Рішення № 23809938, 25.04.2012, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Комінтернівський районний суд Одеської області

Справа № 2-569/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2012смт. Комінтернівське

Комінтернівський районний суд Одеської області в складі:

судді Рідник І.Ю.

при секретарях Данько Т.В., Бочковській Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Комінтернівське справу за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ«Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання кредитного договору недійсним,

встановив :

04.10.2010 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ«Райффайзен Банк Аваль», який є правонаступником за всіма правами і обов'язками ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором №014/80054/82/81376 від 07.09.2007 року, з урахуванням відсотків за користування кредитом та пені за неякісне виконання зобов'язань, яка станом на 18.09.2010 року в гривневому еквіваленті складає 1 547 090.09 (один мільйон п'ятсот сорок сім тисяч дев'яноста) гривень 09 копійок та стягнення судових витрат, посилаючись на те, що 20.08.2007 року ОСОБА_3 звернувся до позивача із заявою про надання кредиту під заставу в сумі 100000 (сто тисяч) доларів США.

07.09.2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 було підписано кредитний договір №014/80054/82/81376 про надання кредиту в сумі 99960.00 доларів США на строк по 07.09.2017 року, до умов якого відповідач прийняв на себе зобов'язання погашати кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 13,5% річних щомісячно згідно Графіку погашення кредиту та відсотків за кредитом щомісячними фіксованими платежами (додаток до Договору №1).

У якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 укладено договір поруки №014/80054/82/81376/1 від 07.09.2007 року, згідно з п.1.2 якого ОСОБА_4 на добровільних засадах взяла на себе зобов'язання перед Банком відповідати по зобов'язанням ОСОБА_3, які виникають з умов кредитного договору №014/80054/82/81376 від 07.09.2007 року.

Позивач повністю та в строки виконав зобов'язання по кредитному договору №014/80054/82/81376 від 07.09.2007 року, видавши, відповідно до заяви на видачу готівки №R74/14-80 від 07.09.2007 року, ОСОБА_3 кошти в розмірі 98000.00 доларів США, що в еквіваленті становить 494900.00 гривень.

Відповідач ОСОБА_3 отримавши кредитні кошти умови п.5.1 кредитного договору щодо часткового погашення кредиту та сплаті відсотків за фактичне використання кредитних коштів щомісячно, до п'ятнадцятого числа місяця, не виконує, після отримання повідомлення, у відповідності з п.п.5.5 договору, не повернув банку кредитні кошти та не сплатив відсотки за користування цими коштами. Відповідно п.10.1 договору за порушення строків повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0.5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

У зв'язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору станом на 18.09.2010 року, в нього виникла прострочена заборгованість щодо погашення кредиту та сплаті відсотків за користування кредитними коштами на загальну суму 195359.39 доларів США, що в гривневому еквіваленті, за курсом НБУ на день звернення до суду (1 дол.США=7.9192), становить 1547090.00, яка складається з: суми основного боргу за кредитом - 729662.58 грн., заборгованості за відсотками - 194745,64грн., пені за прострочення тілу кредиту - 361 157,02 грн. та пені за прострочення відсотків по кредиту - 261524,85 грн.

На підставі п.6.5 кредитного договору у випадку невиконання позичальником умов цього договору кредитор має право вимагати дострокового погашення позичальником заборгованості за кредитом, нарахованих відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій.

Поручитель, згідно п.п.1.2, 3.1 договору поруки №014/80054/82/81376/1 від 07.09.2007 року, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, несе солідарну з ним відповідальність перед кредитором за виконання боргових зобов'язань в повному обсязі, у відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 554 ЦК України.

На підставі того, що відповідачами не виконуються зобов'язання по кредитному договору, позивач просить позов задовольнити.

В подальшому представник позивача відмовився від позову в частині стягнення з відповідача ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором №014/80054/82/81376 від 07.09.2007 року та судових витрат, у зв'язку з її смертю, та уточнено позовні вимоги до відповідача ОСОБА_3

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав і звернувся до позивача із зустрічним позовом про захист прав споживача і визнання кредитного договору №014/80054/82/81376 від 07.09.2007 року недійсним, посилаючись на те, що договір за текстом і змістом не відповідає законодавству України, його інтересам та волі та порушує його права та законні інтереси як споживача. На підставі викладеного у задоволенні позову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» просив відмовити, а його позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача, Кондус Т.М., уточнений позов підтримала повністю та просила стягнути на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ«Райффайзен Банк Аваль», з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором №014/80054/82/81376 від 07.09.2007 року, яка станом на 18.09.2010 року складає 1547090.00 грн. Зустрічний позов не визнала, посилаючись на його необґрунтованість.

