Постанова № 23848112, 04.05.2012, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/2570/1427/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2012 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Баргаміної Н.М.,

при секретарі: Хоботні Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Військової частини А4245 до відділу державної виконавчої служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Військова частина А4245 звернулась до суду з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції, в якому просить суд визнати неправомірною діяльність відповідача в частині накладення арешту на кошти Військової частини А4245 в сумі 157734,08 грн., які містяться на рахунку 35217007000559 в ГУДКСУ в Чернігівській області в КЕКВ 1133, зобовязати відповідача скасувати постанову про арешт коштів Військової частини та зняти арешт.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що згідно постанови про арешт коштів боржника від 02.04.2012 року у зведеному виконавчому провадженні № 5665321 головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції накладено арешт на кошти Військової частини А4245 в сумі 157734,08 грн., які містяться на рахунку № 35217007000559 в ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592 по КЕКВ 1133, проте, з огляду на те, що відповідно до повідомлення відділу державної виконавчої служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції станом на 12.04.2012 року виконавчі документи про стягнення з позивача вищевказаних коштів на виконанні у відділі державної виконавчої служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції не перебувають, постанова про накладення арешту підлягає скасуванню. До того ж, позивач зазначає, що у звязку з накладенням арешту на кошти Військової частини, які містяться на вищезазначеному рахунку, неможливо здійснити фінансування харчування військовослужбовців, що, в свою чергу, підриває бойову готовність Військової частини А 4245.

У судове засідання представник позивача не зявився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, надав через канцелярію суду заяву від 27.04.2012 року, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та справу просив розглянути без його участі.

Відповідач в судове засідання не зявився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав на адресу суду письмові заперечення № 03-40/5465 від 25.04.2012 року, в яких справу просив розглянути без участі свого представника, у задоволенні позову просив відмовити та зазначив, що 02.04.2012 року державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів Військової частини А4245, які містяться на рахунку № 35217007000559 в ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592 по КЕКВ 1133 і з метою примусового списання коштів з арештованого рахунку боржника до ГУДКСУ у Чернігівській області направлена платіжна вимога. 03.04.2012 року вказана вимога у звязку з відсутністю коштів на рахунку боржника повернулася на адресу відділу державної виконавчої служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції, а тому виконавчі документи на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» були повернуті стягувачу. Позивач також пояснив, що арешт з коштів боржника не знімався, оскільки Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено зняття арешту у випадку повернення виконавчого документу на підставі статті 47 даного Закону.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін.

Фіксування судового засідання відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснювалося.

Розглянувши подані документи і матеріали, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у відділі державної виконавчої служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції перебувало зведене виконавче провадження № 5665321 про стягнення з Військової частини А4245 на користь стягувачів 157734,08 грн. грошової компенсації за продовольче забезпечення.

02.04.2012 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції було винесено постанову про арешт коштів боржника, згідно якої накладено арешт на кошти Військової частини А4245, код ЄДРПОУ 08302611 в сумі 157734,08 грн., які містяться на рахунку № 35217007000559 в ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592 по КЕКВ 1133 (а.с.8).

Згідно супровідного листа від 02.04.2012 року № 03-40/4203 вказану постанову було направлено боржнику для відома та Прилуцькому управлінню Державної казначейської служби України Чернігівської області для виконання (а.с.7).

В ході здійснення виконавчих дій державним виконавцем встановлено, що на рахунку боржника відсутні кошти, а тому згідно постанов про повернення виконавчого документа стягувачеві № 24372490 від 04.04.2012 року, № 25052724 від 04.04.2012 року, № 24384491 від 04.04.2012 року, № 24374357 від 04.04.2012 року, № 24384792 від 04.04.2012 року, № 25053222 від 04.04.2012 року, № 25053026 від 04.04.2012 року, № 29054104 від 04.04.2012 року, № 29054417 від 04.04.2012 року, № 24372888 від 04.04.2012 року, № 23813400 від 04.04.2012 року виконавчі документи, на підставі яких були відкриті виконавчі провадження, були повернуті стягувачам на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону України, статті 50 «Про виконавче провадження».

Визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV зі змінами і доповненнями (далі - Закон).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з частиною першою статті 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини другої статті 11 Закону державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в

документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до пункту 6 частини третьої статті 11 Закону державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Згідно з частиною першою статті 33 Закону у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Відповідно до частини другої статті 57 Закону арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

Отже, зазначені положення Закону надають право державному виконавцю при здійсненні виконавчого провадження накладати арешт на кошти, що знаходяться на рахунках у банках та інших фінансових установах та належать боржникові, а тому накладення арешту на рахунки боржника є складовим елементом процесу виконавчого провадження, який застосовується органами державної виконавчої служби України для збереження та звернення стягнення на грошові кошти боржника за рішенням суду.

Оскільки під час винесення постанови про накладення арешту на кошти боржника, що містяться на рахунку № 35217007000559 в ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592 по КЕКВ 1133 державний виконавець діяв на підставі наданих йому повноважень та в порядку, передбаченому Законом, то суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання дій відповідача неправомірними.

Частиною першою статті 47 Закону визначені підстави повернення виконавчого документа, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, стягувачу. Так, згідно з пунктом 9 частини першої статті 47 Закону виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Згідно з частиною пятою статті 47 Закону повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 50 Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини пятої статті 60 Закону у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Аналізуючи вищенаведені норми права, суд доходить висновку, що Законом не передбачено обовязку державного виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, скасувати інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, у разі повернення виконавчого документу стягувачу.

За таких обставин, вимога про зобовязання відповідача скасувати постанову про арешт коштів Військової частини А4245 та зняти арешт не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавчі документи були повернуті стягувачам, оскільки відсутність коштів на рахунку боржника № 35217007000559 в ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592 по КЕКВ 1133 виключає можливість виконання рішень суду за виданими виконавчими документами. Згідно листа відділу державної виконавчої служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції від 12.04.2012 року № 03-40/4638 щодо надання інформації виконавчі документи про стягнення з Військової частини А4245 грошової компенсації за неотримане продовольче забезпечення на виконанні у відділі не перебувають (а.с.9).

Виходячи із системного аналізу вказаних норм права, у даному випадку повернення виконавчих документів стягувачу слід розцінювати як незавершене виконавче провадження по справі без виконання рішення суду, проте зі збереженням можливості відновлення виконавчого провадження в майбутньому при предявленні виконавчого документу для виконання стягувачами у строки, встановлені Законом, а тому, враховуючи відсутність виконавчих документів в органах державної виконавчої служби, а також передбачену Законом можливість стягувачів повторно предявити виконавчі документи до органів державної виконавчої служби для відновлення виконавчого провадження, суд приходить до висновку, що накладення арешту на рахунки позивача при відсутності перебування на виконанні у відповідача виконавчих документів порушує права Військової частини А4245, оскільки перешкоджає вільно розпоряджатися коштами, що містяться на рахунку 35217007000559 в ГУДКСУ в Чернігівській області по КЕКВ 1133.

Відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції про арешт коштів Військової частини А4245 в сумі 157734,08 грн. від 02.04.2012 року.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Військової частини А4245 до відділу державної виконавчої служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 11, 17, 18, 104, 122, 160 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги Військової частини А4245 - задовольнити частково.

Скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції про арешт коштів Військової частини А4245 в сумі 157734,08 грн. від 02.04.2012 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Баргаміна Н.М.