Рішення № 23814864, 15.03.2012, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2610/1566/2012

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15 березня 2012 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Кравець Д.І.,

при секретарі Костюковій М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа: Закрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «ВЕСТА», про визнання кредитного договору недійсним та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа: Закрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «ВЕСТА»про визнання кредитного договору недійсним та зобов'язання вчинити дії. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 16 серпня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк», правонаступником якого є відповідач, та позивачем укладено Кредитний договір № 500158263 (надалі -Кредитний договір). Відповідно до умов Кредитного договору, позивач отримав від відповідача кредит у розмірі 543 долара 36 центів США строком до 16 серпня 2009 року та сплатою процентної ставки за користування кредитом в розмірі 30,0 відсотків річних.

Позивач виконав в повному обсязі свої зобов'язання за Кредитним договором, щодо погашення заборгованості, однак, відповідач досі продовжує надсилати позивачу листи з повідомленням, що у останнього станом на 26 жовтня 2011 року існує борг перед відповідачем у розмірі 847 долари 13 центів США. При цьому, позивач зазначає, що навіть якщо припустити, що внаслідок прострочення ним терміну сплати чергового погашення боргу, у Кредитному договорі не передбачено нарахування штрафних санкцій за це.

Крім того, 16 серпня 2008 року між позивачем, відповідачем та Закритим акціонерним товариством «Українська страхова компанія «ВЕСТА»(надалі -третя особа) було укладено Договір страхування, відповідно до якого з 16 серпня 2008 року по 16 серпня 2009 року були застраховані майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з життям, здоров'ям та працездатністю позивача. З 24 по 26 вересня 2008 року позивач повідомив відповідача що захворів і перебуває на лікарняному, при цьому, просив відповідача не нараховувати штрафні санкції по кредиту і питання щодо погашення відсотків та кредиту вирішити з третьою особою за рахунок страхового відшкодування. Тому, позивач вважає, що навіть якщо все ж таки відповідачем були нараховані штрафні санкції за те, що позивач через свою хворобу не міг своєчасно сплатити кредит та відсотки по ньому, страхова компанія повинна була погасити ту заборгованість по Кредитному договору, яка могла виникнути в той час.

Також, позивач наголошує, що при укладанні Кредитного договору його було підписано не керівником фінансової установи відповідача, що вже суперечить чинному законодавству України і є однією із причин визнання Кредитного договору недійсним. Крім того, оскільки в порушення ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»відповідач, ні перед укладанням Кредитного договору, ні протягом його дії жодного разу у письмовій формі не повідомив позивача про умови надання кредиту, а також не надав в повному обсязі інформації про умови кредитування, відповідно до ст. 15 зазначеного Закону, це є також достатньою підставою для визнання цього правочину недійсним.

Окрім цього, у п. 10 Кредитного договору передбачено, що «судовий захист прав та законних інтересів, які мають сторони в зв'язку з цим Договором, в тому числі розгляд та вирішення спорів, які виникають при виконанні або припиненні даного Договору, включаючи спори про відшкодування завданих порушенням Договору збитків та недійсність (неукладеність) Договору, підлягають остаточному вирішенню у Постійному Третейському суді при Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнський фінансовий союз»у відповідності до його Регламенту». Проте, позивач вважає, що вказані положення Кредитного договору створюють суттєвий дисбаланс прав та обов'язків між його сторонами, позбавляють позивача конституційного права на судовий захист своїх прав та інтересів в судах загальної юрисдикції, чим суперечать нормам Конституції України і є недійсними з моменту укладення Договору, у зв'язку з чим позивач також просить визнати вказаний пункт Кредитного договору недійсними.

Враховуючи викладене позивач просить позов задовольнити та визнати Кредитний договір та пункт десятий у ньому недійсними, а також зобов'язати відповідача здійснити перерахунок сплачених позивачем грошових коштів по погашенню кредиту та відсотків по ньому у відповідності до Графіку платежів, наведеному у Додатку 1 до Кредитного договору.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги в частині визнання Кредитного договору недійсним підтримала та просила їх задовольнити. При цьому, додала, що при зверненні позивача до відповідача щодо надання інформації про заборгованість по Кредитному договорі, йому було повідомлено що ніякої заборгованості у нього не має. Проте, позивача досі тероризує Колекторська агенція «Вердикт»з вимогами погасити неіснуючу заборгованість по Кредитному договору.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, разом з тим, до суду були наданні заперечення, відповідно до яких відповідачем зазначено, що підстави на які посилається позивач, не можна вважати обґрунтованими, оскільки позивач не вірно тлумачить норми чинного законодавства України. Відповідач свої зобов'язання за Кредитним договором виконав належним чином, проте, позивач не хоче виконувати свої зобов'язання по ньому і має прострочену заборгованість, в наслідок чого, різними шляхами намагається уникнути відповідальності. Крім того, навіть після подання позову до суду, позивач продовжує сплачувати грошові кошти по поверненню кредиту і тому для відповідача взагалі є не зрозумілим поведінка позивача в його намаганнях визнати даний Кредитний договір недійсним.

