Постанова № 23812284, 03.05.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

03 травня 2012 р. № 2-а- 1927/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Крайник Т.О.,

за участю сторін: представник позивача -Черняк І.Ю., представник відповідача - Кучеренко О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерсант інвест» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання дій неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерсант інцест» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ЛІОН» за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 рік, що оформлене наказом Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова № 53 від 11.01.2012 року; визнати протиправними дії відповідача про проведенню документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ЛІОН» за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 рік та оформленню її результатів у акті «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань перевірки відносин із платником податків ТОВ фірма «ЛІОН» за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 рік від 24.01.2012 року; скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000052302 від 02.02.2012 року про визначення суми податкового зобов'язання позивача з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 57890,00 грн., з яких 46312,00 грн. - за основним платежем, 11578,00 грн. - за штрафними санкціями; скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000062302 від 02.02.2012 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 37051,00 грн., з яких 37050,00 грн. за основним платежем, 1,00 грн. - за фінансовими санкціями. В обґрунтування позовних вимог позивач послався на відсутність у відповідача будь-яких правових підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача та на ведення господарських правовідносин з контрагентом, щодо якого виявлено порушення, з урахуванням норм Цивільного Кодексу України та інших актів цивільного законодавства та з метою отримання прибутку.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач послався на їх необґрунтованість та суперечність чинному законодавству.

Представники сторін у судовому засіданні 03.05.2012 року підтримали свої правові позиції по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з такого.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерсант інвест» пройшло державну реєстрацію в установленому законом порядку (код 34332224), зареєстроване платником податку на додану вартість, про що 14.06.2006 року Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова видане відповідне Свідоцтво № 27328293, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова з 31.05.2006 року за № 16167.

В період з 11.01.2012 року по 17.01.2012 року Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова була проведена документальна позапланова перевірка позивача з питань перевірки відносин з платником податків ТОВ фірма «ЛІОН» за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 рік, за результатами якої було складено відповідний акт від 24.01.2012 року № 202/2302/34332224.

В ході перевірки податковим органом було зроблено висновок про порушення позивачем:

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством завищено витрати всього у сумі 185 250,00 грн., у т.ч. по періодах: 1 кварталі 2011 року у сумі 185 250,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 1 квартал 2011 року на суму 46 312,00 грн.4

- в порушення п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового Кодексу України підприємством завищено податковий кредит за лютий 2011 року на загальну суму 37 050,00 грн.

З посиланням на акт перевірки від 24.01.2012 року № 202/2302/34332224 податковим органом винесене:

- податкове повідомлення-рішення від 02.02.2012 року № 0000052302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 57 890,00 грн., з яких за основним платежем - 46312,00 грн., 11578,00 грн. - за штрафними санкціями;

- податкове повідомлення-рішення від 02.02.2012 року № 0000062302, яким позивачу визначене грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 37 051,00 грн., з яких 37050,00 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними санкціями.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ фірма «ЛІОН» за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 рік, що оформлене наказом Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова № 53 від 11.01.2012 року; визнання протиправними дій відповідача про проведенню документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ЛІОН» за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 рік та оформленню її результатів у акті «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань перевірки відносин із платником податків ТОВ фірма «ЛІОН» за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 рік від 24.01.2012 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 21.1.1. п. 21.1. ст. 21 Податкового Кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти у відповідності з Податковим кодексом та іншими законами і нормативними актами.

Згідно із пп. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового Кодексу органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Кодексу документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок передбачений ст. 78 Податкового Кодексу України.

Обставини, за наявності яких можливо проведення позапланової документальної виїзної перевірки передбачені п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу, серед яких відповідно п. 78.1.1 - за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (п. 78.4 ст. 78 Податкового Кодексу України).

Відповідно до п. 78.5 ст. 78 Податкового Кодексу допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Згідно п. 78.6 ст. 78 Кодексу строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу (п. 78.7 ст. 78 Податкового Кодексу).

Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (п. 78.8 ст. 78 Податкового Кодексу).

Відповідно до ст. 81 Податкового Кодексу України посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

В матеріалах справи наявна копія листа від 23.11.2011 року № 26120/10/23-523, складеного на ім'я керівника ТОВ «Комерсант Інвест» про надання пояснень та їх документального підтвердження, який податковим органом було направлено на адресу позивача, що відповідач підтверджує копію обкладинки конверта.

