Постанова № 23796434, 18.04.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.12 Справа № 5015/5694/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів: Новосад Д.Ф.

Михалюк О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-російського підприємства «Технобуд», м.Львів б/н від 27.12.2011 р.

на рішення господарського суду Львівської області від 09.11.2011 року

у справі № 5015/5694/11

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-російського підприємства «Технобуд», м.Львів

про стягнення в сумі 56 100,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 09.11.2011 року у справі №5015/5694/11 (суддя Сухович Ю.О.) позов задоволено: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-російського підприємства «Технобуд»на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 56 100,00 грн. основного боргу, 561,00 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач -Товариство з обмеженою відповідальністю спільне українсько-російське підприємство «Технобуд»не погодившись із прийнятим рішенням подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, оскільки вважає прийняте рішення таким, що прийняте з порушенням процесуального права. Обґрунтовуючи свої вимоги, апелянт зазначає, що не погоджується із сумою боргу, яка є предметом стягнення у даній справі та вважає, що місцевим господарським судом прийнято рішення з порушенням ч.3 ст.4і, ст.63 ГПК України.

Позивач -фізична особа-підприємець ОСОБА_2, заперечуючи доводи скаржника у відзиві на апеляційну скаргу, покликається на підписаний сторонами акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.05.2009 року та зазначає, що відповідно до ст. 206 ЦК України на початку 2009 року між сторонами було укладено усний договір на виконання землерийних робіт по розробці котловану та наданні транспортних послуг. Крім того, вказує, що згідно вказаного акта вартість наданих послуг відповідачем оплачено частково в сумі 80 000,00 грн.

Розгляд справи відкладався з підстав визначених в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду від 07.03.2012 року, 04.04.2012 року. Строк вирішення спору продовжувався згідно із ст.69 ГПК України.

Сторони явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи. За таких обставин, колегія суддів вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, постановлення законного та обґрунтованого рішення і відсутність представників сторін в даному судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Львівської області від 09.11.2011 року у справі №5015/5694/11 -залишити без змін, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи встановлено, що на початку 2009 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю спільним українсько-російським підприємством «Технобуд»виникли господарсько-правові відносини, на підставі усного договору, щодо виконання землерийних робіт по розробці котловану та наданні транспортних послуг у відповідності до вимог ст. ст. 205, 206 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.175, ч.7 ст.179 та ч.1 ст.181 Господарського кодексу України.

При цьому, дослідженням документальних доказів у справі колегією суддів встановлено, що позивач з метою виконання взятих на себе зобов'язань (надання транспортних послуг та/або виконання робіт) перед відповідачем, уклав строкові оплатні договори оренди вантажного автомобіля марки MAN 41.414, державний номер НОМЕР_1 та екскаваторів Atlas 1304, Atlas 1604 -від 30.04.2009 року. Крім того, в підтвердження виконання відповідних робіт та надання транспортних послуг, позивачем, в якості додатків до відзиву на апеляційну скаргу, подано копії табелів на використання орендованих позивачем вантажного автомобіля та екскаваторів за період з 01.05.2009 року по 30.05.2009 року. Разом з цим, відповідачем не заперечується факт надання транспортних послуг, виконання землерийних робіт позивачем за вказаний період та за допомогою орендованої техніки.

Більше того, факт виконання відповідних робіт та надання транспортних послуг позивачем на суму 136 100 грн., а також їх прийняття відповідачем підтверджується копією акта №Т-00000004 від 29.05.2009 року (а.с.17).

З'ясуванням документальних доказів у справі колегією суддів встановлено, що відповідач оплату наданих послуг в повному розмірі не провів, у зв'язку з цим, позивач звернувся до останнього із претензією від 29.04.2011 року щодо оплати вартості наданих послуг, докази щодо надсилання вказаної претензії відповідачу містяться у матеріалах справи (а.с. 12,13). Однак, відповідачем вказана претензія залишена без відповіді.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач провів часткову оплату наданих позивачем послуг в сумі 80 000 грн. (а.с.22).

В силу вимог ст. ст. 11, 626 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою виникнення господарських зобов'язань, які мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ст.526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України), і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, п.7 ст.193 Господарського кодексу України).

При цьому, нормами чинного законодавства зокрема, ч.2 ст.205 та ч.1 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір або інший правочин може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом, а поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Відтак, в даному випадку підставою виникнення зобов'язань відповідача перед позивачем щодо оплати наданих послуг є акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № Т-00000004 від 29.05.2009 року, підписаний представниками сторін та скріплений відповідними печатками. Окрім того, як вбачається з апеляційної скарги, відповідач не заперечує факту надання позивачем послуг згідно вказаного акта.

Відповідно до п.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Дослідженням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що скаржником не подано жодних доказів про здійснення розрахунків з позивачем у повному розмірі, а тому покликання скаржника про те, що останній не погоджується із сумою пред'явленої заборгованості не розцінюються колегією як такі, що мають значення для вирішення даної справи, оскільки такі покликання є необґрунтованими та не відповідають матеріалам справи.

Разом з тим, заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 56 100,00 грн. є документально обґрунтованою, підтверджується належними доказами у справі, а тому підлягає стягненню з відповідача.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість та законність позовних вимог і стягнення з відповідача 56 100,00 грн. заборгованості, оскільки, відповідачем наявність вказаної заборгованості не спростовано та протилежне підтверджується документальними доказами у справі.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, згідно ч.1 ст.56 Господарського процесуального кодексу України позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, звертаючись до місцевого господарського суду з позовом у даній справі, надіслав відповідачу копію позовної заяви, що підтверджується відповідною поштовою квитанцією та описом вкладення у цінний лист ( а.с. 7,8). Більше того, розгляд даної справи в судах як першої так і апеляційної інстанцій неодноразово відкладався, в тому числі з підстав невиконання відповідачем законних вимог ухвал суду, про що останній належним чином був повідомлений. Вказане підтверджується відповідними повідомленнями про вручення поштових відправлень. Разом з тим, 04.04.2012 року позивач на виконання вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 07.03.2012 року подав суду опис вкладення у цінний лист та повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу про надсилання останньому документів, доданих до позовної заяви при зверненні до господарського суду Львівської області з даним позовом, в тому числі акта здачі-прийняття робіт №Т-00000004 від 29.04.2009 року, про відсутність якого зазначає скаржник у апеляційній скарзі, однак незважаючи на це, відповідач не подав суду апеляційної інстанції жодних доказів на підтвердження апеляційних доводів з урахуванням вимог ст.ст.33, 34, 101 ГПК України та не спростовував підстави та обставини, покладені в основу заявленого позову у даній справі. Відтак, докази, що підтверджують виконання відповідачем зобов'язань щодо проведення розрахунків за надані позивачем послуги і відновлення тим самим порушених майнових прав останнього на момент розгляду даного спору судом, у матеріалах справи відсутні.

З наведеного вбачається, що судом першої інстанції з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду даної справи, були вжиті передбачені чинним законодавством заходи, спрямовані на встановлення істини у справі з метою винесення законного і обґрунтованого рішення.

Таким чином, посилання скаржника на те, що господарським судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права є безпідставними та документально не обґрунтованими.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 09.11.2011 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 91, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 09.11.2011 року у справі №5015/5694/11 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-російського підприємства «Технобуд», м.Львів б/н від 27.12.2011 року -без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

3. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Мельник Г.І.

Суддя Новосад Д.Ф.

Суддя Михалюк О.В.

Повний текст постанови складено та підписано 20.04.2012 року