Постанова № 23812201, 18.04.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 квітня 2012 р. № 2-а- 1919/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Крайник Т.О.,

за участю представників сторін: позивач - Єрьоміна О.Ю., відповідач - Бондаренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства фірма "Віргонія" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство фірма «Віргонія»звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000632302 від 07.02.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 19 701,00, за штрафними санкціями -449,25 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач послався на ведення господарських правовідносин з контрагентами, щодо яких виявлено порушення, з урахуванням норм Цивільного Кодексу України та інших актів цивільного законодавства та з метою отримання прибутку, а також зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та відповідно підлягає скасуванню.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач послався на їх необґрунтованість та безпідставність.

Представники сторін у судовому засіданні підтримали свої правові позиції по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з такого.

Судом встановлено, що Приватне підприємство фірма «Віргонія»пройшло в установленому законом порядку державну реєстрацію юридичної особи, перебуває в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій за кодом 21233116, зареєстровано платником податку на додану вартість, про що 26.12.2002 року Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова видане відповідне свідоцтво № 28691901, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Харкова з 29.09.1992 року № 697/898.

Відповідно до довідки Серія АА № 116265 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій видами діяльності Приватного підприємства фірма «Віргонія»за КВЕД є дослідження і розробки в галузі технічних наук (73.10.2), будівництво будівель (45.21.1), інші види оптової торгівлі (51.90.0), роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту (52.12.0).

Мета та предмет діяльності підприємства визначені у розділі 2 Статуту Приватного підприємства фірми «Віргонія», затвердженого засновником ОСОБА_3, зареєстрованого розпорядженням виконкому Київської районної ради народних депутатів м. Харкова за № 2232 від 25.08.1992 року, реєстраційний номер 533 від 01.09.1992 року, із змінами до Статуту, зареєстрованими Управлінням державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Харківської міської ради.

Судом встановлено, що в період з 11.01.2012 року по 17.01.2012 року Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова була проведена виїзна позапланова перевірка позивача щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Ліон»за березень 201 року, квітень 2011 року, щодо документального підтвердження господарських відносин з ПП «ОВД Трейд»за травень, червень, липень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 24.01.2012 року № 202/235/21233116.

З посиланням на зазначений акт контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.02.2012 року № 0000632302, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальній сумі 20 150,25 грн., з яких за основним платежем -19 701,00 грн., за штрафними санкціями -449,25 грн.

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугував відображений в акті від 24.01.2012 року № 202/235/21233116висновок суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем: ст. 198 розділу 5 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього в сумі 19 701,00 грн., в т.ч. за березень 2011 року -1875,00 грн., за квітень 2011 року -7500,00 грн., за травень 2011 року -5350,00 грн., за червень 2011 року -3183,00 грн., за липень 2011 року - 1793,00 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 Податкового Кодексу).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 Податкового Кодексу).

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з акту перевірки позивача, останній у період з 01.03.2011 року по 30.04.2011 рік мав взаємовідносини з ТОВ «Ліон»та у період з 01.05.2011 року по 31.07.201 рік -з ПП ОВД Трейд».

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Ліон»суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 10.02.2011 року між позивачем (надалі -Замовник) та ТОВ фірмою «Ліон»(надалі -Виконавець) був укладений договір № 5/03, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи по розрахунку питомих норм витрат паливно-енергетичних ресурсів підприємств різних форм власності та видів діяльності. Робота по договору виконується згідно даних, які надаються Замовником.

Згідно п. 1.2 Договору Замовник зобов'язується своєчасно прийняти і сплатити виконану Виконавцем роботу.

Відповідно до п. 2.1 Договору Замовник перераховує Виконавцю суму у відповідності до Протоколу угоди про договірну ціну (Додаток № 1). Оплата проводиться по фактично виконаним етапам робіт, згідно з підписаних актів виконання робіт (п. 2.2 Договору).

Протоколом домовленості про договірну ціну на проведення робіт з розрахунку питомих норм витрат по тепловій енергії підприємств різних форм власності та видів діяльності (Додаток № 1 до Договору № 5/03 від 10.02.2011 року), підписаного сторонами Договору, останніми досягнена домовленість про величину договірної ціни згідно з поетапними актами виконаних робіт.