Відповідно до п.п. 42.1, 42.2 ст. 42 Податкового Кодексу України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

При вирішенні спору, суд враховує правила листування з платником податків, врегульовані ст. 42 Податкового кодексу України, та встановлює, що у спірних правовідносинах відповідач рекомендованого листа з повідомленням про вручення з приводу надання пояснень та їх документального підтвердження на адресу позивача не надсилав.

Суд не приймає до уваги надану відповідачем копію обкладинки конверту в якості доказу направлення рекомендованим листом позивачу обов'язкового письмового запиту, оскільки вказана копія не є доказом направлення на адресу позивача саме листа від 23.11.2011 року № 26120/10/23-523 про надання пояснень та їх документального підтвердження.

11.01.2012 року, керуючись пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України, головою комісії з проведення реорганізації ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, в.о. начальника Швадченко В.О був прийнятий наказ № 53 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерсант інцест», яким начальнику управління податкового контролю юридичних осіб було наказано організувати проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ фірма «ЛІОН» за період з 01.02.2012 року по 17.01.2012 рік.

На підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України та наказу від 11.01.2012 року № 53 Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова були складені направлення на перевірку від 11.01.2012 року № 35, 36 з зазначенням мети перевірки та посади, ім'я, по-батькові посадової особи органу податкової служби, яка здійснюватиме перевірку. Направлення підписано уповноваженою особою та скріплено печаткою.

З копій направлення на перевірку судом вбачається, що 17.01.2012 року директору ТОВ «Комерсант Інвест» було пред'явлено направлення від 11.01.2012 року № 35, 36 на проведення перевірки та вручено копію наказу від 11.01.2012 року № 53 про проведення перевірки з зазначенням прізвища, ім'я та по-батькові відповідної особи. При цьому, суд звертає увагу, що з акту перевірки від 24.01.2012 року № 202/2302/34332224 вбачається, що у зв'язку з відсутністю посадових осіб, було складено акт про неможливість вручення копії наказу посадових осіб, розпочати та провести документальну позапланову виїзну перевірку позивача від 12.01.2012 року № 54/2302/34332224, 13.01.2012 року № 61/2302/34332224, 16.01.2012 року № 69/2302/34332224. Вказані акти відповідачем суду не представлені.

Суд зазначає, що всупереч визначеним вище вимогам законодавства направлення на перевірку не містить особистого підпису його отримувача. Крім того, в ході судового засідання представником позивача було звернуто увагу суду на відсутність ОСОБА_4, який відповідно до направлення на перевірку був повідомлений про її проведення та отримав копію наказу, в межах України, що, зокрема, підтверджує копією закордонного паспорту з відповідними відмітками, у звязку з чим не міг отримати копію направлення на проведення перевірки та копію наказу.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Стаття 70 КАС України встановлює належність та допустимість доказів. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи, по-перше, що державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова, як суб'єкт владних повноважень, не надала достатніх беззаперечних доказів направлення на адресу позивача письмового запиту, на який йдеться посилання в акті перевірки та отримання цього запиту позивачем, та по-друге, закріплення на законодавчому рівні можливості прийняття податковим органом рішення про проведення позапланової перевірки діяльності платника податків лише після отримання ним письмового запиту про надання письмових пояснень та документів в підтвердження таких пояснень та спливу 10 робочих днів з дня отримання платником податків згаданого вище запиту, а також доказів отримання позивачем направлення на перевірку та наказу на проведення перевірки, суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог ст. 78 Податкового Кодексу України щодо порядку проведення документальної позапланової перевірки позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом також приймається до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність не повинна суперечити нормам Конституції України, вимогам Податкового Кодексу України, та іншим нормативним актам, прийнятим у відповідності до них. Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого Законом.

Суд може захистити право платника податку у разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом. Наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається. Право на судовий захист пов'язане з самою протиправною дією. Окрім того, позивачем не оскаржується право державної податкової інспекції на проведення перевірок взагалі, він доводить протиправність здійсненої конкретної щодо нього перевірки.

