Постанова № 23838553, 04.05.2012, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2610/5790/2012

П О С Т А Н О В А

іменем України

04 травня 2012 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Кравець Д.І., при секретарі Костюковій М.О., за участі прокурорів Гаврильця В.М., Остапця С.С., скаржника ОСОБА_1, особи, в інтересах якої подано скаргу, ОСОБА_2 та її захисника ОСОБА_3, розглянувши справу за скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову заступника прокурора Шевченківського району м. Києва Мілевського А.П. від 21 лютого 2012 року про порушення кримінальної справи № 60-4511 відносно директора ТОВ «Фірма «Флеш»ОСОБА_2 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва в інтересах ОСОБА_2 зі скаргою на постанову заступника прокурора Шевченківського району м. Києва Мілевського А.П. від 21 лютого 2012 року про порушення кримінальної справи № 60-4511 відносно директора ТОВ «Фірма «Флеш»ОСОБА_2 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Скаргу мотивовано тим, що постанова є незаконною та необґрунтованою, оскільки за відсутності достатніх даних, що вказують на наявність ознак злочину, у прокурора не було підстав для порушення кримінальної справи в порядку ст.ст. 94, 98 КПК України.

Так, скаржником зазначено, що рішення про порушення кримінальної справи відносно директора ТОВ «Фірма «Флеш»ОСОБА_2 було прийнято передчасно, за незрозумілих підстав, при наявності, лише Акту № 25/23-04/19034993 від 11 січня 2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Фірма «Флеш»з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Полісад», їх реальності та повноти відображень в обліку за період з 01 лютого 2009 року по 31 березня 2010 року, згідно якого встановлено нібито безпідставне заниження податку на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 3 570 331 грн., в результаті нібито встановленої безтоварності господарських відносин та фіктивності ТОВ «Полісад».

При цьому, не зважаючи на описово-бланкетний характер диспозиції ст. 212 КК України, оскаржувана постанова не містить посилання на механізм вчинення ухилення від сплати податків та в чому саме воно конкретно могло виразитись.

Тим самим, на думку скаржника, на стадії порушення кримінальної справи заступник прокурора, належним чином не пересвідчився в русі товару по ланцюгу «постачальник -реалізатор -покупець», а лише довірився Акту документальної перевірки № 25/23-04/19034993 від 11 січня 2012 року. Хоча сама назва «документальна»перевірка, говорить про те, що перевірка органами ДПІ проводилась лише по наявній документації, а фактичний рух товару та його надходження чи ненадходження до кінцевого споживача фактично ніхто не перевіряв. При цьому, за основу безтоварності операції взято лише твердження, що згідно висновку експерта № 1032 від 02 листопада 2010 року підписи в первинних фінансово-господарських документах від імені директора ТОВ «Полісад»ОСОБА_5 виконані 8 різними особами.

Відтак, скаржник вважає, що єдиною підставою для порушення кримінальної справи є дані Акту № 25/23-04/19034993 від 11 січня 2012 року. Хоча сам акт це є лише суб'єктивна точка зору перевіряючих інспекторів, які також люди і можуть помилятись. А факт того, що наявні завдані збитки державі підтверджується, нічим іншим, як незаконно винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, які, в даному випадку, оскаржені до Окружного адміністративного суду міста Києва, яким, в свою чергу, відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-1582/12/2670 за позовом ТОВ «Фірма «Флеш». При цьому, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

В судовому засіданні скаржник ОСОБА_1, особа, в інтересах якої подано скаргу, ОСОБА_2 та її захисник ОСОБА_3 скаргу підтримали та просили задовольнити.

Захисник ОСОБА_3 також зазначив, що сам факт визначення податкового зобов'язання податковими органами, не нарахованого з відповідних причин платником податків самостійно, не створює складу злочину як такого, оскільки ст. 212 КК України передбачена кримінальна відповідальність не за сам факт несплати обов'язкових платежів, а за умисне ухилення від їх сплати.

