Рішення № 23800357, 03.04.2012, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 2/1521/464/12

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2012 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :

головуючого судді Гандзій Д.М.,

при секретарі Рябоконь Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства страхової компанії «Теком»до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди у порядку регресу, -

ВСТАНОВИВ :

28 березня 2012 року, позивачі ПАТ СК «Теком», назва якого була перейменована згідно Закону України «Про акціонерні товариства»з ЗАТ СК «Теком»на ПАТ СК «Теком», що підтверджується Статутом підприємства, витягом з ЄДРЮОФОП серії ААВ № 272733, довідкою з ЄДРПОУ серії АА № 489076 та витягом з протоколу № 1 загальних зборів акціонерів ЗАТ СК «Теком»і який є правонаступником всіх прав та обов'язків останнього, звернулися до суду з позовом, в якому зазначили, що 25.12.2010 р., на вул. Середньофонтанській у м. Одесі, відбулась ДТП за участю відповідача водія ОСОБА_1, який керуючи автомобілем марки «Хюндай» д/н НОМЕР_1 допустив зіткнення з автомобілем марки «Mitsubishi Lancer»д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2, чий автомобіль був застрахований останнім, як власником в ПАТ СК «Теком», внаслідок чого, вказаний автомобіль отримав механічні пошкодження.

За даним фактом, працівниками ДАІ були складені відповідна довідка про ДТП та адміністративні матеріали разом із протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 були передані до Овідіопольського райсуду Одеської області, який своєю постановою від 21.01.2011 р. визнав винним відповідача у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і піддав штрафу у розмірі 340 грн.

Як вказують позивачі, на момент вищевказаної ДТП, автомобіль марки «Mitsubishi Lancer»д/н НОМЕР_2, який належить водію ОСОБА_2 був застрахований останнім у ПАТ СК «Теком», який є правонаступником ЗАТ СК «Теком»на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 153-10Д/Т/АТ від 19.04.2010 р.

Згідно із висновком експертного авто товарознавчого дослідження № 4510 від 22.01.2011 р. по визначенню вартості матеріального збитку, спричиненого власнику транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту якого склала -12687,58 грн.

Відповідно до вищевказаного договору страхування, вказані події (ДТП) були визнані позивачами страховим випадком і відповідно був проведений розрахунок страхового відшкодування згідно страхового акту № 36 від 01.02.2011 р., позивачі сплатили власнику автомобіля ОСОБА_2 на рахунок визначений останнім 10495,45 грн., а саме, на рахунок станції технічного обслуговування ТОВ «Адіс-Авто», що підтверджується платіжним дорученням № 748 від 07.02.2011 р. Тобто, фактичними витратами, які були понесені позивачами є зокрема вартість висновку експерта у розмірі 550 грн., вартість послуг пошти у розмірі 59,36 грн., а разом 11104,81 грн. (10495,45 грн. + 550 грн. + 59,36 грн.), які представниця позивача, в порядку регресу, просила суд стягнути на свою користь з відповідача та судові витрати по справі.

Представниця позивача в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, в судове засідання , однак надіслала до суду заяву, в якій, посилаючись на ст. 158 ч. 2 ЦПК України, підтримала свої позовні вимоги та просила суд слухати справу за її відсутності, не заперечуючи проти прийняття заочного рішення по даній справі (а.с. 63).

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до ст. 74 ЦПК України, що підтверджується поштовим повідомленням, відправленим рекомендованим листом с повісткою суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем його проживання з підписом, що підтверджується відповідною довідкою АБ Овідіопольського РВ ГУМВС України в Одеській області, причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надав (а.с. 60,62).

Згідно з ч.ч. 1,4 ст. 169 ЦПК України, якщо у суду не має даних про причину неявки відповідача, сповіщеного належним чином, або якщо причини неявки відповідача на думку суду є неповажними, суд вважає можливим розглянути справу на підставі даних, які є в матеріалах справи та зі згоди позивача ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Пунктом 1 частини 1 статті 1888 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення вирішення справи.