Дослідивши зібрані докази в їх сукупності за правилами ст. 86 КАС України, суд приходить до висновку що у спірних правовідносинах рішення про проведення перевірки було прийнято суб'єктом владних повноважень за відсутності передбачених законом підстав, а саме: за відсутності факту отримання платником податків письмового запиту податкового органу та за відсутності факту сплину 10 робочих днів з дня отримання запиту, відсутності факту отримання позивачем направлення на перевірку та наказу на проведення перевірки, що є несумісним з вимогами податкового законодавству, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Окрім цього, суд зазначає, що оскільки спірний наказ Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова № 53 від 11.01.2012 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, як зазначено вище, прийняте з порушенням вимог податкового законодавства та підлягає скасуванню, то дії відповідача щодо проведення спірної позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ „Комерсант інвест" та оформленню її результатів в акті від 24.01.2012 року є неправомірними.

Стосовно позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000052302 від 02.02.2012 року та № 0000062302 від 02.02.2012 року суд зазначає наступне.

Як вже було встановлено судом, В період з 11.01.2012 року по 17.01.2012 року Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова була проведена документальна позапланова перевірка позивача з питань перевірки відносин з платником податків ТОВ фірма «ЛІОН» за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 рік, за результатами якої було складено відповідний акт від 24.01.2012 року № 202/2302/34332224.

В ході перевірки податковим органом було зроблено висновок про порушення позивачем:

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством завищено витрати всього у сумі 185 250,00 грн., у т.ч. по періодах: 1 кварталі 2011 року у сумі 185 250,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 1 квартал 2011 року на суму 46 312,00 грн.4

- в порушення п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового Кодексу України підприємством завищено податковий кредит за лютий 2011 року на загальну суму 37 050,00 грн.

З посиланням на акт перевірки від 24.01.2012 року № 202/2302/34332224 податковим органом винесене:

- податкове повідомлення-рішення від 02.02.2012 року № 0000052302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 57 890,00 грн., з яких за основним платежем - 46312,00 грн., 11578,00 грн. - за штрафними санкціями;

- податкове повідомлення-рішення від 02.02.2012 року № 0000062302, яким позивачу визначене грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 37 051,00 грн., з яких 37050,00 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними санкціями.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас, згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 Кодексу).

Судом встановлено, що відповідно до довідки АА № 405802 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданої Головним управлінням статистики у Харківській області 01.12.2011 року, місцезнаходження ТОВ «Комерсант інвест» є м. Харків, пр.. Леніна, б. 12, основними видами діяльності за КВЕД є купівля та продаж власного рухомого майна (70.12.0), будівництво будівель (45.21.1), будівництво інших споруд (45.21.6), здавання в оренду власного нерухомого майна (70.20.0).

З матеріалів справи вбачається, що станом на 06.01.2011 року за позивачем були зареєстровані нежитлові приміщення 1-го поверху загальною площею 47,5 кв.м. по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5 від 05.09.2006 року № 293, нежитлові приміщення 10го поверху загальною площею 46,0 кв.м. по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 від 27.07.2006 року № 1667, нежитлові приміщення 1-го поверху загальною площею 110,2 кв.м. по АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5 від 13.06.2006 року № 1717.

Судом встановлено, що 06.01.2011 року між позивачем (надалі - Замовник) та ТОВ фірма «ЛІОН» (надалі - Підрядник) був укладений договір підряду № 06/01-11, відповідно до умов якого Підрядник зобов'язується на власний ризик виконати на замовлення Замовника з використанням власних матеріалів, а Замовник зобов'язується прийняти і сплатити наступну роботу Поточний ремонт офісних приміщень по АДРЕСА_1 а також по АДРЕСА_2.

Відповідно до п. 2.1 Договору ціна договору складає 222 301,00 грн., в т.ч. ПДВ - 37 050,17 грн.

Згідно п. 3.1 Договору сплата за даним Договором здійснюється Замовником за виконаний об'єм робіт, згідно актів виконаних робіт КБ-2В. остаточний розрахунок по Договору здійснюється Замовником після повного виконання робіт, враховуючи усунення недоліків в процесі прийомки недоліків.

Пунктом 4.7 Договору строк дії договору передбачений до 20.02.2011 року.