Третя особа у судове засідання свого представника не направила, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи..

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч. 1 ст. 224 та відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У судовому засіданні достовірно встановлено, що 16 серпня 2008 року між позивачем та Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк»укладено Кредитний договір № 500158263 (а.с. 6). Згідно умов Кредитного договору відповідачем було надано позивачу кредит у розмірі 543 долари 36 центів США з процентною ставкою 30 % річних та остаточною датою повернення кредиту 16 серпня 2009 року.

При цьому, відповідно до Додатку № 1 до Кредитного договору позивач повинен в строк до 16 числа кожного місяця, рівними частинами сплачувати кредит та відсотки за користування ним, у розмірах зазначених в цьому Додатку (а.с. 7).

Крім того, згідно з п. 10 Кредитного договору передбачено, що судовий захист прав та законних інтересів, які мають сторони в зв'язку з цим Договором, в тому числі розгляд та вирішення спорів, які виникають при виконанні або припиненні даного Договору, включаючи спори про відшкодування завданих порушенням Договору збитків та недійсність (неукладеність) Договору, підлягають остаточному вирішенню у Постійному Третейському суді при Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнський фінансовий союз»у відповідності до його Регламенту.

На даний час Закрите акціонерне товариство «Альфа-Банк»перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», що підтверджується копією Статуту (а.с. 62-64).

Звертаючись до суду з позовом позивач, посилаючись на неправомірні дії представників відповідача, просить визнати Кредитний договір недійсним, оскільки по-перше ним було повністю погашено заборгованість по кредиту, по-друге Кредитний договір був підписаний не уповноваженою особою відповідача та по-третє відповідач ані при підписанні Кредитного договору, ані під час його дії, жодного разу у письмовій формі не повідомив позивача про умови надання кредиту, а також не надав в повному обсязі інформації про умови кредитування.

Крім того, позивач також просить визнати п. 10 Кредитного договору недійсним, оскільки він створює суттєвий дисбаланс прав та обов'язків між ним та відповідачем, позбавляє позивача конституційного права на судовий захист своїх прав та інтересів в судах загальної юрисдикції, чим суперечать нормам Конституції України і є недійсними з моменту укладення Договору.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом і банком.

Також, положеннями ч. 1 ст. 626, ст. 627, ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільні в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з ст. 5 Закону України «Про третейські суди»юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Статтею 12 Закону України «Про третейські суди», серед іншого, передбачено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.

Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначити умови такого договору.

Таким чином, Кредитний договір був укладений з урахуванням волевиявлення позивача і підтвердженням досягнення згоди з усіх істотних умов договору є підписи уповноваженого, на підставі Довіреності № 497/08 від 06 травня 2008 року, представника банку -Кожевнікової А.О. та безпосередньо позивача ОСОБА_1

При цьому, як встановлено судом і це підтверджується поясненнями представника позивача, у зв'язку з підписанням цього Кредитного договору позивачу було надано відповідачем кредитні кошти в розмірі 543 долари 36 центів США, а тому сумніви позивача щодо повноважень особи, яка підписала від імені відповідача Кредитний договір є нічим іншим як припущеннями позивача.

Разом з тим, положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Разом з тим, слід зазначити, що однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з вимогами ст.ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а його позовні вимоги щодо визнання недійсним як Кредитного договору в цілому, так і його пункту не ґрунтуються на жодній з підстав недійсності правочину, передбачених ЦК України, так само як і позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок сплачених позивачем грошових коштів по погашенню кредиту та відсотків по ньому є безпідставними, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи наведене, на підставі ст. 55, 129 Конституції України, ст.ст. 203, 215, 626, 627, 638, 1054 ЦК України, ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 5, 12 Закону України «Про третейські суди», ст.ст. 11, 15 Закону України «Про захист прав споживачів»та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 64, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223-226, 228, 232, 294, 296 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа: Закрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «ВЕСТА», про визнання кредитного договору недійсним та зобов'язання вчинити дії -відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

С у д д я: