Рішення № 23797811, 25.04.2012, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 2025/2-1651/11

Номер провадження 2/2025/92/2012

Р I Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.04.2012 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого - Харабадзе К.Ш., за участю секретаря -Гура О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лозова Харківської області цивільну справу за позовом заступника Військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави, уповноваженим органом якої є Міністерство оборони України, в особі квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - військова частина А-0829, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - орган опіки та піклування виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області про виселення із службового житлового приміщення без надання іншого житлового приміщення,-

встановив:

Заступник Військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави, уповноваженим органом якої є Міністерство оборони України, в особі квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - військова частина А-0829, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - орган опіки та піклування виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області про виселення із службового житлового приміщення без надання іншого житлового приміщення.

В обґрунтування вимог посилався на те, що ОСОБА_1 на час проходження військової служби на сім*ю, яка складалася з трьох осіб: наймач - ОСОБА_1, дружина -ОСОБА_2, син -ОСОБА_3, 19.07.2006 року виконавчим комітетом Лозівської міської ради був виданий службовий ордер №0-112 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_1 24.09.2008 року був звільнений з військової служби у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту із зняттям з квартирного обліку, і відповідно, з усіма членами сім*ї втратив право займати вказане службове житлове приміщення на підставі п. 2.19 Інструкції Інструкцією про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Міністра оборони України від 6 жовтня 2006 року № 577 /далі -Інструкція № 577/. Проте в добровільному порядку ОСОБА_1 з дружиною та неповнолітнім сином не звільняють службове житло, продовжують проживати в ньому без відповідних на те правових підстав, отже, порушують вимоги закону та позбавляють позивача його права користування та розпорядження майном.

У судовому засіданні представник квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова Кононенко О.С. та представник військової частини А-0829 Криворучко Г.В. підтримали вимоги, викладені в позовній заяві, вказавши, що ОСОБА_1 звільнений з військової служби у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту, втратив з усіма членами своєї сім*ї право займати службове житло, добровільно приміщення не звільняє, підлягає виселенню без надання іншого житлового приміщення.

ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в судовому засіданні позов не визнали, вказали, що з дня надання службового житла постійно в ньому проживають разом з неповнолітнім сином. Вважають, що вимоги позивача незаконні та суперечать ст. 125 ЖК України, якою встановлено, що особу, яка пропрацювала на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років не може бути виселено з службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення. Оскільки ОСОБА_1 має вислугу на військовій службі в Збройних Силах України понад 13 років, його з сім'єю не може бути виселено із службового приміщення.

Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області Помпєєва В.Л. заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на те, що виселення із службового приміщення сім'ї, в складі якої є малолітня дитина, призведе до ризику появи безпритульної дитини.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

За вимогами ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України з 28.07.1995 року по 24.09.2008 року/а.с.71,72/, з яких з 15.01.2003 року по 24.09.2008 року - за контрактом у військовій частині А0829 /а.с.96,98/. 24.09.2008 року ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту із зняттям з квартирного обліку/а.с.4/

19.07.2006 року ОСОБА_1 на склад сім'ї з трьох осіб: наймач - ОСОБА_1, дружина -ОСОБА_2, син -ОСОБА_3, на підставі ордеру на службове житлове приміщення отримав трьохкімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1./а.с.5/. Підставою видачі ордеру вказано рішення виконкому № 527 від 27.06.2006 року, яким відповідно до ст. 42 ЖК України затверджено протокол № 1 від 26.01.2006 року засідання житлової комісії військової частини А 0829 про виділення квартир військовослужбовцям Лозівського гарнізону/а.с.118/.

Вказаним протоколом житлова комісія вирішила на підставі списку безквартирних військовослужбовців у п.п. 11 надати капітану ОСОБА_3(основний квартиронаймач) з дружиною ОСОБА_2 та сином ОСОБА_3 трьохкімнатну квартиру, загальною площею 79,5 кв.м., житловою площею 41,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 з приміткою службова/а.с.119-120/.

За ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 станом на 25.04.2012 року не виявлено зареєстрованого на праві приватної власності нерухомого майна по м. Лозова та Лозівському р-ні (а.с.128).

Порядок надання службових жилих приміщень і користування ними визначається главою 3 Житлового кодексу України/далі - ЖК/ та Положенням про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 року № 37/далі -Положення № 37/, а також щодо військовослужбовців - Інструкцією № 577.