Скаржник ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що відповідно до постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2012 року податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 23 січня 2012 року № 0000342304, прийнятого на підставі Акту № 25/23-04/19034993 від 11 січня 2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Фірма «Флеш»з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Полісад», їх реальності та повноти відображень в обліку за період з 01 лютого 2009 року по 31 березня 2010 року», визнано протиправним та скасовано. Разом з тим, відповідно до вимог п.п. 56.18, 56.22 ст. 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. При цьому, якщо платник податків оскаржує рішення податкового органу в адміністративному порядку до контролюючих органів та/або до суду, обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків не може ґрунтуватися на такому рішенні контролюючого органу до закінчення процедури адміністративного оскарження або до остаточного вирішення справи судом. Таким чином, на думку скаржника, аналіз вказаних положень та вищенаведені обставини ще раз доводять незаконні рішення про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 212 КК України.

Прокурори проти скарги заперечували та просили залишити її без задоволення, вказали, що постанова про порушення кримінальної справи є законною та обґрунтованою. Справу було порушено за наявності достатніх приводів та підстав, з дотриманням вимог ст.ст. 94, 98 КПК України, матеріали справи містять в собі достатні дані, які свідчать про наявність ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, в діях ОСОБА_2 як директора ТОВ «Фірма «Флеш».

Вислухавши пояснення скаржника ОСОБА_1, особи, в інтересах якої подано скаргу, ОСОБА_2 та її захисника ОСОБА_3, думку прокурорів, вивчивши матеріали скарги та надані до суду матеріали кримінальної справи № 60-4511 в 1-му томі, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи, суд прийшов до наступного.

Відповідно до вимог ч.ч. 15, 16 ст. 2368 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

За результатами розгляду скарги, залежно від того, чи були при порушенні справи додержані вимоги ст.ст. 94, 97, 98 цього Кодексу, суддя своєю мотивованою постановою: залишає скаргу без задоволення або задовольняє скаргу та скасовує постанову про порушення справи.

Судом встановлено, що 21 лютого 2012 року заступником прокурора Шевченківського району м. Києва Мілевським А.П. винесено постанову, якою скасовано постанову старшого оперуповноваженого ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі міста Києва Сака О.М. від 04 лютого 2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно директора ТОВ «Фірма «Флеш»ОСОБА_2 за ст. 212 КК України, на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, та порушено кримінальну справу відносно директора ТОВ «Фірма «Флеш»ОСОБА_2 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, якій присвоєно реєстраційний № 60-4511.

Згідно змісту оскаржуваної постанови про порушення кримінальної справи матеріали дослідної перевірки свідчать про порушення службовими особами ТОВ «Фірма «Флеш»пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, встановленого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 та п.п. 7.4.5, 7.4.1 пункту 7.4 та п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, на 3 570 331 грн. Відповідальною службовою особою за правильне та своєчасне нарахування та сплату до бюджету України податків, зборів, інших обов'язкових платежів на ТОВ «Фірма «Флеш» в періоді, що перевірявся, та до теперішнього часу є директор підприємства -ОСОБА_2. Отже, вказані матеріали містять достатньо приводів та підстав до порушення кримінальної справи за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Як вбачається з постанови про порушення кримінальної справи та матеріалів кримінальної справи, приводом до порушення кримінальної справи стало безпосереднє виявлення заступником прокурора ознак злочину при розгляді матеріалів перевірки відносно службових осіб ТОВ «Фірма «Флеш», на підставі яких старшим оперуповноваженим ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі міста Києва Сак О.М. винесено постанову від 04 лютого 2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно директора ТОВ «Фірма «Флеш»ОСОБА_2 за ст. 212 КК України, а також Службова записка в.о. начальника управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Шевченківському районі міста Києва від 25 січня 2012 року № 319/23-04.

Перевіряючи матеріали, які на час порушення кримінальної справи були в розпорядженні заступника прокурора, а також матеріали провадження за скаргою, встановлено, що підставами до порушення кримінальної справи стали дані, які містяться в: Службовій записці в.о. начальника управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Шевченківському районі міста Києва від 25 січня 2012 року № 319/23-04 (а.с. 7), в Акті № 25/23-04/19034993 від 11 січня 2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Фірма «Флеш»з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Полісад», їх реальності та повноти відображень в обліку за період з 01 лютого 2009 року по 31 березня 2010 року»(а.с 8-29).

