Постанова № 23797056, 25.04.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2012 р. Справа № 5019/2785/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Бучинська Г.Б. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі судового засідання Бугай Н.С.,

розглянувши апеляційну скаргу відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Рекорд» на рішення господарського суду Рівненської області від 01.03.12 р. у справі №5019/2785/11 (суддя Бережнюк В.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДУЛОКОМЕРС», м.Рівне

до товариства з обмеженою відповідальністю «Рекорд», м.Рівне

про стягнення 43 680 євро 34 євроцентів

За участю представників:

Позивача - ОСОБА_1 ( довіреність № б/н від 31.10.2011 р. )

Відповідача (скаржника) - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 01.03.2012р. у справі №5019/2785/11 (суддя Бережнюк В.В.) позов товариства з обмеженою відповідальністю «ДУЛОКОМЕРС», до товариства з обмеженою відповідальністю «Рекорд»про стягнення 43680 євро 34 євроцентів -задоволено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Рекорд»(юридична адреса: Рівненська область, Дубровицький район, с.Селець, вул.Молодіжна,16; фактична адреса: 33005, м.Рівне, вул.Павлюченка,31, код ЄДРПОУ 22570365) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дулокомерс»(місцезнаходження: Республіка Болгарія, м.Плевен, вул.Петко Каравелен, 20 кв.30, єдиний ідентифікаційний код 114674729) кошти в розмірі 43680 євро 34 євроцентів, що за курсом НБУ станом на 16.12.2011 року становить 454367 грн. 26 коп., 9087 грн. 35 коп. витрат по сплаті судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами (арк.справи 69-71).

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Рекорд»подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким товариству з обмеженою відповідальністю «ДУЛОКОМЕРС»в задоволенні позову відмовити, вважаючи вимоги позивача безпідставними і такими, що не відповідають обставинам справи (арк.справи 78-81).

В апеляційній скарзі стверджує, що спеціальне законодавство вимагає надходження валютних коштів лише на рахунки підприємств-експортерів. А зовнішньоекономічний договір може бути припинений лише виконанням.

Листами Головної державної податкової інспекції України №22-112/10-1953 від 22.03.1996р. «Проведення розрахунків в іноземній валюті», №22-112/10-675 від 04.11.1996р. «Щодо розрахунків резидентів по експортно-імпортним операція», №22-0110/13-54 від 17.02.1997р. «Щодо поступки вимоги чи передачі боргу»роз'яснено, що уступка вимоги та перевід боргу в межах зовнішньоекономічного договору протирічать вимогам спеціального валютного законодавства. Таким чином, у разі отримання виручки у іноземній валюті не підприємством-експортером, або товарів по імпорту не підприємством, що здійснило попередню оплату постачальнику продукції (робіт, послуг), то після закінчення законодавчо встановлених термінів розрахунків слід нараховувати відповідну пеню підприємству, що експортувало продукцію, або здійснило попередню оплату.

Стверджує, що про протиправність операцій з перерахунку коштів ТзОВ «Фірма «Рекорд»ТзОВ «Дулокомерс»за угодою про уступку прав по договору №1 «Про генеральне комерційне представництво»від 06.04.2007р., що була підписана товариством з обмеженою відповідальністю «ДУЛОКОМЕРС», товариством з обмеженою відповідальністю фірма «РЕКОРД»і товариством з обмеженою відповідальністю «КОРЕКТЕС ЕНДЮСТРІЕЛЬ УРУНЛЕР ДИШ ТІДЖАРЕТ ЛІМІТЕД ШІРКЕТІ»30.06.2009р. відповідача було повідомлено листом №09-1131/09 від 12.10.2009р. ВАТ «Кредобанк», яким було обгрунтовано відмову банку в здійсненні операції з перерахунку коштів клієнта.

Вважає, що угода від 30.06.2009р. про уступку прав по договору №1 «Про генеральне комерційне представництво»від 06.04.2007р. між ТзОВ «ДУЛОКОМЕРС», ТзОВ «Фірма «РЕКОРД»і ТзОВ «КОРЕКТЕС ЕНДЮСТРІЕЛЬ УРУНЛЕР ДИШ ТІДЖАРЕТ ЛІМІТЕД ШІРКЕТІ»укладено зі сторони ТзОВ «Фірми «Рекорд»неповноважною особою.

Також скаржник стверджує, що господарським судом Рівненської області розглядається справа №5019/317/12 за позовом ТзОВ «Фірми «Рекорд»до ТзОВ «Дулокомерс»та ТзОВ «КОРЕКТЕС ЕНДЮСТРІЕЛЬ УРУНЛЕР ДИШ ТІДЖАРЕТ ЛІМІТЕД ШІРКЕТІ»про визнання недійсною угоди про уступку прав по договору №1 «Про генеральне комерційне представництво»від 06.04.2007р.