На виконання умов договору 30.03.2011 року, 01.04.2011 року між позивачем та ТОВ фірмою «Ліон»були підписані акти здавання-прийняття закінченої роботи про те, що згідно Договору № 5/03 від 10.02.2011 року Виконавцем виконані роботи вартістю 11250,00 грн. та 45000,00 грн. відповідно.

ТОВ фірмою «Ліон»на адресу позивача на підставі Договору від 01.02.2011 року № 5/03 були виписані податкові накладні від 30.03.201 року № 495 на суму 11250,00 грн., в т.ч. ПДВ -1875,00 грн., від 01.04.2011 року № 8 на суму 45000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7500,00 грн. (номенклатура поставки товару/надання послуг -розрахунки питомих норм витрат ПЕР підприємств різних форм власності та видів діяльності).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Видані ТОВ «фірмою «Ліон»за березень та квітень 2011 року на адресу позивача вище перелічені податкові накладні повністю відповідають вимогам п. 201. ст. 201 Податкового Кодексу України.

Розрахунки між позивачем та ТОВ фірмою «Ліон»проведені у безготівковій формі шляхом перерахування позивачем сум у розмірі 11250,00 грн., в т.ч. ПДВ -1875,00 грн., 45000,00 грн., в т.ч. ПДВ -7500,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи.

Сума податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ фірмою «Ліон»віднесена позивачем до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ за березень 2011 року на суму 1875,00 грн., за квітень 2011 року -7500,00 грн., що не заперечується відповідачем та відображається в акті перевірки.

Стосовно взаємовідносин позивача з ПП «ОВД-Трейд»суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 19.04.2011 року між позивачем (надалі -Замовник) та ПП «ОВД-Трейд»(надалі -Виконавець) був укладений договір № 6/05, відповідно до умов якого

Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи по доробки типових методик розрахунку витрат та перевитрат паливно-енергетичних ресурсів на об'єктах нафтової галузі.

Згідно п. 1.2 Договору Замовник зобов'язується своєчасно прийняти і сплатити виконану Виконавцем роботу.

Відповідно до п. 2.1 Договору Замовник перераховує Виконавцю суму у відповідності до Протоколу угоди про договірну ціну (Додаток № 1). Оплата проводиться по фактично виконаним етапам робіт, згідно з підписаних актів виконання робіт (п. 2.2 Договору).

Протоколом домовленості про договірну ціну на проведення робіт доробки типових методик розрахунку витрат та перевитрат паливно енергетичних ресурсів на об'єктах нафтової галузі (Додаток № 1 до Договору № 6/03 від 10.02.2011 року), підписаного сторонами Договору, останніми досягнена домовленість про величину договірної ціни згідно з поетапними актами виконаних робіт.

На виконання умов договору 27.05.2011 року, 29.06.2011 року, 18.07.2011 року між позивачем та ТОВ «ОВД-Трейд»були підписані акти здавання-прийняття закінченої роботи про те, що згідно Договору № 6/03 від 19.04.2011 року Виконавцем виконані роботи вартістю 32100,00 грн., в т.ч. ПДВ -5350,00 грн. 19100,00 грн., в т.ч. ПДВ -3183,33 грн., 10760,00 грн., в т.ч. ПДВ -1793,33 грн. відповідно.

ТОВ «ОВД-Трейд»на адресу позивача на підставі Договору від 19.04.2011 року № 6/05 були виписані податкові накладні від 27.05.2011 року № 214 на суму 32100,00 грн., в т.ч. ПДВ -5350,00 грн., від 29.06.2011 року № 316 на суму 19100,00 грн., в т.ч. ПДВ -3183,33 грн., від 18.07.2011 року № 147 на суму 10760,00 грн., в т.ч. ПДВ -1793,33 грн. (номенклатура поставки товару/надання послуг -доробка, коригування типових методик розрахунку витрат та перевитрат паливно енергетичних ресурсів на об'єктах нафтової галузі).

