Рішення № 23801535, 24.04.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2012 р. Справа № 5023/1578/12

вх. № 1578/12

Суддя господарського суду Шатерніков М.І.

при секретарі судового засідання Вишневський О.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. № 195/16-4 від 24.06.2011 року

відповідача - ОСОБА_2, дов. від 08.09.2011 року

розглянувши справу за позовом Комунальної організації "Харківський зоологічний парк", м. Харків

до Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції , м. Харків

про стягнення 13779,54 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальна організація "Харківський зоологічний парк", звернувся до господарського суду Харківської області із позовом до відповідача, Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про стягнення 13779,54 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст. 86 Закону України «Про виконавче провадження» та зазначає, що виконавчою службою рішення господарського суду Харківської області з березня 2011 року до цього часу не виконано і тим самим позивачеві завдано збитки у розмірі суми, яка підлягала стягненню за цим рішенням.

Представник позивача в судове засідання через канцелярію суду надав в порядку ст. 22 ГПК України заяву (вх. 8536) про зміну та доповнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 13779,54 грн. боргу та 10,44 грн. поштових витрат. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст. 11, 30, 62, 87 Закону України «Про виконавче провадження».

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням наданої заяви.

Суд, розглянувши надану позивачем заяву про зміну та доповнення позовних вимог не приймає її до розгляду судом на підставі п. 6 ст. 63 ГПК України.

У відповідності до ст. 56, п. 2. ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються докази відправлення позивачеві, відповідачеві копій позовної заяви та доданих до неї документів з описом вкладення, проте позивачем цей обов'язок не виконано та до суду не надано доказів надсилання відповідачеві заяви про зміну та доповнення позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги, наполягає на їх задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечує проти позовних вимог у повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позов (вх. 8828, 8827 від 24.04.2012 р.), наданих до суду та залучених до матеріалів справи. Зокрема у судовому засіданні стверджує, що рішення господарського суду Харківської області від 10.01.2011р. у справі № 65/290-10 та від 28.02.2011 р. у справі № 5023/512/11 не виконані з об'єктивних причин та державними виконавцями Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції були застосовані всі необхідні заходи щодо виконання вищезазначених рішень.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

20 грудня 2010 року господарським судом Харківської області по справі № 65/290-10 за позовом Комунальної організації "Харківський державний зоологічний парк" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення 3395,54 грн., було прийнято рішення, яким вимоги Комунальної організації "Харківський державний зоологічний парк" були задоволені у повному обсязі, стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Комунальної організації "Харківський державний зоологічний парк" 3365,00 грн. боргу за договорами від 01.06.2009 р та від 01.05.2010 р., 7,40 грн. - поштових витрат за надіслання претензії, - 3,50 грн. поштових витрат за направлення копій позовної заяви, - 19,64 грн. за направлення акту звірки, витрати по сплаті державного мита у розмірі 102,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що стягувачеві 10.01.2011 р. був виданий відповідний наказ для пред'явлення до виконання.

15.03.2011 року в провадження державного виконавця надійшов виконавчий документ - судовий наказ № 65/290-10 від 10.01.2011 року виданий Господарським судом м. Харкова про стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 на користь Комунальної організації «Харківський державний зоологічний парк» З 365,00 грн. боргу за договорами від, 01.06.2009 року та від 01.05.2010 p., 7,40 грн. -поштових витрат за надіслання претензії, 3,50 грн. - поштових витрат за направлення копії позовної заяви, -19,64 грн. за направлення акту звірки, витрати по сплаті державного мита у розмірі 102,00 грн. та 236,00 грн. витрати на ІТЗ судового процесу.

17.03.2011 року державним виконавцем Сергєєвим М. А., винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 1072/2 (ВП 25502534).

17.03.2011 р. направлено виклик боржникові ОСОБА_4 на прийом до державного виконавця.

18.03.2011 року з метою виявлення майнового стану боржника, направлено запити до КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова та до Харківської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах».

24.03.2011 року, державним виконавцем, на підставі ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.

11.04.2011 року (вих. номер 851), згідно відповіді Відділення ДАІ з обслуговування Київського району м. Харкова та ATI, транспортні засоби за гр.. ОСОБА_3 не зареєстровано.

12.04.2011 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою боржника, а саме: АДРЕСА_1, було встановлено наступне. На довготривалий дзвін та стук в двері ніхто не відкрив. Державним виконавцем було зроблено висновок, що дома нікого немає. В дверях вищезазначеної квартири був залишений виклик державного виконавця, про що свідчить акт державного виконавця.

12.04.2011 року (вх. номер 8490/10/29-024) згідно відповіді Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, боржник має відкриті рахунки в банківських установах.

