Постанова № 23796885, 28.04.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2012 року Справа № 5023/9019/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Бабакова Л.М., суддя Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача -ОСОБА_1 (дов. б/н від 02.04.2012р.)

відповідача -не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача -Радгоспробкооп «Безлюдівський», смт. Безлюдівка (вх. № 682 Х/3-10) на рішення господарського суду Харківської області від 16 січня 2012 року по справі № 5023/9019/11

за позовом Радгоспробкооп «Безлюдівський», смт. Безлюдівка

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 1141231,00 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Радгоспробкооп «Безлюдівський», звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив суд, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, стягнути з відповідача, ФОП ОСОБА_2, 11412310,00 грн. зворотної безвідсоткової цільової допомоги, державне мито в сумі 11446,40 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16 січня 2012 року по справі № 5023/9019/11 (суддя Прохоров С.А.) в задоволенні позову відмовлено за недоведеністю та необґрунтованістю.

Позивач з даним рішенням господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 16 січня 2012 року по справі № 5023/9019/11 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування викладених в апеляційній скарзі вимог посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, не повне з'ясування обставин, що мають значення для справи, вказує на те, що судом не надано належної оцінки наявним у справі доказам на підтвердження виконання позивачем зобов'язання за договором зворотної безвідсоткової цільової фінансової допомоги від 22.10.2008 р.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання 03 квітня 2012 року не з'явився.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.04.2012 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 24.04.2012 р.

В судовому засіданні 24.04.2012 р. представник позивача надав клопотання про продовження строку вирішення спору за межами строків, визначених статтею 69 ГПК України, на 15 днів та відкладення розгляду справи. Дане клопотання було задоволено, а в судовому засіданні оголошено перерву до 26.04.2012 р.

Також, 24.04.2012 року та 26.04.2012 року позивач надав додаткове правове обґрунтування апеляційної скарги, в якому підтвердив позицію, викладену в апеляційній скарзі, а також зазначив про обставини, пов'язані з наданням відповідачу позики за договором зворотної безвідсоткової цільової фінансової допомоги від 22.10.2008 р., з правовим обґрунтуванням своєї позиції по справі.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, в призначені судові засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Направлена на його адресу ухвала про призначення справи до розгляду повернулась до Харківського апеляційного господарського суду з позначкою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до Закону України № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", розділу XII Прикінцеві положення ч.3.3 п.14, а також ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином".

Так, ухвала про порушення провадження у справі від 24.02.2012р. та ухвала про відкладення розгляду справи від 03.04.2012 р. були направлена відповідачу за його юридичною адресою згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 190, т. 1): АДРЕСА_1. Вказана. адреса також зазначена самим відповідачем в заяві про ознайомлення з матеріалами справи, а також в нотаріально посвідченій довіреності (а.с. 1-2, т. 2).

Колегія суддів звертає увагу, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У разі коли фактичне місце проживання учасника судового процесу невідоме, то господарський суд вправі надсилати процесуальні документи за останнім відомим йому на час такого надсилання місцем проживання учасника судового процесу.

Якщо учасник судового процесу своєчасно не довів до відома господарського суду або інших учасників процесу про зміну обставин щодо фактичного місця знаходження, а також не вжив заходів щодо забезпечення заходів по отриманню поштової кореспонденції уповноваженою особою, то всі процесуальні наслідки такої бездіяльності покладаються на цю юридичну особу.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 -69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів вважає можливим розглянути апеляційну скаргу по суті в судовому засіданні 26.04.2012 року за відсутності представника відповідача.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 22 жовтня 2008 року між позивачем, Радгоспробкооп «Безлюдівський», та відповідачем, ФОП ОСОБА_2, було укладено договір зворотної безвідсоткової цільової фінансової допомоги, згідно умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу зворотну безвідсоткову цільову допомогу, а останній зобов'язався використати її за цільовим призначенням та повернути отриману допомогу у визначений даним договором строк.

Звертаючись до господарського суду позивач зазначив про те, що на виконання умов вказаного договору відповідач отримав 1224721,00 грн., з яких 653247,00 грн. грошовими коштами та 571474,00 грн. у вигляді будівельних матеріалів, що підтверджується видатковими касовими ордерами та відповідними актами приймання передачі. Як вказує позивач, за договором зворотної безвідсоткової цільової фінансової допомоги від 22.10.2008 р. згідно графіка (додаток № 1 до договору) відповідач зобов'язався станом на 01.12.2011 р. повернути фінансову допомогу у сумі 600000,00 грн., але фактично повернув фінансову допомогу в сумі 83490,00 грн. Таким чином, позивач просив стягнути з відповідача 1141231,00 грн., яка складається з суми заборгованості - 516510,00 грн,, дострокового повернення суми фінансової допомоги наданої грошовими коштами -53247,00 грн. та вартості будівельних матеріалів -571474,00 грн., на підставі статтей 1046, 1049, 1050 ЦК України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог господарський суд послався на те, що позивачем в обґрунтування позовних вимог не надано жодного належного доказу надання відповідачу фінансової допомоги у відповідності до умов договору, оскільки згідно п. 4.2 договору допомога повинна була надаватися лише у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу необхідних коштів на поточний рахунок відповідача. Також суд зазначив про те, що додані до справи копії видаткових касових ордерів та актів приймання-передачі будівельних матеріалів, які не містять посилання на договір, не можуть вважатися належними доказами надання відповідачу цільової фінансової допомоги у відповідності з умовами договору. За таких підстав, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено факту надання відповідачу зворотної безвідсоткової цільової фінансової допомоги, в зв'язку з чим позовні вимоги визнані судом безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Проте, колегія суддів не погоджується з даними висновками місцевого господарського суду.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції при розгляді справи не взято до уваги та не надано належної оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, не звернуто увагу на доводи наведені позивачем та представлені докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог.

Предметом позовних вимог є матеріально-правова вимога позивача про стягнення заборгованості з відповідача за договором зворотної безвідсоткової цільової фінансової допомоги від 22.10.2008 р.

Таким чином, спірні правовідносини, що є предметом даного судового розгляду, регулюються главою 71 Цивільного кодексу України «Позика».

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей такого ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно п. 1.1 договору позивач зобов'язався надати відповідачу зворотню безвідсоткову цільову допомогу, а відповідач зобов'язався використати її за цільовим призначенням та повернути отриману допомогу у визначений даним договором строк згідно графіку (п. 6.2).

Відповідно до п. 2.1 договору мета надання позивачем допомоги відповідачу - для проведення ремонтних робіт магазину № 1, розташованого за адресою: сел. Комуніст, вул. Докучаєва, 2а.

Згідно п. 3.1 договору сума зворотної безвідсоткової цільової фінансової допомоги становить 1267000,00 грн.

Частиною 2 ст. 1047 Цивільного кодексу України передбачено, що на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей, є борговим документом, що підтверджує укладання договору позики. Розписка або інший документ (акт приймання-передачі, рахунок-фактура на товари, тощо), якщо вони знаходяться у позикодавця, засвідчують факт отримання грошей або речей позичальником.

Аналіз наявних у справі документів свідчить про те, що позивач свої зобов'язання за договором виконав, про що свідчать видаткові касові ордери про видачу та отримання відповідачем зворотної безвідсоткової цільової фінансової допомоги в сумі 653247,00 грн. грошовими коштами та будівельними матеріалами -571474,00 грн. в цілях, визначених п. 2.1 договору, за період 2008-2010 р.р. згідно актів приймання-передачі від 31.10.2008р., від 12.11.2008 р., від 26.11.2008 р., від 26.12.2008 р., від 18.02.2009 р., від 24.03.2009 р., від 18.06.2009 р., від 07.09.2009 р.

Надаючи правову оцінку умовам договору щодо визначення безготівкової форми позики, а також фактичному виконанню сторонами договору шляхом оформлення вказаних документів, колегія суддів виходить з того, що чинне законодавство не визначає обов'язковість безготівкової форми договору позики. Отже, в даному випадку сторони на власний розсуд своїми діями погодили надання зворотної безвідсоткової цільової фінансової допомоги через касу позивача шляхом оформлення видаткових касових ордерів та відповідних актів, чим фактично змінили п. 4.2 договору.

Що стосується актів приймання-передачі будівельних матеріалів, то слід зазначити, що вказані акти у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 1047 Цивільного кодексу України засвідчують факт отримання речей відповідачем в рахунок договору. Однак, із змісту вказаних актів вбачається вартісне вираження будівельних матеріалів у грошовій сумі. В той час, як повернення допомоги за договором передбачалося саме грошовими коштами та за графіком, який є невід'ємною частиною договору, в зв'язку з чим вимога позивача про повернення відповідачем грошовими коштами вартості будівельних матеріалів ґрунтується на умовах договору та узгоджується з положеннями ст. 1046 Цивільного кодексу України.

Також, колегія суддів звертає увагу, що ані вказаний договір, ані інші матеріали справи не містять доказів надання відповідачем позивачу даних про розрахунковий рахунок для перерахування на нього зворотної безвідсоткової цільової фінансової допомоги, розрахунковий рахунок відповідача у графі «адреса та реквізити сторін»в договорі, сторонами не зазначено, довідку у підтвердження наявності розрахункового рахунку на момент укладення договору відповідачем до суду не надано.

Таким чином, вивчення наявних в матеріалах справи документів, дає підстави вважати, що надані позивачем у якості доказів в обґрунтування позовних вимог видаткові та прибуткові касові ордери, а також акти приймання-передачі будівельних матеріалів були оформлені саме на виконання договору зворотної безвідсоткової цільової фінансової допомоги від 22.10.2008 р. В свою чергу відповідачем даний факт не спростований, а також не надано до суду доказів наявності інших зобов'язань перед позивачем, або укладання інших договорів з фінансово-господарської діяльності з зобов'язаннями здійснити розрахунки за вказаними видатковими касовими ордерами та актами приймання-передачі. Крім того, вказаний договір недійсним в установленому порядку не визнавався, він є чинним та обов'язковим для виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Пунктом 6.2 договору сторони передбачили, що допомога повертається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу коштів на поточний рахунок позивача, згідно затвердженого сторонами графіку, який є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 1).

З матеріалів справи вбачається, що згідно графіку до договору відповідач зобов'язався повертати фінансову допомогу грошовими коштами з грудня 2009 року по грудень 2014 року по 25000,00 грн. щомісячно.

Відповідно графіку відповідач зобов'язався станом на 01.01.2012 року повернути фінансову допомогу на розрахунковий рахунок позивача в сумі 625000,00 грн., але фактично повернув 83490,00 грн., що підтверджується прибутковими ордерами та свідчить про домовленість сторін своїми діями змінити умови договору стосовно порядку повернення зворотної фінансової допомоги.

Таким чином, заборгованість відповідача за графіком погашення фінансової допомоги перед позивачем станом на 01.01.2012 р. становить 541510,00 грн.

Згідно п. 11.1 договору у випадках, не передбачених даним договором, сторони керуються чинним цивільним законодавством.

Відповідно до ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з ростроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.

Дослідивши викладене вище в сукупності з іншими доказами та на підставі встановлених обставин справи, враховуючи відсутність доказів повернення відповідачем грошових коштів за договором про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 22.10.2008 року, колегія суддів вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 1141231,00 грн. фінансової допомоги документально та матеріально обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, на думку колегії суддів, висновки господарського суду, викладені в оскаржуваному рішенні, є помилковими, в зв'язку з чим рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача - Радгоспробкооп «Безлюдівський», смт. Безлюдівка задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 16 січня 2012 року по справі № 5023/9019/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) на користь Радгоспробкооп «Безлюдівський»(62489, Харківська область, Харківський район, смт. Безлюдівка, вул. Зміївська, 60, п/р 26000052200510 в ХГРУ «Приватбанк»від.14, МФО 351533, ОКПО 01768507) 1141231,00 грн. фінансової допомоги, 11412,31 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 11412,31 грн. судового збору.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

суддя Бабакова Л.М.

суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 27 квітня 2012 року.