Представник відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_6, позов не визнав, зустрічний позов підтримав та просив його задовольнити, мотивуючі свої вимоги тим, що відповідно до ст.ст.192,1054 ЦК України предметом кредитного договору може бути тільки грошова одиниця України - гривня, тому, вважає, позивачем було порушено законодавство України та права ОСОБА_3, який отримав кредит на споживчі потреби, у зв'язку з чим на ці правовідносини поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, зустрічний позов задоволенню не підлягає за наступними підставами.

Судом встановлено, що 20.08.2007 року ОСОБА_3 звернувся із заявою до Одеської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» на видачу кредиту в розмірі 100000 (сто тисяч) доларів США під 13.5% річних, строком на 120 місяців на споживчі потреби /а.с.14/.

07.09.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 було підписано кредитний договір№014/80054/82/81376 про надання кредиту для використання на споживчі цілі у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом в розмірі 99960 (дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят) доларів США строком на 120 місяців по 07.09.2017 року (включно), згідно Графіку надання кредиту (додаток 1 до Договору), під 13.5% річних.

Згідно п. 1.1 договору кредитор взяв на себе зобов'язання на положеннях та умовах договору надати кредит позичальнику, а позичальник зобов'язався належним чином використати та повернути суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії, згідно умов договору та тарифу кредиту, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені договором/а.с.18-23/.

Разом з екземпляром кредитного договору ОСОБА_3 отримав Графік погашення кредиту, що є додатком до кредитного договору /а.с. 25-27/.

Згідно заяви на видачу готівки №R74/14-80 від 07.09.2007 року ОСОБА_2 через касу Суворовського відділення Одеської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» отримав 98000 доларів США, що в еквіваленті становить 494900 гривень, що підтверджується особистим підписом цієї заяви ОСОБА_2 /а.с.28/.

У той же день, 07.09.2007 року між ВАТ «РайффайзенБанк Аваль» та ОСОБА_2, в якості забезпечення кредитного договору №014/80054/82/81376, укладено договір іпотеки, який посвідчено приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_7, зареєстровано в реєстрі за №3590, за яким в іпотеку банку передано належну йому на праві власності земельну ділянку загальною площею 0.1018 га, яка розташована по вул.Южна, 69 в с.Ліски Комінтернівського району Одеської області /а.с.33-38/.

Отже, після укладання цих договорів між банком та позичальником виникли зобов'язальні відносини, які регулюються нормами зобов'язального права та положеннями про кредитні правовідносини.

Суд погоджується з думкою представника позивача за зустрічним позовом, що права позивача, який є позичальником за договором про надання споживчого кредиту, захищаються Законом України «Про захист прав споживачів», оскільки рішенням Конституційного Суду України від 10.11.2011 року №15-рп/2011 остаточно визначено, що положення пунктів 22,23 ст.1, ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року №1023-ХІІ, з наступними змінами, у взаємозв'язку з положеннями ч.4 ст.42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору. Однак, трактування ним положень Закону №1023-ХІІ, що стосуються видачі споживачу кредиту в іноземній валюті - є невірними та таким, що не ґрунтуються на законі.

З п.12.6 кредитного договору та з матеріалів справи убачається, що інформація про умови надання кредиту в іноземній валюті і інформація про сукупну вартість надання такого кредиту були у письмовій формі надані ОСОБА_2 07.09.2007 року, що підтверджується його підписом на «Умовах кредитування по програмі «Кредит під заставу нерухомості» та Додатків №2, №3 про сукупну вартість кредиту, які є невід'ємними частинами кредитного договору /а.с.110-113/.

Відповідно до ст.526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутність таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, ст.533 ЦК передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також пла-тіжних документів в іноземній валюті під час здійснення розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Пункт 1 ч.2 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачає право банку здійснювати операції з валютними цінностями.

