Рішення № 23801493, 23.04.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2012 р. Справа № 5023/8337/11

вх. № 8337/11

Суддя господарського суду Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Масалова І.А.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність № 326 від 28.09.2011р.);

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність № 58 від 30.01.2012р.);

розглянувши справу за позовом

Державного підприємства "Івашківський спиртовий завод", с.Івашки Золочівського району Харківської області,

до Державного підприємства "Дублянський спиртзавод", с.Дублянка Краснокутського району Харківської області,

про стягнення 518538,28 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство "Івашківський спиртовий завод", с.Івашки Золочівського району Харківської області, звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача, Державного підприємства "Дублянський спиртзавод", с.Дублянка Краснокутського району Харківської області, заборгованості в розмірі 518538,28 грн., у тому числі: суму основної заборгованості з орендної плати в розмірі 58745,12 грн., суму пені в розмірі 441292,10 грн., суму штрафу в розмірі 15422,66 грн., суму інфляційних втрат в розмірі 1949,00 грн., суму 3 % річних в розмірі 1129,40 грн. Позивач також просить визнати недійсним Договір № 03/12-09 від 03.12.2009р.; судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.10.2011р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 5023/8337/11 та розгляд справи призначено на 17.10.2011р. об 11:30 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.10.2011р. розгляд справи було відкладено на 07.11.2011р. об 11:00 год. за клопотанням представника відповідача.

02.11.2011р. позивач надав через канцелярію суду клопотання про збільшення позовних вимог, а саме позивач просив стягнути з відповідача суму загальної заборгованості, розмір якої станом на 11.07.2011р. склав 754301,55 грн., у тому числі: сума основної заборгованості з орендної плати в розмірі 81495,12 грн., сума пені в розмірі 471212,95 грн., сума штрафу в розмірі 18203,16 грн., сума інфляційних втрат в розмірі 1972,86 грн. та сума 3% річних від простроченої суми в розмірі 1417,46 грн.

Зазначене клопотання було прийнято судом до розгляду. Проте, у зв'язку з тим, що позивачем було сплачено державного мита лише в розмірі 1% від суми збільшення позовних вимог (а саме 557,63 грн.), що не відповідало вимогам Закону України "Про судовий збір", який набрав чинності 01.11.2011р., позивачу було запропоновано здійснити доплату судового збору відповідно до вимог чинного законодавства.

У наданих до суду 02.11.2011р. відзиві та доповненнях до відзиву відповідач проти позовних вимог заперечував повністю та просив відмовити у їх задоволенні.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.11.2012р. були задоволені клопотання позивача про витребування в Управління південної залізниці наказу № 365 за підписом НЗ Ткаченко, за яким зі станції Водяна були направлені на адресу ДП "Івашківський спиртовий завод" вагони-цистерни № 511161610, № 50267129, № 50267145, № 50267087, № 50267137, а також клопотання відповідача про витребування у станції Куряж інформації про дату прибуття на станцію залізничних вагонів-цистерн, які слідували від станції Водяна до станції Одноробівка, згідно накладних № 44607240 та № 44607190 від 01.08.2011р., та наказу № 60 від 08.08.2011р., на підставі якого було здійснено переадресування зазначених вагонів-цистерн. Даною ухвалою розгляд справи було відкладено на 28.11.2011р. об 11:00 год.

28.11.2011р. представник позивача звернувся до суду із заявою про призначення по справі технічної експертизи документів, а саме встановлення достовірності наданого відповідачем примірника Договору оренди цистерн № 2 від 26.10.2009р.

Зазначена заява позивача була задоволена судом та ухвалою господарського суду Харківської області від 28.11.2011р. та по справі призначена технічна експертиза документів, проведення якої було доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені заслуженого професора Н.С. Бокаріуса. Для вирішення судовому експерту були поставлені наступні питання:

1) Чи одними чорнилами та в один проміжок часу виконано слово "Івашки" на першій сторінці та підписи сторін на третій сторінці обох примірників Договору оренди цистерн № 2 від 26 жовтня 2009 року (арк. 89-91 та арк. 99-101 тому 3 справи)?

2) Чи змінювались в Договорі оренди цистерн № 2 від 26 жовтня 2009 року, на який посилається відповідач (арк. 99-101 тому 3 справи), перший та другий аркуші?

3) На одній чи на різних друкарських машинах надруковані всі три аркуші в обох редакціях Договору оренди цистерн № 2 від 26 жовтня 2009 року (арк. 89-91 та арк. 99-101 тому 3 справи)?

4) Чи виготовлені в один час два перших аркуша й третій аркуш в обох редакціях Договору оренди цистерн № 2 від 26 жовтня 2009 року (арк. 89-91 та арк. 99-101 тому 3 справи)?

5) Чи належать представлені аркуші паперу, на яких надрукований текст в обох примірниках Договору оренди цистерн № 2 від 26 жовтня 2009 року (арк. 89-91 та арк. 99-101 тому 3 справи) до різних партій випуску?

6) Який з примірників Договору оренди цистерн № 2 від 26 жовтня 2009 року (арк. 89-91 та арк. 99-101 тому 3 справи) є цілісним за часом виготовлення, а до якого в подальшому було внесено зміни?

28.11.2011р. представник позивача звернувся до суду із уточненою та доповненою позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача суму загальної заборгованості у розмірі 518538,28 грн., у тому числі: суму основної заборгованості з орендної плати в розмірі 58745,12 грн., сума пені в розмірі 441292,10 грн., сума штрафу в розмірі 15422,66 грн., сума інфляційних втрат в розмірі 1949,00 грн., сума 3% річних від простроченої суми в розмірі 1129,40 грн. Позивач також просив відшкодувати йому матеріальну шкоду в розмірі 16000,00 грн. та визнати Договір № 03/12-09 від 03.12.2009р. недійсним.

