Постанова № 23796571, 24.04.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.12 Справа № 5015/420/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Хабіб М.І.

суддів Зварич О.В.

Гриців В.М.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.,

розглянувши апеляційну скаргу корпорації "Корпорація будівельних підприємств "Львівінвестбуд", б/н від 30.03.12р.

на рішення господарського суду Львівської області від 20.03.12р.

у справі №5015/420/12

за позовом: державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", м. Львів

до відповідача: корпорації "Корпорація будівельних підприємств "Львівінвестбуд", м. Львів

про стягнення 18 042 грн. 00 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 -представник (довіреність від 01.01.2012р. № НЮ-14);

від відповідача: не з'явився (належно повідомлений).

Згідно проведеного 03.04.2012 року автоматичного розподілу справа № 5015/420/12 визначена судді-доповідачу Хабіб М.І., в складі колегії суддів: Зварич О.В. та Якімець Г.Г.

У зв'язку із щорічною відпусткою судді (члена колегії) Якімець Г.Г., розпорядженням голови суду від 06.04.12р. в склад колегії суддів для розгляду апеляційної скарги замість судді Якімець Г.Г. введено суддю Гриців В.М.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 20.03.12р. у справі №5015/420/12 (суддя Морозюк А.Я.) задоволено позовні вимоги державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" до корпорації "Корпорація будівельних підприємств "Львівінвестбуд" про стягнення 18 042 грн. 00 коп.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 18 042 грн. 00 коп. плати за користування вагонами залізниці та 1 609 грн. 50 коп. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване нормами ст. ст. 46, 119 Статуту залізниць України, Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Мінтрансу України від 25.02.1999р. №113, зареєстрованими у Мінюсті України 15.03.1999р. за №165/3458, ст.ст. 174, 193, 306 ГК України, ст.526 ЦК України, ст.ст. 4-3, 33, 34,43,49, ст.ст. 82 -85, 116 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Скаржник зазначає, що між сторонами відсутній договір на подачу та забирання вагонів; в порушення п.34 Статуту залізниць України позивач не повідомив відповідача не пізніше як за 2 години про подачу вагонів під вивантаження. Посилаючись на п.46 Статуту залізниць України, скаржник вважає, що розрахунок плати за користування вагонами є неправильним, оскільки залізниця зобов'язана безкоштовно зберігати вантажі, що прибули, упродовж доби. Звертає увагу колегії суддів на п.5.10 роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008р. № №04-5/225 щодо плати за користування вагонами і контейнерами за час затримки вагонів на станціях призначення з вини вантажоодержувача та Договір № Л/МЧ Львів/11/208/М/н від 09.09.11р., укладений між сторонами, у відповідності до п.1.1 якого позивач зобов'язувався здійснити навантажувально-розвантажувальні роботи, а відповідач прийняти та оплати надані послуги, тому затримка вагонів відбулась з причин що залежали від позивача. Крім того, вважає, що позивачем порушено порядок затвердження факту затримки вагонів.

Позивач у відзиві (б/н від 24.04.12р.) на апеляційну скаргу спростовує доводи скаржника та зазначає, що відповідно до Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, договорами про експлуатацію під'їзних колій або договорами про подачу та забирання вагонів визначаються взаємовідносини залізниці з підприємствами, які виконують вантажні роботи на під'їзних коліях. Під'їзної колії у відповідача по справі на станції Золочів немає, а вантажні роботи виконувалися на місцях загального користування. Вважає, що не відповідають дійсності твердження скаржника про те, що його належним чином не повідомлено про час подачі вагонів, оскільки докази повідомлення відповідача за 2 години до запланованого подавання, містяться в матеріалах справи. Крім того, звертає увагу суду на те, що посилання відповідача на ст.46 Статуту залізниць України є безпідставним, оскільки вказаною статтею передбачено справляння збору за зберігання вантажу, а предметом спору є стягнення плати за користування вагонами залізниці, нарахування та сплата якої передбачена ст.ст.119, 121 Статуту. У зв'язку з тим, що затримок вагонів ні на підходах до станції, ні на станції призначення не було, тому стверджує про безпідставність посилань скаржника на п. 5.10 роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008р. № №04-5/225 .

В судовому засіданні 24.04.2012 року представник позивача заперечив проти доводів скаржника, з підстав викладених у відзиві.

Відповідач не забезпечив явку свого представника в судове засідання, надіслав клопотання (вх.2707 від 24.04.12р.) про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням у відрядженні його представників.