Вважає, що угода від 30.06.2009р. про уступку прав по договору №1 «Про генеральне комерційне представництво»від 06.04.2007р. між товариством з обмеженою відповідальністю «ДУЛОКОМЕРС», товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма»РЕКОРД»і товариством з обмеженою відповідальністю «КОРЕКТЕС ЕНДЮСТРІЕЛЬ УРУНЛЕР ДИШ ТІДЖАРЕТ ЛІМІТЕД ШІРКЕТІ»суперечить законодавству України, і цей факт став підставою для її розірвання сторонами.

11.11.2010р. ТзОВ «Фірма «Рекорд»було отримано повідомлення від ТзОВ «Дулокомерс»та ТзОВ «КОРЕКТЕС ЕНДЮСТРІЕЛЬ УРУНЛЕР ДИШ ТІДЖАРЕТ ЛІМІТЕД ШІРКЕТІ»про те, що укладену 30.07.2009р. угоду про уступку прав по договору №1 «Про генеральне комерційне представництво»від 06.04.2007р. та підписаний 02.07.2009 року додаток №3 «Графік погашення заборгованості»до договору №1 «Про генеральне комерційне представництво»від 06.04.2007 року необхідно вважати недійсними.

Відповідно до ст.653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Тому скаржник вважає, що у ТзОВ «Фірми «Рекорд»відсутні підстави для перерахування коштів позивачу.

Крім того скаржнк зазначає, що ТзОВ «Фірма «Рекорд»не відмовляється від виконання зобов'язання з поставки товару ТзОВ «КОРЕКТЕС ЕНДЮСТРІЕЛЬ УРУНЛЕР ДИШ ТІДЖАРЕТ ЛІМІТЕД ШІРКЕТІ». Але вважає, що виконання зобов'язання з поставки товару відповідно до п.22.6. договору «Про генеральне комерційне представництво»здійснюється на підставі замовлення, але жодних замовлень на адресу відповідача не надходило.

Тому скаржник вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 01.03.2012р. по справі №5019/2785/11 суперечить Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93р. N15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Закону України від 23.09.94р. N185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Листам Головної державної податкової інспекції України №22-112/10-1953 від 22.03.1996р. «Проведення розрахунків в іноземній валюті», №22-112/10-675 від 04.11.1996р. «Щодо розрахунків резидентів по експортно-імпортним операціям», №22-0110/13-54 від 17.02.1997р. «Щодо поступки вимоги чи передачі боргу», ст.ст. 203, 207, 215, 653 Цивільного кодексу України (арк.справи 78-81).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №5019/2785/11 від 23.03.2012р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Рекорд»прийнято до провадження, справу призначено до слухання (арк.справи 77).

Позивач 25.04.2012р. подав через канцелярію Рівненського апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти доводів скаржника. Вважає апеляційну скаргу, безпідставною та необґрунтованою, натомість, рішення господарського суду Рівненської області, вважає законним і таким, що прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права (арк.справи 90-91).

Зокрема зазначає, що сторони на основі вільного волевиявлення погодили розмір та терміни повернення заборгованості, що підтверджується наявними в справі доказами: угодою від 30.06.2009р. про уступку прав по договору, актом звірки станом на 30.06.2009р., графіком погашення заборгованості від 02.07.2009р. рішенням господарського суду Рівненської області по справі №5019/1933/11.

Також зазначає, що відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України №01-6/1301 від 14.12.93 «Про деякі питання уступки вимоги і переводу боргу»вказано, що чинне законодавство не вимагає згоди боржника на уступку кредитором вимоги іншій особі. Покладання виконання зобовязання на третю особу не вимагає згоди іншої сторони. У цьому випадку зобовязання між сторонами за договором-кредитором та боржником залишається не зміненим.

Вважає, що проведення операцій по перерахунку коштів ТзОВ Фіма «Рекорд»ТзОВ «ДУЛОКОМЕРС»за угодою про уступку прав по договору №1 «Про генеральне комерційне представництво»від 06.04.2007р., підписаною між ТзОВ «ДУЛОКОМЕРС», фірмою «КОРЕКТЕС ЕНДЮСТРІЕЛЬ УРУНЛЕР ДИШ ТІДЖАРЕТ ЛІМІТЕД ШІРКЕТІ»та ТзОВ фірмою «Рекорд»30 червня 2009року, не суперечить чинному законодавству та договору.

У судове засідання 25.04.2012р. представник відповідача не з»явився, однак від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№4611/12, Д-2 від 24.04.2012 р.).

Колегія суддів, порадившись на місці, прийшла до висновку, що дане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки будь-яких доказів про те, що представник фірми «Рекорд»хворий чи знаходиться на лікарняному суду не було представлено.

А оскільки, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №5019/2785/11 від 23.03.2012р. явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути скаргу по суті.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 25.04.2012р. представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, з підстав викладених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу. Вважає, що рішення прийняте судом першої інстанції є законним та обгрунтованим. Просить суд рішення господарського суду Рівненської області від 01.03.12р. у справі №5019/2785/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 11.10.2012р. у справі №5019/1933/11 (арк.справи 33) за позовом ТзОВ «КОРЕКТЕС ЕНДЮСТРІЕЛЬ УРУНЛЕР ДИШ ТІДЖАРЕТ ЛІМІТЕД ШІРКЕТІ»до відповідача ТзОВ фірма «Рекорд»про стягнення в сумі 43 680 євро 34 євроцентів встановлено, що 06 квітня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Рекорд"(виробник) та підприємством ENDUSTRIYEL" (генеральний представник) укладено договір № 1 про генеральне комерційне представництво, відповідно до умов якого генеральний представник отримує ексклюзивне право представляти інтереси виробника виключно на митній території Греції і Туреччини з метою реалізації торфу і продукції на основі торфу, вироблених виробником. Відповідно до п.3.3 Договору всі оплати по даному договору здійснюються на умовах 100 % попередньої оплати партії товару. Генеральний представник оплачує виробнику суму в розмірі 50 000,00 євро на протязі 5 банківських днів з моменту підписання даного договору в якості авансового платежу за товари, які будуть відвантажені виробником на адресу генерального представника у відповідності до даного договору (п.3.6 договору). Відвантаження товарів здійснюється виробником в обумовлені сторонами строки на умовах, вказаних в додатках до даного договору (п.3.7 Договору). Так, у відповідності до умов договору підприємством USTRIYEL»було перераховано ТзОВ «Рекорд»грошові кошти у загальній сумі 49930,00 євро, що підтверджується банківськими виписками від 25.04.2007р. та від 04.05.2007р. ТзОВ «Рекорд»товар позивачу поставив не в повному обсязі. Всього поставлено товару на суму 6249,65 євро.

30 червня 2009 року між ТзОВ "Рекорд" (виробник), фірмою «Дулокомерс»ООД (новий генеральний представник) та підприємством KTES ENDUSTRIYEL»(попередній генеральний представник) було укладено додаток №2 "Угода про відступлення прав по договору до договору № 1 про генеральне комерційне представництво від 06.04.2007р.", відповідно до якої попередній генеральний представник передає, а новий генеральний представник приймає права та обов'язки генерального представника, які випливають з договору № 1 про генеральне комерційне представництво від 06.04.2007р.

Згідно з п.2 угоди про відступлення сторони приймають, що сума невиконаних зобов'язань по договору від 06.04.2007р. зі сторони постачальника складає 43680,34 євро.

Відповідно до п.4 угоди про відступлення дана угода набирає чинності з дня підписання і діє до виконання сторонами обов'язків по договору №1 про генеральне комерційне представництво від 06.04.2007р.

Після укладення угоди про відступлення від 30.06.2009р. до фірми "Дулокомерс" ООД перейшли права кредитора у зобов'язанні, що виникло у зв'язку з невиконанням ТзОВ "Рекорд" своїх обов'язків за договором № 1 про генеральне комерційне представництво від 06.04.2007р.

02 липня 2009 року між ТзОВ "Рекорд" (виробник) та фірмою "Дулокомерс" ООД (новий кредитор) було укладено додаток № 3 графік погашення заборгованості до договору №1 про генеральне комерційне представництво від 06.04.2007р. (арк.справи 8), згідно з яким сторони домовилися про припинення дії договору №1 про генеральне комерційне представництво від 06.04.2007р. з моменту перерахування ТзОВ "Рекорд" заборгованості у сумі 43680,34 євро.

Відповідач в порушення графіку погашення заборгованості борг у сумі 43680,34 євро фірмі "Дулокомерс" ООД не повернув.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 11.10.2011р. у справі №5019/1933/11 встановлено, що кредитором у зобов'язанні, яке виникло у зв'язку з невиконанням ТзОВ "Рекорд" своїх обов'язків за договором №1 про генеральне комерційне представництво від 06.04.2007р., є фірма "Дулокомерс" ООД відповідно до угоди про відступлення від 30.06.2009р. Таким чином, право вимоги повернення суми попередньої оплати 43680,34 євро перейшло до фірми "Дулокомерс" ООД.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічна норма передбачена ЦК України. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ч.2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 512 ЦК України передбачені підстави заміни кредитора у зобов'язанні, так пункт 1 даної статті вказує, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Місцевим судом правомірно встановлено, що вимогу позивача підтверджено договором №1 від 06.04.2007р., угодою від 30.06.2009р. про уступку прав по договору №1 про генеральне комерційне представництво від 06.04.2007 р., іншими матеріалами справи, а тому підлягає до задоволення.

В матеріалах справи відсутні докази сплати боргу відповідачем.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого суду, що обставини, якими позивач у даній справі обгрунтовує свої вимоги, є підставою для задоволення позовних вимог про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Рекорд»на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дулокомерс»кошти в розмірі 43680 євро 34 євроцентів, що за курсом НБУ станом на 16.12.2011 року становить 454 367 грн. 26 коп.

Разом з тим, доводи відповідача, що викладені у апеляційній скарзі спростовуються наведеними вище правовими нормами та матеріалами справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Рекорд»на рішення господарського суду Рівненської області від 01.03.12 р. у справі №5019/2785/11-залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції -без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Дужич С.П.