Відповідно до п. 5.1.1 Договору Підрядчик зобов'язаний своїми силами і засобами виконати всі роботи в об'ємі і строки, передбачені розділом 4 і здати роботи Замовнику у відповідності до проектно-сметної документації.

Судом встановлено, що ТОВ «Ліон» на адресу позивача на підставі договору від 06.01.2011 року № 06/01-11 була виписана податкова накладна № 404 від 25.02.2011 року на суму 222301,0 грн., в т.ч. ПДВ - 37050,17 грн.

Податкова накладна відповідає вимогам ст. 201 Податкового Кодексу України.

В матеріалах справи наявні сводний сметний розрахунок вартості будівництва поточного ремонту офісних приміщень по АДРЕСА_1 НОМЕР_1, НОМЕР_2 на загальну суму 222 301,00 грн., в т.ч. ПДВ - 37 050,00 грн., Договірна ціна № 1 поточного ремонту приміщень по АДРЕСА_1, НОМЕР_1, НОМЕР_2, який здійснюється в 2011 році станом на 06.01.2011 рік на загальну суму 222 301,00 грн., в т.ч. ПДВ - 37 050,00 грн.

Відповідно до Законів України "Про ціни і ціноутворення", "Про інвестиційну діяльність", Положення про Міністерство регіонального розвитку та будівництва України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2007 року N 750 наказом Мінрегіонбуду України від 4 грудня 2009 р. N 554 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) затверджені типові форми первинних облікових документів у будівництві N КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та N КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати".

Зазначені типові форми підлягають обов'язковому застосуванню при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва (підрядною організацією), що здійснюється за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної форми власності. По об'єктах, будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, типові форми застосовуються відповідно до умов договору підряду.

Договором підряду № 06/01.-11 від 06.01.2011 року обумовлено застосування зазначених типових форм документів.

У типових формах первинних облікових документів у будівництві зазначаються обсяги та вартість будівельних робіт, виконаних підрядною організацією у звітному періоді в межах договору підряду, укладеного із замовником. До будівельних робіт належать будівельні, монтажні, пусконалагоджувальні та інші роботи, що виконуються підрядними організаціями під час нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального та поточного ремонту будівель та споруд. Зазначені типові форми можуть слугувати підставою для складання звітної документації підрядної організації.

Судом встановлено, що 25.02.2011 року позивачем та ТОВ фірма «ЛІОН» на підставі договору № 06/01.-11 від 06.01.2011 року були складені та підписані довідка про вартість виконаних ремонтних робіт (і затратах) за лютий 2011 року з поточного ремонту офісних приміщень по АДРЕСА_1, НОМЕР_1, НОМЕР_2 на загальну суму 222 301,00 грн., в т.ч. ПДВ - 37 050,00 грн. та Акт прийомки виконаних підрядних робіт за лютий 2011 року на загальну суму 222301,00 грн., в т.ч. ПДВ - 37050,00 грн.

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не встановлено порушень позивачем вимог вищевказаних норм законодавства.

Суми податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною включено до складу податкового кредиту відповідного періоду, яка відображена у реєстрі отриманих податкових накладних, яка відповідає даним додатку 4 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за лютий 2011 року, що не заперечується відповідачем та відображається в акті перевірки позивача.

Таким чином матеріалами справи підтверджується реальність здійснених операцій.

Розрахунки за договором № 06/01.-11 від 06.01.2011 року між позивачем та ТОВ фірма «ЛІОН» проводились у безготівковій формі - шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ фірма «ЛІОН» на загальну суму 222 301,00 грн., в т.ч. ПДВ -37 050,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 256 від 25.02.2011 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

Відповідач не заперечував та не спростував той факт, що податкова накладна, виписана контрагентом позивача, відповідає вимогам статті 201 Податкового Кодексу та наказу ДПА України від 21.12.2010 N 969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за N1401/18696.

Відповідно до пункту 201.10. Податкового Кодексу податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Судом встановлено, що позивач на момент здійснення перевірки мав належним чином оформлену податкову накладну, що підтверджує розмір податкового кредиту, відображений в декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року. Із зазначеного випливає, що сума податкового кредиту позивачем сформовано правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцю.

За змістом наведених норм наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Реальність здійснення господарських операцій підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, у позивача виникло право на віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2011 року сум ПДВ на підставі отриманих податкових накладних.

З матеріалів справи вбачається, що офісні приміщення за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, ремонт яких було здійснено ТОВ фірма «ЛІОН» використовувалися позивачем для здавання в оренду.

28.07.2006 року між позивачем (Орендодавець) та ТОВ «Мережа туристичних агенцій «Студія модного туризму» (Орендодавець) був укладений договір № 3 оренди нежитлових приміщень, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове возмездне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою м. Харків, АДРЕСА_1 загальною площею 46,0 кв.м. з метою розташування в ньому офісу строком на 11 місяців з моменту підписання акту прийому-передачі.

Відповідно до п. 5.5 Договору позивач зобов'язаний у випадку необхідності своєчасно здійснювати поточний та капітальний ремонт майна.

28.06.2006 року між Сторонами Договору № 3 від 28.07.2006 року був підписаний акт прийму передачі майна по договору оренди нежитлових приміщень.

01.03.2010 року між позивачем (Орендодавець) та ПП «Планета знаний» (Орендатор) був укладений договір б/н оренди нежитлових приміщень, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає дострокове користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою м. Харків, АДРЕСА_1 загальною площею 47,5 кв.м. Відповідно до п.5.5 зазначеного Договору Орендодавець (позивач) у випадку необхідності зобов'язаний своєчасно здійснювати поточний і капітальний ремонт майна. Вказані нежитлові приміщення були передані ПП «Планета знаній» згідно з актом приймання-передачі майна.

15.11.2010 року між позивачем (Орендодавець) та ПП «Планета знаний» був укладений договір б/н оренди нежитлових приміщень, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у дострокове користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою м. Харків, АДРЕСА_2, загальною площею 110,2 кв.м. Відповідно до п.5.5 зазначеного Договору Орендодавець (позивач) у випадку необхідності зобов'язаний своєчасно здійснювати поточний і капітальний ремонт майна. Факт передачі вказаного приміщення підтверджується відповідним актом приймання-передачі від 15.11.2010 року.

Факт розрахунку ПП «Планета знаний» та ТОВ «Мережа туристичних агенцій «Студія модного туризму» з позивачем за договорами оренди підтверджується відповідними банківськими виписками.

Таким чином, ремонт офісних приміщень за адресою АДРЕСА_1 та м. Харків, АДРЕСА_2, здійснювався позивачем на виконання положень договорів оренди нежитлових приміщень, у зв'язку з чим безпосередньо пов'язаний з господарською діяльністю.

Враховуючи викладене, оцінюючи всі наявні в матеріалах справи накладні, банківські виписки та інші первинні документи, якими позивач доводе перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку, який не може ставитися у залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Судом встановлено, що під час проведення перевірки позивача податковим органом було використано матеріали перевірки по ТОВ фірма «ЛІОН», а саме акт про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ фірма «ЛІОН» від 31.08.2011 року № 2843/23-212/30590155.

За результатами проведеної перевірки встановлено порушення ч. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст.215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ фірмою «ЛІОН» при придбанні та продажу товарів 9послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.. 662, 655, 656 ЦК України; встановлено відсутність об'єктів оподаткування з податку на прибуток при придбанні то продажу товарів (послуг) за період з 01.02.2011 року по 30.06.2011 року, які підпадають під визначення ст. 3, 4, 5, 8, 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 134, 135, 137, 138 Податкового Кодексу України; відсутність об'єктів оподаткування з податку на додану вартість при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.02.201 року по 30.06.2011 року. Які підпадають під визначення п. 185.1 ст. 185, 186, 187, п. 188.1 ст. 188, ст. 196, 197, 198, 199 Податкового Кодексу України.

