Постанова № 23796811, 25.04.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.12 Справа № 6/105/5022-1689/2011

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Марко Р.І.,

при секретарі Томкевич Н.,

з участю представників:

від скаржника (третьої особи -1) - з'явився,

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

третьої особи -2 - з'явився,

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2, м. Київ

на рішення господарського суду Тернопільської області від 23.02.2012 року, суддя Шумський І. П. у справі № 6/105/5022-1689/2011

за позовом: Відділу капітального будівництва УМВС України в Тернопільській області, м. Тернопіль

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Аванті-Буд.", м. Рівне

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1: ОСОБА_3, м. Київ

2: ОСОБА_2, м. Київ

про визнання майнових прав на незавершений будівництвом об"єкт нерухомості.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Тернопільської області від 23.02.2012 року задоволено позовні вимоги відділу капітального будівництва УМВС України в Тернопільській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Аванті-Буд." про визнання за позивачем майнових прав на сімнадцять квартир проектною загальною площею 1219,59 кв.м. у дев'ятиповерховому житловому будинку за будівельною адресою АДРЕСА_1

Рішення суду мотивоване тим, що заявник набув право на частку в будівництві визначену як 17-ть квартир на підставі договору №3п-11 від 31.10.2005р., із додатком від 15.11.2007 року та акті розподілу площ від 22.11.2011р., який згідно з п.3 акту і п.п.5.1.7 договору є невід'ємною частиною основної угоди, а також вчинених ним дій на виконання умов правочину.

В апеляційній скарзі скаржник просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, апелюючи тим, що майнові права на частину із сімнадцяти квартир у дев'ятиповерховому житловому будинку за будівельною адресою АДРЕСА_1, що є предметом спору, придбано скаржником згідно договорів від 13.01.2006 року, тобто до укладення між відділом капітального будівництва УМВС України в Тернопільській області та товариством з обмеженою відповідальністю "Аванті-Буд." 22.11.2011р. попереднього акту розподілу площ в багатоквартирному житловому будинку з вбудовано -прибудованими приміщеннями за адресою вул.Стадникової,40 "а" у м.Тернополі, по договору №3п-11 від 31.10.2005р.

Скаржник також покликається на порушення місцевим судом норм процесуального права, оскільки спір розглянуто з порушенням правил підсудності, що згідно п.6 ч.2 ст.104 ГПК України є безумовною підставою для скасування рішення.

Скаржник не погоджується з висновком місцевого суду про застосування в спірному випадку правил виключної підсудності згідно ст.16 ГПК України та здійснення розгляду спору за місцезнаходженням майна, оскільки в спірному випадку предметом позовних вимог є визнання майнових прав на незавершений будівництвом об'єкт, що не є тотожним визнанню права власності на майно. Скаржник зазначає, що об'єкт, на який намагається визнати майнові права позивач в даній справі є незавершений будівництвом об'єкт, який не зданий в експлуатацію, а тому згідно ч.3 ст.331 ЦК України є лише будматеріалом.

Оскільки місцезнаходження майна має бути документально підтверджено (зареєстровано), що в спірному випадку не вбачається можливим для будматеріалів, скаржник вважає правомірним застосування для таких спорів підсудності, встановленої ч.1 ст.15 ГПК України, тобто даний спір повинен розглядатися господарським судом за місцем знаходження відповідача по справі.

Скаржник також покликається на порушення місцевим судом норм процесуального права в частині відмови в задоволенні клопотання про зупинення провадження в справі до вирішення по суті справ за позовами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ТОВ «Аванті-Буд»про визнання майнових прав на ці ж спірні квартири.

В судове засідання представники позивача та відповідача не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, а тому суд вважає за можливе розгляд справи провести без їх участі за наявних в справі документів про права і обов'язки сторін.

Клопотання позивача про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю забезпечити участь уповноважених представників в дане судове засідання (через хворобу та відпустку) задоволенню не підлягає, оскільки сторона не позбавлена захищати свої інтереси та представляти суду докази в порядку, встановленому ст.22 ГПК України, зокрема, надавати письмові пояснення. Крім цього, з метою дотримання строку розгляду справи та за відсутності доказів в підтвердження поважності причин неявки в судове засідання апеляційний суд не вбачає процесуальних підстав для відкладення слухання справи.

Суд, заслухавши пояснення представника скаржника, який підтримав свої позиції, пояснення дав аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Зі змісту статті 13 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам.