Видані ТОВ «ОВД-Трейд»за травень, червень та липень 2011 року на адресу позивача вище перелічені податкові накладні повністю відповідають вимогам п. 201. ст. 201 Податкового Кодексу України.

Розрахунки між позивачем та ТОВ «ОВД-Трейд»проведені у безготівковій формі шляхом перерахування позивачем сум у розмірі 19100,00 грн., в т.ч. ПДВ -3183,33 грн., 32100,00 грн., в т.ч. ПДВ -5350,00 грн., 10760,00 грн., в т.ч. ПДВ -1793,33 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 34 від 29.06.2011 року, № 32 від 27.05.2011 року, № 41 від 18.07.2011 року відповідно, копії яких наявні в матеріалах справи.

Сума податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ПП «ОВД-Трейд»віднесена позивачем до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ за травень 2011 року на суму 5350,00 грн., за червень 2011 року на суму 3183,33 грн., за липень 2011 року на суму 1793,33 грн., що не заперечується відповідачем та відображається в акті перевірки позивача.

Як вбачається з акту перевірки фактичною підставою для встановлення під час перевірки позивача порушень податкового законодавства та винесення спірного податкового повідомлення-рішення, став висновок відповідача про те, що наявність у позивача податкових накладних не є вичерпною обставиною для формування податкового кредиту, який, відповідно до позиції відповідача, у позивача не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права -виникнення об'єкту оподаткування, що передбачено вимогами ст. 185 -ст. 203 Податкового Кодексу України.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податкового кредиту з податку на додану вартість, суд вважає за необхідне встановити можливості позивача використання отриманих ним послуг у власній господарській діяльності чи з метою отримання прибутку, як так, виходячи зі змісту господарської операції, останні є невід'ємною ланкою у господарському ланцюгу та дослідити відповідні первинні документи.

На вимогу суду, представником позивача були надані до суду документи, якими позивач підтверджує факт використання отриманих ним послуг (наданих робіт) з метою отримання прибутку, що в свою чергу, підтверджує факт здійснення господарської операції.

Як встановлено судом, 30.07.2008 року між позивачем (надалі -Виконавець) та Державною інспекцією з енергозбереження (надалі - Замовник) був укладений договір № 132 строком до грудня 2008 року, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе створення науково-технічної продукції -Розробка типової методики визначення втрат та перевитрат ПЕР на підприємствах нафтопереробної промисловості.

Додатковою угодою №18-1 від 26.01.2010 року до Договору від 30.07.2008 року № 132 сторони домовилися про зміну терміну виконання робіт, визначених «Календарним планом»(Додаток № 2 до Договору) та доопрацювання з урахуванням зауважень Державної інспекції з енергозбереження другого етапу та здачі заключного звіту по виконаній роботі у термін до 15.12.2010 року.

Додатковою угодою № 176 до Договору № 132 від 30.07.2008 року сторони домовилися про зміну терміну виконання робіт, що визначені «календарним планом»(Додаток № 2) та доопрацювання з урахуванням зауважень Державної інспекції з енергозбереження другого етапу робіт та здачі заключного звіту по виконаній роботі до завершення фінансових зобов'язань, але не пізніше 15.12.2011 року.

30.07.2008 року між позивачем (надалі -Виконавець) та Державною інспекцією з енергозбереження (надалі Замовник) був укладений Договір № 133 строком до грудня 2008 року, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе створення науково-технічної продукції -Розробка типової методики визначення витрат та перевитрат ПЕР на підприємствах нафтодобувної промисловості.

Додатковою угодою № 177 від 14.12.2010 року до Договору № 133 від 30.07.2008 року сторони домовилися про зміну терміну виконання робіт, що визначені «Календарним планом»(додаток №2) та доопрацювання з урахуванням зауважень Державної інспекції з енергозбереження другого етапу робіт та здачі заключного звіту виконаній роботі до завершення фінансових зобов'язань, але не пізніше 15.12.2011 року.

30.07.2008 року між позивачем (надалі -Виконавець) та Державною інспекцією з енергозбереження (надалі -Замовник) був укладений договір № 134 строком до грудня 2008 року, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе створення науково-технічної продукції -Розробка типової методики визначення втрат та перевитрат ПЕР на підприємствах нафтотранспортної промисловості.

