Рішення № 23829773, 21.03.2012, Красногвардійський районний суд

Справа № 111/813/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2012 року смт Красногвардійське

Красногвардійський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді -Проскурні С.М.,

секретаря -Грабовенко К.А.,

за участю представника відповідача -ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Красногвардійське цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Крименерго»про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 у березні 2005 року звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Крименерго»(правонаступник відкритого акціонерного товариства «Крименерго, далі -ПАТ «Крименерго»), в якому з урахуванням уточнень, посилаючись на приписи ст.55 ЦК УРСР 1963 року, просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 30 липня 2003 року.

Вимоги мотивовані посиланням на те, що в момент укладення вищезазначеного договору продавець ОСОБА_2 перебував у стані, коли не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.

У судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги. Обгрунтовуючи позов, зазначив, що 30 липня 2003 року між ним та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Красногвардійського районного нотаріального округу АР Крим ОСОБА_3 за реєстровим № 3139, на підставі якого він продав, а відповідач купив квартиру АДРЕСА_1. Зазначений договір ним було укладено перебуваючи у стані афекту та хвороби, коли він не здатен був розуміти значення своїх дій, внаслідок чого за безцінь продав належну йому квартиру.

У судовому засіданні ОСОБА_1, який на підставі виданої йому довіреності представляв інтереси відповідача, позов не визнав. В обґрунтування заперечень щодо позову представник відповідача зазначив про відсутність доказів щодо стану здоров'я ОСОБА_2, які б свідчили, що в момент укладення договору той не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними. ОСОБА_2 неодноразово було призначено судову психіатричну експертизу та він свідомо відмовився від її проведення.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статей 10, 11 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи і розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з частиною третьою статті 10, частиною першою статті 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При розгляді справи про визнання правочину недійсним суд залежно від предмета і підстав позову повинен застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні правовідносини, та на підставі цих норм вирішувати справу.

Судом встановлено, що 30 липня 2003 року між ОСОБА_2 та акціонерним товариством «Крименерго», від імені якого діяв представник Остренко В.В., було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Красногвардійського районного нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстром № 3139.

Право власності продавця на зазначену квартиру підтверджувалось договором дарування, посвідченого нотаріусом 07.09.2000 року за реєстром № 4621, зареєстрованого Джанкойським МБРТІ 11.09.2000 р. в реєстрову книгу № 7п за номером 1013.

Особу громадян, які підписали договір, нотаріусом було встановлено, їх дієздатність, а також правоздатність ВАТ «Крименерго», повноваження його представника та належність ОСОБА_2 квартири, що відчужувалась, перевірено.

Відповідно до статті 55 ЦК УРСР 1963 року угода, укладена громадянином, хоч і дієздатним, але який в момент її укладення перебував у такому стані, коли він не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними, може бути визнана судом недійсною за позовом цього громадянина.

Якщо така угода визнана недійсною, то кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернення одержаного в натурі -відшкодувати його вартість.

Стороні, яка в момент укладення угоди не могла розуміти значення своїх дій або керувати ними, відшкодовуються другою стороною понесені витрати, втрата або пошкодження її майна, якщо вона знала або повинна була знати про такий стан особи, що уклала з нею угоду.

Правила статті 55 ЦК УРСР поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак є дані про те, що в момент укладення угоди вона перебувала у такому стані, коли не могла розуміти значення своїх дій або керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд призначає судово-психіатричну експертизу.

Судово-психіатрична експертиза призначається, коли вирішення цивільної справи залежить від визначення психічного стану особи на час вчинення певного діяння чи укладення угоди за наявності сумнівів щодо її спроможності усвідомлювати значення своєї поведінки внаслідок психічної хвороби або тимчасового розладу душевної діяльності.

Ознаками такої поведінки можуть бути невмотивовані, неадекватні чи неконтрольовані дії особи в момент вчинення діяння або в процесі провадження у справі, а так само при укладенні цивільно-правової угоди.

Вимоги про визнання правочину недійсним з цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК України, що підтверджують чи спростовують доводи позивача про те, що в момент його укладення він не розумів значення своїх дій і не міг керувати ними.

Жодних доказів, які б підтверджували доводи ОСОБА_2 про те, що в момент укладення 30 липня 2003 року договору купівлі-продажу квартири внаслідок психічної хвороби або тимчасового розладу душевної діяльності він перебував у стані, коли не розумів значення своїх дій і не міг керувати ними, суду представлено не було.

З матеріалів справи вбачається, що у справі вже призначалась судово-психіатрична експертиза ОСОБА_2

Так, ухвалою суду від 12 квітня 2006 року було призначено стаціонарну судово-психіатричну експертизу ОСОБА_2 з метою визначення його психічного стану на момент укладення правочину.

За клопотанням позивача ухвалою суду від 29 травня 2006 року стаціонарну судово-психіатричну експертизу було змінено та проведено амбулаторну експертизу.

Відповідно до акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 721 від 13.06.2006 р. на досліджуваного ОСОБА_2 внаслідок короткочасного обстеження дати висновок про його психічне здоров'я не виявилось можливим.

В той же час із вказаного акту випливає, що патології зі сторони внутрішніх органів, а також ознак ураження центральної нервової системи у ОСОБА_2 не виявлено.

ОСОБА_2 із спадково не обтяженої сім'ї, отримав вищу освіту. Займався активною трудовою діяльністю, був депутатом селищної ради (2003 р.). До 2003 року на лікування до психіатричної лікарні не звертався, має ІІ групу інвалідності по сомато-неврологічному захворюванню. У 2003 році перебував на стаціонарному лікуванні у Кримській республіканській психіатричній лікарні № 5, куди поступив 04.02.2003 р. із скаргами на порушення (заїкування) мовлення, роздратованість, запальність, коливання настрою, поганий сон. Патології не відмічалось. При виписуванні 25.02.2003 р. з діагнозом «органічний астенічний розлад»рекомендовано нагляд терапевта. З діагнозом «струс головного мозку»ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Красногвардійської ЦРЛ в період з 12.07.2003 р. по 21.07.2003 р.

Ухвалою суду від 08 серпня 2006 року ОСОБА_2 знову було призначено стаціонарну судово-психіатричну експертизу, проте вона не відбулася у зв'язку з відмовою ОСОБА_2 від її проведення.

Чергове намагання ОСОБА_2 щодо проведення у справі експертизи з визначення його психічного стану на момент укладення правочину 30 липня 2003 року суд розцінює як спробу затягнути вирішення справи та недобросовісне здійснення ним своїх процесуальних прав та обов'язків.

Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 в межах заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.

Договір купівлі-продажу спірної квартири 30.07.2003 р. було укладено з дотриманням передбачених ЦК УРСР 1963 року вимог щодо форми, змісту, суб'єктного складу учасників правочину, відтак підстави для визнання його недійсним відсутні.

Витрати у справі з оплати судового збору, від якого ОСОБА_2, який є інвалідом ІІ групи, звільнено на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», слід віднести на рахунок держави.

Керуючись статтею 55 ЦК УРСР, статтями 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Крименерго»про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири під номером АДРЕСА_1 від 30 липня 2003 року -відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Красногвардійський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення.

Суддя