31.05.2011 року (вх. номер 3104/2), згідно відповіді КП «Харківського міського бюро технічної інвентаризації», на ім'я ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідн. НОМЕР_1), зареєстровано право власності на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_4.

03.06.2011 року (вих. номер 6891), державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

22.08.2011 року (вих. Номер 10844), ст. державним виконавцем Барсегяном А.О. винесено постанову про арешт коштів боржника.

29.02.2011 року, ст. державним виконавцем, на підставі ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

28.03.2012 року (вих. Номер 5312), ст. державним виконавцем, на підставі п. 10 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, копії постанови з оригіналом виконавчого документу направлено до ВДВС Харківського районного управління юстиції для подальшого виконання, та сторонам виконавчого провадження до відома.

10 лютого 2011 року господарським судом Харківської області по справі № 5023/512/11 за позовом КО "Харківський зоологічний парк" до СПДФО ОСОБА_5 про виконання договірних зобов'язань, було прийнято рішення, яким вимоги Комунальної організації "Харківський державний зоологічний парк" були задоволені частково, стягнуто з СПДФО ОСОБА_5 на користь КО "Харківський зоологічний парк" заборгованість в розмірі 12000,00 грн., суму державного мита в розмірі 102,00 грн. та 230,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що стягувачеві 28.02.2011 р. був виданий відповідний наказ для пред'явлення до виконання. В частині припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_5 та стягнення 14,40 грн. за поштові послуги - в позові відмовити.

21.03.2011 р. в провадження до державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Огієнко Б.С. надійшов на виконання наказ № 502/512/10 від 28.02.2011 p., виданий Господарським судом Харківської обл., стосовно стягнення 12332,25 грн. з СПДФО ОСОБА_5 на користь КО «Харківський зоологічний парк».

21.03.2011 р. державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Огієнко Б.С. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

28.03.2011 р. державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Огієнко Б С. було направлено запити до КП «ХМБТІ», УПФУ в Київському р-ні, ДПІ в Київському р-ні, Адресного бюро м. Харкова, ВДАІ Київського р-ну за вих. № 1341/19.

28.03.2011 р. державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Огієнко Б.С. боржнику було направлено виклик державного виконавця за адресою: АДРЕСА_2 за вих. № 1341/19. Боржник на прийом до державного виконавця не з'явився.

21.10.2011 р. державним виконавцем Київського віддиху державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Косьянчук О.С. було здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_3. Двері ніхто не відчинив, про що свідчить акт державного виконавця.

24.10.2011 р. державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Косьянчук О.С. було направлено повторні запити до КП «ХМБТІ», УПФУ в Київському р-ні, ДПІ в Київському р-ні. Адресного бюро м. Харкова, ВДАІ Київського р-ну за вих. № 15839.

24.10.2011 р. державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Косьянчук О.С. було направлено боржнику повторний виклик держаного виконавця за вих. № 15840.

28.10.2011 р. за вихідним № 16411 державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Косьянчук О.С. було направлено до Київського районного суду подання про обмеження ОСОБА_5 у праві виїзду за межі України.

08.11.2011 року державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Косьянчук О.С. було винесено постанову про арешт майна боржника, а саме автомобілю ВАЗ 2102, (1983), БЕЖЕВИЙ, № куз. НОМЕР_2, номер державної реєстрації НОМЕР_3.

26.12.2011 року державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Косьянчук О.С. було винесено постанову про розшук майна боржника, а саме автомобілю ВАЗ 2102, (1983), БЕЖЕВИЙ, № куз. НОМЕР_2, номер державної реєстрації НОМЕР_3.

Такі обставини та дії державної виконавчої служби, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку шляхом стягнення з відповідача боргу у розмірі 13779,54 грн., на підставі статті 86 Закону України «Про виконавче провадження».

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників процесу, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмову в їх задоволенні з огляду на наступне.

Судом не приймається до уваги посилання позивача на статтю 86 Закону України "Про виконавче провадження", як на підставу позовних вимог, оскільки Законом України "Про виконавче провадження" у редакції станом на час звернення позивача з позовом статтею 86 цього закону встановлено процедуру проведення перевірки законності виконавчого провадження.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом;

Частиною 2 ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

З викладених норм ч. 2 ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження» та ч. 1 ст. 1174 ЦК України слідує, що орган державної виконавчої служби може бути притягнений до цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження за наявності в сукупності наступних умов: прийняття державним виконавцем незаконного рішення або допущення незаконної дії чи бездіяльності при здійсненні виконавчого провадження; завдання фізичній чи юридичній особі майнової шкоди -збитків; наявність причинно-наслідкового зв'язку між прийнятим державним виконавцем незаконним рішенням, його незаконною дією чи бездіяльністю та завданими фізичній чи юридичній особі збитками. При цьому, вина державного виконавця у завданні шкоди при здійсненні виконавчого провадження не має значення для вирішення питання про наявність підстав для відшкодування такої шкоди.