Додатковою угодою № 178 від 14.12.2010 року до Договору № 134 від 30.07.2008 року сторони домовилися про зміну терміну виконання робіт, що визначені «Календарним планом»(додаток №2) та доопрацювання з урахуванням зауважень Державної інспекції з енергозбереження другого етапу робіт та здачі заключного звіту виконаній роботі до завершення фінансових зобов'язань, але не пізніше 15.12.2011 року.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача та підтверджується матеріалами справи, досліджені судом договори № 5/03 від 10.02.2011 року, укладеного між позивачем та ТОВ фірмою «Ліон», були заключні з метою виконання робіт по розрахунку питомих норм витрат ПЕР підприємств різних форм власності та видів діяльності, в результаті чого позивач отримав частину вихідних даних та попередні розрахунки питомих норм витрат ПЕР , які в подальшому були перевірені та скориговані спеціалістами позивача, погоджені в НАЕР та затверджені в Харківській обласній державній адміністрації.

Доопрацьовані методики, згідно з договором № 6/05 від 19.04.2011 року, були передані Замовнику -Державній інспекції з енергозбереження.

З пояснень представника позивача вбачається, що на даний час акти приймання-здавання науково-технічної продукції за договорами № 132, 133, 134 від 30.07.2008 року не складалися, оскільки методики знаходяться на доопрацюванні згідно зауважень Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів.

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).

Статтею 71 КАС України встановлений обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.

Таким чином, з урахуванням положень Цивільного Кодексу України щодо умов, порядку укладення та виконання договорів, беручи до уваги вивчені судом документи, які наявні в матеріалах справи, та надавши їм оцінку за правилами ст. 86 КАС України, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

Як вбачається з акту перевірки позивача від 24.01.2012 року № 202/235/21233116 під час перевірки податковим органом були використані: акт від 31.08.2011 року № 2843/23-21230590155 позапланової виїзної перевірки ТОВ фірма «Ліон»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.02.2011 року по 30.06.2011 рік; акт перевірки від 19.08.2011 року № 3761/1800/37091177 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «ОВД-Трейд»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 рік.

Так, в ході перевірки ТОВ фірми «Ліон»Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі м. Харкова було зроблено висновок про порушення платником податків ч. 5 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215, ст.. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ фірмою «Ліон» при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. ст. 662,655, 656 ЦК України; встановлено відсутність об'єктів оподаткування з податку на прибуток при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.02.2011 року по 30.06.2011 рік, які підпадають під визначення ст.. ст.. 3,4,5,8, 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. ст. 134, 135, 137, 138 Податкового Кодексу України, відсутність об'єкту оподаткування з податку на додану вартість при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.02.2011 року по 30.06.2011 рік, які підпадають під визначення п. 185.1 ст. 185, 186, 187, п. 188.1 ст. 188, ст.. 196, 197,198, 199 Податкового Кодексу України.

В ході перевірки ПП «ОВД-Трейд»Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова було встановлено порушення ст.. 45, 200.15 ст. 200, ст.. 215 Податкового Кодексу України, порушення ст. 185-203 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов'язань за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 рік на суму 190300836,00 грн. та завищення податкового кредиту на суму 2183531,00 грн.; п. 14.1.27, п.п. 14.1.36 п. 14.1.56 ст. 14, п. 138.8 ст. 1378, п. 139.1.9 ст. 139, п. 135.2 ст. 135 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення доходу за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 рік на загальну суму 52463845,00 грн. та витрат -на загальну суму 52452106,00 грн.

На підставі висновків вищезазначених актів Державною податковою інспекцією у Київському районі під час перевірки позивача було зроблено висновок про нікчемність договорів, укладених між позивачем та ПП «ОВД-Трейд»і ТОВ фірмою «Ліон».

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2011 року по справі № 2а-12303/11/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 року, позовні вимоги ПП «ОВД-Трейд»до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування наказу задоволено у повному обсязі. Скасовано наказ від 18.08.2011 року № 1762 Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «ОВД-Трейд»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року; визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової перевірки ПП «ОВД-Трейд»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 рік.

Судом встановлено, що ТОВ фірма «Ліон»пройшло в установленому законом порядку державну реєстрацію юридичної особи, є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 14.10.1999 року № 29686249, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова.

ПП «ОВД-Трейд»є юридичною особою, взято на податковий облік в органах державної податкової служби від 05.07.2010 року № 47714, в період виконання договірних зобов'язань з позивачем було платником подаку на додану вартість.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підприємство, яке є стороною договору, на час здійснення господарської операцій з придбання товару (робіт, послуг) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем (виконавцем), який зареєстрований у встановленому законом порядку, як юридична особа, та зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства та ставити під сумнів внесені до Єдиного державного реєстру відомості тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність порушника.

Виходячи з положень ст. ст. 80, 89, 91, 92 Цивільного кодексу України, ст. ст. 55, 58, 59, 79, 91 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", позивач та ПП «ОВД-Трейд»і ТОВ фірмою «Ліон»є окремими суб'єктами господарювання, а відтак - окремими платниками податків.

За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України мають індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником, у зв'язку з чим питання сплати податків поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від сплати податкових зобов'язань інших осіб. Сама по собі несплата податку продавцем, у тому числі внаслідок ухилення від сплати, в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

З аналізу норм Податкового Кодексу України вбачається, що підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначене законодавство не передбачає. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що створення юридичної особи навіть з метою надання послуг іншим особам щодо ухилення від сплати податків само по собі не означає, що всі правочини, укладені такою юридичною особою, вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Тому у кожному окремому випадку необхідно з'ясовувати наявність чи відсутність мети сторін договору, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Зазначене само по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації підприємства і до моменту його виключення з державного реєстру.

Ні акти перевірки контрагентів позивача, ні рішення податкових органів не містить таких посилань, а й не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договорів Державною податковою інспекцією до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, який несе самостійну відповідальність за порушення правил поведінки податкового обліку.

Статтею 71 КАС України встановлений обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.

Враховуючи вимоги КАС та аналізуючи документи, що містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що по господарських операціях позивач свої зобов'язання за договорами виконав, розрахунки за надані послуги здійснені безготівковим шляхом, витрати з придбання послуг правомірно віднесені до складу податкового кредиту, що підтверджується наданими позивачем до суду копіями відповідних договорів, накладних та інших підтверджуючих цей факт документів, документи по господарських операціях оформлені відповідно до вимог закону.

Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями, у тому числі податкові накладні, були виписані у зв'язку з реальним виконанням вказаних правочинів, ці документи були належним чином оформлені, а відомості, що містилися у них, достовірні.

Зокрема, органи державної податкової служби згідно чинного законодавства не наділені правом самостійно визнавати недійсними податкові накладні та визначати підстави невключення будь-яких сум до податкового кредиту.

З огляду на викладене, вищезазначені доводи відповідача про порушення позивачем податкового законодавства є безпідставними і судом до уваги не приймаються, оскільки укладені з позивачем договори схвалені з боку ПП «ОВД-Трейд»і ТОВ фірмою «Ліон»шляхом виконання своїх договірних зобов'язань в повному обсязі, на момент розгляду справи є чинним і в установленому законодавством порядку судом недійсним не визнані, а податкові накладні, надані позивачем, виписані зазначеними підприємствами по реальним господарським операціям, що відбулися між позивачем та його контрагентами в установленому законодавством порядку недійсними не визнані, є чинними на момент розгляду справи і в сукупності з іншими доказами у справі дають суду підстави для висновку про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

З огляду на це, суд при вирішенні даної справи враховує існуючу практику Європейського Суду з прав людини щодо зобов'язань зі сплати ПДВ.

Так, у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом також приймається до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 20150,25 грн., а також висновків акта перевірки щодо порушення позивачем вимог ст. 198 Податкового Кодексу України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства фірма "Віргонія" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова від 07.02.2012 року № 0000632302, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 19 701,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 449,25 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства фірма "Віргонія" (61168, м. Харків, вул. Героїв Праці, 4-44, код 310168) судовий збір в сумі 201 (двісті одна) грн. 50 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 23.04.2012 року.

Суддя Горшкова О.О.