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Виходячи з приписів статті 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили -не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення -обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, чи мале місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Пунктом 2 частини 4 Постанови Пленуму ВСУ № 6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»передбачено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Згідно із статтею 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Умовами статті 27 Закону України «Про страхування»передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Судом було встановлено, що 25.12.2010 р., на вул. Середньофонтанській у м. Одесі, відбулась ДТП за участю відповідача водія ОСОБА_1, який керуючи автомобілем марки «Хюндай»д/н НОМЕР_1 допустив зіткнення з автомобілем марки «Mitsubishi Lancer»д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2, чий автомобіль був застрахований останнім, як власником в ПАТ СК «Теком», внаслідок чого, вказаний автомобіль отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою ВОАІ ОМУ ГУМВС України в Одеській області № 8746528 від 20.10.2011 р. (а.с. 13,14).

За даним фактом, працівниками ДАІ були складені відповідна довідка про ДТП та адміністративні матеріали разом із протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 були передані до Овідіопольського райсуду Одеської області, який своєю постановою від 21.01.2011 р. визнав винним відповідача у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і піддав штрафу у розмірі 340 грн. (а.с. 12).

Суд з`ясував, що на момент вищевказаної ДТП, автомобіль марки «Mitsubishi Lancer»д/н НОМЕР_2, який належить водію ОСОБА_2 був застрахований останнім у ПАТ СК «Теком», який є правонаступником ЗАТ СК «Теком»на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 153-10Д/Т/АТ від 19.04.2010 р. (а.с. 42-46).

Згідно із висновком експертного авто товарознавчого дослідження № 4510 від 22.01.2011 р. по визначенню вартості матеріального збитку, спричиненого власнику транспортного засобу, при дослідженні якого, був особисто запрошений і присутній відповідач ОСОБА_1 та який особисто поставив свій підпис під актом огляду пошкодженого транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту якого склала -12687,58 грн. (а.с. 18-21,24-36).

Відповідно до вищевказаного договору страхування, вказані події (ДТП) були визнані позивачами страховим випадком і відповідно, до заяв потерпілого ОСОБА_2 - був проведений розрахунок страхового відшкодування згідно страхового акту № 36 від 01.02.2011 р., позивачі сплатили власнику автомобіля ОСОБА_2 на рахунок визначений останнім 10495,45 грн., а саме, на рахунок станції технічного обслуговування ТОВ «Адіс-Авто», що підтверджується платіжним дорученням № 748 від 07.02.2011 р. Тобто, фактичними витратами, які були понесені позивачами є зокрема вартість висновку експерта у розмірі 550 грн., вартість послуг пошти у розмірі 59,36 грн., а разом 11104,81 грн. (10495,45 грн. + 550 грн. + 59,36 грн.), розрахунок яких, був зроблений позивачами у відповідності з діючим законодавством України та перевірений судом (а.с. 15-17,22,23,37,47,48).

Підсумовуючи вищевикладені вимоги Законів України, слід зробити висновок, що при спричиненні шкоди, потерпілий (страхувальник) має право отримати відшкодування від її заподіювача, а також вільно обирати, до кого цю вимогу пред'явити -до заподіювача чи до страховика.

Отже, з огляду на викладене, суд вважає суму стягнення з відповідача в порядку регресу законною та підтвердженою документально, а позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім цього, у відповідності до вимог ст.ст. 85,88 ЦПК України, з відповідача на користь позивачів мають бути стягнуті понесені та документально підтверджені судові витрати, що складаються з судового збору у сумі 214,60 грн.

Керуючись ст.ст. 10,11,61,205,209,212,213,214-215,218,224-226 ЦПК України, ст.ст. 1166-1167,1187-1889,1191 ЦК України, Постановою Пленуму ВСУ № 6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», Законом України «Про страхування», суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Приватного акціонерного товариства страхової компанії «Теком»до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди у порядку регресу -задовольнити ;

2. Стягнути з ОСОБА_1 в порядку регресу на користь Приватного акціонерного товариства страхової компанії «Теком»(м. Одеса, вул. Михайлівська, 44, код ЄДРПОУ 25050281, п/р 26501310093801 в ПАТ АБ «Південний», МФО 328209) суму матеріальної шкоди у розмірі 11104 грн. 81 коп. та судовий збір у сумі 214,60 грн., а всього 11319 грн. 41 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя Гандзій Д.М.