Вирішення питання щодо прийняття до розгляду уточненої та доповненої позовної заяви позивача було залишено судом до повернення справи з експертної установи.

Ухвалою господарського суду від 28.11.2011р. також була задоволена заява позивача про продовження строку розгляду справи на 15 днів, відповідно до ч. 4 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України; провадження у справі зупинено.

01.12.2011р. справу № 5023/8337/11 було надіслано до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора Н.С. Бокаріуса для проведення призначеної експертизи.

27.03.2012р. справу повернено до господарського суду Харківської області разом з висновком комплексної судово-технічної експертизи документів та експертизи волокнистих матеріалів, згідно якого рукописний запис "Івашки" на першому аркуші та підписи від імені ОСОБА_4, ОСОБА_5 на третьому аркуші наданих для дослідження двох договорів оренди цистерн № 2 від 26.10.2009р. (т. 3, а.с. 89-91, 99-101) виконані різними пастами для кулькових ручок (4-ма різними кульковими ручками: рукописні записи "Івашки" на перших аркушах наданих договорів виконані двома різними кульковими ручками, підписи від імені ОСОБА_4 на третіх аркушах договорів - третьою кульковою ручкою, підписи від імені ОСОБА_5 на третіх аркушах договорів - четвертою кульковою ручкою). Встановити чи в один проміжок часу виконані рукописний запис "Івашки" на першому аркуші та підписи від імені ОСОБА_4, ОСОБА_5 на третьому аркуші кожного з наданих для дослідження договорів оренди цистерн № 2 від 26.10.2009 (т. 3, а.с. 89-91, 99-101) не представляється можливим у зв'язку з причиною, що наведена у дослідницькій частині висновку. Тексти трьох аркушів договору оренди цистерн № 2 від 26.10.2009 (т. 3, а.с. 89-91) надруковані за допомогою одного і того ж друкуючого пристрою. Тексти кожного аркуша договору оренди цистерн № 2 від 26.10.2009 (т. 3, а.с. 99-101) виконані або на трьох друкуючих пристроях - текст першого аркуша на 1-му друкуючому пристрої, текст другого аркуша на 2-му друкуючому пристрої, текст третього аркуша на 3-му друкуючому пристрої, або на двох друкуючих пристроях (на одному з яких проводилася заміна картриджа чи перезаправка тонера) - тексти першого та другого аркушів на одному і тому ж друкуючому пристрої (на якому проводилася заміна картриджа чи перезаправка тонера), текст третього аркуша на другому друкуючому пристрої. Тексти трьох аркушів договору оренди цистерн № 2 від 26.10.2009 (т. 3, а.с. 89-91) та текст третього аркуша договору оренди цистерн № 2 від 26.10.2009 (т. 3, а.с. 99-101) надруковані за допомогою одного і того ж друкуючого пристрою.

У зв'язку з поверненням справи з експертної установи, провадження у справі № 5023/8337/11 було поновлено ухвалою господарського суду від 28.03.2012р. та розгляд справи призначено на 12.04.2012р. о 12:20 год.

У судовому засіданні, яке відбулося 12.04.2012р., представник позивача звернувся до суду з клопотанням про продовження строку розгляду справи на 20 днів.

У задоволенні вищевказаного клопотання представника позивача судом було відмовлено на тій підставі, що ухвалою господарського суду Харківської області від 28.11.2011р. строк розгляду даної справи вже було продовжено на 15 днів, відповідно до приписів ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, при цьому повторне продовження строку розгляду справи чинним законодавством не передбачено.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.04.2012р. позивачу було відмовлено у задоволенні клопотання про витребування у Державного підприємства "Дублянський спиртовий завод" журналу реєстрації договорів за 2009р. як необґрунтованому, та задоволено клопотання позивача про направлення запиту до служби перевезень Управління південної залізниці про надання роз'яснень щодо мети та підстави видачі наказу № 365 від 01.08.2011р. за підписом першого заступника начальника служби перевезень ОСОБА_6 із зазначенням обставин направлення вагонів № 50267129, № 50267087, № 50267137, № 50267145, № 51161610, які не могли рухатися по коліям залізниці, оскільки в них сплинув строк деповського ремонту. Даною ухвалою розгляд справи було відкладено на 23.04.2012р. об 11:15 год.

20.04.2012р. до канцелярії суду через факсимільний зв'язок надійшов лист Служби перевезень СТГО "Південна залізниця" з відповіддю на запит суду, з якої вбачається, що наказ на передислокацію вагонів № 365 від 01.08.2011р. був наданий на підставі листа № 680 від 22.07.2011р. від ДП "Дублянський спиртовий завод" за підписом директора ОСОБА_7, який є орендарем вагонів та залізничний тариф стягується з них. Служба перевезень також зазначила, що у своєму листі ДП "Дублянський спиртзавод" посилається на лист власника вагонів ДП "Івашківський спиртзавод" № 187 від 12.07.2011р., в якому останній просить повернути вагони, вказані в наказі, які були передані в оренду ДП "Дублянський спиртзавод" в 2011 році.

