Постанова № 23796950, 24.04.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2012 р. Справа № 12/18/5025/927/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Савченко Г.І.

судді Грязнов В.В. ,

судді Мельник О.В.

при секретарі судового засідання Новак Р.А.

за участю представників сторін:

Від позивача - не з"явився

Від відповідача - не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Хмельницької області від 30.01.12 р. у справі №12/18/5025/927/11 (суддя Шпак В.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта банк"

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

про стягнення 236013,28 грн. заборгованості за договором кредиту №49/КВМ-08-АПЗ від 29.09.2008 року

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 30 січня 2012 року у справі №12/18/5025/927/11- позов задоволено.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (і.н. НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" м.Київ, вул. Щорса, 36-б (код 34047020) -236013,28 грн., з яких 180464,73 грн. (сто вісімдесят тисяч чотириста шістдесят чотири гривні 73 коп.) заборгованість за кредитом, 43275,78 грн. (сорок три тисячі двісті сімдесят п'ять гривень 78 коп.) заборгованість за відсотками, 9532,63 грн. (дев'ять тисяч п'ятсот тридцять дві гривні 63 коп.) пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 2740,14 грн. (дві тисячі сімсот сорок гривень 14 коп.) пеня за несвоєчасне повернення відсотків, 2360,13 грн. (дві тисячі триста шістдесят гривень 13 коп.) державного мита, 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить, скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 30.01.2012 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" відмовити. Вважає, що при вирішенні оскаржуваного рішення, судом неповно з'ясовано обставини справи та прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційну скаргу обгрунтовує наступним:

29 вересня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (надалі - Відповідач) було укладено кредитний договір на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії №49/КВМ-08-АПЗ із доповненнями у вигляді додатку №1 та додаткового договору №2 (надалі - Договір), згідно умов якого Банк зобов'язувався надати Відповідачу кредит в сумі 30000 дол. США, а Відповідач зобов'язувався в порядку, передбаченому Договором, повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 15% річних у доларах США, 24% річних в гривні, 15% річних у євро, а у разі прострочення платежів основного боргу та процентів, також пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

30.06.2010 року між ТОВ «Український промисловий банк», ПАТ «Дельта Банк»та Національним банком України укладено Договір про передачу Активів та Кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку, відповідно до якого ТОВ «Український промисловий банк»відступив, а ПАТ «Дельта Банк»(надалі - Позивач) набув права вимоги до боржників по кредитних договорах.

Скаржник вважає, що укладення Договору на вищезазначених умовах не відповідає вимогам чинного законодавства та є протиправним, а відповідно і стягнення з нього коштів за цим Договором.

Посилається на те, що:

Згідно із ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Статтею 524 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Тобто, відповідно до ст.524 ЦК України допускається лише визначення еквіваленту зобов'язання у іноземній валюті, а не сплата нею.

Відповідно до ч.1 ст.533 ЦК України зобов'язання підлягає виконанню у національній валюті.

За приписами ст.35 Закону України "Про Національний банк України" гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

Таким чином, єдиним законним засобом платежу, який застосовуюється при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня.

Частиною 2 ст.189 Господарського кодексу України встановлено, що ціна є істотною умовою господарського договору та зазначається в договорі у гривнях. В іноземній валюті можуть визначатися ціни у зовнішньоекономічних договорах контрактах) за наявності згоди сторін.

Відповідно до ч.2 ст.198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Зазначає, що діючим законодавством України встановлено вичерпний перелік випадків, коли зобов'язання між сторонами може бути виражене в іноземній валюті та підлягає виконанню в валюті, відмінній від гривні України; такими випадками є визначення ціни в іноземній валюті у зовнішньоекономічному договорі (контракті) та, як наслідок, його виконання в іноземній валюті, а також наявність у конкретного суб'єкта господарських відносин виключного права на проведення розрахунків в іноземній валюті у разі дотримання вимог, прямо передбачених законодавством.

Таким чином, грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства.

Крім того скаржник вважає, що наявність у Договорі положень щодо вираження грошових зобов'язань між Позивачем та Відповідачем в доларах США суперечить приписам ст.99 Конституції України, ст.524 Цивільного кодексу України, ст.189, 198 Господарського кодексу України, так як грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства, що у даному випадку місця не має.

Посилається на те, що стаття 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" передбачає, що документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність є банківською ліцензією.

У відповідності з приписами ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" передбачено, що на здійснення валютних операцій Національний Банк України видає генеральні та індивідуальні ліцензії.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

П.п. в), г) ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" передбачено, що індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо:

- надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;

- використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Відповідно до Договору повернення кредитних коштів та сплата процентів за ним визначена у іноземній валюті.

Зазначає, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти як засобу платежу можливо при дотриманні суб'єктами господарських відносин імперативних вимог законодавства щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії.

Посилається на те, що частиною 5 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", п. 1.10 Положення "Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу" передбачено, що одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами ліцензії.

Отримання індивідуальної ліцензії є необхідною умовою для правомірності видачі та одержання кредиту незалежно від суми грошових коштів, які надаються банком, та строку їх повернення позичальником.

Договір укладено сторонами у справі на умовах надання кредиту в іноземній валюті, а відповідно вказана валютна операція потребує отримання однією із сторін індивідуальної ліцензії.

Наявність генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій (дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями) не звільняє сторони від обов'язку отримати індивідуальну ліцензію відповідно до приписів п. г) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Вказує на те, що у жодної із сторін за Договором індивідуальної ліцензії немає.

Крім того, зазначає, що як вбачається з Договору повернення кредитних коштів та сплата процентів за договором визначено у іноземній валюті.

Пунктом 1.4 Положення "Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу" під використанням іноземної валюти, як засобу платежу розуміється використання іноземної валюти на території України для виконання будь-яких грошових зобов'язань або оплати товарів, що придбаваються.

Необхідність отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України зумовлена поверненям кредитних коштів та сплаті процентів за договором у іноземній валюті, тобто, має місце використання валюти на території України як засобу платежу, а використання іноземної валюти на території України як засобу платежу повинно проводитись на підставі отриманої суб'єктами договірних відносин індивідуальної ліцензії згідно до п. г) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Вказує на той факт, що індивідуальна ліцензія у сторін відсутня, внаслідок чого використання долару США, як засобу платежу за Договором суперечить приписам п. г) ч. 4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України ,Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та Положенню "Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу".

Вважає, що кредитний договір на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії №49/КВМ-08-АПЗ від 29.09.2008 року суперечить нормам Цивільного кодексу України та вищевказаним актам цивільного законодавства та відповідно не може бути підставою стягнення коштів.

В судове засідання Рівненського апеляційного господарського суду представники сторін не з"явились. В установленому порядку були повідомлені про час і місце судового розгляду. Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті без їх участі.

Дослідивши докази у справі, Рівненський апеляційний господарський суд встановив:

Відповідно до умов кредитного договору №49/КВМ-08-АПЗ (п.1.1, п.2.1, п.4.1, п.4.2, п.4.4, 4.6, п.6.1, п.9.2) банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну мультивалютну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти (кредит) на наступних умовах:

- ліміт кредитування -30 000 доларів США, що змінюється відповідно до Графіка зменшення ліміту кредитування, наведеного у додатку №1 до цього договору;

- валюта ліміту кредитування -долар США;

- строк кредитної лінії -з 29 вересня 2008р. по 25 грудня 2009р., включно;

- процентна ставка -у гривні 24% річних, у євро 15% річних, у доларах США 16% річних;

- мета використання коштів -поповнення обігових коштів.

Видача кредитних коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремими частинами, у будь-якій з валют кредиту, передбачених п.1.1 цього договору, у сумі, що не перевищує невикористаний ліміт кредитування. Повернення кредиту позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів із своїх поточних рахунків на відповідні позичкові рахунки у валютах фактичної заборгованості за кредитом, згідно з графіком зменшення ліміту кредитування (додаток №1 до цього договору), а у випадку, якщо такий не був укладений -не пізніше останнього дня строку кредитної лінії, передбаченого п.1.1 цього договору. Проценти за користування кредитом нараховуються у валюті кредиту за період з дня надання кредиту до дня його повернення на суму фактичної заборгованості за кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році -при нарахуванні процентів у євро та дол.. США, та виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році -при нарахуванні процентів у гривнях. Нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту. Сплата позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк з 28-го числа по останній робочий день поточного місяця. У разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту позичальник сплачує у строки, передбачені п.4.4 цього договору, проценти з розрахунку 24% річних у гривні, 15% річних у євро, 16% річних у доларах США, що нараховуються на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення. Позичальник зобов'язаний використати кредит за цільовим призначенням і своєчасно повернути фактичну заборгованість за кредитом відповідно до умов даного договору. Своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом в порядку, передбаченому даним договором. Достроково повернути всю заборгованість за цим договором, а саме: повернути всю суму кредиту, сплатити усі нараховані проценти, штрафні санкції (за наявності), а також сплатити усі інші платежі, передбачені даним договором, у випадках та в порядку, передбачених п.9.2 цього договору. Банк має право зупинити подальше кредитування позичальника та/або вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів та штрафних санкцій, що передбачені даним договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником та/або іншими особами, що є поручителями позичальника умов даного договору та/або угод (договорів), укладених у забезпечення виконання зобов'язань за цим договором, а позичальник зобов'язаний протягом 10 календарних днів, а у випадку, якщо зобов'язання позичальника за цим договором забезпечуються заставою майнових прав на грошові кошти, розміщені на депозитному рахунку в ТОВ „Укрпромбанк" не пізніше наступного робочого дня, з дати надіслання банком відповідної вимоги, повернути суму заборгованості по кредиту, що залишилась, сплатити проценти та штрафні санкції, а також відшкодувати збитки, завдані банку, в наступних випадках: порушення позичальником строків (термінів) платежів, що встановлені даним договором.