Отже, чинне законодавство передбачає можливість стягнення з ВДВС шкоди (збитків) у випадку невиконання рішення суду з вини державної виконавчої служби, проте за загальними правилами про шкоду саме на позивача покладається обов'язок доведення всіх необхідних елементів для такого виду відповідальності як стягнення збитків (є наявність збитків, протиправність дій особи, яка завдала збитків, причинний зв'язок між ними та наявність вини особи, яка завдала збитків).

В даному випадку позивач має довести, що:

- виконання рішення на даний час неможливо;

- позивач вчинив всіх необхідних дій для його виконання;

- у випадку вчинення відповідачем, передбачених законодавством дій щодо виконання спірного рішення, воно могло бути виконано.

Згідно з ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода), (ч. 2 ст. 22 ЦК України).

Як вбачається з позовної заяви, позивач під завданими йому відповідачем збитками розуміє грошові кошти, які він міг би отримати, якби судові рішення про стягнення на його користь зазначених коштів були виконані державним виконавцем.

Дослідивши матеріали справи, докази надані в обґрунтування позовних вимог та заперечень проти них, суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведено наявність передбачених Законом умов для стягнення шкоди, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення шкоди є безпідставними і такими, що не ґрунтуються на Законі, а отже задоволенню не підлягають.

Слід зазначити, що такий висновок суду узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, який зазначає, що при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду, господарським судам слід враховувати, що для висновку про наявність безпосереднього причинного зв'язку між невиконанням судового рішення, яке набрало законної сили, та заподіяною шкодою недостатньо встановити тільки факт невиконання судового рішення. Під час розгляду справи суду необхідно встановити, чи могло бути таке судове рішення фактично виконане в момент пред'явлення його до виконання, зокрема, чи мав боржник майно, достатнє для виконання судового рішення в порядку та у спосіб, визначений у ньому, чи було це майно обтяжене іншими зобов'язаннями, які перешкоджали б виконанню рішення тощо (абзац 2 п. 9 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди» в редакції Рекомендацій Президії Вищого господарського суду від 29.12.2007 р.). У розгляді позовів про відшкодування шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій державних виконавців при виконанні судового рішення, слід враховувати, що на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби або відмову від вчинення ними дій може бути подано скаргу до начальника відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду. Отже, факт неправомірності дій державного виконавця або інших посадових осіб державної виконавчої служби на момент розгляду господарським судом спору про відшкодування шкоди повинен вже бути встановлений відповідними засобами доказування.

Позивачем не подано доказів реалізації ним прав, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", а саме: знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні і письмові пояснення в процесі виконавчих дій, висловлювати свої доводи, міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі при проведенні експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження та іншими, наданими цим Законом, після отримання ним постанови про відкриття виконавчого провадження та ст. 121-2 ГПК України, якою встановлено право на оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби.

За таких підстав, позовні вимоги про стягнення 13779,54 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

Згідно з п. 1 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Таким чином, враховуючи, що з 01.01.2012 р. розмір мінімальної заробітної плати складає 1073 грн., при подачі позовної заяви позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1609,50 грн., однак відповідачем судовий збір не було сплачено, доказів звільнення від сплати судового збору до суду не було надано, у зв'язку з чим ухвалою від 02.04.2012 р. позивачу було запропоновано заплатити судовий збір та надати суду докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Враховуючи, що позивачем не було виконано вказану ухвалу суду, суд дійшов висновку про стягнення з нього в доход державного бюджету 1609,50 грн. судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 13, 19, 41, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 22, 1166, 1173 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20 Господарського кодексу України, керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 27, 32, 33, 43, 44, 49, 56, п. 6 ст. 63, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Повернути заяву про зміну та доповнення позовних вимог (вх. 8536) без розгляду.

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Комунальної організації "Харківський зоологічний парк" (61058, м. Харків, вул. Сумська, 35, ідент. код 02220881) на користь Державного бюджету України (Управління державного казначейства у Дзержинському районі м. Харкова, код одержувача: 37999654, рахунок 31215206783003 в ГУ ДКСУ у Харківський області, МФО 851011, призначення платежу *; 101; код ЄДРПОУ платника; код бюджетної класифікації 22030001; 03500039 Судовий збір ГС Х/о) 1609,50 грн. судового збору.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Шатерніков М.І.

Повний текст судового рішення підписано 03.05.2012 року.