В матеріалах кримінальної справи також наявні пояснення ОСОБА_7 від 31 січня 2012 року та ОСОБА_8 (а.с. 37-40, 51); Договір суборенди приміщення від 15 травня 2009 року та акти приймання-передачі приміщення від 15 травня 2009 року і від 31 березня 2011 року (а.с. 46-50), Висновок експерта від 02 листопада 2010 року № 1032 (а.с. 62-72), а також податкові декларації, статути та інша документація ТОВ «Полісад»(а.с. 74-237).

Разом з тим, статтею 94 КПК України визначено вичерпний перелік приводів та підстав для порушення кримінальної справи.

При цьому, згідно положень ч. 2 ст. 94 КПК справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

Такими даними є фактичне існування доказів, які підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини здійснення злочину). Відтак, кримінальна справа може бути порушена лише при наявності достатніх даних, на основі яких встановлюються об'єктивні ознаки вчиненого злочину, за умови законності джерел їх отримання.

Слід зазначити, що об'єктивними ознаками злочину, передбаченого ст. 212 КК України, є умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах.

Разом з тим, як вбачається з наданих суду матеріалів, які стали підставою для порушення кримінальної справи та були наявними в розпорядженні заступника прокурора на момент порушення кримінальної справи, у них відсутні достатні дані, які б вказували на ознаки злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, в діях ОСОБА_2 як директора ТОВ «Фірма «Флеш», тобто відсутні фактичні дані, які б свідчили про умисне ухилення ОСОБА_2 як директором ТОВ «Фірма «Флеш»від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування, та, що ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах.

Також, судом беруться до уваги ті обставини, що підставами до порушення кримінальної справи стали, фактично, дані Акту № 25/23-04/19034993 від 11 січня 2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Фірма «Флеш»з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Полісад», їх реальності та повноти відображень в обліку за період з 01 лютого 2009 року по 31 березня 2010 року».

Однак, як вбачається з долучених до скарги матеріалів, на підставі вказаного Акту ДПІ у Шевченківському районі міста Києва було видано податкове повідомлення-рішення від 23 січня 2012 року № 0000342304, які на час порушення справи були неузгодженими і позов щодо їх неправильності перебував у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва. Згідно постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2012 року вказане податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі міста Києва від 23 січня 2012 року № 0000342304 визнано протиправним та скасовано.

При цьому, відповідно до вимог п.п. 56.18, 56.22 ст. 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. При цьому, якщо платник податків оскаржує рішення податкового органу в адміністративному порядку до контролюючих органів та/або до суду, обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків не може ґрунтуватися на такому рішенні контролюючого органу до закінчення процедури адміністративного оскарження або до остаточного вирішення справи судом.

За таких обставин, згідно вимог ч. 2 ст. 94 КПК України, надані до суду матеріали у їх сукупності не містять даних, які вказують на наявність ознак злочину та які були б достатніми для порушення кримінальної справи відносно директора ТОВ «Фірма «Флеш»ОСОБА_2 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що скарга ОСОБА_1, подана в інтересах ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а постанова заступника прокурора Шевченківського району м. Києва Мілевського А.П. від 21 лютого 2012 року в частині порушення кримінальної справи № 60-4511 відносно директора ТОВ «Фірма «Флеш»ОСОБА_2 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, - скасуванню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 94, 97, 98, 236-7, 236-8 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу ОСОБА_1 -задовольнити.

Постанову заступника прокурора Шевченківського району м. Києва Мілевського А.П. від 21 лютого 2012 року в частині порушення кримінальної справи № 60-4511 відносно директора ТОВ «Фірма «Флеш»ОСОБА_2 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, -скасувати.

На постанову протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суду міста Києва.

Суддя: