Рішення № 23837337, 08.05.2012, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/493/2012 року

Провадження № 2/0907/3505/2012 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2012 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Бойчука О.В.

секретаря Кондратів Х.І.,

за участі позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дитину, фінансування додаткових витрат на дитину наперед, стягнення заборгованості за аліментами та неустойки за прострочення сплати аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про фінансування додаткових витрат на дитину наперед, стягнення заборгованості за аліментами та неустойки за прострочення сплати аліментів.

До початку розгляду справи по суті позивач змінила позовні вимоги, подавши клопотання та підтримавши його у судовому засіданні, як заяву про зміну позовних вимог (а.с. 38), фактично просила суд стягувати щомісячно з відповідача 1200,00 грн. щомісячно в авансування додаткових витрат на дитину, стягнути з відповідача половину додаткових витрат на дитину в розмірі 8290,15 грн., стягнути з відповідача 1876,50 грн. неустойки за прострочення по сплаті аліментів та заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 1206,11 грн.

Позовні вимоги у позовній заяві та клопотанні обґрунтовані тим, що відповідач не сплачує всю суму аліментів, встановлену рішенням Івано-Франківського міського суду від 25.10.2011 року та ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області від 08.12.2011 року, в розмірі 800,00 грн. щомісячно, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість, встановлена державним виконавцем, а також позивач має право на стягнення неустойки за кожен день прострочення аліментних платежів. Додаткові витрати зумовлені хворобою дитини, а також потребою дитини у навчанні в Католицькій школі, занять танцями, занять в секції спортивного плавання. Вважає, що відповідач щомісячно отримує великі доходи, які дають йому можливість сплачувати аліменти та додаткові витрати на дитину у зазначених в позові розмірах.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених у поданій позовній заяві і клопотанні, та суду пояснила, що дитина потребує додаткових коштів на розвиток здібностей та лікування. Оскільки відповідач майже не сплачує встановлену рішеннями судів суму аліментів, утворилась певна заборгованість, за що передбачена неустойка. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у письмовому запереченні, та суду пояснив, що не вбачає підстав для стягнення заборгованості по аліментах, оскільки вони фактично стягнуті за рішенням суду. Крім того, вважає безпідставними доводи позивача про необхідність стягнення додаткових витрат на дитину, оскільки витрати, про які зазначає позивач, можуть бути сплачені з аліментних платежів. Вказав, що відповідач частково сплатив заборгованість по аліментах, що свідчить про його скрутне матеріальне становище, однак наявність наміру виконувати рішення судів про стягнення аліментів. Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, які надані суду сторонами на обґрунтування їхніх вимог та заперечень, з'ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог у зв'язку з наступним.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 25.10.2011 року та ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області від 08.12.2011 року з відповідача стягнуто на користь позивача 800,00 грн. аліментів на утримання дитини щомісячно до досягнення дитиною повноліття (а.с. 14-17).

Згідно довідки-розрахунку №05-48/397 від 25.04.2012 року ВДВС Івано-Франківського МУЮ, загальна заборгованість відповідача по аліментах станом на 25.04.2012 року становить 1206,11 грн. (а.с. 107).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 196 Сімейного Кодексу України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Оскільки заборгованість зі сплати аліментів утворилась з жовтня 2011 року, яку ОСОБА_3 частково виплачував протягом шести місяців, з 01 жовтня 2011 року на заборгованість, яку мав сплатити відповідач за кожен місяць, нараховується неустойка (пеня). Оскільки у квітні 2012 року відповідач сплатив всю суму аліментів, яку мав сплатити у квітні та частково погасив заборгованість за попередні місяці, неустойка вираховується з 01 жовтня 2011 року по 01 квітня 2012 року, тобто 183 дні. За жовтень 2011 року - (500,00 грн. х 1% х 183 дні) = 915,00 грн. За листопад 2011 року - (500,00 грн. х 1% х 152 дні) = 760,00 грн. За грудень 2011 року - (300,00 грн. х 1% х 122 дні) = 366,00 грн. За січень 2012 року - (450,00 грн. х 1% х 91 день) = 409,50 грн. За лютий 2012 року - (450,00 грн. х 1% х 60 днів) = 270,00 грн. За березень 2012 року - (450,00 грн. х 1% х 31 день) = 139,50 грн. Усього сума неустойки (пені) з 01 жовтня 2011 року по 01 квітня 2012 року складає 2860,00 грн. Однак, позивач просила суд стягнути з відповідача 1876,50 грн. неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, а тому суд, керуючись положеннями частини 1 статті 11 ЦПК України, які обумовлюють вирішення спору в межах заявлених позовних вимог, вважає, що вимогу позивача про стягнення неустойки (пені) в розмірі 1876,50 грн. слід задовольнити, стягнувши з відповідача на користь позивача 1876,50 грн. неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

При вирішенні позову в частині стягнення з відповідача заборгованості по сплаті аліментів, суд врахував, що позивач просила стягнути таку заборгованість, яка утворилася у зв'язку з несплатою відповідачем частини аліментів з жовтня 2011 року, тобто за виконавчим листом. Як вбачається з матеріалів справи, на даний час не завершене виконавче провадження по стягненню цих сум аліментів, а тому, з врахуванням положень статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», які встановлюють обов'язок державного виконавця здійснювати систематичний контроль за правильним і своєчасним відрахуванням та надходженням відрахованих сум аліментів стягувачам, суд вважає, що дана позовна вимога не підлягає до задоволення.

При визначенні розміру додаткових витрат на дитину, які слід стягнути з відповідача на користь позивача, суд ураховував всі обставини, що мають значення для обох сторін та інтересів дитини, матеріальне становище відповідача, позивача, відсутність в останнього коштів на повну оплату лікування і навчання дитини, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Дослідивши квитанції та чеки, копії яких долучені до матеріалів справи, суд вважає що на лікування та навчання сина ОСОБА_4 позивач витратила кошти в сумі 6500,00 грн., оскільки саме такий розмір коштів було витрачено на ліки, оплату навчальних послуг та спортивних занять (а.с.а.с. 5-13, 18-21, 42-50, 80-93).

За змістом частини 2 статті 185 Сімейного кодексу України, розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Згідно частини 1 статті 18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Керуючись зазначеною нормою міжнародного договору, ратифікованого Україною, врахувавши всі наведені вище обставини та норми матеріального права, суд вважає, що з відповідача слід стягнути половину фактично понесених позивачем додаткових витрат на дитину в розмірі 3250,00 грн.

Враховуючи встановлену частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини норму про приділення першочергової уваги якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, суд вважає, що навчання ОСОБА_4 у Івано-Франківській приватній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів «Католицька школа святого Василія Великого» якнайкраще забезпечить інтереси дитини, що підтверджується висновком психолога від 01.12.2011 року (а.с. 23).

Крім того, довідкою № 95 від 03.04.2012 року про заборгованість в оплаті за навчання ОСОБА_4 у Івано-Франківській приватній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів «Католицька школа святого Василія Великого» підтверджується відсутність у позивача можливості оплачувати навчання сина самостійно (а.с. 79).

За таких обставин, суд вважає, що половину зазначених додаткових витрат на навчання дитини, сума яких становить: 780,00 грн. в місяць х 12 місяців = 9360,00 грн. в рік / 2 = 4680,00 грн., слід стягнути з відповідача на користь позивача разово наперед, забезпечивши таким чином можливість навчання дитини протягом найближчого року.

Вимогу про стягнення з відповідача додаткових витрат на дитину постійно суд вважає безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення, оскільки судом враховано обов'язок відповідача сплачувати аліменти, а доказів, які б підтверджували обставини, що породжують необхідність постійних додаткових витрат на дитину, чи неможливості позивача в майбутньому звернутися з позовом про стягнення фактично понесених додаткових витрат на дитину, суду не представлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Тому з відповідача слід стягнути в дохід держави судові витрати в розмірі, пропорційному розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, відповідних норм матеріального права, а саме, ст.ст. 3, 18 Конвенції про права дитини, ст.ст. 3, 185, 196 Сімейного кодексу України, ст.ст. 15-16 Цивільного кодексу України, ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження»,

керуючись ст.ст. 41, 124 Конституції України та нормами процесуального права, а саме, ст.ст. 11, 57, 58, 60, 88, 179, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дитину, фінансування додаткових витрат на дитину наперед, стягнення заборгованості за аліментами та неустойки за прострочення сплати аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ідентифікаційний № НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_3 гривень 50 копійок пені за прострочення сплати аліментів.

Стягнути з ОСОБА_3, ідентифікаційний № НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_2 гривень 00 копійок понесених додаткових витрат на дитину.

Стягнути з ОСОБА_3, ідентифікаційний № НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_4, наперед разово додаткові витрати на дитину в розмірі 4680 гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ідентифікаційний № НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1, на дохід держави - в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31214206700002, отримувач коштів - УДК у м. Івано-Франківську, код за ЄДРПОУ - 37952250, банк отримувача - ГУДК України в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) - 836014, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ суду 02891693 - 214 грн. 60 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Івано-Франківської області через Івано-Франківський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Бойчук О.В.