В результаті встановлено завищення позивачем податкового кредиту за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 рік, відповідачем виявлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за лютий 2011 року у розмірі 37 050,17 грн., що, на думку податкового органу, є порушенням п. 200.1, п. 202.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового Кодексу України, а також встановлено завищення позивачем валових витрат за період 1 квартал 2011 року на суму 185250,00 грн. за рахунок порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Проте, суд не погоджується з позицією відповідача та зазначає, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для застосування в даному випадку до позивача грошових зобов'язань у вигляді збільшення податку на прибуток та податку на додану вартість, у разі, якщо останній здійснював усі передбачені законодавством заходи щодо уникнення правовідносин з недобросовісними та сумнівними контрагентами та має всі документальні підтвердження.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ фірма «ЛІОН» станом на час вчинення господарських операцій була юридичною особою (код 30590155), платником податку ПДВ згідно свідоцтва від 14.10.1999 року № 29686249, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Юридична особа, яка є стороною договору, на час здійснення господарської операцій з придбання товару (робіт, послуг) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем (виконавцем), який зареєстрований у встановленому законом порядку, як юридична особа, та зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства та ставити під сумнів внесені до Єдиного державного реєстру відомості тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність порушника.

Виходячи з положень ст. ст. 80, 89, 91, 92 Цивільного кодексу України, ст. ст. 55, 58, 59, 79, 91 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", позивач та ТОВ фірма «ЛІОН» є окремими суб'єктами господарювання, а відтак - окремими платниками податків.

За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України мають індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником, у зв'язку з чим питання сплати податків поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від сплати податкових зобов'язань інших осіб. Сама по собі несплата податку продавцем/покупцем, у тому числі внаслідок ухилення від сплати, в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем/продавцем та суму бюджетного відшкодування.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що створення юридичної особи навіть з метою надання послуг іншим особам щодо ухилення від сплати податків само по собі не означає, що всі правочини, укладені такою юридичною особою, вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Тому у кожному окремому випадку необхідно з'ясовувати наявність чи відсутність мети сторін договору, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Зазначене само по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації підприємства і до моменту його виключення з державного реєстру.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договорів Державною податковою інспекцією до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Статтею 71 КАС України встановлений обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.

Враховуючи вимоги КАС та аналізуючи документи, що містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що на момент фактичного здійснення господарських операцій контрагента позивача по господарських операціях ТОВ фірма «ЛІОН» було включено до Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій, перебувало на обліку як платник податку, мало реєстрацію платника податку на додану вартість, по господарських операціях послуги виконані, розрахунки за надані послуги здійснені у повному обсязі, витрати з надання послуг правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат, що підтверджується наданими позивачем до суду копіями відповідних договорів, накладних та інших підтверджуючих цей факт документів, які наявні в матеріалах справи та які суд, в силу ст. 86 КАС України, оцінює як достатні та беззаперечні докази отримання послуг та використання їх у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим судження відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит, податкове зобов'язання та завищення валових витрат, з огляду на порушення одним із контрагентів вимог податкового законодавства, є помилковим.

Змісти правочину з контрагентом позивача не суперечать законодавству, моральним засадам суспільства, договори укладені за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями були виписані у зв'язку з реальним виконанням вказаних правочинів, ці документи були належним чином оформлені, а відомості, що містилися у них, достовірні.

З огляду на викладене, вищезазначені доводи відповідача є безпідставними і судом до уваги не приймаються, оскільки укладений з позивачем договір схвалений з боку ТОВ фірма «ЛІОН» шляхом виконання своїх договірних зобов'язань, на момент розгляду справи є чинним і в установленому законодавством порядку судом недійсним не визнані, а первинні документи складені по реальним господарським операціям, що відбулися між позивачем та його контрагентом в установленому законодавством порядку недійсними не визнані, є чинними на момент розгляду справи і в сукупності з іншими доказами у справі дають суду підстави для висновку про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та грошового зобов'язання.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом також приймається до уваги положення ст. 2 КАС України, а також враховується й те, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 94 КАС України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерсант інвест» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання дій неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ЛІОН» за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 рік, що оформлене наказом Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова № 53 від 11.01.2012 року.

Визнати протиправними дії відповідача про проведенню документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ЛІОН» за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 рік та оформленню її результатів у акті «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань перевірки відносин із платником податків ТОВ фірма «ЛІОН» за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 рік від 24.01.2012 року.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000052302 від 02.02.2012 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 57 890,00 грн., з яких 46312,00 грн. - за основним платежем, 11578,00 грн. -за штрафними санкціями

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000062302 від 02.02.2012 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 37 051,00 грн., з яких 37050,00 грн. за основним платежем, 1,00 грн. -за фінансовими санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 193 (сто девяносто три) грн. 14 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 04.05.2012 року.

Суддя Горшкова О.О.