Рішення № 23800805, 03.05.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

03 травня 2012 р.

Справа 19/19/2012/5003

за позовом:Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до:Державного підприємства "Гайсинський Лісгосп" ( вул. М. Кривоноса, 20, м. Гайсин., Вінницька обл.. 23700)

про стягнення 108554,49 грн. боргу за договором купівлі-продажу

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Діхтярук Т.А.

Представники

позивача : ОСОБА_1,

позивача: ОСОБА_2,

позивача: ОСОБА_3,

відповідача : ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ :

Подано позов фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до державного підприємства "Гайсинський Лісгосп" про стягнення 108554,49 грн. боргу за договором купівлі-продажу, з яких 68 149,71 грн. основного боргу та 40 404,78 грн. пені.

Ухвалою суду від 04.04.2012 року порушено провадження у даній справі з призначенням її до розгляду на 19.04.2012 року.

В судове засідання 19.04.2012 року з'явились представники обох сторін.

Сторонами не подано всіх належних доказів, для вирішення спору по суті.

З урахуванням наведеного розгляд справи було відкладено на 03.05.2012 року.

Представники позивача позов підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача позов визнав в сумі основної заборгованості та пені в сумі розрахунку до вимог чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача та дослідивши наявні матеріали справи, суд встановив наступне.

11.10.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 14 купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів.

Позивачем на виконання умов договору та відповідно до лімітно-забірних карт, на підставі видаткових накладних, в період з 12.10.2011 року по 24.11.2011 року було відпущено відповідачу паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 213 457,72 грн.

Відповідач за поставлений товар здійснив часткові розрахунки в розмірі 145 308,01 грн., в тому числі відповідач по товарно-транспортній накладній поставив позивачу, в рахунок погашення боргу деревину дров'яну на суму 4416 грн., відтак сума заборгованості на день подання позову до суду становила 68 149,71 грн., що підтверджується актом звіряння розрахунків від 22.12.2011 року та 16.03.2012 року.

Крім того, відповідачем були здійснені часткові проплати заборгованості, що підтверджується платіжними дорученнями та видно із актів звіряння розрахунків від 22.12.2011 року, від 16.03.2012 року, від 01.04.2012 року.

Сума боргу на день розгляду справи в суді становить 62 149,71 грн.

Внаслідок неналежного виконання умов договору, відповідачу було нараховано пеню в розмірі 40 404,78 грн, яку відповідач не визнає, а визнає пеню в розрахунку до вимог чинного законодавства.

Виходячи з вищевикладеного позивачем були повністю виконані зобов'язання відповідно до договору № 14 від 11.10.2011 року.

Відповідач в свою чергу не розрахувався повністю за поставлений товар, чим порушив умови договору № 14 від 11.10.2011 року.

На день подання позову та розгляду справи у суді, відповідач свої зобов'язання по сплаті за товар в повному обсязі не виконав.

Наведене стверджується:

- договір купівлі-продажу № 14 від 11.10.2011 року;

- видатковими накладними на отримання товару;

- лімітно - забірними картами;

- товарно транспортною накладною;

- платіжними дорученнями;

- рахунками;

- матеріалами справи.

Суд задовольняючи позовні вимоги частково виходив з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події..

Статтею 193 Господарського Кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як випливає з Договору, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, що випливають з договору купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ст. 693 ЦК України).

Відповідно до п.1.1. договору № 14 від 11.10.2011 року (далі-Договору) продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити його.

Відповідно до п.1.2. Договору вартість товару договірна. Між сторонами було досягнуто згоди, що вартість товару становить 213457,72 грн.

Відповідно до п.2.1. Договору продавець зобов'язаний після підписання договору в строк не пізніше 10 днів, передати покупцеві названий у п.1.1. договору товар із сертифікатом якості( за необхідності, залежно від виду товару, - документи про його експлуатацію) згідно потреби.

Відповідно до п.2.1. Договору покупець зобов'язаний прийняти товари від продавця і здійснити за нього оплату в строки й порядку, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 5.1. Договору оплата товарів покупцем здійснюється за договірною ціною шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця в такому порядку: на 1- ше число кожного місяця по факту вибірки товару.