У судовому засіданні, яке відбулося 23.04.2012р., у зв'язку з неможливістю здійснити оплату судового збору у встановленому законом порядку, представник позивача просив не розглядати заявлене 02.11.2011р. клопотання про збільшення позовних вимог до 754301,55 грн., а також не розглядати надану до суду 28.11.2011р. уточнену та доповнену позовну заяву, якою первісні позовні вимоги були збільшені на суму матеріальної шкоди - 16000,00 грн., та звернувся до суду із клопотанням про збільшення первісного розміру позовних вимог на 4695,94 грн., а саме позивач просив стягнути з відповідача суму загальної заборгованості у розмірі 523234,22 грн., у тому числі: суму основної заборгованості по сплаті за оренду вагонів за серпень й вересень 2011 року - 37050,00 грн.; 3% річних за незаконне користування чужими грошовими коштами, а саме сумою заборгованості з орендної плати - 130,51 грн.; пеню - 243567,85 грн.; штраф - 16044,00 грн. відносно суми заборгованості з орендної плати, а також із заборгованості з орендної плати за Договором № 2 від 26.10.2009р. у сумі 21695,12 грн., які помилково були зараховані в рахунок орендної плати за період з 01.05.2010р., інфляційні втрати на останню зазначену суму заборгованості - 2210,44 грн., 3% річних - 1422,54 грн., штраф - 1518,66 грн. та пеню - 199595,10 грн. У зв'язку із скрутним майновим станом ДП "Івашківський спиртзавод", позивач просив зменшити розмір судового збору.

Проте, надати суду пояснень щодо розрахунку збільшення позовних вимог представник позивача у судовому засіданні не зміг через наявні у ньому розбіжності, у зв'язку з чим представник позивача відмовився від збільшення позовних вимог та підтримав первісно заявлені вимоги у повному обсязі.

Оскільки позовні вимоги були зменшені позивачем до первісного розміру, суд, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", визнав за необхідне повернути позивачеві зайве сплачене державне мито в сумі 557,63 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача надав додаткові письмові пояснення, а також копії банківських виписок про передплату відповідачем за оренду залізничних вагонів, які були долучені судом до матеріалів справи.

Представник відповідача проти заявлених позивачем вимог заперечував повністю; надав письмові заперечення щодо визнання Договору № 03/12-09 від 2009 року недійсним, які також були долучені судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 23.04.2012р. до 15:30 год.

Після перерви представники сторін своїх позицій у справі не змінили.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

26.10.2009р. між Державним підприємством "Івашківський спиртовий завод" (позивачем) та Державним підприємством "Дублянський спиртовий завод" (відповідачем) було укладено Договір оренди цистерн № 2, згідно п. 1.1. якого позивач (орендодавець) передав, а відповідач (орендар) прийняв у строкове оплатне користування рухомий склад, придатний для перевезення харчових продуктів (спирт) на строк з 27.10.2009р. до 27.10.2010р., а саме вагони № 51161628 (акт прийому-передачі від 27.10.2009р.), № 50267111, № 50267103 (акт прийому-передачі від 01.12.2009р.), за ціною 50,00 грн. з ПДВ за одну добу користування вагоном строком до 27.10.2010р. (п. 3.7. даного Договору).

До суду було надано сторонами два різних примірника вищевказаного Договору. Після проведення судової технічної експертизи даних примірників Договору, суд дійшов висновку, що примірник Договору, який було надано позивачем, є цілісним та таким, що не змінювався. Тому суд, розглядаючи справу, керується умовами Договору, які визначені в примірнику Договору, наданому позивачем.

Додатковою угодою від 25.10.2010р. термін дії Договору оренди цистерн № 2 від 26.10.2009р. був продовжений сторонами до 26.10.2011р.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.5 Договору оренди цистерн № 2 від 26.10.2009., приймання рухомого складу після оренди проводиться на станції Одноробівка Південної залізниці з оформленням та підписанням сторонами Акту прийому-передачі. Підтвердженням прибуття рухомого складу на станцію є дата, вказана в календарному штемпелі в залізничній накладній. Доставка порожнього рухомого складу до станції орендодавця здійснюється за рахунок орендаря. День підписання акту є останній день оренди.

Позивач вказує, що на цей час Акт прийому-передачі майна сторонами не підписаний, орендовані цистерни № 51161628, № 50267111, № 50267103 згідно п.п. 2.1., 2.5. Договору оренди цистерн № 2 від 26.10.2009р. не повернуті з оренди.

Відповідно до п. 3.7. Договору оренди цистерн № 2 від 26.10.2009р., за одну добу користування одним рухомим складом на умовах цього договору встановлюється така плата з урахуванням її індексації та включаючи амортизаційні відрахування: 50,00 грн. з ПДВ, яка сплачується орендарем шляхом перерахування на розрахунковий рахунок орендодавця в строк попередньої оплати.

Позивач зазначає, що відповідач систематично порушував встановлений Договором оренди цистерн № 2 від 26.10.2009р. строк внесення орендної плати, що вбачається з доданого до позову руху коштів на ДП "Івашківський спиртозавод" по контрагенту ДП "Дублянський спиртозавод" по Договорам № 22/03-2010 від 22.03.2010р. та № 2 від 26.10.2009р., у зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 210387,50 грн. за умовами Договору оренди цистерн № 2 від 26.10.2009р. та штраф в сумі 3835,00 грн., відповідно до правил п. 2 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України (за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків від простроченої суми).

Позивач також вказує, що відповідач не перерахував попередню орендну плату за серпень, вересень 2011 року, у зв'язку з чим виникла прострочена заборгованість відповідача перед позивачем, яка становить 9150,00 грн. (4650,00 грн.+4500,00 грн. = 9150,00 грн.), нараховано 3% річних в розмірі 30,11 грн.

Згідно п. 3.8. даного Договору, у разі прострочення сплати передбачених п. 3.7. Договору платежів (орендної плати за ціною 50,00 грн. з ПДВ за одну добу користування вагоном) орендар сплачує орендодавцеві пеню у розмірі 5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Орендар забезпечує сплату пені разом з основним простроченим платежем.

Таким чином, за розрахунком позивача відповідач, як винна сторона, зобов'язаний сплатити позивачу пеню за прострочену орендну плату, яка складає 19102,50 грн. (за серпень (57 днів) - 13252,50 грн. та за вересень (26 днів) - 5850,00 грн.), а також штраф у сумі 325,50 грн. за прострочення орендної плати за серпень 2011 року.

Згідно п. 2.3. Договору, всі види ремонту орендованих цистерн в період дії даної угоди проводяться силами, засобами та за рахунок орендаря у строки, встановленні чинними на залізниці нормативами.

Як вбачається з п.п. 5.4., 5.5. Договору, якщо інше прямо не передбачено цим Договором або чинним в Україні законодавством, зміни у цей Договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, які оформлюється додатковими угодами до цього Договору. Зміни у цей Договір набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього Договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому Договорі або у чинному в Україні законодавстві.

03.12.2009р. між сторонами у справі був укладений Договір 03/12-09, відповідно до умов якого відповідач (виконавець) здійснює за позивача (замовника) оплату ремонту залізничних цистерн № 50267111 та № 50267103, орендованих згідно до Договору № 2 від 26.10.2009р. Оплата виконавцем ремонту здійснюється в обсязі фактично виконаних робіт в рахунок орендних платежів.

Позивач вважає Договір 03/12-09 від 03.12.2009р. недійсним, оскільки він протирічить умовам Договору оренди цистерн № 2 від 26.10.2009р. та між сторонами по справі не було досягнуто згоди щодо внесення змін до Договору оренди цистерн № 2 від 26.10.2009р. стосовно передачі обов'язку виконувати всі види ремонту орендованих цистерн силами, засобами та за рахунок орендодавця. Тобто, як вказує позивач, ДП "Івашківський спиртовий завод" не погоджувався виконувати ремонт залізничних цистерн за свій рахунок, цей обов'язок було покладено на ДП "Дублянський спиртовий завод". Додаткової угоди про зміну вказаної істотної умови Договору оренди цистерн № 2 від 26.10.2009р. сторонами не укладалось.

Позивач зазначає, що на момент укладання спірного Договору 03/12-09 від 03.12.2009р. він помилково вважав, що обов'язок виконувати ремонт орендованих вагонів покладено на нього. Тому, відповідно до ст. 229 Цивільного кодексу України, даний правочин має бути визнаний судом недійсним. За таких обставин, на думку позивача, кошти у розмірі 21695,12 грн., сплачені відповідачем за капремонт вагонів № 50267111 та № 50267103, не повинні були враховуватись за рахунок орендної плати, оскільки згідно п. 2.3. Договору оренди цистерн № 2 від 26.10.2009р., всі види ремонту орендованих цистерн в період дії даної угоди проводяться силами, засобами та за рахунок орендаря у строки, встановленні чинними на залізниці нормативами.

Позивач вважає, що кошти, сплачені ДП "Дублянський спиртозавод" за капітальний ремонт орендованих цистерн, які помилково були зараховані як орендна плата шляхом взаємозаліку згідно Акту взаємних розрахунків від 31.05.2010р. на суму 21695,12 грн. з частковим проведенням Актів № 1 від 30.04.2010р. на суму 10000,00 грн., № 1 від 31.05.2010р. на суму 7195,12 грн. по Договору № 22/03-2010 від 22.03.2010р. та Акту № 2 від 30.04.2010р. на суму 4500,00 грн. по Договору № 2 від 26.10.2009р., є простроченою заборгованістю з орендної плати у сумі 21695,12 грн. за Договором оренди цистерн № 2 від 26.10.2009р., у зв'язку з чим позивачем були нараховані інфляційні витрати у розмірі 1949,22 грн., 3% річних - 998,89 грн., штраф - 1518,66 грн. (відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України), пеня за шість місяців прострочення виконання зобов'язання у сумі 199595,10 грн. (п. 3.8 Договору № 2 від 26.10.2009р).

22.03.2010р. між позивачем та відповідачем був укладений Договір оренди вантажних вагонів б/н, згідно умов якого позивач (орендодавець) передав, а відповідач (орендар) прийняв у строкове оплатне користування рухомий склад, придатний для перевезення харчових продуктів (спирт) на строк з 22.03.2010р. до 31.12.2010р., а саме вагони № 50267087, № 50267145, № 50267137, № 50267129, № 511161610 (акт прийому-передачі від 22.03.2010р.), за ціною 100,00 грн. з ПДВ за одну добу користування вагоном строком до 31.12.2010р.

Додатковою угодою від 30.11.2010р. термін дії Договору оренди вантажних вагонів від 22.03.2010р. був продовжений сторонами до 31.12.2011р.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.5 Договору оренди вантажних вагонів від 22.03.2010р., приймання рухомого складу після оренди проводиться на станції Одноробівка Південної залізниці з оформленням та підписанням сторонами Акту прийому-передачі. Підтвердженням прибуття рухомого складу на станцію є дата, вказана в календарному штемпелі в залізничній накладній. Доставка порожнього рухомого складу до станції орендодавця здійснюється за рахунок орендаря. День підписання акту є останній день оренди.

Як вказує позивач, на теперішній час Акт прийому-передачі майна сторонами не підписаний, орендовані цистерни № 50267087, № 50267145, № 50267137, № 50267129, № 511161610 згідно п.п. 2.1., 2.5. Договору оренди вантажних вагонів від 22.03.2010р. не повернуті з оренди.

