо пов'язано із здійсненням господарської діяльності позивача (організації будівництва об'єктів нерухомості), та направлено на отримання прибутку від зазначеної господарської діяльності.

Таким чином, висновки податкового органу про порушення позивачем приписів пп.5.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" внаслідок віднесення до складу валових витрат сплачених сум по операціям зі сплати відсотків за користування позиками у розмірі 164713,92 грн. є необґрунтованими.

Відносно порушень, встановлених податковим органом по правовідносинам позивача з ТОВ "Харківспецбуд-1", колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"до складу валових витрат, серед іншого, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, відповідно до договору №4/А від 03.06.2008 року, укладеного між ТОВ "Харківспецбуд-1" (Орендодавець) та ТОВ "Будівельний торговий будинок" (Орендар), орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове володіння та користування легковий автомобіль ГАЗ 3110, рік випуску 2003, кузов №2118849/5700, державний номер АХ 4363 ВК (т.1 а.с.150 - 151).

Згідно п.1.18 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" лізинговою, або орендною, операцією вважається господарська операція фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів у користування іншим фізичним або юридичним особам (орендарям) під відсоток і на певний термін.

У відповідності до пп. 1.18.1 п.1.18 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" оперативним лізингом (орендою) є господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає за умовами договору оперативного лізингу (оренди) передачу орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно зі ст. 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших, ніж передбачено фінансовим лізингом (орендою).

Згідно положень п.п.7.9.6 п.7.9 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оподаткування операцій лізингу (оренди) здійснюється у такому порядку: передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.

Фактичне використання ТОВ "Будівельний торговий будинок" орендованого автомобіля за договором №4/А від 03.06.2008 року, підтверджується складеними та підписаними сторонами актами оренди майна №5 від 31.10.2008р., №6 від 28.11.2008р., №7 від 31.12.2008р., №8 від 31.01.2009р., та отриманими від "Харківспецбуд-1" податковими накладними №337 від 30.09.2008р., №376 від 31.10.2008р., №407 від 28.11.2008р., №443 від 31.12.2008р. (т.1 а.с. 152 -159), які у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської діяльності.

Відповідно до подорожніх листів службового легкового автомобіля, які були оформлені у період дії договору №4/А оренди майна від 03.06.2008 року, орендований автомобіль здійснював поїздки за маршрутом: м. Харків, проспект Московський, 97 -м. Харків, вул. Дружби Народів, 36 (будівельний номер) та м. Харків, проспект Московський, 97 - м. Харків, вул. Зубарєва, 32 (т.2 а.с.7 - 22).

Зазначені обставини підтверджують реальність господарських операцій позивача з ТОВ "Харківспецбуд-1" та використання ТОВ "Будівельний торговий будинок" орендованого автомобіля у власній господарській діяльності, а тому висновки податкового органу про порушення позивачем п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок додану вартість", а, відповідно і донарахування податкових зобов'язань, є необґрунтованими.

Відносно правовідносин позивача з АТ "Будівельний торговий будинок" та безпідставного, на думку податкового органу, включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по податкових накладних, отриманих позивачем від Акціонерного товариства "Будівельний торговий будинок" на загальну суму 164655,21 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тощо.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 7.2.6 цього пункту). При цьому датою виникнення такого права на податковий кредит є дата сплати позивачем коштів за товари (роботи, послуги), або дата отримання від постачальника податкової накладної, а не дата сплати зазначених коштів продавцем товарів (послуг) безпосередньо до бюджету (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону).

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 України "Про податок на додану вартість", платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Безпідставність формування позивачем податкового кредиту по операціям з АТ "Будівельний торговий будинок" податковий орган обґрунтовує посиланням на заповнення податкових накладних російською мовою та зазначення в них скороченої назви підприємства.

Зазначені доводи податкового органу обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції до уваги, оскільки чинне законодавство не містить вимоги щодо складання податкової накладної саме українською мовою, відображення у податкових накладних скороченої назви покупця -ООО "Строительный торговий дом" та індивідуального податкового номеру юридичної особи дає змогу ідентифікувати особу, на користь якої здійснено оподатковувану поставку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкові повідомлення-рішення №0000012302/0 від 21.01.2011р. та №0000022302/0 від 21 січня 2011 року, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про податок на додану вартість" та Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовна вимога про скасування таких рішень є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі в частині задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2011р. по справі № 2а-1475/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т. С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.