Компетенція зазначених судів щодо розгляду справ розмежовується за територіальною ознакою. Загальні правила територіальної підсудності справ визначено статтею 15 Господарського процесуального кодексу України, ч.1 якої зокрема передбачено, що справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Згідно ч.2 вказаної статті справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що відділом капітального будівництва УМВС України в Тернопільській області заявлено позов про визнання майнових прав на сімнадцять квартир проектною загальною площею 1219,59 кв.м. у дев'ятиповерховому житловому будинку за будівельною адресою АДРЕСА_1 на підставі укладеного між сторонами 31.10.2005 року договору №3п-11 про дольову участь та будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями. За змістом умов вказаного договору зобов'язаною стороною по виконанню будівництва за цим договором виступає ТОВ «Аванті-Буд».

З аналізу наведених норм ГПК України та обставин по справі апеляційний суд приходить до висновку, що позов про визнання майнових прав повинен розглядатися за місцезнаходженням зобов'язаної сторони, тобто за місцезнаходженням ТОВ «Аванті-Буд». Висновок місцевого суду про необхідність застосування в спірному випадку правил виключної підсудності за місцезнаходженням майна є помилковим, оскільки при розгляді спору за правилами виключної підсудності необхідним є документальне підтвердження місцезнаходження майна. У разі неможливості подання позивачем такого підтвердження, підсудність справи визначається на загальних підставах, тобто згідно із статтею 15 ГПК України.

В спірному випадку предметом позовних вимог є визнання майнових прав на незавершений будівництвом об'єкт, що не є тотожним визнанню права власності на майно, оскільки вказаний об'єкт не зданий в експлуатацію, а тому згідно ч.3 ст.331 ЦК України є лише будматеріалом.

Відповідно до ст.331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом ст.3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що майнові права -це права фізичних чи юридичних осіб, які пов'язані з майном, проте відмінні від права власності, а тому в спірному випадку застосуванню підлягає встановлена ст.15 ГПК України для таких спорів підсудність, тобто даний спір повинен розглядатися господарським судом за місцем знаходження відповідача по справі.

Відповідно до ст.93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Місцезнаходження юридичної особи визначається засновниками в установчих документах та вказується в реквізитах реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи, яка подається реєструючому органу під час державної реєстрації (наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 09.06.2004 N 67).

Відповідно до ст.54 ГПК України місцезнаходження (для юридичних осіб або місце проживання (для фізичних осіб) повинні міститися в позовній заяві.

Зі змісту позовної заяви вбачається місцезнаходження ТОВ «Аванті-Буд»за адресою: м.Рівне, вул.Соборна,1, код ЄДРПОУ 33616155, що також підтверджується спеціальним витягом із ЄДРПОУ за №13668083 від 26.04.2012 року про факт реєстрації юридичної особи за вказаною адресою 06.07.2005 року і відсутність змін щодо місцезнаходження, а отже, на момент звернення Відділу капітального будівництва УМВС України в Тернопільській області до господарського суду з даним позовом ТОВ «Аванті-Буд»було зареєстрованим у встановленому законом порядку з місцезнаходженням за вищевказаною адресою.

Виходячи з положень ч.1 ст.17 ГПК України, якщо порушення правил підсудності виявлено суддею при вирішенні питання про прийняття позовної заяви, суд, не порушуючи провадження у справі, повинен надіслати матеріали справи до господарського суду, якому за правилами підсудності, належить розглядати цю справу.

Якщо виявилося, що справа непідсудна господарському суду після прийняття позовної заяви до розгляду, суд, не припиняючи провадження у справі, пересилає матеріали справи за встановленою підсудністю.

Згідно з п. 6 ч. 3 ст. 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо, зокрема, рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у частині третій статті 17 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що дана справа не підсудна господарському суду Тернопільської області, оскільки місцезнаходженням відповідача є м.Рівне, тобто підсудна господарському суду Рівненської області, у зв'язку з чим рішення місцевого суду підлягає скасуванню, а матеріали справи - направленню до господарського суду Тернопільської області для вирішення питання про направлення справи за підсудністю.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Зважаючи на ту обставину, що скаржником сплачено на 25788,74 грн. більше визначеного розміру, вказана сума підлягає поверненню з державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд,

постановив:

рішення господарського суду Тернопільської області від 23.02.2012 року в справі за номером 6/105/5022-1689/2011 - скасувати, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 -частково задоволити.

Справу за номером 6/105/5022-1689/2011 направити до господарського суду Тернопільської області для вирішення питання про її підсудність даному господарському суду.

Повернути з спеціального фонду державного бюджету на користь ОСОБА_2 АДРЕСА_2 25788,74 грн. зайво сплаченого судового збору.

Наказ видати суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови виготовлено 28.04.2012 року.

Головуючий -суддя: С.М.Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

Р.І.Марко