Відповідно до п. 3.7. Договору оренди вантажних вагонів від 22.03.2010р., за одну добу користування одним рухомим складом на умовах цього договору встановлюється така плата з урахуванням її індексації та включаючи амортизаційні відрахування: 100,00 грн. з ПДВ, яка сплачується орендарем шляхом перерахування на розрахунковий рахунок орендодавця в строк попередньої оплати.

Позивач зазначає, що в порушення умов Договору оренди вантажних вагонів від 22.03.2010р., відповідач систематично перераховував орендну плату з пропуском встановленого строку, що вбачається з доданого до позову руху коштів на ДП "Івашківський спиртозавод" по контрагенту ДП "Дублянський спиртозавод" по Договорам № 22/03-2010 від 22.03.2010р. та № 2 від 26.10.2009р., у зв'язку з чим відповідно до правил п. 2 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, за прострочення понад тридцять днів позивачем були нараховані відповідачу пеня у сумі 10933,50 грн. і штраф у сумі 8655,50 грн.

Крім того, позивач вказує, що відповідачем взагалі не перерахована орендна плата за користування орендованими вагонами за серпень та вересень 2011 року у розмірі 30500,00 грн. (15500,00 грн. + 15000,00 грн. = 30500,00 грн.), що є грубим порушенням п. 3.7. Договору оренди вантажних вагонів від 22.03.2010р., згідно з яким плата за користування цистернами повинна бути надана в строк попередньої оплати.

Відповідно до п. 3.8. Договору оренди вантажних вагонів від 22.03.2010р., за невиконання та неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність у відповідності до чинного законодавства України.

Таким чином, за розрахунком позивача, з урахуванням приписів ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, відповідач, як винна сторона, зобов'язаний сплатити позивачу прострочену заборгованість за Договором оренди вантажних вагонів від 22.03.2010р. за оренду цистерн у розмірі 30500,00 грн., 3% річних - 100,40 грн., пеню в загальній сумі 1273,50 грн. (за серпень - 883,50 грн., вересень - 390,00 грн.), а також штраф за прострочення орендної плати за липень сумі 1085,00 грн.

12.07.2011р. позивач направив на адресу відповідача вимогу щодо дострокового розірвання договорів оренди цистерн та вантажних вагонів, у зв'язку з простроченням виконання обов'язку по сплаті орендної плати, повернення вагонів в технічно справному стані згідно умов договорів, а також сплати орендної плати за липень 2011 року.

У відповідь на цю вимогу ДП "Дублянський спиртовий завод" листом від 09.08.2011р. № 696 повідомив про надання згоди на дострокове розірвання укладених договорів та направлення 29.08.2011р. цистерн, які знаходились в оренді. У листі від 30.08.2011р. за № 706 відповідач повідомив позивача про те, що цистерни направлені на його адресу 01.08.2011р.

Позивач вказує, що на початку серпня 2011 року до ДП "Івашківський спиртовий завод" зателефонувала особисто начальник станції Одноробівка ОСОБА_8 й повідомила, що на адресу заводу направлено 8 з/д цистерн, п'ять з яких неробочим парком. Станція Одноробівка не мала можливості прийняти вказані вагони, оскільки на той час договір про експлуатацію залізничної колії, укладений між позивачем та Укрзалізницею був закінчений та було відсутнє залізничне полотно від станції до заводу, тому вагони були зупинені на станції Куряш. Окрім того, вагони № 50267145 (згідно рахунку № 148 від 31.03.2010р. сплачено за деповський ремонт), № 50267087, № 50267137, № 50267129, № 511161610, знаходились в технічно несправному стані та не могли прямувати по коліям залізниці, тільки за окремим наказом в ремонтне депо, тому що згідно п. 4.8. строків проведення деповського та капітального ремонтів вантажних вагонів відповідно Протоколу чотирнадцятого засідання ради з залізничного транспорту держав-учасників співдружності, деповський ремонт вагону для перевезення спиртів та харчових продуктів проводиться через 1 рік після деповського ремонту й через 2 роки - після капітального ремонту. За таких обставин, у зв'язку з відправленням відповідачем неробочим парком п'яти цистерн, ДП "Івашківський спиртозавод", як власник орендованих цистерн, прийняло рішення перенаправити цистерни до врегулювання спірних питань. Таким чином, в залізничних накладних в графі "отримувач: станція Одноробівка" було закреслено і перенаправлено до вагонного депо Основа для проведення ремонтних робіт.

Таким чином, позивач зазначає, що між сторонами не було врегульовано та встановлено дату повернення вагонів, для того, щоб підготуватись для прийому цистерн. А також враховуючи, що в одній колоні цистерн знаходились несправні, які взагалі не могли рухатись по коліям, позивач був позбавлений можливості прийняти орендовані цистерни та підписати Акт прийому-передачі майна. Тобто, позивач вважає, що з вини відповідача він не має можливості користуватися залізничними цистернами.

На цей час Акт прийому-передачі майна між сторонами не підписаний, орендовані цистерни № 51161628, № 50267111, № 50267103, № 50267087, № 50267145, № 50267137, № 50267129, № 511161610, згідно зазначених вище п.п. 2.1., 2.5. Договору оренди цистерн № 2 від 26.10.2009р. та Договору оренди вантажних вагонів від 22.03.2010р. позивачу не повернуті.

12.08.2011р. позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогами погасити прострочену заборгованість за умовами Договору оренди цистерн № 2 від 26.10.2009р. та Договору оренди вантажних вагонів від 22.03.2010р. в розмірі 41845,12 та сплатити пеню у сумі 43476,00 грн., що у загальному розмірі становить 85321,12 грн., шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача.