Зважаючи на те, що відкладення розгляду справи за обставин, визначених у ч.1 ст.77 ГПК України, є обов'язком лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні, а також, що клопотання відповідача не підтверджене жодними доказами, колегія суддів відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Слід також зазначити, що чинне законодавство не обмежує сторін судового процесу у виборі та в кількості представників, які можуть представляти інтереси сторони в суді.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, апеляційний суд встановив наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на адресу відповідача на станцію Золочів надійшов вантаж -камінь бутовий в наступних вагонах:

- по залізничній накладній №34400077 від 13.10.2011 р. у вагонах: №№ 65382954, 67876458, 66539438, 66447061, 62371018, 65335309, 65285371, 67382457, 65294563, 63797682;

- по залізничній накладній №34561233 від 27.10.2011 р. у вагонах :№№ 44952117, 44939353, 44690824, 44635654, 44931160, 44920502, 44927853;

- по залізничній накладній №34576264 від 28.10.2011 р. у вагонах :№№ 44408458, 44633600, 44905834, 44170330, 44951788, 44794444.

Названі вагони передані під вивантаження відповідачу в особі його представника ОСОБА_4, який діє згідно з дорученням №10 від 01.09.2011 р., на місця загального користування, вивантажені та повернені залізниці, що підтверджується пам'ятками про подавання вагонів, повідомленнями про закінчення вантажних операцій з вагонами, пам'ятками про забирання вагонів.

Так, відповідно до пам'ятки №86 про подавання вагонів відповідачу передані під вивантаження 14.10.2011 р. о 19:00 год. 10 вагонів: №№65382954, 67876458, 66539438, 66447061, 62371018, 65335309, 65285371, 67382457, 65294563, 63797682.

Про закінчення вантажних операцій з вагонами відповідач передав, а позивач прийняв повідомлення №90- 17.10.2011 р. о 18:00 год.( 2 вагони), №91 - 18.10.2011 р. о 01:50 год.( 2 вагони) та №92 -18.10.2011 р. о 16:30 год.( 6 вагонів).

Згідно з пам'ятками про забирання вагонів названі вагони забрані залізницею: 17.10.2011р. о 18:10 год. -2 вагони (пам'ятка №87); 18.10.2011р. о 02:00 год. -2 вагони (пам'ятка №88), 20.10.11р. о 03:30 год. -6 вагонів (пам'ятка №89).

Відповідно до пам'ятки №96 подавання вагонів відповідачу передані під вивантаження 30.10.2011 р. о 10:10 год. 7 вагонів: №№44952117, 44939353, 44690824, 44635654, 44931160, 44920502, 44927853.

Повідомлення про закінчення вантажних операцій передано 01.11.2011 р. о 16:00 год., що підтверджується повідомленням №100.

Фактичне забирання вагонів відбулось 01.11.2011 р. о 17:05 год., що підтверджується пам'яткою №97 про забирання вагонів.

Згідно з пам'яткою №97 про подавання вагонів 31.10.2011 р. о 10:00 год. відповідачу передано від вивантаження 6 вагонів: №№ 44408458, 44633600, 44905834, 44170330, 44951788, 44794444.

Повідомлення про закінчення вантажних операцій передано 02.11.2011 р. о 09:00 год., що підтверджується повідомлення №102 .

Фактичне забирання вагонів відбулось 03.11.2011 р. о 17:20 год., що підтверджується пам'яткою №99 про забирання вагонів.

Названі вище пам'ятки та повідомлення підписані працівниками станції зі сторони позивача та представником відповідача без жодних зауважень.

Як вбачається з відомостей плати за користування вагонами, за користування 23 вагонами нахована плата в розмірі 18 042,00 грн. (в т.ч. ПДВ), за час користування вагонами - з моменту прийняття вагонів представником вантажоодержувача( відповідача) до часу отримання позивачем повідомлення про закінчення вантажних операцій і готовність вагонів до забирання залізницею, з яких:

по відомості №18100001 - 3 919,44 грн. (за користування вагонами №65335309, №65285371, №66447061, №62371018);

по відомості №20100003 -8483,76 грн. (за користування вагонами № №67382457, 65294563, 63797682, 65382954, 67876458, 66539438);

по відомості №02110008 -3556,56 грн. (за користування вагонами №№44952117, 44939353, 44690824, 44635654, 44931160, 44920502, 44927853);

по відомості №04110011 -2082,24 грн. (за користування вагонами №№ 44408458, 44633600, 44905834, 44170330, 44951788, 44794444).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не підписав відомості плати, від оплати за користування вагонами відмовився, посилаючись на те, що вагони вивантажувались силами МЧ, з якими укладено договір на навантажуваньно - розвантажувальні роботи( акти загальної форми №190 від 20.10.2011р., №195 від 02.11.2011р. №196 від 04.11.2011р.).

02.12.2011р. позивач надіслав відповідачу претензію №41/12-ДН70 від 01.12.2011р. з вимогою у 10-денний термін погасити заборгованість з плати за користування вагонами, яка залишена відповідачем без відповіді і без задоволення.

Встановивши обставини справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази та доводи скаржника, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно із ст.119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Відповідно до п.2 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу України від 25.02.1999р. №113, зареєстрованих у Мінюсті України 15.03.1999р. за №165/3458 (з наступними змінами і доповненнями), за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (далі вантажовласники) вносять плату.

