Постанова № 23812184, 26.04.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 квітня 2012 р. № 2-а- 3279/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Старосєльцевої О.В.

за участю:

секретаря судового засідання - Чубукіної М.В.

представників

позивача -Ткаченко С.В.,

відповідача -не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Ізюмського комунального підприємства теплових мереж до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому (з урахуванням уточнень) просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача, Ізюмської ОДПІ від 15.10.2009р. №0000322320/0 по податку на додану вартість в частині основного платежу -55115,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -27557,50 грн.

В обгрунтування позову представник позивача зазначив, що вважає викладені в акті перевірки від 02.10.2009р. № 1605/2320/32284148 висновки податкового органу про встановлення КП положень Закону України «Про податок на додану вартість»необґрунтованими, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 15.10.2009р. №0000322320/0 є незаконним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2012р. було допущено заміну первинного відповідача належним відповідачем по вказаній адміністративній справі - Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби.

Представник відповідача, Ізюмської ОДПІ Харківської області ДПС у судове засідання не прибув, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, проти позову заперечував, пославшись на правомірність здійсненого нарахування та прийняття спірного податкового повідомлення - рішення.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж, зареєстровано 23.05.2003 виконавчим комітетом Ізюмської міської Ради, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 32284148, знаходиться на обліку як платник податків, зборів в Ізюмській ОДПІ Харківської області ДПС.

Як з'ясовано судом, спірне податкове повідомлення-рішення від 15.10.2009р. №0000322320/0 про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 82.959,00 грн (за основним платежем -55.306,00грн., за штрафом -27.653,00грн.) було винесено Ізюмської ОДПІ Харківської області з посиланням на акт перевірки від 02.10.2009р. № 1605/2320/32284148. (а.с.16-34,35).

Згідно з висновками згаданого акту перевірки в діяльності Ізюмського комунального підприємства теплових мереж суб'єктом владних повноважень було виявлено порушення, зокрема, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», а саме: неправомірне включення платником до складу податкового кредиту з ПДВ податку за податковими накладними, які не відносяться до звітного періоду, чим завищено податковий кредит на загальну суму 55115 грн. (в т.ч. по періодах: травень 2008 року у сумі 400,0 грн., лютий 2009 року у сумі 54715,0 грн.), а також порушення п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", а саме: заниження платником суми податкового зобов'язання з ПДВ у січні 2009 року на суму 191,0 грн. (донарахування податку та штрафу за даним епізодом позивач не оскаржує).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії, а також суджень суб'єкта владних повноважень, викладених в акті від 02.10.2009р. № 1605/2320/32284148 на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Правовідносини з приводу формування платником ПДВ податкового кредиту врегульовані приписами Закону України «Про ПДВ», зокрема, положеннями п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1 п.7.1 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 названого закону.

Відповідно до ч.2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.244-2 КАС України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

З імперативних приписів наведених норм процесуального закону слідує, що викладене в судовому рішенні тлумачення Верховним Судом України змісту норми матеріального права є обов'язковим для адміністративного суду при відправленні правосуддя.

В ході розгляду справи окружним адміністративним судом з'ясовано, що при винесенні постанови від 05.12.2011р. в адміністративній справі за позовом ТОВ «Акцентбуд»до ДПІ у Шевченківському районі міста Києва про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення Верховний Суд України зазначив відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про ПДВ»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про ПДВ», і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму ПДВ, не підтверджену податковою накладною. У випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

З огляду на викладене, суду належить встановити обставини отримання позивачем спірних податкових накладних, датованих іншим звітним податковим періодом.

З матеріалів справи слідує, що податкову накладну від 25.10.2006р. № 409 у сумі 400,0 грн. було включено позивачем до реєстру отриманих податкових накладних за травень 2008 року; податкову накладну від 31.01.2009р. № 72/5 у сумі 54715,0 грн. було включено позивачем до реєстру отриманих податкових накладних за лютий 2009 року.