Листом від 30.08.2011р. за № 707 відповідач повідомив, що претензія не розглянута, оскільки подана з порушенням чинного законодавства. Проте, відповідач заперечував проти недійсності Договору № 03/12-09 від 03.12.2009р., нарахування штрафних санкцій, посилаючись на невизначення в договорах конкретного розміру штрафних санкцій за несвоєчасне внесення орендної плати.

Станом на 26.09.2011р. сума основної заборгованості відповідача по сплаті за оренду вагонів за розрахунком позивача становила 58745,12 грн., нарахування на індекс інфляції - 1949,00 грн., 3% річних за незаконне користування чужими грошовими коштами - 1129,4 грн., пеня - 441292,10 грн., штраф - 15422,66 грн., у зв'язку з чим позивачем подано даний позов до господарського суду.

Під час судового розгляду справи було встановлено, що оплата за оренду вагонів за Договором № 2 від 26.10.2009р. та Договором від 22.03.2010р. у період до 01.08.2011р. була здійснена відповідачем у повному обсязі, що підтверджується наданими відповідачем виписками з особового рахунку ДП "Дублянський спиртзавод" та не спростовується позивачем.

Нарахування позивачем орендних платежів за 31 день серпня та 26 днів вересня 2011 року суд вважає необґрунтованим, оскільки спірні цистерни були направлені відповідачем на станцію Одноробівка з метою повернення позивачеві 01.08.2011р., що підтверджується залізничними накладними № 44607240 та № 44607190 від 01.08.2011р., належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи. Тобто, на вимогу позивача (лист від 12.07.2011р. № !87) цистерни фактично вибули з користування відповідача 01.08.2011р.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що спірні цистерни на час їх повернення орендодавцю були справними та знаходились у стані придатному для пересування коліями залізниці, що підтверджується актами від 01.08.2011р., складеними на кожну цистерну представником Укрзалізниці та представником ДП "Дублянський спиртовий завод" (том 2, арк. 46-49).

Відповідно до п. 5.1. Правил реєстрації та експлуатації власних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 28.09.2004р. N 856, випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається тільки після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред'явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в Книзі пред'явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).

Також, вбачається, що станом на 01.08.2001р. позивачу (орендодавцю) було відомо, що в нього відсутні під'їзні колії до станції Одноробівка та відсутній договір про експлуатацію залізничної колії, що фактично унеможливлювало передачу цистерн у місці, визначеному в договорі. Дані обставини підтверджуються та зазначені самим позивачем у первісному позові. Як свідчать матеріали справи, передані відповідачем цистерни були зупинені по станції Куряш не з вини ДП "Дублянський спиртовий завод", а з власної ініціативи ДП "Івашківський спиртовий завод" за письмовим проханням про переадресування цистерн № 244 від 05.08.2011р. Так, згідно вказаного прохання та наказу Укрзалізниці від 08.08.2011р. за № 60, спірні цистерни були направлені до станції Основа для проведення планових ремонтів цистерн. При цьому, обов'язок проведення таких ремонтів покладено на ДП "Івашківський спиртовий завод" не тільки умовами договору, а й пунктами 5.11. та 5.12. "Правил реєстрації та експлуатації власних вагонів", де зазначено, що власні вантажні вагони, зареєстровані в АБД ПВ, направляються в планові ремонти за перевізними документами (як вагони неробочого парку), із унесенням до натурного листа поїзда в графу "маршрут, неробочий парк" коду "9", а в графу "примітка" в разі необхідності - "ПЕРЕСЛ" з обов'язковою передачею необхідних інформаційних повідомлень. Власні вантажні вагони, зареєстровані в АБД ПВ, направляються в ремонт за розпорядженням власника вагона та за перевізними документами.

При надходженні цистерн на ст. Куряш, позивач, звертаючись до залізниці з проханням про їх переадресування, підтвердив, що дані цистерни знаходяться в його користуванні і на свій розсуд розпорядився ними. При цьому позивач в односторонньому порядку змінив умови договорів оренди, а саме п. 2.1., де вказано, що приймання цистерн після оренди проводиться на станції Одноробівка (код 432700).

Та не зважаючи на це, в листі № 253 від 11.08.2011р. позивач запропонував відповідачу прислати його представника на станцію Одноробівка, усвідомлюючи, що цистерн там нема і найближчим часом не буде.

Відповідно до ст. 197 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов'язання.

Згідно ст. 532 Цивільного кодексу України, місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі.

Згідно ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що ДП "Дублянський спиртовий завод" виконав свої зобов'язання щодо передачі цистерн, тоді як позивач по справі ухилився від виконання свого обов'язку та по теперішній час не підписує додаткові угоди про розірвання договорів та акти прийому-передачі цистерн.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 782 Цивільного кодексу України, у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Оскільки повідомлення про розірвання договорів оренди вагонів було отримане відповідачем 19.07.2011р., Договір оренди цистерн № 2 від 26.10.2009р. та Договір оренди вантажних вагонів б/н від 22.03.2010р. припинили свою чинність 19.07.2011р.

Враховуючи, що цистерни були відправлені відповідачем на вимогу позивача 01.08.2011р. та мали прибути на станцію призначення 02.08.2011р., суд вважає нарахування позивачем орендних платежів у період з 03.08.2011р. безпідставним, тому не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з відповідача підлягає стягненню основна заборгованість за Договорами оренди від 26.10.2009р. та від 22.03.2010р. лише за два дні - 01.08.2011р. та 02.08.2011р., в сумі 1300,00 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Проте, суд вважає необґрунтованим розрахунок позивачем штрафних санкцій.

В п. 3.7. обох Договорів, які є предметом розгляду у даній справі (Договір оренди цистерн № 2 від 26.10.2009р. та Договір оренди вантажних вагонів б/н від 22.03.2010р.) зазначено, що орендна плата сплачується орендарем шляхом перерахування на розрахунковий рахунок орендодавця в строк попередньої оплати.

