Постанова № 23796853, 25.04.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.12 Справа № П-14/70-3/113-12/116-16/1

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Марко Р.І.,

при секретарі Томкевич Н.,

з участю представників:

від скаржника (відповідача) - з'явився,

позивача - з'явився,

прокурора - не з'явився,

третіх осіб -не з'явилися,

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АПФ «Іскра», с.Старі Кривотули Тисменицького району Івано-Франківської області

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 07.02.2012 року, суддя Калашник В.О., в справі за №П-14/70-3/113-12/116-16/107

за позовом прокурора Тисменицького району в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації, м.Івано-Франківськ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «АПФ «Іскра», с.Старі Кривотули Тисменицького району Івано-Франківської області

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Головного управління Держкомзему в Івано-Франківській області, м.Івано-Франківськ

2. Івано-Франківського обласного управління лісового і мисливського господарства, м.Івано-Франківськ

3. Старокривотульської сільської ради, с.Старі Кривотули Тисменицького району Івано-Франківської області

4. Новокривотульської сільської ради, м.Нові Кривотули Тисменицького району Івано-Франківської області

про відновлення становища земельної ділянки лісового фонду площею 204,1 га, яка перебуває у користуванні ТзОВ «АПФ «Іскра», та повернення її у державну власність,

в с т а н о в и в :

постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2010 року рішення господарського суду Івано-Франківської області від 18.12.2009 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.03.2010 року у даній справі, якими задоволено позов прокурора про вилучення із користування ТзОВ АПФ "Іскра" земельної ділянки лісового фонду площею 204,1 га та повернення її у державну власність, скасовано, а справу скеровано на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області. Підставою скасування касаційною інстанцією зазначено нез'ясування судами наявності порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права.

При новому розгляді рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 07.02.2012 року задоволено позовні вимоги прокурора Тисменицького району в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації до товариства з обмеженою відповідальністю «АПФ «Іскра»про відновлення становища земельної ділянки лісового фонду площею 204,1 га, яка перебуває у користуванні ТзОВ «АПФ «Іскра», та повернення її у державну власність.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем не подано, а судом не встановлено належних доказів наявності у ТзОВ «АПФ «Іскра»права на користування спірною земельною ділянкою відповідно до вимог ст.125 Земельного кодексу України, а тому враховуючи вимоги ст.152 Земельного кодексу України, позивач правомірно звернувся з даним позовом шляхом відновлення становища земельної ділянки лісового фонду площею 204,1 га, яка перебуває у користуванні ТзОВ «АПФ «Іскра», та повернення її у державну власність.

В апеляційній скарзі скаржник (відповідач) просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, апелюючи тим, що передача спірної земельної ділянки відповідачу відбувалася на підставі Державного акту колгоспу «Ленінська іскра»на довічне володіння землею, правонаступником якого є відповідач, відповідно до норм чинного на час передачі земельного законодавства, зокрема, ст.ст.16,54,61 ЗК УРСР 1970 року, докази чого (відповідні коригування) внесено до нормативних документів щодо земельного обліку Тисменицького району та Івано-Франківської області.

Скаржник не погоджується з висновком місцевого суду про наявність у відповідача обов'язку оформити право користування на спірну земельну ділянку, оскільки законодавством України не передбачено обов'язку осіб, які користуються земельною ділянкою на підставі акту на право постійного землекористування земельними ділянками, але не належать до державної або комунальної власності, у певний строк здійснити оформлення (переоформлення) права постійного користування на праві власності або права користування. При цьому, скаржник покликається на рішення Конституційного суду України від 22.09.2005 року №5-рп/2005, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення; пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року № 563-ХІ1 з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Скаржник також покликається на передбачені ст.59 ГК України та ст.104 ЦК України правила правонаступництва, за якими до правонаступника переходять всі належні йому майнові права, які не потребують додаткового підтвердження, а також на сплату відповідачем протягом всього періоду користування земельного податку в розмірі, визначеному у відповідності до довідки про визначення грошової оцінки земельної ділянки.

Скаржник покликається на пропуск позивачем строку позовної давності звернення з даним позовом, оскільки вважає, що на спірні правовідносини поширюється загальний строк позовної давності в три роки, а позивачу про порушення прав держави щодо незаконного володіння відповідачем спірною земельною ділянкою було відомо до 12.05.2006 року (12.05.2009 року прокурором подано позовну заяву в даній справі), оскільки акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства щодо відповідача складено прокуратурою 15.12.2005 року. При цьому, скаржник не погоджується з висновком місцевого суду щодо наявності в спірному випадку триваючого правопорушення, оскільки діючим законодавством не передбачено визначення такого поняття.

Скаржник також покликається на порушення місцевим судом норм процесуального права в частині прийняття заяви про зміну предмета спору, оскільки заява про уточнення позовних вимог за №05/1-898 вх-10 від 02.12.2010 року прокурором Тисменицького району подана після початку розгляду судом справи по суті, що є порушенням ст.22 ГПК України.

У поясненнях на апеляційну скаргу Старокривотульська сільська рада повністю її підтримує та просить рішення місцевого суду скасувати з аналогічних підстав.

В судове засідання на проголошення постанови представники прокурора та третіх осіб не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду спору, а тому, зважаючи на строки та можливість розгляду справи без участі представників цих учасників процесу, суд вважає за можливе розгляд справи завершити за наявними в справі документами про права і обов'язки сторін.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, які підтримали свою позицію, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях, та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що рішення суду підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Судом встановлено, що земельна ділянка державного лісового фонду, площею 210га в урочищі "Кривотул" Отинійського лісництва (квартали 36, 37 по матеріалах лісовпорядкування 1988р.) передана Коломийським лісокомбінатом в довгострокове користування військовій частині на підставі розпорядження ради Міністрів УРСР за №716р. від 19.05.1962р.

Після розформування військової частини 81671, на підставі директиви заступника Міністра оборони СРСР по СиРВ за №147/2/52190 від 01.07.89р., вказана земельна ділянка військової частини 81671 передана Тисменицькому райвиконкому на підставі акту приймання передачі (а.с.8 т.1).

Рішенням виконавчого комітету Тисменицької районної ради народних депутатів від 12.07.1989 року за № 131, безкоштовно передано колгоспу "Ленінська Іскра" будівлі і спеціальні споруди відповідно до додатку №1, а також земельну ділянку площею 227га, яка використовувалась військовою частиною 81671. Приймання-передача вказаних споруд та земельної ділянки відбулось на підставі акту прийому-передачі (а.с.9 т.1), проте, доказів оформлення документів на право землекористування спірною земельною ділянкою колгоспом "Ленінська Іскра" судом не встановлено.

Відповідно до статуту сільськогосподарського колективного підприємства "Іскра", підприємство створене на базі колгоспу "Ленінська Іскра", являється його правонаступником і є юридичною особою.

Після ліквідації колгоспу "Ленінська Іскра" та розпаювання земель, агропромислова фірма "Іскра" продовжувала користуватись земельними ділянками ліквідованого колгоспу. Проектом роздержавлення земель колгоспу, земельна ділянка лісового фонду паюванню не підлягала.

Рішенням загальних зборів від 20.03.2002р. (протокол №8) затверджено статут товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Іскра", яке утворилось внаслідок реорганізації агропромислової фірми "Іскра" та є його правонаступником, проте, доказів оформлення документів на право землекористування спірною земельною ділянкою ні агропромисловою фірмою "Іскра" , а ні ТзОВ "АПФ "Іскра" судом не встановлено.

Відповідно до ст.57 Земельного кодексу України, земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди - іншим підприємством, установам та організаціям у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт. Таким чином, нормами чинного законодавства не передбачено надання в користування або в оренду земель лісового фонду господарюючим суб'єктам приватної форми власності.

Оскільки відповідач використовує спірну земельну ділянку без належних правових підстав прокурор в позовній заяві просить суд, у спосіб, передбачений ст.152 ЗК України, відновити становище земельної ділянки лісового фонду, площею 204,1 га , яка перебуває у користуванні відповідача та повернути її у державну власність.

Відповідно до положень ст.10 Земельного кодексу Української РСР (в редакції 1970р.) до компетенції районних рад народних депутатів у галузі використання та охорони земель, відноситься зокрема, вирішення відповідно до статей 16, 54 цього Кодексу питання про надання землі в користування, а також видання землекористувачам документів на право користування землею.

Виконавчим комітетом Тисменицької районної ради народних депутатів , 12.07.1989 року було прийнято рішення за № 131, про передачу колгоспу "Ленінська Іскра" безкоштовно будівлі і спеціальні споруди відповідно до додатку №1, а також земельну ділянку площею 227га, яка використовувалась військовою частиною 81671. Цим же рішенням зобов'язано районного інженера-землевпорядника ОСОБА_2 зробити зміни в землекористуванні колгоспу, включивши до його складу вказану земельну ділянку та видати державний акт на право користування. Таким чином, своїм рішенням за №131 від 12.07.1989р., виконавчий комітет Тисменицької районної ради народних депутатів надав право на користування земельною ділянкою, площею 227га колгоспу "Ленінська Іскра".

Проте, вказане рішення за №131 від 12.07.1989р. не було реалізовано в повній мірі, оскільки державного акту на користування землею колгоспом "Ленінська Іскра" не виготовлено, такого документу виконавчим комітетом Тисменицької районної ради народних депутатів колгоспу "Ленінська Іскра" не надано, іншого судом не встановлено.

Як встановлено судом, колгосп "Ленінська Іскра" продовжував користуватись земельною ділянкою наданою йому на підставі вказаного рішення до моменту його ліквідації.

Загальними зборами працівників агрофірми "Іскра" (рішення від 24.10.1993р.) затверджено статут сільськогосподарського колективного підприємства "Агропромислова фірма "Іскра", яке відповідно до п.1.2 статуту було створене на базі колгоспу "Ленінська Іскра", та являється його правонаступником і є юридичною особою.

Постановою Верховної ради Української РСР "Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР" передбачено, що рішення про надання і вилучення земельних ділянок, прийняті до 15 березня 1991 року відповідними органами в межах їх компетенції, але не виконані на час введення Земельного кодексу Української РСР в дію, підлягають виконанню відповідно до вимог Кодексу; громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.

Відповідно до ст.23 Земельного кодексу України (1992року), право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Доказів виготовлення сільськогосподарським колективним підприємством Агропромисловою фірмою "Іскра" правовстановлюючих документів на набуте на підставі рішення Виконавчого комітету Тисменицької районної ради народних депутатів за №131 від 12.07.1989р. право на земельну ділянку, надану колгоспу "Ленінська Іскра", судом не встановлено, що свідчить про фактичну втрату права на вказану земельну ділянку, як правонаступника колгоспу "Ленінська Іскра".

Оскільки сільськогосподарське колективне підприємство Агропромислова фірма "Іскра" не набуло права у встановленому законом порядку на спірну земельну ділянку, то і створене в наслідок реорганізації товариство з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма "Іскра" також не набуло права на дану земельну ділянку, про що правильно зазначено місцевим судом.

Статтею 125 Земельного Кодексу України, визначено, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Відповідно до ст.126 Земельного Кодексу України, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом. Форма державних актів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Підстави набуття прав на землю визначені розділом IV ЗК України (постанова Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" №6 від 17.05.2011р.).

Після прийняття органом державної влади або місцевого самоврядування рішення про надання земельної ділянки у власність або в користування, затвердження результатів аукціону, укладення відповідної цивільно-правової угоди, набуття права власності на житловий будинок, будівлю, споруду особа має право на одержання земельної ділянки у власність або в користування і право вимагати оформлення документів, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

За відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

Оскільки, відповідачем не подано, а судом не встановлено належних доказів наявності у ТзОВ «АПФ «Іскра»права на користування спірною земельною ділянкою відповідно до вимог ст.125 Земельного кодексу України, а матеріалами справи підтверджується факт продовження її використання відповідачем, місцевий суд прийшов до правильного висновку про підставність заявлених позовних вимог прокурора Тисменицького району, викладених в заяві про уточнення позовних вимог за №05/1-898 вих-10 від 02.12.2010р. в частині повернення спірної земельної ділянки у державну власність та їх задоволення.

Спірна земельна ділянка площею 227га, яка використовувалась військовою частиною 81671 та була передана колгоспу "Ленінська іскра" на підставі рішення Виконавчого комітету Тисменицької районної ради народних депутатів відноситься до земель лісового фонду.

Відповідно до ст.8 Лісового кодексу України, у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Відповідно до ст.31 Лісового кодексу України, до повноважень обласних державних адміністрацій у сфері лісових відносин належить прийняття рішень про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території. Оскільки, спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду, то відповідно до ст.8 ЛК України, право державної власності реалізовується Івано-Франківською обласною державною адміністрацією.

Використання відповідачем земель лісового фонду без належних правових підстав порушує права позивача, оскільки не надає йому можливості в реалізації його права, як власника земельної ділянки, віднесеної до лісового фонду, тобто позбавлений фактичного користування земельною ділянкою, яка вибула з його володіння.

Відповідно до ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстав, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, в цій частині рішення місцевого суду слід залишити без змін, оскільки таке прийнято з врахуванням всіх обставин по справі та відповідає вимогам діючого законодавства.

Покликання скаржника на набуття ним права на спірну земельну ділянку шляхом правонаступництва від колгоспу «Ленінська іскра»є безпідставним, оскільки право постійного користування земельною ділянкою припиняється і автоматично в порядку правонаступництва не переходить, а виникає на загальних підставах, визначених вищезазначеними нормами.

Ст.37 Цивільного кодексу України ( в ред..1963р), ст.104 Цивільного кодексу України ( в ред..2004р.), ст.34 Закону України «Про підприємства України»встановлено, що юридична особа припиняє свою діяльність шляхом ліквідації чи реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення). Проте, згідно ст.1, ч.4 ст.2 Цивільного кодексу України ( в ред..1963р., тобто чинного на час проведення перетворення підприємства) цей кодекс регулює майнові відносини, а земельні відносини підлягають окремому правовому регулюванню - земельним законодавством.

На час реорганізації відповідача був чинним Земельний кодекс України 1992р., відповідно до якого право користування земельною ділянкою посвідчується державним актом та припиняється у разі припинення діяльності підприємства.

З аналізу наведених норм апеляційний суд приходить до висновку про те, що перехід до правонаступника перетвореного підприємства майнових прав та обов'язків не означає автоматичного переходу до новоствореного підприємства права землекористування, оскільки правонаступництво у цивільних відносинах не розповсюджується на спірні земельні правовідносини.

Відповідачем не подано, а судом не встановлено доказів переоформлення правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку після проведення реорганізації. Реорганізація колгоспу у ТОВ є юридичним фактом для припинення його права на землекористування, а тому покликання скаржника на те, що він є правонаступником також і земельних прав і обов'язків колишнього колгоспу є безпідставним, оскільки суспільні відносини, щодо користування землею регулюються вищезазначеними нормами земельного законодавства.

Рішення на підставі якого колгосп «Ленінська іскра» користувався земельною ділянкою не є підставою для землекористування ТзОВ «АПФ «Іскра», оскільки видавалось іншій юридичній особі та з іншою формою власності.

Аналогічно безпідставним є покликання скаржника на відсутність у нього обов'язку згідно чинного законодавства у певний строк здійснити оформлення (переоформлення) права постійного користування на праві власності або права користування, оскільки відсутність такого обов'язку в законодавстві не надає йому права безстроково користуватися земельною ділянкою без належних на це підстав, що встановленому в спірному випадку, а тому не може бути підставою для відмови в позові.

Покликання скаржника на пропуск строку позовної давності звернення з даним позовом є необгрунтованим, оскільки використання земельної ділянки без належно оформленого права є триваючим порушенням, а тому особа, право якої порушено може звернутись за його захистом протягом всього терміну триваючого правопорушення.

Щодо позовних вимог прокурора Тисменицького району в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації до товариства з обмеженою відповідальністю «АПФ «Іскра»в частині відновлення становища земельної ділянки лісового фонду площею 204,1 га, яка перебуває у користуванні ТзОВ «АПФ «Іскра», то в цій частині вимог слід відмовити, скасувавши рішення місцевого суду, оскільки вимога про відновлення становища земельної ділянки лісового фонду є безпідставною. Позивачем не подано ні доказів погіршення земельної ділянки, ні будь-яких інших доказів, які би свідчили про зміну становища земельної ділянки та слугували підставою для звернення з таким позовом.

Покликання скаржника на порушення місцевим судом норм процесуального права в частині прийняття заяви про зміну предмета спору є також безпідставним, оскільки зі змісту протоколів судових засідань від 02.11.2010 року, від 16.11.2010 року та від 26.11.2010 року не вбачається розгляд справи судом по суті до подання заяви про уточнення позовних вимог від 01.12.2010 року.

Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та прийнято рішення з порушенням норм матеріального права, а тому воно підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга відповідача - частковому задоволенню.

При скасуванні рішення суду проводиться новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України, а тому з відповідача в доход державного бюджету належить стягнути 268 грн. судового збору (пропорційно до задоволених вимог 536 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції за мінусом належних до повернення в розмірі 268 грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції).

Керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд,

постановив:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АПФ «Іскра»частково задоволити,

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 07.02.2012 року в справі за номером П-14/70-3/113-12/116-16/107 частково скасувати, виклавши резолютивну частину в наступній редакції.

Позов задоволити частково.

Повернути земельну ділянку лісового фонду площею 204,1 га до земель лісового фонду Івано-Франківської обласної державної адміністрації від товариства з обмеженою відповідальністю «АПФ «Іскра».

В задоволенні позовних вимог прокурора Тисменицького району в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації до товариства з обмеженою відповідальністю «АПФ «Іскра»в частині відновлення становища земельної ділянки лісового фонду площею 204,1 га, яка перебуває у користуванні ТзОВ «АПФ «Іскра» відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АПФ "Іскра"(Івано-Франківська область, Тисменицький район, с.Старі Кривотули , код 03753220) в доход державного бюджету 268 грн. судового збору.

Наказ видати суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови виготовлено 28.04.2012 року.

Головуючий-суддя: Бойко С.М.

Судді: Бонк Т.Б,

Марко Р.І.