З пояснень представника позивача судом з'ясовано, що причиною несвоєчасного віднесення позивачем зазначених податкових накладних до складу податкового кредиту є їх несвоєчасне отримання від постачальника в зазначених періодах. Достовірність даного твердження відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростована.

Згідно з п.п.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ" (в редакції чинний на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної не включення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.

Оглянувши наданий позивачем реєстр отриманих податкових накладних, суд відзначає, що спірні податкові накладні відображені лише серед податкових накладних, що були отримані Ізюмським комунальним підприємством теплових мереж у травні 2008 року за жовтень 2006 року, у лютому 2009 року за січень 2009 року. Доказів недостовірності або фальшивості відомостей згаданого реєстру відповідач до суду не подав, а відтак суд при розгляді і вирішенні справи сприймає указаний документ як належний і допустимий доказ.

Системно аналізуючи положення Закону України "Про ПДВ" (в редакції чинний на момент виникнення спірних правовідносин), суд доходить висновку, що податковий кредит за правовою природою свого походження є наслідком виникнення в діяльності контрагента суб'єкта права -платника податку на додану вартість об'єкта оподаткування, визначеного ст.3 Закону України "Про ПДВ".

Тому з огляду на приписи ст.3 Закону України "Про систему оподаткування", де вказано, що одним із принципів побудови системи оподаткування є обов'язковість - впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства, суд відзначає, що сума податкового кредиту має бути відображена в документі обов'язкової податкової звітності платника ПДВ за той звітний податковий період, коли виник об'єкт оподаткування, тобто, коли була здійснена господарська операція, яка є об'єктом оподаткування ПДВ. Юридичною гарантією захисту прав платника податків, який здійснює господарську операцію з придбання товарів (робіт, послуг), на формування податкового кредиту з ПДВ за господарською операцією, в якій він бере участь, є приписи п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ»(в редакції чинний на момент виникнення спірних правовідносин), в силу яких в разі не отримання на свою вимогу від контрагента податкової накладної, платник ПДВ наділений правом подати до податкового органу скаргу на такого контрагента і сформувати податковий кредит за цією господарською операцією саме на підставі скарги.

Беручи до уваги при вирішенні спору і інші приписи Закону України «Про ПДВ»(в редакції чинний на момент виникнення спірних правовідносин), а саме: п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 та п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього закону, суд вважає, що право платника ПДВ на збільшення податкового кредиту має бути реалізовано не пізніше від звітного податкового періоду отримання платником ПДВ від свого контрагента відповідної належно складеної податкової накладної.

Оглянувши в судовому засіданні копії спірних податкових накладних, суд відмічає відсутність дефектів форми, змісту або походження, а також інших недоліків цих накладних, які згідно з п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ", ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняють втрату документом юридичного статусу податкової накладної.

Доказів невикористання указаного в податкових накладних товару у власній господарській діяльності Ізюмським комунальним підприємством теплових мереж відповідачем в акті перевірки від 02.10.2009р. № 1605/2320/32284148 не наведено, до суду в ході розгляду справи не подано.

Отже, факт порушення позивачем положень п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції чинний на момент виникнення спірних правовідносин) не знайшов свого підтвердження судовим розглядом.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд відмічає, що заперечуючи проти позову, відповідач за правилами ч.2 ст.71 КАС України не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення за оспорюваним платником податків епізодом.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи в порядку ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності спірного податкового повідомлення-рішення за оскарженим епізодом, суд доходить висновку, що рішення суб'єкта владних повноважень підлягає скасуванню в частині основного платежу в розмірі 55.115,00 грн. та штрафу в розмірі 27.557,50 грн.

Керуючись ст.ст.8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст. 94, 158 - 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Ізюмського комунального підприємства теплових мереж до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Ізюмської ОДПІ від 15.10.2009р. №0000322320/0 по податку на додану вартість в частині основного платежу -55115,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -27557,50 грн.

3. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

4. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 03.05.2012 року.

Суддя Старосєльцева О.В.