Таку умову не можна вважати визначенням конкретного строку оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Отже, в оспорюваних договорах такі строки не визначені. Тобто, строк виконання орендарем обов'язку не встановлений.

За приписами ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вказує відповідач, позивач рахунки на сплату орендної плати не виставляв, порядок та строки здійснення платежів відповідачем не оскаржував.

Проте, з наданих позивачем банківських виписок вбачається, що оплата за оренду цистерн здійснювалась відповідачем на підставі саме рахунків. При цьому слід зазначити, що деякі з цих рахунків були виставлені позивачем наприкінці місяця, за який здійснювався платіж (зокрема, рахунки № 1/2 та № 2/2 від 30.11.2009р. на оплату оренди цистерн за листопад 2009р.), тобто в порушення умов договорів щодо передплати орендних платежів.

Крім того, слід зауважити, що з боку позивача були підписані всі відповідні акти надання послуг за договорами без будь-яких зауважень щодо строку їх оплати.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки строк виконання зобов'язання в договорах встановлений не був, відповідно не можна вважати його порушеним.

Оплата за договорами була здійснена відповідачем в повному обсязі за весь час користування цистернами (крім 01.08.2011р. та 02.08.2011р.), що підтверджується виписками з особового рахунку ДП "Дублянський спиртзавод".

За таких обставин, суд вважає необґрунтованим розрахунок пені, здійснений позивачем на прострочену заборгованість у період з жовтня 2009 року по червень 2011 року.

Оскільки орендна плата за останній місяць користування цистернами - липень 2011 року, в сумі 20150,00 грн. була здійснена 31.08.2011р. (з простроченням 26 днів), що не спростовується відповідачем, суд вважає за необхідне здійснити перерахунок пені на це прострочене грошове зобов'язання за період прострочення 26 днів - з 05.08.2011р. (з дати отримання відповідачем вимоги позивача про сплату заборгованості) по 31.08.2011р. (день фактичної сплати заборгованості за липень 2011 року).

Також суд вважає за необхідне стягнути з відповідача пеню за прострочення орендного платежу за два дні серпня 2011 року за період прострочення 62 дня - з 05.08.2011р. (з дати отримання відповідачем вимоги позивача про сплату заборгованості) по 06.10.2011р. (день складення позивачем позовної заяви).

Таким чином, сума пені за прострочення оплати оренди за липень 2011 року становить: за Договором від 26.10.2009р. (за ставкою 5%) - 6045,00 грн.; за Договором від 22.03.2010р. (за подвійною ставкою НБУ) - 171,14 грн.

Сума пені за прострочення оплати оренди за два дні серпня 2011 року становить: за Договором від 26.10.2009р. (за ставкою 5%) - 930,00 грн.; за Договором від 22.03.2010р. (за подвійною ставкою НБУ) - 26,33 грн.

Загальний розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, становить 7172,47 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки у період прострочення заборгованості, з серпня 2011 р. по жовтень 2011р., показник інфляції становив 99.7%, інфляційні втрати не нараховуються.

3% річних за прострочення оплати оренди за липень 2011 року у період з 05.08.2011р. по 31.08.2011р. становить 43,06 грн.; за прострочення оплати оренди за два дні серпня 2011 року у період з 05.08.2011р. по 06.10.2011р. становить 6,62 грн.

Загальний розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, становить 49,68 грн.

Суд вважає необґрунтованим нарахування позивачем штрафних санкцій на підставі ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 2 листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011р. № 01-06/249, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції, передбаченої абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, допускається за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (постанови від 06.12.2010 N 42/563; від 20.12.2010 N 06/113-38).

Оскільки у даному випадку йдеться про прострочення грошового зобов'язання, нарахування позивачем штрафу на підставі ст. 231 Господарського кодексу України є безпідставним.

Під час розгляду позовних вимог щодо визнання недійсним Договору № 03/12-09 від 03.12.2009р., судом встановлено наступне.

На підставі Договору від 26.10.2009 ДП "Івашківський спиртовий завод" (орендодавець) передав ДП "Дублянський спиртовий завод" (орендарю) за актом прийому-передачі від 27.10.2009р. лише залізничну цистерну № 51161628.

Дослідивши умови Договору, суд встановив:

П.2.3 Договору передбачено , що всі види ремонту орендованих цистерн в період дії договору провадяться силами та за рахунок орендаря. Дія договору визначена п.5.1 , в якому визначено , що Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання.

Загальними положеннями Договору передбачено, що орендодавець передає в користування рухомий склад придатний для перевезення харчових продуктів. Ідентифікуючи ознаки переданого майна а також дата передачі вказуються у відповідних додатках .Таким чином дія договору відносно окремо визначених цистерн починається з моменту їх передачі та підписання відповідних додатків.

За таких обставин покладення оплати за ремонт цистерн на відповідача до їх фактичної передачі унеможливлює виконання п.2.3 договору .

Станом на 27.10.2009р. залізничні цистерни № 50267111 та № 50267103 відповідачу в користування згідно умов Договору оренди передані не були, оскільки вони потребували капітального ремонту, та були направлені позивачем на ремонт на станцію Куп'янськ.

Згідно повідомлення на ремонт № 6658 від 12.11.2009р. (т. 2, а.с. 63), цистерна № 50267103 поступила на станцію Куп'янськ для здійснення капітального ремонту.

Згідно повідомлення на ремонт № 6659 від 12.11.2009р. (т.2, а.с. 67) цистерна № 50267111 поступила на станцію Куп'янськ для здійснення капітального ремонту.

