Постанова № 23839988, 30.01.2012, Віньковецький районний суд Хмельницької області

Віньковецький районний суд

Справа № 2202/92/2012

Постанова

30 січня 2012 року смт. ВІНЬКІВЦІ.

Місцевий Віньковецький районний суд, Хмельницької області

У складі головуючого судді Потапова О.О.

При секретарі Приймак Л.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Віньковецької РДА у Хмельницькій області про визнання неправомірною бездіяльності суб»єкта владних повноваження та стягнення недоплаченої допомоги інваліду ,

ВСТАНОВИВ:

До Віньковецького районного суду звернувся ОСОБА_1 з вище зазначеним позовом, посилаючись на протиправність бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Віньковецької РДА щодо нарахування та виплати разової грошової допомоги до 5 травня йому , як інваліду війни. Просить визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Віньковецької районної державної адміністрації , щодо виплати йому як інваліду 1 групи разової щорічної грошової допомоги за 2011 рік не в повному розмірі 1000 грн ( потрібно - десять мінімальних пенсій за віком) ч. 5 ст. 14 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 25.12.1998 року ) неправомірними. Зобов*язати відповідача виплатити недоплачену частину разової щорічної грошової допомоги як інваліду війни 1 -ї групи за 2011 рік в розмірі 6640,00 грн., звернувши рішення до негайного виконання. Справу розглядати без нього.

Обґрунтовує свої вимоги тим, що він як інвалід війни 1 -ї групи згідно ч.5 ст. 14 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання щорічної грошової допомоги за 2011 рік до 5 травня в розмірі десяти мінімальних пенсій за віком, а отримав всього 1000грн. При цьому посилається на рішення Конституційного Суду України 10 -рп/2008 від 22.05.2008 року. Ним визнані неконституційними зміни внесенні у ст. 65 розділу 1 пункти 61,62,63,66 розділу 11, пункту 3 розділу 111 Закону «Про держаний бюджет України на 2008 рік…». Цими змінами обмежені права позивача, оскільки виплата щорічної допомоги до 5 травня повинна регулюватись постановою Кабінету міністрів України № 341 від 04.04.2011 року "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань".

У зв»язку із зазначеним він просить при нарахуванні і виплаті допомоги керуватись статтями 12- 16 "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

В судове засідання позивач не з»явився, просив справу розглядати без нього.

Представник відповідача вимоги не визнав. Зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, гарантоване статтею 48 Конституції України. Враховуючи, що бюджетні виплати обмеженні, розмір виплат відповідачу в сумі 1000 грн. відповідає вимогам чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази слід вважати позов таким , що не підлягає задоволенню.

Встановлено і не оспорювалось сторонами, що ОСОБА_1 відноситься до категорії інвалідів 1 групи і йому до 5 травня кожного року виплачується на підставі ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" разова грошова допомога.

Розмір цієї допомоги відповідно до Закону N 367-XIV" від 25 грудня 1998 року становить : інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком".

Стаття 13 зазначеного закону змінювалась неодноразово в частині розміру виплат, який визначався Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Проте, рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 р. щодо дії частини п'ятої статті 13 додатково див. Закони N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005, N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006, рішення Конституційного Суду N 6-рп/2007 від 09.07.2007р. - зміни вважались неконституційними.

Пунктом 7 частини першої Закону України від 14 червня 2011 року № 3491 -1У- «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік». Прикінцеві положення Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»доповнено пунктом 4 , яким установлено, що в 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 13, ст. 178 з наступними змінами), статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., N 4, ст. 94 з наступними змінами), статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 29, ст. 399 з наступними змінами) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Положення пункту 4 розділу VІІ визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 р. N 20-рп/2011.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Із цим конституційним правом громадян кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення.

Конституцією України передбачені гарантії прав громадян на соціальний захист, зокрема такі, як законодавче закріплення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92), визначення джерел державного соціального забезпечення (частина друга статті 46), контроль за використанням коштів державного бюджету України (стаття 98).

Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, гарантоване статтею 48 Конституції України.

Згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі „Ейрі проти Ірландії" констатував, що

здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі „Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року.

Конституційний Суд України у Рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 визначив, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Конституційний Суд України виходить із того, що додержання

конституційних принципів соціальної і правової держави, верховенства права (стаття 1, частина перша статті 8 Основного Закону України) обумовлює здійснення законодавчого регулювання суспільних відносин на засадах справедливості та розмірності з урахуванням обов'язку держави забезпечувати гідні умови життя кожному громадянину України.

Таким чином, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений.

Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Відповідно до норм Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 6, частина друга статті 19); Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, здійснює визначені Конституцією та законами України повноваження, видає постанови і розпорядження в межах своєї компетенції (частина третя статті 113, пункт 10 статті 116, частина перша статті 117).

Одночасно й положення Конституції України, зокрема статті 95 зазначають, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Відповідно до пункту 2 статті 4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного кодексу України та закону про державний бюджет України.

Виходячи з цього, відповідними статтями законів України про державний бюджет України та відповідними постановами Кабінету Міністрів України у 2008-2011 роках, розміри щорічної разової грошової допомоги до 5 травня ветеранам війни встановлювалися виходячи із обсягу видатків, виділених на цю мету при формуванні показників державного бюджету на відповідні роки.

Невід'ємною складовою здійснення правового регулювання відносин у сфері соціального забезпечення є визначення правового механізму та державних органів, на які покладається обов'язок виконання соціальної політики держави у цій сфері. Одним із таких органів і є Кабінет Міністрів України, який згідно з пунктом 2 частини першої статті 20 Закону України „Про Кабінет Міністрів України" забезпечує проведення державної соціальної політики, соціальний захист громадян та вживає заходів щодо підвищення реальних доходів населення.

Управління праці та соціального захисту населення Віньковецької районної державної адміністрації не наділено повноваженнями щодо проведення перерахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня , воно не може змінити видатки, які визначенні Законом України „Про Державний бюджет України" на відповідний рік, оскільки це є прямим порушенням Конституції України, Бюджетного кодексу України та чинного законодавства.

На підставі викладено слід відмовити ОСОБА_1 в задоволені позову за недоведеністю позовних вимог.

Керуючись ст.ст.8, 46, 95 Конституції України, ст.13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року, №3551-ХІІ, ст., ст.6, 11, 18, 19, 99, 100, 104, 105, 106, 183-2, 256 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Віньковецької РДА у Хмельницькій області про визнання неправомірною бездіяльності суб»єкта владних повноваження та стягнення недоплаченої допомоги інваліду відмовити за недоведеністю ним позовних вимог.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Апеляційна скарга на постанову подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Віньковецький районний суд протягом десяти днів з моменту отримання її копії.

Суддя: