Постанова № 23797018, 24.04.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2012 р. Справа № 5019/2778/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Маціщук А.В. ,

суддя Олексюк Г.Є.

при секретарі Михалюку М.І.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю від 26.12.2011р. №128/10

від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю від 03.01.2012р.№03-05/17

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго", м.Рівне

на рішення господарського суду Рівненської області

від 28.02.12 р. у справі № 5019/2778/11 (суддя Качур А.М.)

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго", м.Рівне

про стягнення 11340096 грн. 97 коп.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго", м.Рівне

до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ

про визнання недійсними пунктів 7.3.1, та п.9.3 Договору №06/10-3258ТЕ-28 від 27 грудня 2010 року

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 28.02.2012р. у справі №5019/2778/11 задоволено позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про стягнення 11340096 грн. 97 коп.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" основний борг за поставлений природний газ в сумі 10277097,99 грн., пеню в сумі 756839,14грн., інфляційні втрати в розмірі 123281,25 грн., 3% річних в сумі 182878,59 грн. та 56460,00 грн. судового збору за подання позовної заяви.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Рівнетеплоенерго" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати в частині відмови в задоволенні зустрічного позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач за первісним позовом зазначає, зокрема, наступне:

- суд першої інстанції не звернув уваги на те, що існують суперечності між п.п.7.3.1 та п.9.3 договору на постачання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання №06/10-3258ТЕ-28 від 27.12.2010р., оскільки позивач за первісним позовом у п.9.3 договору застосував термін "неустойка", а в п.7.3.1 термін "пеня". За первісним позовом ТОВ "Рівнетеплоенерго" нараховано пеню за прострочення виконання зобов'язання за шість місяців, які передували зверненню з позовом, а саме з 08.06.2011р. по 08.12.2011р., а не з моменту прострочення зобов'язання -21.02.2011р. Тобто, ДК "Газ України" у п.9.3 договору визначив, що неустойка має бути нарахована за 6 місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом, а натомість нарахував пеню за 6 місяців, що не є тотожним;

- пунктом 9.3 договору встановлено, що строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю 3 роки, хоча п.1 ч.2 ст.258 ЦК України наголошує на тому, що позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлюється тривалістю в один рік, тобто умови п.9.3 договору суперечать нормам чинного законодавства;

- сума пені позивачем за первісним позовом нарахована невірно, оскільки має обраховуватись виходячи із суми, яка встановлена в акті приймання-передачі газу, враховуючи оплати боржника з 21 числа місяця до 20 числа наступного місяця і так за 6 місяців;

- суд першої інстанції не надав оцінки заяві ТОВ "Рівнетеплоенерго" від 27.02.2012р. про зменшення розміру пені на підставі п.3 ч.1 ст.83 ГПК України.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" у письмовому відзиві №31/10-2729 від 20.04.2012р. та його представник в судовому засіданні заперечили проти доводів та вимог апеляційної скарги, вважають рішенням господарського суду Рівненської області від 28.02.2012р. законним та обґрунтованим, а тому просять залишити його без змін , а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2010р. між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетоплоенерго" (покупець) було укладено договір поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання №06/10-3258ТЕ-28 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язаний прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в п.1.2. цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору (а.с.15-19).

Відповідно до п. 1.2 договору постачальник передає покупцю в період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року природний газ (надалі - газ) з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 41625 тис. куб.м., в тому числі по місяцях:

Січень -7246 тис.куб.м.

Лютий -6353 тис.куб.м.

Березень -5744 тис.куб.м.

Квітень -2439 тис.куб.м.

Травень -1132 тис.куб.м.

Червень -1087 тис.куб.м.

Липень -940 тис.куб.м.

Серпень -1035 тис.куб.м.

Вересень -1080 тис.куб.м.

Жовтень -2981 тис.куб.м.

Листопад -4949 тис.куб.м.

Грудень -6639 тис.куб.м.

Разом -41625 тис.куб.м.

За розрахункову одиницю переданого газу приймається один кубічний метр (куб.м.) приведений до стандартних умов (t-20 град. За Цельсієм Р= 760 мм ртутного стовпчика).

Згідно п.3.1 договору ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 840,196 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ -2%;

- податок на додану вартість за ставкою 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами -234,00 грн., крім того ПДВ -20%.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ -20%, всього з ПДВ -1309,20 грн.

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа , наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.5.1 договору строк поставки газу: з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно.

Умовами п.6.1.1 договору передбачено, що покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ.

В розділі 12 договору вказано, що додаток №1 та інші додатки та додаткові угоди, які будуть укладені в майбутньому є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.1.3 додатку №1 (а.с.20-22) до договору поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання №06/10-3258ТЕ-28 від 27.12.2010 року покупець до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає постачальнику належним чином оформлену заявку, яку постачальник до 25 числа, що передує звітному, надає філії "Об'єднане диспетчерське управління" ДК "Укртрансгаз" (надалі ОДУ) для включення її до планового розподілу газу на відповідний місяць поставки (надалі - заявка). Плановий обсяг поставки вважається підтвердженим Постачальником з моменту включення заявки до планового розподілу газу ОДУ на відповідній місяць поставки.

Як встановлено п.2.1 додатку №1, обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця, з урахуванням п.1.5.1 цього додатку.

Відповідно до п.2.2 додатку №1 обсяг газу, визначений згідно з п.2.1 додатку, є підставою для визначення обсягу газу, переданого за договором у пунктах приймання -передачі. Приймання - передача газу, встановленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформляється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання - передачі газу складається на підставі технічних актів приймання - передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахуванням повного обсягу поставки, наданого постачальником. Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов'язаний надати постачальнику для підпису два примірники акта приймання - передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця і погоджені газотранспортним підприємством, копією технічних актів приймання - передачі газу.

04.04.2011 року та 11.07.2011р. сторони уклали, відповідно, додаткові угоди №1 та №2 до договору поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання №06/10-3258ТЕ-28 від 27.12.2010 року, якими виклали в новій редакції п.3.1 договору (а.с.23,24).

Додатковою угодою №2 пункт 3.1 викладено в наступній редакцій:

"3.1. ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 790,20 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ -2%;

- податок на додану вартість за ставкою 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами -285,00 грн., крім того ПДВ -20%.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ -20%, всього з ПДВ -1309,20 грн.".

30.08.2011 року сторонами укладено додаткову угоду №3 до договору поставки природного газу №06/10-3258 ТЕ-28 від 27.12.2010р. (а.с.25) про те, що з 06.08.2011 року по 30.09.2011 року природний газ для надання релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання за цим договором не постачається. Поставка природного газу для надання релігійним установам послуг з опалення та гарячого водопостачання в період з 06 серпня 2011 року по 30 вересня 2011 року буде здійснюватись за окремим договором у зв'язку з набуттям чинності Закону України від 07.07.2011р. №3609-VІ.

Згідно наявних в матеріалах справи актів передачі-приймання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" поставило ТОВ "Рівнетоплоенерго" природний газ на загальну суму 27905279,90 грн. (а.с.26-35).

ТОВ "Рівнетоплоенерго" свої зобов'язання щодо оплати отриманого природного газу виконало частково, сплативши ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 17628181,91 грн., що сторонами не заперечується.

За вказаних обставин, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з ТОВ "Рівнетоплоенерго" боргу за поставлений газ в сумі 10277097,99 грн., 756839,14 грн. пені, 123281,25 грн. інфляційних витрат та 182878,59 грн. 3% річних (а.с.2-5).

10.01.2012 року з ТОВ "Рівнетоплоенерго" подало до господарського суду Рівненської області зустрічну позовну заяву, в якій просить визнати недійсними пункти 7.3.1, 9.3 договору №06/10-3258 ТЕ-28 поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 27.12.2010 року (а.с.48-51).

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Рівненської області від 28.02.2012р. задоволено первісний позов: стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг за поставлений природний газ в сумі 10277097,99 грн., пеню в сумі 756839,14грн., інфляційні втрати в розмірі 123281,25 грн., 3% річних в сумі 182878,59 грн. та 56460,00 грн. судового збору за подання позовної заяви; в задоволенні зустрічного позову відмовлено (а.с.104-110).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як зазначено в ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За своєю правовою природою правовідносини, які склалися між сторонами у справі, є правовідносинами поставки товару.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як передбачено ч.ч.1,2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов"язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у встановлені договором терміни ТОВ "Рівнетоплоенерго" не провело розрахунки за поставлений ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" природний газ.

З врахуванням наведеного вище, вимоги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" щодо стягнення з ТОВ "Рівнетоплоенерго" 10277097,99 грн. боргу правильно задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

Перевіривши наведені ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" розрахунки інфляційних та 3% річних, судова колегія приходить до висновку, що місцевим господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги щодо стягнення з ТОВ "Рівнетоплоенерго" 123281,25 грн. інфляційних та 182878,59 грн. 3%.

Виходячи зі змісту ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.7.3.1 договору у разі порушення покупцем умов п.4.1. цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п.9.3 договору строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки. Неустойка нараховується за шість місяців що передує моменту звернення з претензією або позовом.

ТОВ "Рівнетоплоенерго" у зустрічному позові просить визнати недійсними п.п.7.3.1, 9.3 договору №06/10-3258ТЕ-28 від 27.12.2010р.

Частиною 3 ст.215 ЦК передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно вимог ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Враховую наведене вище, колегія суддів вважає, що погодження сторонами в договорі (п.9.3 договору) умови, що позовна давність за вимогами про стягнення пені встановлюється тривалістю у три роки, не суперечить вимогам чинного законодавства.

ТОВ "Рівнетоплоенерго" в зустрічному позові також вказує, що приписи п.9.3 договору про те, що неустойка нараховується за шість місяців що передує моменту звернення з претензією або позовом, суперечать нормам чинного законодавства, зокрема, п.6 ст. 232 ГК України, а тому вказаний пункт договору має бути визнаний недійсним.

Позивач за первісним позовом нарахував до стягнення з відповідача за первісним позовом пеню в сумі 756839,14 грн., обраховану за період з 08.06.2011 року по 08.12.2011 року (дата звернення з позовом до суду).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 ГК України).

Наведена норма матеріального права за методом правового регулювання носить диспозитивний характер, тобто, сторонам надається можливість самим визначити особливий порядок нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, пункт 9.3 договору, яким сторони передбачили, що строк позовної давності за договором, в тому числі по стягненню неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки, а неустойка нараховується протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом, у повній мірі відповідає нормам та вимогам чинного законодавства, а тому відсутні підстави для визнання його недійсним.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні зустрічного позову.

За вказаних обставин, нарахування ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до стягнення з ТОВ "Рівнетоплоенерго" 756839,14 грн. пені (що за визначенням ст.549 ЦК України є неустойкою) за період з 08.06.2011 року по 08.12.2011 року проведено згідно вимог чинного законодавства, умов договору з урахуванням здійснених платежів, зміни розміру боргу, а тому правильно задоволено судом першої інстанції у повному обсязі.

Щодо заяви позивача про зменшення розміру пені на підставі п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, слід зазначити таке.

Так, норма Господарського процесуального кодексу України, на яку посилається відповідач, надає суду право, а не зобов"язує його зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов"язання.

На підтвердження виняткових обставин у заяві від 27.02.2012р. №03-05/542 відповідач вказує, що перед ним заборгували споживачі теплової енергії, та станом на 21.02.2012р. цей борг складає 30876,17 тис. грн., проте доказів на підтвердження вжиття передбачених законом заходів для стягнення цієї заборгованості, неможливості виконання рішень судів тощо, не подано.

Так само, у своїй заяві відповідач не обґрунтував наявність у нього права на відшкодування різниці в тарифах на послуги теплопостачання та не подав доказів, що підтверджують відсутність такого відшкодування.

Таким чином, відповідачем не доведено наявність виняткових обставин, які є підставою для зменшення пені.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відтак, доводи ТОВ "Рівнетеплоенерго", наведені в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 28.02.2012р. прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 28.02.2012р. у справі №5019/2778/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ "Рівнетеплоенерго", м.Рівне - без задоволення.

2. Справу №5019/2778/11 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Віддрук. 4 прим.:

1 -до справи,

2,3 -сторонам,

4 -в наряд.