Позивачем свої зобов'язання відносно Договору було виконано повністю, останній відповідно до лімітно-забірних карт, на підставі видаткових накладних, в період із 12.10.2011 року по 24.11.2011 року було відпущено відповідачу паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 213 457,72 грн., відповідач вищевказаний товар отримав, про що міститься підпис уповноваженої особи та печатка підприємства.

Позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату поставлено товару, останній за поставлений товар здійснив часткові розрахунки в розмірі 145 308,01 грн., що підтверджено виписками банку, в тому числі в рахунок погашення боргу відповідач поставив позивачу деревину дров'яну на суму 4416 грн., що підтверджується товарно - транспортною накладною.

Із матеріалів справи видно, що ФОП ОСОБА_1 звертався до ДП Гайсинський лісгосп із претензією в якій просив останнього остаточно розрахуватись із боргом в строк до 27.01.2012р.

10.01.2012р. відпровідач надав відповідь позивачу на подану претензію, в якій зазначив, що в даний час ДП Гайсинський лісгосп знаходиться в дуже скрутному фінансовому стані, а тому розрахуватись не має можливості та просив відстрочити погашення боргу до кінця І-го кварталу 2012 р.

Як видно із актів звіряння розрахунків від 22.12.2011 року, від 16.03.2012 року, від 01.04.2012 року відповідач частково сплачував заборгованість позивачу.

Із акта звірки розрахунків, який складений станом на 01.04.2012р. та підписаний сторонами, за відповідачем рахується заборгованість в сумі 64 149,71 грн.

Проте, враховуючи часткову сплату боргу відповідачем в розмірі 2000 грн. (платіжне доручення від 23.04.2012р. №504) заборгованість останнього перед позивачем становить 62 149,71 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу 62 149,71 грн. підлягають задоволенню.

Крім стягнення основної суми заборгованості відповідачу нараховано 40 404,78 грн. пеню (згідно Договору).

Відповідно до п. 6.1. договору № 14 від 11.10.2011 року за прострочення платежу покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у вказаний строк, він є боржником, що прострочив.

Проте, беручи до уваги норми чинного законодавства, відповідно до ч.3. ст. 343 господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" - платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений , обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, за згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної давності, але розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня. Сума зменшення розміру пені відноситься на результати фінансово-господарської діяльності одержувача грошових коштів, а щодо державних установ та організацій, що фінансуються за рахунок бюджету, - на зменшення їх фінансування.

У п.3 інформаційного листа ВГС України № 01-06/224/2012 від 27.02.2012 року видно правову позицію з приводу нарахувань пені та зазначено, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався у договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний. Тому, позивачем при обрахуванні пені не враховано норми Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та господарського кодексу України.

При цьому, суд зробив перерахунок пені відповідно до норм чинного законодавства, та прийшов до висновку, що заявлений до стягнення позивачем розмір пені значно перевищує розмір пені який відповідає нарахуванню відповідно до норм чинного законодавства.

Тому, враховуючи викладене до стягнення підлягає пеня в розмір 3425,56 грн.

В задоволенні решти пені в розмірі 36979,22 грн. позивачу слід відмовити.

В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково. З відповідача слід стягнути 62 149,71 грн. основного боргу, 3425,56 грн. пені. В стягненні 36979,22 грн. пені слід відмовити.

Згідно з положеннями ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам. Тому з відповідача підлягає до стягнення 2171,08 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 47, 49, 82, 84, 115,116 ГПК України, ст.7 Закону України "Про судовий збір" -

ВИРІШИВ :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з державного підприємства "Гайсинський Лісгосп" ( вул. М. Кривоноса,20, м. Гайсин., Вінницька обл.23700, код ЄДРПОУ 00991396, р/р 2600336716746 ОБУ м. Вінниця, МФО 302076 ) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 р/р НОМЕР_1 в Гайсинському відділенні ТВБВ 1001/0101 АТ "Ощадбанк" МФО 302076) 62 149,71 грн. основного боргу, 3 425,56 грн. пені, 2 171,08 грн. судового збору.

3. В стягненні 36 979,22 грн. пені позивачу відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Повне рішення складено 04 травня 2012 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (АДРЕСА_1)

3 - відповідачу ( вул. М. Кривоноса,20, м. Гайсин., Вінницька обл.. 23700)