Додатком №1 до кредитного договору сторони погодили графік зменшення ліміту кредитування.

На виконання умов кредитного договору, банк надав позичальнику кредит у сумі 30000 доларів США, що підтверджується заявкою відповідача на видачу траншу та розпорядженням бухгалтерії від 29.09.2008р.

07.08.2009р. сторони уклали додатковий договір №1.

30.10.2009р. сторони уклали додатковий договір №2, відповідно до якого виклали п.1.1 договору в наступні редакції: „Банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну мультивалютну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти на наступних умовах: ліміт кредитування -30 000 доларів США, що змінюється відповідно до графіка зменшення ліміту кредитування, наведеного у додатку №1 (нова редакція) до цього договору, укладеного в новій редакції; валюта ліміту кредитування -долар США; строк кредитної лінії з 29 вересня 2008р. по 26 грудня 2011р. включно; процентна ставка у гривні 24% річних, у євро 15% річних, у доларах США 15% річних; мета використання кредиту -поповнення обігових коштів".

Також сторони погодили графік зменшення ліміту кредитування (додаток №1 у новій редакції).

Відповідно до прийнятого рішення Національним банком України 30 червня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк" (надалі - банк), Публічним акціонерним товариством „Дельта Банк" (надалі - позивач) та Національним банком України було укладено трьохсторонній Договір про передачу Активів та Кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку (зареєстрований за № 2258 від 30 червня 2010 року приватним нотаріусом Соколовим О.Є.), з метою захисту інтересів Держави та повернення коштів виданих НБУ під рефінансування.

Таким чином, керуючись Договором про передачу Активів та Кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку, АТ „Дельта Банк" набуло статус нового кредитора згідно ст.ст. 512, 513, 514, 516, 517 Цивільного кодексу України.

Давши оцінку доказам у справі, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідач своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином та в повному обсязі не виконав, внаслідок чого на момент прийняття рішення у нього виникла перед позивачем заборгованість за кредитом в доларах США -22618,18 доларів США, заборгованість за відсотками в доларах США -3527,77 доларів США, заборгованість за відсотками, нарахованих на прострочену заборгованість за кредитом в доларах США -1896,28 доларів США.

Пунктом 8.1 кредитного договору від 29.09.2008р. сторони погодили, що у випадку порушення термінів повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Позивачем нараховано пеню за несвоєчасне повернення кредиту в доларах -1194,79 долари США та пеню за несвоєчасне повернення відсотків в доларах -343,44 доларів США.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем заявлено позов про стягнення заборгованості з відповідача в гривнях. Розрахунок здійснено позивачем виходячи із курсу Національного банку України 7,9785грн. за 1 долар США станом на 17.05.2011р.

Судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимоги позивача про стягнення 236013,28грн., з яких 180464,73грн. заборгованість за кредитом, 43275,78грн. заборгованість за відсотками, 9532,63грн. пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 2740,14грн. пеня за несвоєчасне повернення відсотків є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

В установленому порядку договір недійсним не визнавався.

Таким чином, місцевим господарським судом повно з"ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Хмельницької області від 30 січня 2012 року по справі №12/18/5025/927/11 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 30 січня 2012 року по справі №12/18/5025/927/11 залишити без змін.

3. Матеріали справи №12/18/5025/927/11 повернути до господарського суду Хмельницької області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.