Згідно з п.2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на використання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.07.2001 року №275, за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмово дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, зокрема ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті, залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України, інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а

позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином банк як фінансова установа може укладати кредитні договори, предметом яких є іноземна валюта, за наявності в нього банківської ліцензій та відповідного письмового дозволу.

Згідно наданих представником позивача за первісним позовом документів ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» мав банківську ліцензію та відповідний дозвіл Національного банку України на здійснення операцій із валютними цінностями /а.с.94-98/.

Отже, доводи представника позивача за зустрічним позовом про порушення відповідачем чинного законодавства України в галузі кредитування є помилковими та такими, що не заслуговують уваги.

Відповідно до ст.ст. 525 та 526 ЦК зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст.1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позику у тому обсязі та у строк, встановлений договором.

У ст.627 ЦК зазначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору. Виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З урахуванням наведеного та з огляду на положення ст.ст.526,533,627,1049,1054 ЦК в разі, коли за умовами кредитного договору позичальник одержав кредит у вигляді грошових коштів в іноземній валюті, він зобов'язаний повернути кредитодавцю на вимогу останнього цей кредит у вигляді грошових коштів у тій самій сумі і в тій самій валюті, що були ним одержані. Якщо у договорі визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

Судом встановлено, що згідно розрахунку заборгованості по зобов'язаннях, що випливають з умов кредитного договору №014/80054/82/81376 від 07.09.2007 року, укладеного позивачем з ОСОБА_2, загальна сума заборгованості за кредитом, відсотками та пенею станом на 18.09.2010 року складає 195359.39 доларів США, що в гривневому еквіваленті, за курсом НБУ на день звернення до суду (1 дол.США=7.9192), становить 1547090.00, у тому числі: суми основного боргу за кредитом - 92138.42 дол.США, в еквіваленті - 729662,58 грн., заборгованість за відсотками - 24591.58 дол.США, в еквіваленті - 194745,64грн., пеня за прострочення тілу кредиту - 45605.24 дол.США, в еквіваленті - 361 157,02 грн.; пеня за прострочення відсотків по кредиту - 33024.15 дол.США, в еквіваленті - 261524,85 грн. /а.с.8-13/.

Як передбачено п.6.5 кредитного договору у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником умов цього договору, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту, кредитор має право вимагати дострокового погашення кредиту позичальником у повному обсязі разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати. Кошти мають бути повернені позичальником протягом 30 календарних днів з моменту надіслання кредитором на адресу позичальника відповідного листа-повідомлення.

Претензія-вимога про виконання позичальником умов укладеного кредитного договору та погашення виниклого боргу за цим договором направлялася банком відповідачу 22.01.2010 року /а.с.31/.

Відповідно до п.10.1 кредитного договору за порушення строків повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісій, передбачених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 549, п.3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Таким чином, з урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин, приймаючи до уваги неналежне виконання прийнятих на себе кредитних зобов'язань з боку відповідача за первісним позовом, суд прийшов до висновку, що пред'явлені позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню у повному обсязі, вимоги за зустрічним позовом задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно наданих позивачем за первісним позовом квитанцій, ним сплачено судовий збір в розмірі 1700 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн./а.с.2,3/.

На підставі ст.ст.525,526,533,546,549,554,610,611,627,629,104,1050,1054 ЦК України, ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» і керуючись ст.ст.10, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

вирішив:

Уточнений позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого та проживаючого за адресою: інд.НОМЕР_2, АДРЕСА_1, на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффазен Банк Аваль», юридична адреса: інд.65000, м. Одеса, вул.Садова, 10/8; код ЄДРПОУ 23876031, МФО 328351, р/р 2909949 заборгованість за кредитним договором №014/80054/82/81376 від 07.09.2007 року у розмірі - 1 547 090.09 (один мільйон п'ятсот сорок сім тисяч дев'яносто) гривень 09 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» судовій збір в розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційне - технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні зустрічного позову до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» про захист прав споживача та визнання кредитного договору №014/80054/82/81376 від 07.09.2007 року недійсними - в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя І. Ю. Рідник