За пунктами 4 та 5 Правил, час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам'ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій. Пам'ятка підписується відповідальною особою станції і вантажовласника. Про закінчення вантажних операцій і готовність вагонів до забирання локомотивом залізниці вантажовласник повинен повідомити станцію (форма повідомлення наведена у додатку 12).

Плата за користування нараховується за кожний вагон і контейнер після прийняття його залізницею від вантажовласника. У разі неповернення залізниці вантажовласником вагона (контейнера) протягом 15 діб після прийняття їх вантажовласником плата за користування за ці 15 діб, а потім за кожні 5 діб стягується, не очікуючи повернення вагона (контейнера).

Відповідно до п.6 час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях незагального користування - вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під'їзні колії або орендовані ділянки колій.

Пунктами 12 та 14 Правил передбачено, що загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника.

Розмір плати за користування вагонами і контейнерами в залежності від часу користування встановлюються згідно з чинним законодавством, ставки плати за користування вантажними вагонами встановлені Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затверджений наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 317 від 26.03.2009 року. зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за №340/16356, із врахуванням коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника в редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 25.02.2011р. №8 (коефіцієнти, що застосовуються до плати за користування вагонами з 01.10.2011р.- 1,19, з 01.11.2011р. - 1,216).

Матеріалами справи підтверджено, що на станцію Золочів на адресу відповідача прибули 23 вагони з вантажем, які передані повноважному представнику відповідача під вивантаження. Прийняття вагонів засвідчено пам'ятками про подавання вагонів. Після закінчення розвантажувальних робіт відповідач надав позивачу відповідні повідомлення, які є в матеріалах справи. Факт забирання вагонів залізницею засвідчено пам'ятками про забирання вагонів. Облік часу користування вагонами і нарахування плати за користування ними проведено відповідно до Правил за фактичне користування вагонами відповідачем -з моменту отримання їх відповідачем до моменту отримання залізницею повідомлення про закінчення вантажних операцій Відповідач не сплатив плати за користування вагонами.

Відповідно до п.121 Статуту залізниць України, вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами, якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача; у інших випадках, передбачених Правилами.

Доказів наявності підстав для звільнення від плати за користування вагонами і контейнерами чи будь-яких актів на підтвердження обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, матеріали справи також не містять.

Згідно із ст.5 Статуту залізниць України, нормативні документи, зокрема, правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно із ст.526 ЦК України, ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості, правомірності та документальної підтвердженості доводів позивача та задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 18 042,00 грн.

Щодо тверджень апелянта про порушення позивачем п.34 Статуту залізниць в частині належного повідомлення про час подачі вагонів, то такі доводи є необґрунтованими, оскільки плата за користування вагонами нарахована за час фактичного користування вагонами відповідачем, тобто, з моменту фактичного отримання вагонів відповідачем під вивантаження, до моменту отримання залізницею повідомлення відповідача про закінчення вантажних операцій. Крім того, доводи відповідача спростовуються випискою з книги повідомлення (копія якої наявна в матеріалах справи) про подавання кожної партії вагонів під вивантаження. Безпідставними є посилання відповідача на порушення позивачем ст.46 Статуту залізниць України при нарахуванні плати за користування вагонами, оскільки названа норма регулює порядок зберігання вантажів на станції та плату за зберігання, в той час предметом спору є стягнення плати в розмірі 18 042,00 грн. за користування вагонами, а не за зберігання вантажу, чи будь-які інші послуги

Інші посилання відповідача, зокрема, на роз'яснення Президії Вищого господарського суду України №04-5/225 від 29.09.2008р., договір №Л/МЧ Львів/11/208/М/п від 09.09.2011 р., неналежне оформлення затримки вагонів обґрунтовано відхилені судом першої інстанції з огляду на наступне. Предметом названого договору є виконання залізницею навантажувально-розвантажувальних робіт, та оплата цих робіт відповідачем. Даний договір не є підставою позову, як і не є предметом позову плата за навантажувально-розвантажувальні роботи. З матеріалів справи не вбачається, відповідачем не доведено, що мала місце затримка вагонів під вивантаженням та що плата за користування вагонами, яка є предметом спору, нарахована з урахуванням часу затримки вагонів під вивантаженням з вини вантажоодержувача (відповідача).

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

На підставі викладеного вище, апеляційний суд дійшов висновку, що при прийнятті рішення судом першої інстанції повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, належно оцінені докази, правильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Відтак, відсутні підстави для скасування рішення та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду господарського суду Львівської області від 20.03.12р. у справі № 5015/420/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя Хабіб М.І.

Суддя Зварич О.В.

Суддя Гриців В.М.

Постанова підписана 25.04.2011р.