Станом на 01.12.2009р. ремонт цистерн був здійснений.

Додаткова угода про передачу вказаних цистерн та акт прийому-передачі датовані сторонами 01.12.2009р., але фактично цистерни знаходились на станції Куп'янськ до 04.12.2009р., що підтверджується наступним:

- згідно повідомлення про приймання вантажних вагонів з капітального ремонту № 1766 (т. 2, а.с. 64), цистерна № 50267103 поступила на станцію 03.12.2009р.;

- згідно повідомлення про приймання вантажних вагонів з капітального ремонту № 1776 (т. 2, а.с. 66) цистерна № 50267111 поступила на станцію 04.12.2009р.;

- згідно квитанцій про приймання вантажу № 44977836 та № 44977837, відремонтовані цистерни були направлені на станцію Водяна 04.12.2009р.

Відповідно до п. 2.1. Договору, підтвердженням прибуття рухомого складу на станцію є дата, вказана в календарному штемпелі в залізничній накладній.

Для того щоб відремонтовані цистерни були направлені на станцію Водяна в розпорядження ДП "Дублянський спиртовий завод" ДП "Івашківський спиртовий завод" повинно було розрахуватися зі станцією Куп'янськ, але, оскільки коштів у підприємства не було, то 02.12.2009р. (лист № 963) позивач звернувся до відповідача з проханням в рахунок орендної плати здійснити оплату по ремонту залізничних цистерн № 50267111 та № 50267103 (т. 2, а.с. 53).

03.12.2009р. між сторонами був укладений Договір № 03/12-09Ю, згідно якого ДП "Дублянський спиртовий завод" оплатило капітальний ремонт цистерни № 50267103 на суму 10286,40 грн. та капітальний ремонт цистерни № 50267111 на суму 11408,72 грн.

Отже, станом на 31.05.2010р. у ДП "Івашківський спиртовий завод" існувала кредиторська заборгованість перед ДП "Дублянський спиртовий завод" за ремонт цистерн, а у ДП "Дублянський спиртовий завод" існувала кредиторська заборгованість перед ДП "Івашківський спиртовий завод" по орендній платі, тому між сторонами був здійснений залік взаємних розрахунків, що підтверджується актом від 31.05.2010р.

Таким чином, з викладеного вбачається, що цистерни № 50267111 та № 50267103 були передані ДП "Дублянський спиртовий завод" лише після ремонту.

Оскільки відповідно до умов Договору, на позивача був покладений обов'язок передати орендарю в користування рухомий склад у придатному для перевезення харчових продуктів стані (п. 1.1. Договору), обов'язок по ремонту цистерн до передачі їх орендарю лежав на ДП "Івашківський спиртовий завод".

На підставі викладеного, твердження позивача про те, що ДП "Івашківський спиртовий завод" не погоджувалось проводити ремонт залізничних цистерн за свій рахунок і на момент укладання спірного договору ДП "Івашківський спиртовий завод" помилково вважало, що обов'язок виконувати ремонт орендованих вагонів покладено на нього - не відповідає дійсності.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, а саме :

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, лист від 02.12.2009р. № 963, Договір № 03/12-09 від 03.12.2009р., акт взаємних розрахунків були підписані посадовими особами позивача при наявності у них повноважень та при повному розумінні дій, які вони виконували. Позивачем не доведено, де, коли та відносно яких обставин вони помилися.

Таким чином, у суду відсутні підстави для визнання Договору № 03/12-09 від 03.12.2009р. недійсним, як правочина, вчиненого під впливом помилки.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ДП "Івашківський спиртовий завод", а саме в частині стягнення з відповідача 1300,00 грн. основного боргу, 7172,47 грн. пені та 49,68 грн. - 3 % річних.

Іншу частину позовних вимог суд визнав необґрунтованою, такою, що суперечить дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим відмовляє у задоволенні цієї частини позову.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв'язку з тим, що у даному судовому засіданні позовні вимоги були зменшені позивачем до первісного розміру, судовий збір в розмірі 557,63 грн., який був сплачений позивачем 01.11.2011р. за подання клопотання про збільшення розміру позовних вимог, підлягає поверненню, відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 203, 215, 229, 251, 252, 526, 530, 532, 611, 612, 613, 625, 782 Цивільного кодексу України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 193, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Клопотання про збільшення позовних вимог, заявлені позивачем 02.11.2011р., 28.11.2011р., 20.04.2012р., залишити без розгляду.

У позові відмовити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Дублянський спиртовий завод" (62052, Харківська область, Краснокутський район, с.Дублянка, вул.Заводська, 1; код ЄДРПОУ: 00375289; р/р 2600801312785 ПАТ АКБ "Базис", МФО 351760) на користь Державного підприємства "Івашківський спиртовий завод" (62211, Харківська область, Золочівський район, с.Івашки; код: 00375250; р/р 260093031278 в АКБ "Меркурій", м.Харків, МФО 351663) - 1300,00 грн. основного боргу, 7172,47 грн. пені; 49,68 грн. - 3 % річних; 85,22 грн. витрат з оплати державного мита; 5,33 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; 198,66 грн. витрат за проведення судової експертизи.

В іншій частині позовних вимог у позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Державному підприємству "Івашківський спиртовий завод" (62211, Харківська область, Золочівський район, с.Івашки; код: 00375250; р/р 260093031278 в АКБ "Меркурій", м.Харків, МФО 351663) суму судового збору в розмірі 557,63 грн., сплаченого платіжним дорученням № 1983 від 01.11.2011р., оригінал якого долучено до матеріалів справи господарського суду Харківської області № 5023/8337/11.

Суддя Кухар Н.М.

Повне рішення складено "27" квітня 2012 року.