Згідно Положення № 37, ст.ст. 118, 122, 124 ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Службове жиле приміщення надається робітникам, службовцям і колгоспникам на час виконання ними обов'язків, які потребують проживання в такому приміщенні. Робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення. Виселення провадиться в судовому порядку. Підприємства, установи, організації мають використовувати службові жилі приміщення за їх цільовим призначенням.

Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації. На підставі рішення про надання службового житлового приміщення виконавчий орган районної, міської, районної у місті ради видає спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення.

Визнання виконкомом житлових приміщень у якості службових повинно бути не формальним, а із зясуванням питань, для яких категорій робітників необхідна службова площа, чи є дійсна потреба в такій кількості службових приміщень для даної організації, чи можуть квартири практично використовуватися як службові з урахуванням їх місця находження та інших обставин.

Віднесення житлового приміщення до числа службової житлової площі відомчим актом, тобто без рішення виконкому, не створює для нього правового режиму, притаманного цьому виду житлових приміщень.

Облік службових жилих приміщень у всіх будинках, незалежно від їх належності, здійснюється у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, яка прийняла рішення про включення жилого приміщення до числа службових.

Оперативний облік належних їм службових жилих приміщень провадять також відповідні підприємства, установи, організації.

Службові житлові приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації, у відані якої ці приміщення знаходяться, затвердженому виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, на території якої знаходиться відповідне підприємство, установа, організація. В рішенні вказується, яку посаду займає або яку роботу виконує особа, якій надається службове житлове приміщення, склад її сім*ї, розмір приміщення, що надається, кількість кімнат та адреса.

Перед прийняттям рішення про надання службового приміщення адміністрація підприємства, установи, організації зобов'язана роз'яснити робітнику особливості договору найму вказаного службового приміщення. Громадяни, вказані в рішенні про надання службового житлового приміщення, дають письмове зобов'язання про звільнення житлового приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду або в будинку житлово-будівельного кооперативу.

У разі, коли в приміщення, яке не включене до числа службових, вселений громадянин за ордером на службове житлове приміщення або на службову житлову площу вселений громадянин за ордером на житлове приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду або в службове житлове приміщення за службовим ордером вселена особа, яка не відноситься до категорії робітників, яким може бути надано таке житлове приміщення, ордер визнається недійсним з настанням наслідків, передбачених ст. 117 ЖК України.

Також у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України»від 12.04.1985 року № 2 роз'яснено, що у справах про виселення зі службових жилих приміщень необхідно встановлювати, чи віднесено спірне жиле приміщення до службових. При цьому слід виходити з того, що приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду вважаються службовими з часу винесення рішення виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради про включення їх до числа службових, а в будинках колгоспів - з часу затвердження виконавчим комітетом відповідної Ради рішення загальних зборів членів колгоспу або зборів уповноважених.

Як убачається з матеріалів справи, виконавчим комітетом Лозівської міської ради Харківської області рішення про включення квартири за адресою: АДРЕСА_1 до складу службового житла військової частини А 0829 в матеріалах виконкому не виявлено/а.с.121/.

Договору найму спірної квартири ОСОБА_1 з військової частиною А-0829 не укладав/а.с.76/.

Письмового зобов'язання ОСОБА_1 з членами сім'ї про звільнення житлового приміщення позивачу не надавали. Примітка «службова», зазначена у відношенні спірної квартири в п. 11 протоколу № 1 від 26.01.2006 року засідання житлової комісії військової частини А-0829 про виділення квартир військовослужбовцям Лозівського гарнізону/а.с.119/, та довідка КЕВ м. Харків від 24.04.2012 року № 3243 про те, що дана квартира перебуває на обліку в КЕВ м. Харків як службова житлова площа/а.с. 129/, не є свідченням саме такого статусу житлового приміщення.

Інших доказів згідно вимог ст.ст. 58-60 ЦПК України, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог, позивачем суду надано не було.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Судові витрати суд розподіляє відповідно до ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-62, 64, 208, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд,-

вирішив:

В задоволенні позову заступника Військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави, уповноваженим органом якої є Міністерство оборони України, в особі квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - військова частина А-0829, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - орган опіки та піклування виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області про виселення із службового житлового приміщення без надання іншого житлового приміщення відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харкiвської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: К.Ш. Харабадзе